Про мирську освіту і знання

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 1.

З болем та любов'ю про сучасну людину

Частина третя - Про духа Божого і духа світу цього

«Внутрішня чистота істинної людини прикрашає і її зовнішній вигляд»

Розумна людина - це людина, яка очистилася

Гартуючи свій розум не в божественному, а в лукавстві, людина віддає себе дияволу. Але тоді краще б їй було і зовсім позбутися розуму, щоб у День Судний мати зм'якшуючі провину обставини.

- Геронде, простота відрізняється від лукавства?

- Так, як лисиця відрізняється від шакала. Шакал, захотівши щось вкрасти, сміливо йде і бере те, що хочеться. Лисиця ж постарається здобути бажане за допомогою хитрощів.

- А чи може, Геронде, людина вважати лукавство гостротою розуму?

- Так, може, але, якщо вдивиться в себе, зрозуміє, що є лукавство і що - гострота розуму. Адже таблиця розпізнання в неї є. Які дари Духа Святого? Любов, радість, мир і подібне цьому ¹. Чи є в ній щось з цих дарів? Не маючи в собі названих ознак, людина буде мати в собі щось сатанинське, характерні ознаки тангалашки.

Розумна людина - це людина, яка очистилася, яка звільнилася від пристрастей. Дійсно розумний той, хто освятив і свій розум. Якщо не освятиться розум, то від його гостроти нема ніякої користі. Подивіться на журналістів, політиків - вони ж люди розумні, але багато хто з них, не маючи освяченого розуму, разом з розумними речами верзе дурниці. Страшні дурниці вимелюють вони з великого розуму! Якщо сама людина не матиме користі зі свого розуму, то її розумом скористається диявол. Якщо людина не скористається гостротою свого розуму для доброго, то диявол буде використовувати її для злого.

- Виходить, не використавши гостроти свого розуму для доброго, людина дає права дияволу?

- Якщо людина не використала свій гострий розум для добрих справ, то права дияволу даються самі собою. Не працюючи духовно, людина спотворює добро. І зло скоює тоді не диявол, а сама людина. Наприклад, хтось розумний, але розумом своїм не працює, ледарює. Але якщо він не працює головою, то яка користь з того, що він розумний?

- А чи здатна до правильного судження людина розумна, але яка має пристрасті?

- Насамперед, їй треба бути уважною в тому, щоб не довіряти власному розуму. Довіряючи власному розуму, людина духовна впадає в оману, а людина мирська - божеволіє. Не треба довіряти своєму помислу. Треба запитувати і радитися, треба освятити свій розум. І взагалі людина повинна освячувати все, що в неї є. Гострий розум, який освятився, сприяє набуттю здатності міркувати. У людини розумної, але неосвяченої, духовного міркування не буде. А людина наївна від природи може якогось спокушеного прийняти за святого, а чиєсь сюсюкання, подібне до жіночого, прийняти за благоговіння. А тим часом розумна людина, яка очистилася, стає дуже розважливою.

- Геронде, яким чином гострий розум очищається?

- Для того щоб він очистився, людина повинна не приймати «телеграми» лукавого і не мати лукавих думок, але в усьому діяти з добротою і простотою. Тільки тоді прийде духовна ясність, божественна просвіта. Тоді людина  бачить серця людей і не приходить до людських висновків.

- Геронде, чи зв'язана розсудливість зі знаннями?

- Розсудливість з'являється від божественної просвіти. Можна читати Святих Отців, мати правильні знання з якихось питань, служити Богові і молитися, однак розсудливість з'являється від божественної просвіти. Це явище іншого порядку.

- Геронде, у давнину люди були кращими?

- Не те, щоб вони були кращими, просто раніше люди мали простоту і добрий помисел. Сьогодні люди на все дивляться з лукавством, тому що вони все вимірюють за допомогою розуму. Європейський дух наробив багато лиха. Людей спотворив саме він. Якби не він, то духовний стан нинішніх людей був би прекрасним, тому що якоюсь мірою всі зараз освічені і з людьми можна було б прийти до взаємного розуміння. Але сучасних людей вчили безбожництву, всім цим сатанинським теоріям і, таким чином, їх привели в непридатність, отож до взаєморозуміння з ними прийти не можна. У давнину ти не міг досягти взаєморозуміння з людиною, якщо в неї не було ні благоговіння, ні освіченості. Пам'ятаю, якось одного разу монах, почувши на Літургії Предосвященних Дарів слова «Пом'яни во Святих Отця нашого Григорія папу Римського» ², вирішив, що поминають римського папу, і спокусився. «Не чекав, - каже, - ніяк не чекав, що ви станете папежниками. Сказавши це, він вийшов з храму. Бачиш, до чого призводить незнання! Незнання - це жахлива справа. А найбільше зло роблять ті, в кого благоговіння поєднане з безладом в голові. Не вникаючи в суть справи, вони створюють проблеми.

Знання без божественної просвіти є катастрофою

Якби люди «пригальмовували» свій розум, то не тільки голова в них була б свіжою, але і Божественна Благодать легко могла б до них наблизитися. Знання без просвіти є катастрофою. Людина просвіщається від Бога, духовно працюючи над собою, служачи Богові. Вона має божественну освіту, досвід життя з Богом, а не свої власні думки. Тому вона бачить на далеку відстань. Людина короткозора зблизька бачить добре, але предмети, які знаходяться вдалині, не бачить. Та й той, у кого немає короткозорості - навіть якщо і побачить предмети, які знаходяться трохи далі, - це теж невелике досягнення. Тілесних очей у людини всього двоє, тоді як духовних очей має безліч.

Ті, хто віддаляється від Христа, позбавляють себе божественної просвіти, тому що вони, як недоумки, самі йдуть від сонячного світла у місце, куди промені сонця не потрапляють. У результаті вони духовно застуджені і хворі. Якщо людина не очиститься, якщо до неї не прийде божественна просвіта, то її [людське] знання, - яким би воно не було правильним, - усього лише раціоналізм і нічого більше. До такого ось я приходжу висновку. А якщо зникне божественна просвіта, то користі від усього того, що люди почнуть говорити і писати, не буде. Псалми написані за допомогою божественної просвіти, і ви тільки подивіться, наскільки глибокий їх зміст! Збери хоч усіх [нинішніх] богословів і філологів і побачиш: їм не скласти навіть одного-єдиного псалма такої глибини.

Цар Давид не був ученою людиною, але ясно видно, як керував ним Дух Божий.

І Церкву сьогодні лихоманить, тому що нема божественної просвіти, і кожен судить і вирішує, як йому заманеться. А також впливає і «людський фактор», виникають пристрасті, і тут уже дияволу є де розвернутися. Тому і не повинні прагнути до влади ті, хто перебуває під владою власних пристрастей.

- Тобто, Геронде, люди повинні наполегливо просити божественної просвіти?

- Так, тому що інакше пропоновані ними рішення - породження їхнього розуму. А опісля виникає зніяковілість. Конференції, наради... І зле, що ті, хто цим займається, не пізнали насамперед самих себе. Адже пізнання тільки себе самого вартує більше, ніж усі знання світу. Людину, яка смиренно пізнає себе, визнають і інші. Якби деякі [балакуни] пізнали себе, то, побачивши власний жалюгідний стан, не сміли б і рота відкрити.

Якось одна людина скаржилася, що, мовляв, нема жодного православного, який би міг представляти Православ'я за кордоном на різних конференціях та інших заходах. Усе говорив, говорив, говорив- так згустив фарби, що просто лягай та помирай. "Коли Бог,- сказав я йому, - запитав пророка Іллю: "Що ти шукаєш, Ілля, на Хориві?" ³, то Пророк відповів, що він залишився один. Тоді Бог сказав йому: "Сім тисяч людей не схилили коліна перед Ваалом". Сім тисяч людей зберегли віру, а пророк Ілля говорив: "Я залишився один"! І тепер ти згущуєш фарби в той час, коли є стільки віруючих! Невже наш Вседержитель подібний до Вседержителя, зображеного на куполі храму, який від землетрусу може дати тріщини, і тоді ми думаємо, що робити, щоб цей купол не осипався, запрошуємо реставраторів, щоб вони його зміцнили?" - "Там, в Америці,- відповів він мені,- хоч зі свічкою шукай- нема нікого". - "Та як же нема, - заперечив я, - коли я знайомий зі стількома віруючими з Америки!" - "Так, - говорить, - так-то воно так. Але ж католики - це такі бестії! Так і прагнуть нас перехитрити!" - "Та католики, - відповів я йому, - вже і самі відчули відразу до папства і зараз повертаються в Православ'я. Коли Патріарх Димитрій ⁴ приїжджав до Америки, то хіба не самі католики кричали: "Патріарх - істинний християнин, а папа - комерсант?" Хіба католики говорили це не з обуренням? А ти мені повторюєш про те, що католики прагнуть хитрістю проникнути в Православ'я, щоб його розкласти, і таке подібне до цього. Тоді де ж по-твоєму, Бог? Хіба диявол може витворяти все,  що йому заманеться?»

На жаль, західний раціоналізм вплинув і на східних православних владик. І ось вони перебувають в Східній Православній Христовій Церкві тільки тілом, у той час, як усім своїм єством перебувають на Заході, який, як їм здається, царює у світі. А якби вони дивилися на Захід духовно, за допомогою світла Сходу, світла Христового, то бачили б духовний занепад Заходу, який потроху втрачає світло Розумного Сонця - Христа і занурюється в глибоку пітьму. Але замість цього вони збираються на конференції і без кінця обговорюють теми, у яких нема потреби, які за стільки років не обговорювали навіть Святі Отці ⁵. Усі ці дії - від лукавого. Вони спрямовані на те, щоб запаморочити голови віруючим людям і спокусити їх, щоб одних підштовхнути до єресі, а інших до роздолу. У такий спосіб завойовує нові плацдарми диявол. Ох-ох-ох, ці діячі мучать народ і морочать йому голову.

А з чого починається все подібне до вище сказаного? З того, що людина, не працюючи духовно, думає, що вона духовна людина, і після цього меле дурниці. Дитина, яка володіє природною чистотою розуму і невеликими знаннями, скаже тобі розумні речі. І навпаки - людина прекрасно освічена, але з розумом, закопченим від прийнятого нею бісівського впливу, буде говорити наймерзенніші богохульства.

Той, хто постійно вигострює свій розум знанням і при цьому живе, віддалившись від Бога, зрештою робить свій розум двобічним. І тоді одним боком він вражає себе самого, а іншим - своїми розумовими, людськими рішеннями, які не терплять суперечок, - ранить людей. Людське знання приносить користь тоді, коли воно освячується, стає божественним. В іншому випадку - це людські хитрощі, розсудливість, світська логіка. Позбавлений благодаті розум сам по собі - це ненамаг­нічений залізний ціпок, що б'є по металевих предметах, бажаючи, щоб вони до ньогоприлипли. Але вони не прилипають, а тільки деформуються під його ударами.

Такі нинішні люди. Все вони сприймають з позиції сухої розсудливості. Ця розсудливість - справжня катастрофа, бо сказано, що «розум чваниться» ⁶. Якщо в людині нема божественної просвіти, то знання нікчемне, воно приносить руйнування.

Наука повинна використовуватись в житті духовному

Усе зло починається з розуму, коли він обертається тільки навколо науки і зовсім віддалений від Бога. Тому такі люди і не знаходять внутрішнього миру й врівноваженості. Тоді якщо розум людей обертається навколо Бога, то і науку вони використовують для внутрішньої роботи над собою і для блага світу, тому що в цьому випадку їхній розум освячений.

- Тобто, Геронде, наука не приносить користі людині?

- Яка приносить багато користі, але приносить і багато каламуті. Я знайомий з людьми, які, будучи недостатньо освічені, мали більшу ясність розуму, ніж люди вчені. Ті, хто, згідно з Благодаттю Божою, очистить свій розум від каламуті, яку принесла в нього наука, будуть мати більше робочих інструментів. А якщо ці інструменти - знання не освятяться, вони можуть бути використані лише для мирського, але не для духовного діяння. Знання швидко освячуються, якщо в людини з'являється добра стурбованість. Люди, які віддають перевагу своїй внутрішній освіті - освіті душі і зовнішню освіченість також використовують для освіти внутрішньої, швидко вдосконалюються духовно. А якщо вони не тільки теоретики, але й практики - у відношенні духовному, то їхня допомога світові дуже велика, тому що вони виводять людей з ядухи пекельної муки і приводять у райську втіху. Такі Божі люди часто можуть мати дипломів менше, ніж інші вчені мужі, але їхня допомога світові набагато більша.  Така людина багатьма Благодатями блага, а не купою непотрібних паперів (тобто дипломів). Світ наповнився гріхом, і необхідно чимало молитов й особистого духовного досвіду. Багато писанини - це паперові гроші, вартість яких залежить від того, чим вони будуть забезпечені. Отже, кожному необхідно трудитися у копальні своєї душі.

Пам'ятаю, як у Есфігменському монастирі якийсь старенький чернець був настільки простою людиною, що навіть Вознесіння вважав одним зі святих. Він молився Вознесінню по вервечці і говорив: «Свята угоднице Божа, моли Бога за нас»! Якось один з ченців у монастирській богодільні занедужав, і простак не мав чим його нагодувати. Тоді він швиденько зійшов по сходах на нижній поверх, відчинив вікно, яке виходило на море, висунув через нього руки і попросив: «Свята моя Аналіпсія ⁷, дай мені рибку для брата!» І, о чудо! Відразу з моря прямо йому в руки вистрибує здоровенна рибина! Усі, хто це бачив, застигли в здивуванні. А простак з усмішкою поглядав на них, немов казав: «Та що ж ви в цьому бачите дивного?» А ми з вами знаємо, коли відмічається пам'ять певного Святого, коли постраждав інший, коли, де і як відбулося Вознесіння, і з усіма нашими знаннями не можемо вимолити навіть малюсінької рибки! Такі ось «дивацтва» духовного життя, і логіці тієї частини інтелігенції, яка має в собі не Бога, а своє «я», ці «дивацтва» непідвладні. Непідвладні тому, що така інтелігенція володіє безплідними світськими знаннями, тому що вона хвора світською духовною хворобою і їй бракує Духа Святого.

Святий Дух сходить не за допомогою техніки

Слово, сказане від інтелекту, не змінює душі, тому що воно є плоттю. Душі змінює породжене від Святого Духа слово Боже, яке володіє божественною енергією. Дух Святий сходить не за допомогою техніки, тому Богослов'я не має нічого спільного з безплідним науковим духом. Святий Дух сходить Сам - якщо знайде в людині необхідні для цього духовні передумови. А духовна передумова полягає в тому, щоб людина очистила від іржі свої духовні дроти і стала добрим провідником - щоб прийняти духовний струм божественної освіти. Таким чином, людина стає духовним ученим, богословом. Говорячи «богословом», я маю на увазі тих, чиє богослов'я забезпечене золотим запасом богослов'я і чий богословський диплом має ціну, а не тих, хто має нічим не забезпечений папірець - диплом богослова, подібний до нікому не потрібних дешевих паперових грошей часів окупації.

Часто людина роками витрачає сили свого розуму на те, щоб вивчити одну-дві іноземних мови. У нашу епоху навряд чи більшість людей знають іноземні мови, але оскільки ці мови не мають нічого спільного з мовами Святої П'ятидесятниці, ми переживаємо найбільше вавилонське стовпотворіння. Найбільше зло в тому, що, займаючись сухим розумовим богослов'ям, ми видаємо наш розум за Святого Духа. А це називається «мозкослов'ям», від якого народжується вавилонське стовпотворіння. Тоді як у Богослов'ї' є багато мов і безліч благодатних дарів, але всі ці мови перебувають між собою в згоді, тому що в них один Господар - Святий Дух П'ятидесятниці, і ці мови вогненні.

- Геронде, в стихирі на П'ятидесятницю говориться: «Все подає Дух Святий...»

- Так, подає, але тому, хто здатен вмістити. Як Він подасть тому, хто вмістити нездатен? Слово смиренної людини, засноване на її особистому досвіді з болем народжується з глибин її серця, має ціну набагато більшу, ніж купа красивих слів, які одне за другим зіскакують з відточеного навчанням язика [освіченої] людини. Цей язик не сповіщає душі людей, тому що він - плоть, а не вогненний язик Святої П'ятидесятниці.

Нам потрібно освятити знання

Знання - це річ добра й освіта теж. Але якщо знання й освіта не освятяться, то вони виявляться ні на що непридатними і призведуть до катастрофи. Якось до мене в келію прийшли кілька студентів, завантажених книгами, і сказали: «Ми, Геронде, прийшли поговорити про Старий Завіт. Хіба Бог не дозволяє знання?» - «Яке знання? - запитав я. - Те, що здобувається розумом?» -«Так», - відповідають вони. «Але це знання, - сказав я, -доведе тебе тільки до Місяця. До Бога воно не приводить». Сили інтелекту, які при мільярдних витратах піднімають людину на Місяць, це річ гарна, але багато кращі за них ті духовні сили, що на певному «пальному» - на одному сухарі - приводять людину до Бога - мети його призначення. Одного разу я запитав американця, який прийшов до мене в келію: «Чого ви досягли, будучи настільки великим народом?» - «Ми, -відповідає він, - літали на Місяць». - «А він, - запитую, -далеко?» - «Ну, скажемо, півмільйона кілометрів», -відповідає він. «І скільки ж, - питаю, - ви витратили мільйонів, щоб на нього полетіти?» - «З 1950 року і до цього дня ми витратили на це так багато, що витекли повні ріки доларів», - відповідає американець. «А чому ж до Бога-то, - запитую, - не долетіли? Бог далеко чи ні? - «Бог, - каже, - дуже далеко!» - «Ну, от бачиш, -відповідаю,- а ми долітаємо до Нього на одному сухарі!..»

Знання природне сприяє набуттю знання духовного. Однак, не виходячи з природного знання, людина не виходить з єства і не піднімається до Неба. Тобто вона не виходить з раю земного, того саду, який зрошували води Євфрату і Тигру, вона тішиться прекрасною природою і тваринами, але не піднімається у небесний рай, щоб порадіти разом з Ангелами і Святими. Для того, щоб зійти в небесний райський сад, необхідно мати віру в Господаря цього Саду, щоби полюбити Його; необхідно визнати свою гріховність, смиритися, щоб Його пізнати; розмовляти з Ним у молитві і прославляти Його - і коли Він допомагає нам, і коли Він випробовує нас

- Геронде, чи необхідне вивчення догматичних, богословських книг людині, якій до снаги поклони, пости, подвижництво і все подібне до цього?

- Якщо людина має елементарну освіту, то догматичні пізнання - це інструмент, що їй допомагає. Однак не слід прагнути набути знання для того, щоб допомагати іншим чи бути здатним сказати щось розумне. Ні, знання [в галузі богослов'я] необхідно здобувати для того, щоб допомогти собі самому. Якщо людина постарається освятити свої таланти, даровані від Бога, то приходить Благодать, яка і саму людину освячує. А там, у Благодаті - і догматика, і богослов'я, тому що в цьому випадку людина на практиці переживає Таїнства Божі. А хтось може бути людиною простою і, задовольняючись тим, що дарував йому Бог, не мати бажання вивчити більше.

- А якщо, живучи в монастирі, ми усе ще бажаємо мирського знання, то що це значить?

- Це значить, що в нас нема розуміння. "Пізнайте істину, і істина зробить вас вільними." ⁸ Коли людина впокориться й просвітиться, тоді освячуються і її розумові здібності, і сама сила її розуму. Енергія розуму до того, як вона освятиться, є плотською. Якщо, будучи невченою, людина егоїстично витлумачує догмати і читає Апокаліпсис, Святих Отців  і подібні книги, вона затьмарюється і, зрештою, доходить до невір'я. Вона приступає до цього з егоїзмом, і тому від неї йде Благодать Божа. Бачите: смирення допомагає в усьому, силу дає саме воно. Мій наймудріший задум чи знайдене мною наймудріше рішення є найбільшою дурістю, якщо в них є присутнім егоїзм Тоді як смиренність є справжня мудрість. Тому прикладені старання повинні супроводжуватися любочестям і великою смиренністю. В іншому випадку, замість користі вони призведуть до протилежного результату. Затьмарюється розум людини, і після цього вона вимовляє богохульства, тому що приступила до справи егоїстично. Почате нею перевершує її сили. Навіть для людини освіченої, якщо вона хоче витлумачити догмати, є небезпека зазнати втрат. Наскільки ж більша ця небезпека для людини невченої, якщо вона хоче проникнути у святоотцівський дух, не перебуваючи у відповідному духовному стані! Бо якщо б вона побула у цьому стані хоч трішки, вже не стала б піддавати себе цій небезпеці, вона б говорила: «Якщо мені щось знадобиться, Бог мене просвітить. Виконаю я те, що мені зрозуміло. Адже і цього - так багато!»

- Тобто, Геронде, якщо хтось неправильно тлумачить Євангеліє, то, у нього нема смиренності і благоговіння?

- Так. Адже якщо нема смиренності, то тлумачення, які він дає, є тлумаченнями «від розуму», від мудрування. Божественної просвіти в таких тлумаченнях нема.

- Якщо людина не розуміє якийсь догмат чи місце зі Священного Писання, то їй краще залишити їх до певного часу?

- Так, треба сказати собі: «Тут прихований якийсь глибокий зміст, але я його не розумію». Я робив у подібних випадках саме так. Коли в молодості я читав Євангеліє і якесь місце в ньому було для мене незрозумілим, я не намагався його витлумачити. Я думав: «Тут прихований якийсь глибокий зміст, але я його не розумію». А потім, коли це було потрібно, я бачив, як тлумачення приходило саме по собі. Але я й далі говорив: «Запитаю кого-небудь ще - як тлумачиться це місце?» І виявлялося, що я розумів це місце точнісінько як загальноприйняті святоотцівські тлумачення. Бо якщо хтось намагається [самостійно] витлумачити Євангеліє, а тим більше, не розуміючи його, то це безсоромність. Тому, читаючи Святе Письмо і Святих Отців, не витлумачуйте прочитане за допомогою розуму, але включайте в роботу добрі помисли - доти, поки не прийде розважлива божественна просвіта, і тоді важке місце проясниться саме по собі.

- А чи може людина, досягнувши кращого духовного стану, зрозуміти якесь місце глибше?

- Не те щоб глибше. В одному божественному змісті приховано багато божественних змістів. Якісь з них вона може зрозуміти відразу, а якісь пізніше. Якась людина може дуже багато читати, багато дізнаватися, але бути нездатною проникнути в суть Євангелія. А інша, може, читає небагато, але вона має смиренність, подвижницький дух, і тому Бог просвіщає її, і вона осягає Євангельський зміст. Той, хто хоче читати більше, може хотіти цього від марнославства чи ж для того, щоб діставати задоволення. Подібно  до людини, яка спостерігає за змаганням борців і, не звертаючи уваги, як вони борються, - щоб це допомогло стати борцем їй самій, - щоразу дивиться на годинник, аби не спізнитися на все нові і нові борцівські турніри. І таким чином, вона не стає борцем сама, але залишається глядачем.

- Геронде, часто про людину освічену говорять: «Це є освічена людина». Це дійсно завжди так?

- Говорячи «освічена людина», ми маємо на увазі людину освічену духовно, зрілу духовно. Я помітив, що як людина невчена може бути і дуже гордою, і дуже смиренною, так і людина освічена може бути і дуже гордою, і дуже смиренною. Тобто вся справа у внутрішній освіті. Це те, про що говорить Василій Великий: «Важливіше за все - це посідати високе місце і мати смиренне мудрування». Той, хто посідає якусь значну посаду і має трохи гордості, деяким чином має в цьому виправдання. Але нема жодного виправдання тому, хто має гордість, не посідаючи високих посад. Вся основа - у власній просвіті, у внутрішній просвіті. Якщо людина просвічена, освічена і при цьому має смиренне мудрування, то це найкраще.

Однак не має ні найменшого виправдання той, хто, не діставши великої освіти, має високу зарозумілість.

«Розум хизується»

У більшості випадків загальна освіта завдає шкоди тому, що вона розвиває в людині велику зарозумілість, «велику ідею» про саму себе. А потім ця ідея стає перешкодою, заважає Благодаті Божій до неї наблизитися. Але якщо людина відкидає зарозумілість - помилкову ідею про саму себе, то наш Добрий і Багатий Отець збагачує її Своїми світлими божественними ідеями. Однак, якщо нещасна людина має велику ідею про саму себе й утримує цю ідею у своїй голові, то вона так і залишається пуголовком, плоттю, і не відає Благодаті Божої - Духа Святого. Тобто, існує небезпека того, що великі знання «роздують» цій людині голову, перетворять її на повітряну кулю. І тоді їй загрожує небезпека або лопнути, подібно до повітряної кулі, у повітрі (від шизофренії) або впасти на землю (від гордості) - і зі шкіри вилізти. А тому знання повинне йти за страхом Божим і йти нога в ногу з діянням - щоб підтримувалася рівновага. Саме лиш знання шкодить.

Коли я, спонукуваний егоїзмом, говорю щось заради того, щоб мною милувалися, тому що я вигадав щось краще за інших, то вступають у дію духовні закони для того, щоб привести мене до тями. Однак, будучи постійним, таке егоїстичне самовиставляння завдає людині шкоди. Вія, потрапляючи в око, трохи дратує. Однак, потрапляючи в око постійно, вона викликає сильне запалення. Так і тут - виникає духовне «запалення». Якщо людина  не позбавлена розумових здібностей і з легкістю справляється з якоюсь справою, то вона повинна розсипатися перед Богом у порох, вдень і вночі дякуючи Йому за те, що Бог дав їй розум і тому, не стомлюючись, вона може справлятися зі своєю роботою. Не дякувати Богові - так хіба можна?!

- Геронде, а якщо людина вважає, що ні з чим не може дати собі раду?

- Тоді тангалашка спокушає її з протилежного «боку». Запитали якось верблюда: «Яка дорога тобі більше подобається - з гори чи під гору?» - «Ну, а рівне місце куди поділося?» - запитав у відповідь верблюд.

Ті, хто зовсім не має розуму, перебувають в кращому становищі. Бо нам розум даний, щоби в кращому становищі перебували ми, розумні, але ось питання: як ми його використовуємо? З нас за це спитають. Як же премудро все влаштовано Богом! Ті, у кого нема розуму - радісні й у майбутньому житті будуть у кращому становищі, тоді як ті, у кого багато розуму - мучаться.

- Геронде, розумово відсталі люди в житті іншому не будуть ущемлені?

- В кінцевому підсумку і «багато мізків», і «мало мізків» так само перетворяться в порох. Там, на Небі, буде перебувати розум. На Небі святі богослови не будуть перебувати в більш вигідному становищі стосовно пізнання Бога, ніж ті, які в цьому житті були розумово неповноцінними. Можливо і те, що останнім Праведний Бог дасть і дещо більше, тому що в цьому житті вони були багато чого позбавлені.

Будемо правильно працювати головою

- Геронде, тоді чому ж Ви часто говорите, що освіта - це хороша передумова для чернецтва?

- Дивися: людина освічена може прочитати щось зі Святих Отців і при невеликому старанні - оскільки вона зрозуміла прочитане - швидко досягти чогось. Людині ж неосвіченій, якщо в неї нема благоговіння, досягти чогось непросто. Неосвіченому потрібно власним досвідом досягти божественних подій, чудес і вже потім осягати прочитане через пережите. Тоді як людині освіченій для того, щоб швидко чогось досягти, досить невеликого старання - тільки б вона працювала головою, не зупиняючись на самій лише теорії. Я, звичайно, не кажу, що їй треба намагатися за допомогою свого інтелекту пізнати Таїнства Божі.

- Тобто, Геронде, людині необхідно використовувати свій інтелект у  боротьбі з пристрастями?

- Не тільки в цьому, але і більше того. Людина бачить благодіяння Божі, бачить весь Всесвіт і славословить, дякує Богові. Подивися: адже спочатку сам Авраам знайшов Бога. Бог Авраама знайшов потім.

- Тобто?

- Батько Авраама був ідолопоклонником - він поклонявся ідолам. А Авраам спостерігав за Всесвітом, і те, що люди поклонялися бездушним ідолам, його здивувало. Він почав працювати головою і сказав: «Не може бути, щоб ці ідоли, ці деревинки, були богами і створили цей світ. Так хто ж його створив? Хто створив небо, зірки, сонце і все інше? Я повинен знайти істинною Бога. У Нього я увірую, Йому поклонюся». Ось тоді-то Бог і з'явився йому і сказав: «Вийди із землі твоєї і від роду твого» ⁹. Бог привів Авраама до Хеврону, і Авраам став улюбленим Божим чадом.

Людина освічена може і не мати благоговіння, але, маючи здатність розуміти речі легко, вона, володіючи деякою смиренністю і трохи служачи Богові, - досягне успіху. Наприклад, коли в роті зв'язку, де я проходив військову службу, нас почали навчати військової спеціальності радиста, то деякі позивні були англійською мовою. Ті, хто був освічений і знав англійську, вивчали їх відразу. А нам, решті, це було непросто. Та й на заняттях з теорії, які були не дуже складними, тим, у кого був хоч якийсь запас знань, було легше, ніж нам.

Людина повинна зрозуміти благодіяння Божі, зрозуміти, що їй дано. Для чого Бог дав нам розум? Для того, щоб ми досліджували, вивчали, стежили за собою. Бог дав людям голову не для того, щоб вони постійно ламали її над тим, як знайти все більш і більш швидкий засіб пере­сування з однієї країни в іншу. Він дав нам розум, щоб ми з ретельністю додавали його до головного - до того, як досягти мети свого призначення, Бога, істинної райської країни.

Які ж благодіяння зробив Бог народу ізраїльському! Які знамення, скільки чудес! І, незважаючи на це, коли Мойсей зі скрижалями, на яких були написані десять заповідей Божих, затримався на Сінаї і зійшов згори не відразу, народ віддав [Аарону] свої золоті прикраси для того, щоб зробити з них золотого тельця і поклонятися йому ¹⁰. Але ж в нашу епоху мізки в людей... не телячі! Тому освіченій людині нема виправдання в тому, що вона не розуміє, що правильно і що ні. Бог дав нам розум для того, щоб людина знайшла свого Творця. А от європейці, ті своїм розумом перестаралися. Забравши зі свого життя Бога, вони заплуталися і наближаються до прірви.

А деякі, незважаючи на те, що мають розум, кмітливість та інше - усі передумови для того, щоб процвітати, - неуважні до того, що їм говориш. Тільки починаєш їм про щось говорити, вони кричать: «Зрозумів, зрозумів!» і, перебиваючи тебе, поспішають самі закінчити твою думку. На Святу Гору приїжджають дуже розумні хлопці. Коли їм щось говориш, то створюється враження, що вони одразу схоплюють почуте. Однак, будучи неуважними, вони задирають ніс, і «схоплене одразу» від них... відлітає. Зате інші, незважаючи на те, що мають не настільки гострий розум, із благоговінням слухають те, що їм говорять, не перебивають, дослуховують до кінця, і почуте залишається з ними. Перші багато чого розуміють, з усіх боків збирають знання, наповнюються ними - і нічого не роблять. Розум, який дав їм Бог, вони приводять у непридатність, їхня голова стає ніби набита соломою. Маючи гордість, вони не дають Благодаті Божій їх осінити. Тоді як інші, не будучи такими розумними, стають дуже покірними. «Я, - каже людина такого складу, - жахливо тупоголова!» і перепитує: «Що ти сказав?» І такі люди намагаються застосувати почуте на практиці. Таким чином, вони наповнюються Благодаттю і процвітають. Смиренна людина, як правило, багато знає, тоді як в егоїста знань нема - тому що він не смиряється і не запитує. Преподобний Арсеній Великий був найосвіченішою людиною у Візантійській імперії. Імператор Теодозій Великий взяв його вчителем для двох своїх синів - Аркадія і Гонорія. Однак, пішовши в ченці й оселившись в пустелі, він, сидячи біля ніг неосвіченого Авви Макарія, говорив: «Я не знаю навіть абетки цього [простолюдина] ¹¹».

-   Геронде, а як домогтися того, щоб не досліджувати речі за допомогою самого лише розуму?

-   Людина має використовувати  свій розум правильно. За допомогою розуму вона повинна трудитися над, осягненням величі Божої, щоб знайти Бога, а не робити богом свій розум. Розумні люди повинні бути духовно процвітаючими. їм досить кинути на щось погляд, щоб зрозуміти, у чому справа. Працюючи розумом, людина може допомогти своєму ближньому - у протилежному випадку вона може його вимучити. Я знаю такі випадки з життя мирян. Був я знайомий з одним хлопчиком. Коли його батько помер, їх залишилося четверо дітей. Мати знову вийшла заміж, і ні від неї, ні від вітчима діти не відчували ніякої любові. Коли цей нещасний підріс, він відкрив промтоварний магазин і почав трудитися. Одного разу він почув, що померла якась людина, залишивши сиротами трьох дітей. Йому стало боляче за цих малюків, і він запропонував вдові померлого: «Якщо хочеш, давай одружимося, будемо жити як брат зі сестрою і виростимо цих діток». Та погодилася. Зараз вони ведуть духовне життя, читають Житія Святих, Добротолюбіє, їздять по монастирях, мають духівника Ця людина належним чином роздумала, вчинила правильно і прийняла божественну Благодать. А в іншому випадку тангалашка навіював би їй: «Тебе в дитинстві мучили, от і ти зараз муч цих дітей». Однак ця людина помстилася за себе не злом, а добром. Одні використовують свій розум для доброго і придумують щось добре. Інші використовують його для руйнування, і тангалашка теж допомагає їм у цьому.

У випадку з Авелем і Каїном ми бачимо те ж саме ¹². Хіба Бог створив Авеля з одного тіста, а Каїна з іншого? Ні, але Авель правильно працював своїм розумом, що дарував йому Бог. «Бог, - подумав він, - дав мені цілу отару овець -то невже я не дам Йому одного ягняти?» Він вибрав найкраще ягня, заколов його і приніс у жертву Богові. А Каїн приніс у жертву Богові пшеницю разом з половою і висівками. Один приніс у жертву добірне ягня, а інший - ні на що непридатні залишки колосків, стебел й інші відходи від молотьби. Ну добре, не хочеш ти приносити в жертву ягня - то візьми ж, принаймні, трішки чистої пшениці! Але, на жаль, Каїн узяв пшеницю з усяким сміттям і почав запалювати її на жертовнику. Що приніс у жертву один, і що інший! Жертва Авеля була приємна Богу, і потім Каїн позаздрив Авелю й убив його. Таким чином, Бог відплатив Авелю за те, що він перетерпів, а його старший брат кружляв по лісах подібно до дикого звіра. Зрозуміло, що Бог дарував кожній людині свободу, але на благо використав цю свободу Авель.

¹ Див.: Гал. 5: 22-23.

² Святитель Григорій Двоєслов, папа Римський (540-640 pp.) Святий Православної Церкви. Пам'ять 12 березня.

³ Лив.: З Цар. 19:13-18.

⁴ Димитрій - Вселенський Патріарх у 1972-1991 pp. Прим. перекладача.

⁵ Старець Паїсій має на увазі ті богословські конференції, на яких обговорювалися питання, по яких у Церкви є певна святоотцівська думка, а також питання, які не потребують обговорення взагалі.

⁶ 1 Кор.8:1.

⁷ В грецькій мові слово "Вознесіння" - жіночого роду. -Прим. перекладача.

⁸ Йн. 8: 32.

⁹ Бут. 12: 1.

¹⁰ Див.: Вих. 32: 1-6.

¹¹ Див.: Достопамятные сказання о подвижничестве святых и блаженных отцов. Свято-Троицкая Сєргиева Лавра, 1993. С. 18.

¹² Див.:Бут.4:2-15.

[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину". Том 1. ]

[ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину". Том 1. ]

[ Cкачати книги в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Слова". (на російській мові) ]

[ Купити книгу - Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" ]

Паїсій Святогорець "Слова" (українською):		Паисий Святогорец "Слова" (на русском):
[ Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" Том I ] [ Паїсій Святогорець "Духовне пробудження" Том II ] [ Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" Том III ] [ Паїсій Святогорець "Сімейне життя" Том IV ] [ Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" Том V ]		[ Паисий Святогорец "С болью и любовью о современном человеке" Том I ] [ Паисий Святогорец "Духовное пробуждение" Том II ] [ Паисий Святогорец "Духовная борьба" Том III ] [ Паисий Святогорец "Семейная жизнь" Том IV ] [ Паисий Святогорец "Страсти и добродетели" Том V ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!