Про те, що надмірні турботи віддаляють людину від Бога

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 1.

З болем та любов'ю про сучасну людину

Частина друга - Про сучасну культуру

«Культура - це добре, але для того, щоб вона принесла користь, необхідно «окультурити» ще і душу»

Не будемо хапатися за все одразу

Люди сьогодні не живуть просто. Тому вони дуже відволікаються. Вони хапаються за багато різних справ і тонуть у безлічі турбот. А я спершу закінчую з якимись одною чи двома справами і тільки потім думаю про інші. Я ніколи не беруся за багато справ одразу. Зараз я думаю про щось одне. Закінчивши перше, починаю обмірковувати друге. Тому що я не маю спокою, якщо беруся за друге, ще не закінчивши перше. Хапаючись за багато справ, людина втрачає голову. Навіть просто думати про всі ці справи [одночасно] - вже приведе до шизофренії.

Якось до мене в келію прийшов юнак у стані психічного розладу. Він запевняв мене, що мучиться тому, що має якусь спадкову чутливість від своїх батьків, і таке інше. «Про яку ще там спадковість ти мені говориш? -сказав йому я. - Насамперед тобі потрібен відпочинок. Потім завершуй навчання. Після цього йди відслужи в армії, а потім постарайся влаштуватися на роботу». Нещасний послухався і знайшов свій шлях. У такий же спосіб люди знаходять і самих себе.

- Геронде, і я теж швидко втомлююся від роботи. А в чому причина - зрозуміти не можу.

- ого тобі не вистачає, так це терпіння. А причина твого нетерпіння в тому, що ти одночасно берешся за багато справ. Ти розкидаєшся в різні боки і вибиваєшся із сил. А це приводить тебе і до нервозності, тому що в тебе є любочестя, і ти вболіваєш за справу.

Коли я жив у спільножитному монастирі, то мав послух у столярній майстерні. Старшим на послуху був інший столяр - літній чернець, отець Ісидор. У нього, бідного, не було ні краплі терпіння. Брався він робити якесь вікно, потім починав нервувати, кидав вікно - хапався робити двері, потім знову нервував, кидав двері - ліз крити дах - і так все залишав на середині, нічого не доводячи до кінця. Одні дошки втрачав, інші розпилював не так, як потрібно... От так людина б'ється-б'ється і нічого не добивається.

А є і такі люди, сили яких обмежені, вони можуть виконувати не більше однієї-двох справ. Але при цьому вони хапаються за різне, вплутуються в безліч турбот і потім нічого не роблять належним чином, вплутуючи у свої справи і турботи інших. Треба намагатися, наскільки можливо, братися не більше ніж за одну-дві справи, належним чином доводити їх до кінця, і після цього, маючи розум ясним і свіжим, братися за щось ще. Адже якщо твій розум розсіється, то яке ти потім зможеш вести духовне життя? Як ти зможеш пам'ятати про Христа?

Не треба віддавати свого серця матеріальному

- Геронде, що Ви маєте на увазі, говорячи: «Віддавайте роботі руки-ноги, але не віддавайте їй серця»?

- Я маю на увазі те, що не треба віддавати свого серця матеріальному.  Є люди, які віддаються матеріальному повністю. Весь їхній день безперервно проходить у турботах про те, як потрібно виконати якусь роботу, а про Бога вони не думають зовсім. Не піддамося ж цьому і ми. Працюйте руками, працюйте ногами, але не дозволяйте ухилятися від Бога вашому розуму, не віддавайтеся матеріальному усією своєю істотою, всім своїм внутрішнім потенціалом і серцем. В іншому випадку людина стає ідолопоклонником Наскільки це можливо, не віддавайте роботі свого серця. Віддавайте їй свої руки, віддавайте їй свій розум. Не віддавайте серця незначному, непотрібному. Інакше як воно потім згадає про Христа? Коли серце з Христом, тоді освячується і робота. І сама людина зберігає тоді сили внутрішньо духовно свіжими і отримує справжню радість. Використовуйте своє серце правильно, не витрачайте його намарно.

Якщо серце розтринькається на безліч дрібниць, то потім йому бракує міцності на біль за те, що дійсно вартує болю. Я віддам своє серце тому, хто хворий раком, тому, хто страждає, буду тривожитися за дітей, які перебувають в небезпеці. Я осіняю себе хрестом і прошу Бога, щоб Він просвітив цих дітей. І коли в мене відвідувачі, моя увага зосереджена на болях іншої людини, на любові до неї. Власного болю я не зауважую. У такий от спосіб забувається все [другорядне], тобто людина спрямовується в інший бік.

- Геронде, а чи на кожній роботі можливо не віддавати їй розуму і серця?

- Якщо робота проста, то вона сприяє тому, що розум у неї не занурюється. Якщо робота складна, тобто багатогранна, то деяке занурення в неї розуму буває виправданим. Однак серцем робота володіти не повинна.

- А за допомогою чого робота оволодіває серцем?

- За допомогою чого? За допомогою наркотику. Спокусник присипляє серце, опановує його за допомогою егоїзму. Але якщо серце віддане Богові, то розум перебуває в Бозі, а мозок зайнятий роботою.

- А що конкретно ми маємо на увазі під словом «недбайливість» ?

- , коли працюєш, не забувай Христа. Працюй з радістю, але розум і серце нехай будуть у Бозі. Тоді ти і стомлюватися не будеш, і свої духовні обов'язки ¹ зможеш виконувати.

Робота, чинена з умиротворенням і молитвою, освячується

- Геронде, чи не краще, коли робота відбувається повільніше - заради того, щоб людина перебувала в умиротвореному стані?

- Краще. Бо якщо людина трудиться умиротворено, вона зберігає мир і освячує весь день. На жаль, ми ще не зрозуміли, що, виконуючи якусь роботу з поспіхом, ми стаємо нервознішими. А праця, яку виконуємо з нервозністю, не освячується. Не треба ставити перед собою мету встигнути багато, але при цьому самому вимучитися від переживань. Це бісівський стан.

Рукоділля, яке виконується з умиротворенням і молитвою, освячується саме й освячує людей, які ним користуються. Отоді є зміст у тому, що ченці на прохання мирян дають їм в благословення якесь рукоділля. І навпаки, рукоділля, яким займаються в поспіху і нервуванні, передає цей бісівський стан й іншим. Робота з поспіхом, з переживаннями - це характерна властивість дуже мирських людей. Душі зайнятих рукоділлям ченців, які хвилюються, і іншим людям передають не благословення, а хвилювання. Як же впливає стан людини на рукоділля, яким вона займається! Навіть і на шматочки деревини. Страшна справа! Результат роботи залежить від того, у якому стані перебувала людина, коли вона нею займалася. Якщо людина нервує, гнівається і лихословить, то результат її праці залишається без благословення. Тоді, якщо під час роботи вона співає щось церковне, творить молитву, її діяльність освячується. Одна справа стає бісівською, а інша -божественною.

Діючи з благоговінням і трудячись з молитвою, ви завжди освячуєтеся самі й освячується все, що робите. Маючи розум у Бозі, людина освячує свою роботу, своє рукоділля. Скажімо, я склеюю коробку і творю молитву Ісусову - молюся й одночасно труджуся на славу Божу. Моя мета не в тому, щоб поспішати в роботі, наробити велику купу коробок, а потім мучитися від переживань. Це бісівський стан. Не для цього ми прийшли в монастир, а для того, щоб освятитися самим і освятити те, що робимо. Часом через те, що це забувається, ти почуваєш себе немов старанна співробітниця якоїсь світської установи - тому що, поспішаючи влаштовувати різні справи, ти забуваєш брати зі собою Христа. Навпаки, приступаючи до справи з молитвою, ти почуваєш себе служителькою Христовою. А тому додай до справи і молитву Ісусову, щоб освятилася і ти сама, і те, що ти робиш. Знаєш, як благословляє людину Бог? Знаєш, скільки благ і які благословення Він нам посилає?

- Геронде, а якщо людина займається інтелектуальною працею, наприклад, перекладами, то як можна творити молитву, щоб освячувалася чинена справа?

- кщо твій розум у Бозі, то робота освячується, навіть якщо вона інтелектуальна, оскільки ти живеш у божественній атмосфері- хай і не можеш творити молитву під час роботи. Якщо людина перебуває в духовному стані, то їй це дуже допомагає. Вона не намагається відшукати суть розумом, але, просвіщаючись, осягає його за допомогою божественного настановлення.

- А що мені робити, якщо я не перебуваю в такому духовному стані, однак маю займатися роботою, подібною до цієї?

- Тоді займайся нею, але при цьому молися, проси, щоб Бог тебе просвітив. Наскільки це можливо, постарайся, щоб божественні значення перекладених тобою книг допомогли тобі самій. І трудися з благоговінням. А кожної чи щодві години роби на кілька хвилин перерву і твори Ісусову молитву.

- Геронде, робота над перекладами взагалі дуже відволікає. Доводиться ритися в словниках, читати коментарі...

- А я вам і раніше говорив: те, що найбільше допомагає при перекладах, є особистий духовний досвід і очищені помисли, які роблять людину вмістилищем Благодаті. Тоді тлумачення божественного змісту правильні і походять від божественного навчання, а не від розуму, словника і чорнильниці. Я хочу сказати, що треба утвердити себе в головному- тобто в божественному, а не в другорядному - тобто в людському.

Від надміру турбот людина забуває Бога

- Геронде, а чи завжди турбота віддаляє людину від Бога?

- Послухай-но, що я тобі скажу: коли батько підходить до зайнятої грою дитини і ласкаво гладить її, то вона, будучи захоплена своїми забавками, цього навіть не зауважує. Вона помітить батьківську ласку, якщо трохи відірветься від гри. Так само і ми, якщо зайняті якоюсь турботою, не можемо відчути любові Божої. Ми не відчуваємо того, що дає нам Бог. Будь уважною: не витрачай свої дорогоцінні сили на зайві клопоти і суєтні турботи, які колись перетворяться на порох. Клопочучись і піклуючись про зайве і суєтне, ти і тілесно втомлюєшся, і розум свій розпорошуєш безцільно, а потім, під час молитви, приносиш Богу втому і позіхання - подібно тій жертві, що приніс Каїн ². А з цього виходить, що і твій внутрішній стан буде «каїновим», наповненим душевною тривогою і зітханнями, що їх буде наганяти на тебе тангалашка, який перебуває біля тебе.

Не будемо безцільно витрачати серцевини наших сил, інакше для Бога потім у нас залишаться лише лушпиння і шкарлупки. Заклопотаність чимось витягає із серця всю його внутрішню силу і для Христа не залишає нічого. Якщо ти бачиш, що твій розум раз по раз відволікається і спрямовується на піклування, турботи і тому подібне, треба зрозуміти, що ти заблукав не туди, куди потрібно, і віддалився від Бога. Зрозуміти, що тобі стали ближчими діла, а не Бог, твориво, а не Творець.

На жаль, нерідко мирське задоволення від виконаної роботи обманює навіть ченця. Звичайно, людина створена для того, щоб робити щось гарне, тому що благий його Творець. Але чернець старається, тому що бажає з людини зробитися Ангелом. Тому, щоб трудитися духовно, він повинен обмежити свою працю заради чогось матеріального найнеобхіднішим. Тоді і радість його буде походити від вирощених духовних плодів, вона стане духовною, і чернець не тільки насититься сам, але й щедро наситить інших.

Від багатьох турбот і клопотів людина забуває Бога. Батюшка Тихон ³ у своїй характерній манері говорив: «Фараон давав ізраїльтянам багато роботи і багато їжі, щоб вони забули Бога» ⁴. У нашу епоху диявол повністю захопив людей матеріальними, земними турботами. [Він вчить людей] багато працювати, багато їсти - щоб вони забували Бога і, таким чином, не могли чи, точніше сказати, не хотіли отримати користь з тієї свободи, що дана їм для освячення душі. Але, на щастя, - окрім волі диявола - з цього [поспіху] виходить і щось добре - люди не знаходять для гріха стільки часу, скільки їм хотілося б.

Багато роботи і турбот роблять ченця мирським

Добре, щоб людина, яка бажає жити духовно, а особливо чернець, знаходилася на відстані від занять, робіт, клопотів певного роду- тобто таких, котрі віддаляють його від духовної мети. Не треба починати безлічі нескінченних справ, тому що справи ніколи не закінчуються. І якщо чернець не навчиться виконувати внутрішньої роботи над самим собою, то він буде постійно схилятися до роботи зовнішньої. Люди, які прагнуть завершити нескінчені справи, закінчують своє життя, маючи духовні недосконалості. Наприкінці життя вони каються, але тоді це не приносить їм ніякої користі, тому що закордонний паспорт уже виданий їм на руки. У будь-якому випадку, хоча б малий перепочинок від справ необхідний.

Коли буде скорочено багато трудів, природним чином з'явиться свіжість тілесних сил і спрага внутрішнього творення - яке не стомлює, але відновлює сили людини. Тоді і душа буде в достатку дихати духовним киснем. Втома від духовного діяння не віднімає сили, але відновлює їх, тому що це діяння високо підносить людину і наближає її до ніжно люблячого Отця, так що радіє і її душа.

Тілесна втома, яка позбавлена духовного змісту, чи, краще сказати, відбувається без духовної необхідності, при якій вона могла б бути виправдана, - оздоблює людину. Навіть найсмирніший коник, якщо його заїздити, починає брикати, тобто набуває поганої звички, хоча раніш її не мав і міг би з віком ставати розумнішим.

Для того, щоб перевага віддавалася духовному, якісь справи можна і залишити. Багато роботи і багато турбот роблять мирським ченця, і орган його духовного відчуття теж стає мирським. Він живе вже як людина світу цього - із усім душевним занепокоєнням і мирською тривогою. Говорячи коротко, від постійних клопотів, занепокоєння і нещасть він вже в цьому житті частково переживає пекельну муку. Але коли чернець дбає не про матеріальне, а про власне спасіння і про спасіння всіх людей, то він робить Бога своїм управителем, а людей - своїми служителями.

Пам'ятаєте випадок із преподобним Геронтієм і його послушником? ⁵ Преподобний Геронтій попросив у Пресвятої Богородиці трохи води - щоб вистачало для пиття йому і послушнику. Мати Божа, як Добра Мати, зробила отвір у скелі біля їхньої келії і вивела відтіля воду - святе джерело - щоб вони мали що пити. Пройшов певний час, і послушник Преподобного почав будувати тераси, потім наносив землі, насадив сади і городи, і, перейнявшись настільки багатьма турботами, знехтував своїми духовними обов'язками. А оскільки води не вистачало, він взяв зубило і почав розширювати отвір у скелі - щоб джерело давало більше води. Тоді Мати Божа забрала воду, вивела її в іншому місці, набагато нижче келії, і сказала йому: «Якщо хочеш займатися городами і відволікатися, то носи воду здалеку».

Там, де багато турбот, - багато духовних «радіоперешкод»

- Геронде, чи не було Вам шкода залишати келію, на відновлення якої Ви витратили стільки сил, і переселятися в інше місце?

- Якщо я відтіля пішов, значить, на те була якась серйозна причина.

- І скрізь Ви обмежували себе тільки найнеобхіднішим?

- к, я обмежував себе найнеобхіднішим для тутешнього життя, щоб робити те, що необхідно для Вишнього, для Неба. Загубившись в земному, людина збивається зі шляху, який виводить її на Небо. Спочатку робиш одне, потім хочеться робити щось ще... Якщо тебе затягло між ці шестерні, то все - ти пропав. Загубившись в земному, людина втрачає небесне. І подібно до того, як немає кінця небесному, немає кінця і земному. Або ти втратиш тут, або «втратиш» там. А знаєш, що таке «губи­ тися» там, у Вишньому! О, я творив Ісусову молитву і занурювався в неї! Ти ніколи не занурювалася в молитву?

Заняття різною роботою, з втомою і турботами, а особливо з поспіхом, нам не допомагає. Усе це відсуває на другий план чування й озлоблює душу. Людина не може не тільки помолитися, але навіть і подумати. Вона не може діяти розсудливо і здійснює неправильні вчинки.

А тому будьте уважні: не витрачайте свого часу безцільно, без користі для духовного життя. Інакше ви дійдете до того, що дуже озлобитеся і вже не зможете виконувати свої духовні обов'язки. ⁶ У вас виникне бажання займатися роботами чи бесідами- чи ж для того, щоб бути «при справі», ви будете самі створювати для себе проблеми. Коли ми залишаємо Ісусову молитву і свої духовні обов'язки, ворог займає наші духовні висоти і за допомогою плоті і помислів веде з нами боротьбу. Він приводить у непридатність всі наші сили - і душевні, і тілесні, він перериває наше спілкування з Богом, наслідком чого є заполонення пристрастями нашої душі. Батюшка Тихон говорив ченцям, що треба жити подвижницьким життям, щоб звільнитися від турбот, а не працювати, як робітники, і їсти, як люди мирські. Адже справа ченця - поклони, піст і молитви - і не тільки за себе самого, але і за весь світ - живих і покійних. А робота повинна бути невеликою і робитися для того, щоб забезпечувати себе необхідним і не бути ні для кого тягарем.

- Геронде, а турботи завжди перешкоджають духовному життю?

- Якщо ти займаєшся тим, що необхідно за послухом ⁷, то тобі це не зашкодить. Якщо старання про покладений на тебе послух чи допомога якійсь сестрі не вийде за межі [послуху], то ти будеш з нетерпінням бажати молитви, а твоя допомога іншим виявиться результативною. Але якщо людина сама виходить за межі [послуху], сама додає до покладеного на неї діла турботи, піклується про те, у чому немає потреби, то її розум розсіюється й віддаляється від Бога. А якщо розум людини не в Бозі, то як вона відчує божественну радість? Серце легко охолоджується. Якщо я весь день приймаю людей, то, незважаючи на те, що це духовна робота, вночі, коли я встаю на молитву, серце моє перебуває в іншому стані - відмінному від того, коли я молюся весь день. Голова забивається безліччю почутого від людей, а відкинути все це нелегко. Наскільки можливо, промовляй вдень молитву Ісусову і тихесенько наспівуй щось церковне.

Дуже допомагає і недовге духовне читання - особливо перед молитвою. Воно дуже зігріває душу і розсіює клопоти, якими людина займалася вдень. А коли душа звільняється і переноситься в духову божественну атмосферу, то розум не відволікається у своєму діянні. Від прочитаного уривка з Євангелія чи з Житія Святих (в Житіях Святих є маленькі, але сильні глави) розум переноситься в духовну сферу і вже не йде відтіля. Бо розум- він, як непосидюще дитинча, що не може всидіти на одному місці - бігає то туди, то сюди. Але дай йому солодку карамельку, і він нікуди не піде.

Звільнення від турбот і клопотів приносить внутрішню безмовність і духовний успіх. Турботи віддаляють ченця від Бога. Там, де багато турбот, - багато духовних радіоперешкод, які заглушають роботу духовних радіостанцій. Ченцю нема виправдання, якщо він не веде духовного життя. Подивіться на нещасних мирян - обтяжені скількома турботами, а все одно стараються. У ченця таких турбот нема. Йому не треба думати ні про квартплату, ні про борги, ні про те, є в нього робота, чи ні. Духівник у нього поруч, храм - прямо в монастирі: молитви, соборування, молебні, літургії... Він вільний від турбот і заклопотаний тим, щоб стати ангелом, - іншої мети перед ним нема. Тоді як у мирянина стільки турбот! Він заклопотаний тим, як виростити дітей, іншими справами - і одночасно веде боротьбу за спасіння своєї душі. Як говорив Старець Трифон: ⁸ «Чернець хоче зробити чування? Він може це зробити. Хоче постити? Може і це. Ні дружини, ні дітей у нього нема. А мирська людина всього цього робити не може. Адже в неї діти. Одному потрібне взуття, іншому - одяг, третьому - щось ще...».

Нам треба набувати добрі турботи

Насамперед, нам треба шукати Царства Небесного. Це повинно бути нашою турботою, а все інше нам додасться. ⁹ Якщо людина забувається в цьому житті, то вона марнує даний їй час, витрачає його даремно. Якщо вона не забувається і готується до життя іншого, то її земне життя має сенс. Якщо думати про життя інше, то багато чого міняється. А думаючи про те, як зручніше влаштуватися тут, людина вимучується, вибивається із сил і прирікає себе на вічну муку.

Дивіться, не заразіться нетерплячим неспокоєм і жагучим захопленням земними справами: «Зараз ми повинні зробити одне, після цього - інше...», тому що в такому стані вас застане Армагедон. ¹⁰ Одне тільки нетерпляче занепокоєння в зв'язку з будівництвом, ремонтами й іншими справами - це діло диявольське. Поверніть ручку налаштування на Христа, тому що інакше у вас буде лише видимість життя з Христом, тоді як всередині залишиться все мирське мудруванння - і я боюся, щоб з вами не трапилося тої ж біди, що і з юродивими дівами.

У дів мудрих ¹¹ були не самі лише добрі справи, але і добрі клопоти - вони не стуляли очей, вони не були байдужими. Юродиві діви були байдужими і до чування не прагнули. Тому Господь і сказав: «Чувайте» ¹². Вони були дівами- але юродивими, нерозумними. Якщо в діви нема розуму від народження, то для неї це благословення від Бога. У життя інше вона переходить без іспитів. Однак якщо в неї є розум, але при цьому вона живе нерозумно, то в день Страшного Суду їй буде нічим виправдатися.

А випадок з Марфою і Марією, про який розповідає Євангеліє? Бачите, як турботи довели Марфу до того, що вона повелася, в якійсь мірі, безсоромно? Зважаючи на все, Марія спочатку теж їй допомагала, але, побачивши, що Марфа не хоче завершувати свої готування, залишила її і пішла. «Як, - подумала Марія, - позбавлятися мого Христа заради салатів і тістечок?» Можна подумати, що і Христос йшов до них для того, щоб поїсти Марфиних страв! А ось це Марфу і зачепило, і вона сказала: «Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити?» ¹³.

Будемо ж уважні, щоб з нами не трапилося того ж, що і з Марфою. Давайте помолимося за те, щоб нам стати добрими Маріями.

¹ Духовні обов'язки ченця  - богослужіння добового кола, келійне правило, поклони, читання Святого Письма, святоотцівських книг і таке інше, що кожен чернець зобов'язується виконувати неухильно. - Прим. перекладача.

² Лив.: Буг. 4: 3-7.

³ Див.: Старец Паисий. Отці-святогорці и святогорские истории. Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 2001. С. 13-39.

⁴ Пор.:Вих. 1:13-14.

⁵ Див.: Старец Паисий. Отцьі Святогорцьі и святогорские истории. Свято-Троицкая Сергиева Лавра. 2001. С. 140-141.

⁶ Див. виноску 1 до стр. 198

⁷ В сучасному чернечому лексиконі слово "послух", крім "відсічення своєї волі" може означати також те чи інше служіння, яке накладається на мешканця монастиря (грецьк.). В даному випадку мається на увазі послух в першому значенні. - Прим., перекладача.

⁸ Про старця Трифона див.: Старец Паисий. Отцьі-святогорцьі и святогорские истории. Свято-Троице-Сергиевая Лавра. 2001. С. 120-125.

⁹ Див.: Мт. 6: 33 та Лк. 12:13.

¹⁰ Див.: Огкр. 16: 16.

¹¹ Див.: Мт. 25: 1-13.

¹² Мт.25:13.

¹³ Лк.10:40.

[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину". Том 1. ]

[ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину". Том 1. ]

[ Cкачати книги в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Слова". (на російській мові) ]

[ Купити книгу - Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" ]

Паїсій Святогорець "Слова" (українською):		Паисий Святогорец "Слова" (на русском):
[ Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" Том I ] [ Паїсій Святогорець "Духовне пробудження" Том II ] [ Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" Том III ] [ Паїсій Святогорець "Сімейне життя" Том IV ] [ Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" Том V ]		[ Паисий Святогорец "С болью и любовью о современном человеке" Том I ] [ Паисий Святогорец "Духовное пробуждение" Том II ] [ Паисий Святогорец "Духовная борьба" Том III ] [ Паисий Святогорец "Семейная жизнь" Том IV ] [ Паисий Святогорец "Страсти и добродетели" Том V ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!