Про зовнішній шум і внутрішню безмовність

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 1.

З болем та любов'ю про сучасну людину

Частина друга - Про сучасну культуру

«Культура - це добре, але для того, щоб вона принесла користь, необхідно «окультурити» ще і душу»

Люди змінили умиротворену природу.

Більшість з тих технічних засобів, якими сьогодні люди користуються для своєї зручності, спричиняють шум. Ех, своїм шумом люди звели зрозуму умиротворену природу, всією цією технікою вони її і змінили, і зруйнували. А яка тиша була колись!

Як же змінюється і як же змінює [все навколо] людина -сама того не розуміючи.

Сьогодні всі привчилися жити з шумом. Багато сучасних дітей люблять читати, одночасно слухаючи музику. Тобто, їм більше подобається читати під музику, а не в тиші. їм спокійніше від неспокою, тому що неспокій сидить у них всередині. Скрізь чути шум. Ось прислухайся!.. Чуєш це постійне: «в-в-у... ву-у!». Пиляють дошки - «ву-у...», шліфують їх - теж «ву-у...», обприскують дерева розпилювачем - знову «ву-у...». А потім вигадують інші розпилювачі - як літаки, щоб ще більше шуміли, і будуть казати: «Ці розпилювачі кращі, тому що вони обприскують дерева не знизу, а зверху, і жодна брунька не залишається необприсканою». Будуть шукати собі такі обприскувачі і тішитися ними. Людина хоче просвердлити одну-єдину дірку для цвяха і знову вмикає якусь «вукавку». Навіщо? Щоб воду в ступі товкти? А вона ще від цього радіє і, як не дивно, - навіть пишається! Щоб зробити ковток свіжого повітря, купують електричний вентилятор і слухають його гудіння. Колись, коли було задушливо, обмахувалися рукою, а зараз псують власні вуха заради ковтка свіжого повітря. І на морі зараз створюють дуже багато шуму. Колись по морю безшумно пливли кораблі під вітрилами, а зараз торохтить навіть найменша моторка. Скоро більшість людей взагалі будуть кружляти над землею на літаках! І знаєш, до чого це призведе? Земля ще хоч трохи поглинає шум, а в повітрі буде таке діятися, що Боже збав!..

Люди зруйнували навіть святі пустельні місця.

Неспокійний мирський дух нашої епохи своєю нібито цивілізацією зруйнував навіть святі пустельні місця, які умиротворюють і освячують душі. Неспокійній людині ніколи нема спокою. Люди ніде не залишили тихого місця. Навіть Святу Землю - у що ж її зараз перетворили! І в житії Фотинії-пустельниці ¹ згадується про те, що в пустелі, де вона колись служила Богові, згодом наставили багато кіосків, повідкривали закусочні. У печерах і келіях, де жило стільки ченців, стільки святих, англійці відкрили продаж прохолодних напоїв. Все, нема більше пустелі! Вона заповнилася будинками, радіоприймачами, магазинами, готелями, аеропортами!..

Ми дожили до того часу, про який говорив Святий Косма Етолійський ²: «Прийде час - і там, де зараз хлопці вішають свої рушниці, цигани розвісять свої музичні інструменти». Я хочу сказати, що до цього дожили і ми -там, де колись здійснювали подвиги ченці, там, де колись висіли їхні вервиці, зараз голосять радіоприймачі і сичать прохолодні напої!.. Так, мабуть, пройде ще небагато років і все це вже не знадобиться. Взагалі, з того, що відбувається, напрошується висновок: життя наближається до кінця. Настає кінець життя і кінець цього світу.

- Геронде, а десь на Святій Горі залишилося тихе місце?

- Та яке там зараз тихе місце, навіть і на Святій Горі! В афонських лісах без кінця прокладають все нові і нові дороги. Всюди гудуть машини. Навіть ті, хто живе в найпустельніших і найбезмовніших місцях, купили собі машини. Мені незрозуміло - ну чого шукають ці люди в пустелі? Арсеній Великий, чуючи, як у пустелі від ніжного вітерцю шумить очерет, запитував: «Що це за шум? Чи не землетрус?» ³ А подивилися б Святі Отці на те, що діється зараз! Колись в спільножитних монастирях ченці дуже втомлювалися на послухах. Особливо трапезник і гостинник. Треба було мити тарілки, начищати мідний посуд. А сьогодні все це легко, адже тепер у ченців є всіляка сучасна техніка - яка переважно створює шум.

Пам'ятаю, як ми в монастирі носили воду з джерела і за допомогою лебідки в особливих ємностях полегесенько піднімали її на четвертий поверх. А зараз воду качають насосом, і постійно чуєш, як він торохтить. Стіни трясуться, шибки дзвенять. Поставили б, принаймні, якийсь глушник. В армії під час Громадянської війни, я використовував глушник, коли заряджав батарею рації, щоб вороги на своєму боці нічого не чули.

Якось до мене в келію прийшли ченці з якогось монастиря. Вони розмовляли голосно. «Тихіше, -сказав я одному з них, - нас далеко чути». Він продовжував кричати. «Та говори ти тихіше», -попросив я його знову. «Пробач, Геронде, - відповів він мені, - ми в себе в монастирі звикли так репетувати. У нас працює генератор, і тому ми говоримо голосно - інакше не чути». Розумієш, про що мова? Замість того, щоб творити Ісусову молитву і розмовляти тихо, вони вмикають генератор і тому кричать! Деякі підлітки знімають зі своїх мотоциклів глушники, щоб гуркотіло на всю околицю... Зле, що той самий дух проникає сьогодні й у чернецтво. Так, зараз ми йдемо до цього - шум тішить ченців.

Сьогодні вранці я спостерігав за однією монастирською сестрою. Вона була схожа на космонавта. У крислатому солом'яному капелюсі на голові, з респіратором на обличчі, з бензиновою сінокосаркою в руці, вона спускалася по схилі та любувалася собою. Астронавти так не пишалися, коли прилетіли з Місяця! Пройшло трішки часу і раптом чую: «Тра-та-та-та!..». Дивлюся, почала вона косити траву цією сінокосаркою, та так, що вже нікуди було сховатися від гуркоту. Тільки вона закінчила, прийшов монастирський працівник із ще голоснішою торохтілкою і почав орати землю. Бігав, торохтів - взад-вперед, взад-вперед!

Потім залишив він бензоплуг і взяв інший механізм - боронувати землю. Чого тільки не випало на нашу гірку доленьку!..

- І все-таки, Геронде, оскільки існує вся ця техніка, що полегшує...

- О, знаєте, скільки існує полегшуючої техніки!.. Уникайте, наскільки можливо, всього гуркітливого, всього торохкотливого, уникайте шуму. Весь цей шум виганяє нас з монастиря. Навіщо тоді у вас внизу на воротах висить табличка «Ісихастирій» ⁴? Напишіть вже краще що-небудь на кшталт «Шумостирій» чи «Неспо-кійностирій»! Навіщо тоді потрібний монастир, якщо в ньому немає тиші? Дивіться, постарайтеся, наскільки можливо, обмежити все те, про що ми зараз говоримо. Ви ще не відчули, якою солодкою є безмовність. Якби ви це зрозуміли, то могли б краще зрозуміти і те, що розповідаю я, і деякі інші речі. Якби ви скуштували солодких духовних плодів безмовності, то, безсумнівно, були б по-доброму стурбовані і більше прагнули б до святої безмовності життя духовного.

Безмовність - це таємнича молитва

Всією цією голосною технікою чернець відганяє від себе передумови для молитви і чернечого життя. Тому ченцю треба, наскільки це можливо, намагатися не користуватися гучною технікою. Все те, що люди вважають зручним, за великим рахунком, не сприяє ченцеві в досягненні його мети. Перебуваючи у такому стані, чернець не може знайти того, заради чого він відправився в путь.

Безмовність - велика справа. Перебуваючи у безмовності, людина уже ніби молиться - навіть і не молячись. Безмовність є таємничою молитвою, і вона дуже допомагає молитві, подібно тому, як дихання шкіри приносить людині користь. ⁵ Той, хто в безмовності зайнятий духовною роботою, згодом занурюється в молитву. Знаєш, що таке занурюватися? Затихле в обіймах матері маля не говорить нічого. Воно вже перебуває в єднанні, спілкуванні з нею. Тому, якщо монастир знаходиться вдалині від археологічних визначних пам'яток, від світського шуму і безлічі людей, - від цього величезна користь.

Зовнішня віддалена від світу безмовність, поєднана з розважливим подвигом і безперестанною молитвою, дуже швидко приносить ченцю і внутрішню безмовність - душевний мир. Ця внутрішня безмовність - необхідна передумова для тонкого духовного діяння. А тоді вже зовнішнє занепокоєння перестає тривожити людину, тому що, по суті, на землі знаходиться тільки її тіло, тоді як розум її перебуває на Небі.

Чути чи не чути шум - залежить від самої людини

- Геронде, а що робити, якщо на послуху шумно, чи ж якщо для рукоділля потрібна якась машинка, яка спричиняє шум?

Коли рукоділля гучне, дуже допомагають тихі псалмоспіви. Якщо не можете творити Ісусову молитву -співайте що-небудь церковне. Потрібне терпіння. На кораблі, коли я пливу з Афона чи повертаюся назад, буває дуже галасливо. Я сідаю кудись у куточок, щоб мене не турбували, вдаю, що сплю, заплющую очі - і починаю співати. Чого я тільки не співаю! Скільки всяких «Достойно є», скільки «Святий Боже». І корабельний двигун своїм гулом дуже підходить для псалмоспіву. Двигун тримає іссон ⁶ - саме в тон з «Достойно є» Папаніколау, зі «Святий Боже» Нілевса ⁷. Так гуде, що підходить до чого не візьми! Я співаю в думці, однак серце теж бере участь у співі.

І все-таки, я думаю, що неспокій нам заподіює не стільки зовнішній шум, скільки [внутрішня] заклопотаність чимось. Чути чи не чути зовнішній шум -це залежить від тебе, тоді як [внутрішньої] заклопотаності уникнути нелегко. Основа - це розум. Очі можуть дивитися і не бачити. Я, коли молюся, можу дивитися на щось, але не бачити цього. Можу кудись йти, можу дивитися на будь-який пейзаж, на щось ще, але нічого не зауважувати. Якщо людині важко творити Ісусову молитву ⁸ серед шуму, то це значить, що її розум не відданий Богові. Людина повинна досягти стану  божественної абстрагованості, щоб вона змогла жити у внутрішній безмовності, і шум під час молитви її не турбував би. Тоді людина досягає стану тієї божественної абстрагованості, перебуваючи в якій, вона вже не чує шуму, чи ж чує його тільки тоді, коли захоче сама, а точніше - коли її розум опускається з Неба. Якщо людина буде духовно працювати, буде вдоскона­люватися, то вона досягне цього стану. Тоді вона зможе чути щось чи не чути, коли захоче цього сама.

Якось під час служби в армії я призначив одному моєму товаришеві по службі - людині побожній - зустріч у визначеному місці. «Та ж там, - заперечив він мені, -прямо під вухом кричить гучномовець». - «Чути чи не чути гучномовця, - відповів я йому, - залежить від самої людини». Хіба ми чуємо те, що відбувається навколо, якщо наш розум чимось зайнятий? Пам'ятаю, на Афоні напроти моєї келії пиляли ліс бензопилами - оголили від дерев весь пагорб. Отож, коли я читав чи молився і був цим цілком захоплений, то не чув нічого. А коли припиняв свої духовні заняття, то починав все чути знову.

Будемо поважати безмовність інших

Якщо причиною шуму є не ми самі, то нічого страшного - Бог все бачить. Але погана справа, якщо шум виникає через нас. Тому нам треба бути постійно уважними, щоб не турбувати інших. Якщо хтось не хоче молитися сам, то нехай, принаймні, не створює перешкод іншим. Зрозумівши, якої великої шкоди завдає людині, яка молиться, ваш шум, ви стали б дуже уважними. Бо, якщо не усвідомити, що тиша необхідна і особисто тобі, і взагалі всім допомагає. Причому зберігати її потрібно від серця, з любові, а не під примусом і з-під палиці, то доброго результату тиша не дасть. Якщо людина дотримується тиші, перебуваючи у напрузі, підкоряючись правилам дисципліни, якщо вона говорить собі: «Зараз треба пройти так, щоб нікому не перешкодити, а зараз треба прокрастися навшпиньках...», то це суцільні муки. Мета у тому, щоб робити так від серця, з радістю, зберігати тишу, тому що хтось молиться, хтось перебуває в спілкуванні з Богом. Яка ж різниця між дотриманням тиші в першому і другому випадку! Те, що людина робить від серця, її тішить і їй допомагає. Якщо усвідомити тишу як необхідність і з повагою поставитися до того, хто в цей час молиться, то потім приходить відчуття якогось трепету. А поважаючи іншого, людина поважає себе саму і тоді вона на себе не зважає, тому що в неї нема самолюбства, але є любочестя. Треба ставити себе на місце іншого, треба міркувати так: «Якби я був на місці цієї людини, то якого ставлення я хотів би до себе? Адже якби я був втомленим чи молився, хіба сподобалося б мені, що так гримають дверима?» Якщо ставити себе на місце іншого, багато чого змінюється.

А як же прекрасно колись було в спільножитніх монастирях!.. Безмовність! Кожні чверть години дзвонив годинник, щоб усі ченці пам'ятали про необхідність творити молитву Ісусову. Якщо хтось відволікався від молитви, то, чуючи кожних п'ятнадцять хвилин дзвін годинника, знову повертався до неї. Від дзвону годинника була дуже велика користь. Отці творили молитву, і в монастирі панувала безмовність, глибока тиша. У тому святогорському гуртожитку, де я певний час жив, служили шістдесят осіб братії. А враження було таке, що в обителі живе всього один ісихаст. Усі творили молитву Ісусову. І в храмі більшість творила внутрішню молитву - співали не всі. І на послухах було те ж саме. Скрізь панувала безмовність. Ніхто голосно не розмовляв, ніхто не кричав, кожен займався своїм послухом Всі рухалися без шуму - немов овечки. Все, що робилося в монастирі, завжди відбувалося без шуму. Не було того, що напридумували нині в монастирях: «час послуху», «час безмовності»... Мабуть, введуть ще і «тиху годину»! Колись кожен розподіляв свій час відповідно до того послуху, який виконував.

Якщо ми хочемо, щоб благословенна пустеля допомогла нам - своєю святою безмовністю і солодким спокоєм, - щоб ми теж умиротворилися, звільнилися від пристрастей і наблизилися до Бога, то і нам потрібно полюбити її і поставитися до неї з повагою. Потрібно бути уважним, щоб не пристосувати святу пустелю до свого емоційного «я». Це велике нечестя - те ж саме, що йти поклонитися Святій Голгофі, виспівуючи естрадні пісеньки.

Протиотрута від шуму - добрі помисли

Нині люди, на жаль, користуються гучною технікою навіть для незначних справ. Тому, якщо хтось на деякий час опиниться в гучній обстановці, йому треба виробити в собі добрі помисли. Змусити людей не включати ту чи іншу гучну техніку ти не можеш. Замість цього відразу ж сам включай у роботу добрий помисел. Наприклад, ти чуєш, як працює обприскувач, і він нагадує тобі шум вертольота, що летить. Подумай так: «Могло б трапитися, що якась із сестер тяжко занедужала, і прилетів би вертоліт, щоб забрати її в лікарню. Уяви, як би ти була тоді засмучена! А зараз усі ми, слава Богу, здорові». У цій справі потрібні розум і спритність, а також мистецтво включення доброго помислу. Наприклад, ти чуєш, як гуде бетономішалка, працює підйомник, шумить щось ще. Скажи: «Слава Тобі, Боже, що не бомблять, що не валяться будинки! Навпаки -люди живуть на світі і будують житло».

- А якщо, Геронде, розладнані нерви, що тоді?

- Розладнані нерви? Це що ж таке означає? Можливо розладнані думки?  Немає нічого кращого за добру думку. Мирська людина збудувала собі будинок у тихому місці. Пройшов час, і біля його дому з одного боку звели гараж, з іншого - провели шосе, а ще з іншого - відкрили бар з дискотекою. Аж до півночі слухай, як гримлять барабани. Нещасний втратив сон, лягав у ліжко зі вставками у вухах, навіть почав приймати таблетки. Ще трішки, і в нього затьмарився б розум. Приїхав він на Святу Гору, розшукав мене і почав розповідати: «Так, мовляв, і так, Геронде, нема нам ніякого спокою. Що мені робити? Я думаю зводити інший будинок». - «Включи в роботу добрий помисел, -відповів я йому. - Ось подумай: якби йшла війна й у гаражі ремонтували танки, у розташований поруч госпіталь санітарні фургони звозили б поранених, а тобі б сказали: «Сиди на місці. Життя ми тобі гарантуємо, чіпати тебе не будемо. Можеш виходити зі свого будинку спокійно, але пересуватися тільки в радіусі цих будівель, тому що кулі сюди не долітають». Чи сказали б так: «Не висувайся зі свого будинку, і ніхто тобі нічого не зробить». Хіба тобі було б цього мало? Хіба ти не вважав би такі умови справжнім благословенням? Тому зараз скажи собі так: «Слава Тобі, Боже, що нема ніякої війни, що люди живі-здорові і займаються своїми справами. У гаражі нема ніяких танків, люди ремонтують там свої машини. Слава Тобі, Боже, що нема ніякого госпіталю, ніяких поранених і іншого горя, яке приносить війна. По шосе не повзуть танкові колони, а мчиться потік автомобілів - люди квапляться на роботу». Якщо ти в такий спосіб включиш у роботу добрий помисел, то опісля прийде славослів'я Бога». Бідолашний зрозумів, що найосновніше - це правильне ставлення до обставин, і пішов заспокоєним. Потихеньку він почав протиставляти спокусам, які оточували його, добрі помисли, потім викинув свої таблетки і засинав уже без проблем. Бачиш, як один добрий помисел приводить людину в порядок?

А одного разу я їхав кудись автобусом. У кондуктора голосно працювало радіо. Нашими попутниками були кілька віруючих молодих людей. Вони сказали кондукторові, що в автобусі перебуває чернець, і неодноразово знаками просили його вимкнути приймач. Попросили раз, попросили двічі - тому хоч би хни, навпаки, ще додав звуку. «Та облиште ви його, -сказав я хлопцям, - це мені не заважає. Я наспівую церковні пісноспіви, а радіо мені підспівує - тримає іссон» ⁹. А в помислі я говорив собі так: «Якщо б, Боже збав, десь на трасі трапилася аварія й у наш автобус посадили б покалічених людей - одного зі зламаною ногою, іншого з розбитою головою, - то як би я витримав таке видовище? Слава Тобі, Боже, що люди живі і здорові! Ось, дивися - ще й пісні виспівують!» Так я собі і їхав - наспівуючи духовні пісноспіви. Чудова була подорож!

Я наведу вам ще один приклад, щоб ви побачили, як один добрий помисел приводить людину в порядок -що б не відбувалося. Я був у Єрусалимі разом з одним своїм знайомим. Наше перебування збіглося з якимось місцевим святом. Народ святкував свято і безперервно кричав: «Алала... ах!» Таке діялося - не приведи Боже! Шум, гамір, вигуки! Святкували, як належиться - «на цимбалах гучних» ¹⁰.Тільки от слів було не розібрати. Гомоніли всю ніч безперестанку. Мій знайомий знервувався, сів на підвіконня, всю ніч не зімкнув очей. А я, включивши в роботу добрий помисел, заснув, як дитина: мені згадався вихід євреїв з Єгипту ¹¹, і від цього я навіть відчував деяке розчулення.

Так і ви - будь-яку спокусу переборюйте добрими помислами. Наприклад, хтось ляснув дверима. Скажіть собі: «А якби, Боже збав, з котроюсь із сестер щось трапилося, якби вона вдарилася і зламала ногу, то хіба я змогла б заснути? А зараз гримнули двері - ну що ж, очевидно, сестра мала якусь справу». Однак якщо черниця почне осуджувати і скаже: «От же ж, яка неуважна! Розгрималась, розумієш, дверима! Неподобство яке!» -то хіба потім вона буде в стані спокою? Тільки лише нею оволодіють такі помисли, як все - тангалашка її потім збаламутить. Чи, наприклад, якась сестра може почути, як уночі довго дзвонить чийсь будильник. Дзвонить -замовкає, дзвонить - знову замовкає. Якщо черниця, яку розбудив чужий будильник, подумає так: «Видно, ця сестричка зовсім стомилася, навіть піднятися не в силі. Краще б їй вставати і починати свої келійні правила на півгодини пізніше», - то ні неспокою, ні розладу від ненавмисного пробудження в неї не буде. Однак, подумавши про себе, що «от, мовляв, будять мене тут усякі чужі будильники!», вона може сказати: «Та що ж це таке?! Адже не дають ні крапельки спокою!». Тому один добрий помисел допомагає людині більше, ніж якийсь інший подвиг.

Нам потрібно здобувати внутрішню безмовність

Завдання в тому, щоб людина з усього мала користь для духовної боротьби. Потрібно навчитися здобувати внутрішню безмовність. Включаючи в роботу правильний помисел, треба дістати користь і з шуму. Найголовніше - правильне ставлення до того, що відбувається. Всьому потрібно протиставляти добрі помисли. Якщо серед шуму домогтися внутрішньої безмовності, то це має чималу ціну. А якщо хтось не може набути внутрішньої безмовності, перебуваючи серед зовнішньої суєти, то він не заспокоїться, навіть перебуваючи у зовні безмовних умовах. Коли до людини приходить внутрішня безмовність, то в неї замовкає все всередині, і ніщо її не турбує. Якщо ж для того, щоб досягти зовнішньої безмовності, людина хоче потрапити в умови безмовності, то, потрапивши в них, вона буде хапати ціпок і вдень розганяти коників-стрибунців, а вночі - шакалів, щоб ті її не турбували. Тобто вона буде проганяти те, що буде збирати для неї диявол. А як ви думали? Чим, по-вашому, займається диявол? Він намагається зашкодити нам, чим тільки можна - аж поки не покладе нас на лопатки.

В якомусь скиті жили два стареньких ченці. Вони купили собі віслюка з дзвіночком на шиї. А молодий чернець, що жив неподалік від них, мав прихильність до безмовного життя. Він дратувався від дзенькоту дзвіночка, говорив, що ченцям у скиті заборонено тримати віслюків, і, як доказ, наводив усі канонічні правила, які тільки міг відшукати! Інші скитські ченці казали, що дзвіночок їм не заважає. «Послухай-но,- сказав я молодому ісихасту,- адже ці старенькі ченці не докучають нам з тобою різними проханнями, а за допомогою віслюка обслуговують себе самі. Нам цього мало? А уявляєш, якби у віслюка не було дзвіночка, і він загубився би? Адже йти його розшукувати довелося б тоді нам! І ми ще скаржимося?» Не маючи добрих помислів, не беручи з усього духовної користі, ми не процвітаємо, навіть живучи поруч зі святими. Наприклад, потрапив я у військову частину. Ну то що ж -сигнал солдатської сурми буде для мене замість монастирського дзвону, а автомат нагадуватиме про духовну зброю проти диявола. Якщо ж ми не витягнемо з усього духовну користь, то навіть дзвін буде завдавати нам неспокою. Або з усього витягнемо користь ми, або ж цим скористається диявол. Неспокійна людина навіть у пустелю перенесе своє неспокійне «я». Спочатку душа повинна набувати внутрішню безмовність, перебуваючи серед зовнішньої суєти. Здобувши її, вона зможе мовчати і тоді, коли вийде зі світу для безмовності.

¹ Фотинія-пустельниця народилася у 1860 р. в Дамаску (Сірія) в грецькій сімї. Близько 1884 р. усамітнилась у Зайорданській пустелі. У 1915 р. по причині Першої Світової війни була змушена переселитися до Єрусалима, де і перебувала до встановлення миру. Згодом поселилася в пустелі на захід від Мертвого моря, де і перебувала до смерті.

² Святий священномученик рівноапостольний Косма Етолійський (1779; пам'ять мученицької кончини 24 серпня). Досить довго перебував на Святій Афонській Горі. Після божественного призвання вийшов у світ і з проповіддю проходив через міста і села поневоленої турками Греції. Вчив Євангелії, відкривав школи, перешкоджав ісламізації греків. Здійснив багато чудес і залишив дуже багато пророцтв про майбутнє всього людства. Справедливо вважається великим пророком нового часу. Був обмовлений юдеями перед турецьким пашею і перетерпів мученицьку кончину. Проповіді та пророцтва Святого Косми дуже розповсюджені та читані в Греції, українською мовою не перекладені. - Прим. перекладача.

³ Див.: Древній Патерик. М, 1889. С. 21.

⁴ грец.- монастир особливого типу. Назва походить відслова  - безмовність. - Прим. перекладача.

⁵ Влучність прикладу, який наводить блаженний Старець Паїсій, підтверджується даними фізіології. Непомітне, постійне потовиділення та шкірне дихання - інструмент, з допомогою якого регулюється температура людського тіла. Якщо, покривши всю поверхню тіла людини якимось ізолюючим матеріалом, позбавити його шкірного дихання, то спочатку наслідки будуть не такими помітними, проте через якийсь час, порушення температурного балансу призведе до серйозних порушень життєдіяльності організму. Аналогія з молитвою та мовчанням - пряма. "Таємнича", "невисловлена" молитва - мовчання, непомітно, проте постійно допомагає людині перебувати в здоровому духовному стані. Позбавлення безмовності приводить християнина - і особливо ченця - до непомітних на перший погляд, . але проте руйнівних духовних наслідків. - Прим. перекладача.

⁶  Іссон (з грецьк. "істос;" - рівний, однаковий, подібний) - нижній, "базовий" голос у візантійському церковному співі. - Прим. перекладача.

⁷ Папаніколау Харалампос - півчий та творець у візантійській музиці кінця XIX - поч. XX ст. з грецького міста Кавала. Нілевс Камарадос - константинопольський півчий середини XIX ст., творець та теоретик візантійської музики. - Прим.перекладача.

⁸ У чернечому лексиконі це слово означає коротку, яка складається з декількох слів, молитву, часто повторювану під час молитви по вервечці. Переважно це Ісусова молитва: "Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене", проте крім неї слово може означати і молитву до Пресвятої Богородиці: "Пресвята Богородице, спаси мене грішного", до Святих: "Святий ім'ярек, молися до Бога за мене", Чесному Хресту, Ангелам, чинену подібним чином молитву про упокоєння померлих, про зцілення хворих і т.п. Це слово може перекладатися як "молитва Ісусова", "молитва по чотках", "молитва", "молитовка" і т.п. - залежно від контексту. "Творити молитву" в цьому тексті означає здійснювати молитву такого роду. - Прим. перекладача.

⁹  Див. виноску б до стр. 187.

¹⁰ Див.: Пс. 150:5.

¹¹ Див.: Вих. 13-15.

[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину". Том 1. ]

[ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину". Том 1. ]

[ Cкачати книги в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Слова". (на російській мові) ]

[ Купити книгу - Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" ]

Паїсій Святогорець "Слова" (українською):		Паисий Святогорец "Слова" (на русском):
[ Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" Том I ] [ Паїсій Святогорець "Духовне пробудження" Том II ] [ Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" Том III ] [ Паїсій Святогорець "Сімейне життя" Том IV ] [ Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" Том V ]		[ Паисий Святогорец "С болью и любовью о современном человеке" Том I ] [ Паисий Святогорец "Духовное пробуждение" Том II ] [ Паисий Святогорец "Духовная борьба" Том III ] [ Паисий Святогорец "Семейная жизнь" Том IV ] [ Паисий Святогорец "Страсти и добродетели" Том V ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!