Про те, що епоха багатьох зручностей дорівнює епосі безлічі проблем

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 1.

З болем та любов'ю про сучасну людину

Частина друга - Про сучасну культуру

«Культура - це добре, але для того, щоб вона принесла користь, необхідно «окультурити» ще і душу»

Про те, що епоха багатьох зручностей дорівнює епосі безлічі проблем ¹

Серця людей теж зробилися залізними

Людські зручності перейшли всі межі і тому перетворилися на труднощі. Збільшилося машин - збільшилося турбот. Машини і залізяччя вже командують людиною, перетворили її саму на машину. Тому серця людей і зробилися залізними. При всіх існуючих технічних засобах залишається необробленою совість людини. Колись люди працювали з допомогою тварин і мали співчуття до них. Якщо ти навантажував на нещасну тварину вантаж більший, ніж той, який вона могла понести, то тварина опускалася на коліна, і тобі ставало її шкода. Якщо вона була голодною і жалібно дивилася на тебе, то твоє серце обливалося кров'ю.

Пам'ятаю, як ми страждали, коли в нас занедужала корова, - ми вважали її членом нашої родини. А сьогодні люди мають справу з залізяччям, і серця їхні теж залізні. Тріснула якась залізяка? На зварювання її. Поламалася машина? Везуть в автосервіс. Не можна полагодити? На звалище, душа не болить: «залізо, - кажуть, - воно і є залізом». Серця людей ніскілечки не працюють, але ж у такий спосіб у людині плекається самолюбство, егоїзм. Сьогодні одна людина не думає про іншу. У давні часи, [коли не було холодильників] якщо їжа залишалася на наступний день, то вона псувалася. Тому люди думали про бідняків, говорили: «Все одно зіпсується, віднесу її краще якомусь жебракові». А той, хто перебував в духовно процвітаючому стані, казав: «Хай спочатку поїсть бідняк, а вже потім - я». Зараз їжу, що залишилася, ставлять до холодильника, а про свого ближнього, який потерпає від нестатків, не думають. Пам'ятаю, як у ті роки, коли в нас бував добрий врожай овочів та інших плодів, ми давали їх сусідам - ділилися. Куди нам було стільки? Все одно надлишки зіпсувалися б. Зараз у людей є холодильники, і вони кажуть: «А навіщо віддавати надлишки іншим? Покладемо їх у холодильник і потім з` їмо самі». Я вже не кажу про те, що продукти цілими тонами викидають чи закопують у землю - у той час як десь в інших місцях голодують мільйони людей.

Через машини люди збожеволіли

Сучасні технічні засоби постійно розвиваються і розвиваються - без кінця. Вони розвиваються швидше, ніж людський розум, тому що в їхньому розвитку допомагає диявол. У давнину, не маючи всіх цих засобів, усіх цих телефонів, факсів, усієї цієї купи пристосувань, люди мали тишу і простоту.

- Геронде, вони раділи життю!

- Так, а зараз через машини люди збожеволіли. Від багатьох зручностей вони мучаться, їх душить тривога. Пам'ятаю бедуїнів, яких я знав під час мого перебування на Сінаї, ² - які ж вони були радісні! У них був лише один намет, і жили вони просто. В Олександрії чи в Каїрі жити не могли - їм до душі було життя в наметах у пустелі. Якщо в них було трішки чаю, то вони тішилися і славили Бога. Але зараз цивілізація дійшла і до них, і вони теж почали забувати Бога. Бедуїни - і ті потрапили під вплив європейського духу! Спершу євреї побудували для бедуїнів халупи, потім продали їм старі автомобілі з усього Ізраїлю. ³ Ох, вже ці євреї... Зараз у кожного бедуїна є по халупі, у дворі халупи - по зламаному автомобілю, а в душі - повно тривоги і переживань. Автомобілі ламаються, бедуїни б'ються над їхнім ремонтом. І якщо придивитися, що вони від усього цього придбали? Головний біль і нічого більше.

У давнину речі були, принаймні, міцними, їх вистачало надовго. А зараз - платиш цілу купу грошей і купуєш речі, які відразу ж ламаються. І підприємствам це на руку - вони нарощують випуск товарів і дуже наживаються на цьому. А людям потім не вистачає грошей, і, прагнучи заробити більше, вони виснажуються на роботі. Всі ці машини і механізми- заняття європейців, які цілими днями сидять з викрутками в руках. Спочатку виготовляють, наприклад, яку-небудь накривку. Потім роблять її на різьбі, потім із кнопкою - вдосконалюють бідну накривку все більше і більше... Тобто, постійно з'являються все нові і нові машини і пристосування, і нещасні люди весь час хочуть чогось більш досконалого. Ще не встигли розрахуватися за старе, як вже купують щось нове. Тому вони завжди в боргах і у втомі. А взяти бідняка: йому теж хочеться автомобіль, він йде і купує якийсь з найдешевших. А щоб його купити, він продає своїх волів, коней - продає останнє. (Все йде до того, що незабаром на вітрину будуть виставляти навіть ослів і брати гроші за те, щоб на них подивитися!) Так от, бідняк купує собі який-небудь дешевенький автомобільчик. Машина ламається. «А до таких машин, - кажуть йому, - запчастин нема». Бідолаха змушений купувати іншу машину. Однак машина останньої марки бідняку не по кишені, і він купує якусь заледве кращу від тієї, що була в нього раніше, а стару ставить набік. Потім нова теж ламається і так далі... Потрібна уважність, щоб нас теж не затягнув цей модний потік погоні за чимось усе більше і більше досконалим.

Телебачення завдало людям величезної шкоди

- Геронде, зараз існують такі телевізійні комунікаційні засоби, іцо можна спостерігати за тим, що відбувається на іншому краю землі в ту ж саму хвилину.

- Люди бачать увесь світ, не бачать тільки самих себе. Не Бог знищує людей, ні, зараз люди своїм розумом знищують себе самі.

- Геронде, телебачення приносить багато зла.

- «Багато зла!..» Та про що ти говориш!.. Якась людина сказала мені: «Телевізор, отче, це річ добра». - «Яйця, - відповів я йому, - теж річ потрібна, але от тільки якщо перемішати їх з курячим послідом, то вони стають ні на що не придатними». З телебаченням і радіо відбувається саме це. Сьогодні, вмикаючи радіоприймач для того, щоб послухати новини, людина повинна змиритися з тим, що крім новин їй доведеться почути якусь пісеньку. Новини почнуться відразу, як тільки ця пісня закінчиться. А раніше було по-іншому. Раніше було відомо, у який час по радіо передають новини. Людина вмикала приймач у визначений час і слухала останні новини. А зараз ти змушений слухати і пісню, тому, якщо, не бажаєш її слухати і вимкнеш радіо, то новини теж пропустиш. Телебачення завдало людям величезної шкоди. Особливо згубно впливає воно на маленьких дітей. Якось до мене в келію прийшов семирічний хлопчик зі своїм батьком. Я бачив, як вустами дитини промовляв телевізійний біс, подібно до того, як біс говорить вустами одержимих. Все одно, якби дитина народилася з зубами. Сьогодні не часто бачиш нормальних дітей - діти перетворилися на чудовиськ. Діти не працюють головою, вони просто повторюють те, що побачили і почули. У такий ось спосіб, за допомогою телебачення, дехто хоче задурити світ. Тобто [згідно з їхніми задумами] інші повинні вірити тому, що почули [по телевізору], і чинити відповідно до цього.

- Геронде, матері задають нам запитання: як відучити дітей від телевізора?

- Хай розтлумачать своїм дітям, що, дивлячись телевізор, вони тупіють, втрачають здатність мислити. Про те, що телевізор шкодить їхньому зору, я вже і не кажу. Телебачення, про яке ми говоримо зараз, це витвір людини. Але ж є й інше - духовне телебачення. Коли у тлінної людини очищаються духовні очі християнина, то вона і без технічних засобів бачить на далекій відстані. Про таке «телебачення» мами своїм чадам не розповідали? А саме його діти і повинні усвідомити- це духовне «телебачення». А сидячи перед «ящиком», діти просто-напросто отупіють. Первозданні люди володіли даром проникливості, який вони втратили після гріхопадіння. Якщо ж діти зберігають Благодать, отриману ними у Святому Хрещенні, то даром проникливості - духовним телебаченням - вони теж будуть володіти. Треба бути уважним і духовно трудитися. Нинішні матері самі гублять себе в суєті, а потім починають голосити: «Що ж мені робити, отче? Я ж втрачаю свою дитину!..»

Чернець і сучасні технічні досягнення

- Геронде, а як чернець повинен користуватися сучасними технічними засобами?

- ернець повинен намагатися, щоб ті засоби, які він використовує, завжди були простішими, ніж ті, що використовують люди у світі. Мені от, приміром, подобаються дрова: щоб розпалити грубку для тепла, готувати їжу і розводити необхідний для рукоділля вогонь. Однак якщо вся ця торгівля афонським лісом триватиме ще якийсь час так само інтенсивно, як зараз, і дрова пропадуть, їх стане важко дістати, то я буду користуватися якимось більш простим способом, ніж тим, яким користуються люди у світі. Для обігріву- гасовою грубкою чи чимось ще, дешевшим і смиреннішим, для рукоділля - примусом і так далі.

- А як можна визначити, наскільки необхідне щось в спільножитньому монастирі?

- кщо мислити по-чернечому, то це можна визначити. Якщо ж по-чернечому не мислити, то все, що не візьми, перетвориться в «необхідне», а потім і сам чернець перетвориться в світську людину і навіть гірше. Нам, ченцям, варто жити хоча б трохи простіше, ніж живуть у світі, чи - на прикрий випадок - так, як ми самі жили до вступу в монастир. Ми не повинні мати речі кращі від тих, що їх ми колись мали в себе вдома. Монастир повинен бути біднішим, ніж той світський дім, з якого ми в нього прийшли. Це внутрішньо допомагає як ченцеві, так і світові.

Бог влаштував усе так, щоб люди не знаходили собі заспокоєння в речах тлінних. Якщо цей світський прогрес мучить навіть мирян, то що говорити про ченців! Якби я опинився в якомусь багатому будинку і хазяїн запитав би мене: «Де тобі відвести місце для нічлігу? Можу постелити тобі в розкішно обставленій вітальні чи в хліву, куди я заганяю на ніч кіз. Що тобі більше до вподоби?» Даю вам слово честі, у цапиному хліві моїй душі було б спокійніше. Адже йдучи в ченці, я залишав світ не для того, щоб знайти собі якийсь кращий дім чи палац. Я пішов у ченці для того, щоб знайти щось більш суворе, ніж те, що я мав, живучи у світі. А в противному випадку я не роблю для Христа нічого. Але люди, котрі живуть за законами сучасної логіки, сказали б мені: «Слухай-но, ну чим зашкодить твоїй душі життя в палаці? Адже там, у хліву, так погано пахне, тоді як у палаці і запах приємний, і поклони зможеш бити». Ми повинні мати орган духовного почуття. Як в компасі -і одна, й інша стрілки намагнічені, і тому одна стрілка повертається до півночі. Христос «намагнічений», але для того, щоб повернутися до Нього, нам теж треба трішки «намагнітитися».

А які ж труднощі були колись в спільножитніх монастирях! Пам'ятаю, на кухні був величезний казан, який піднімали за допомогою особливого важеля. Вогонь для приготування їжі розводили на дровах. Полум'я то піднімалося сильніше, то опускалося, їжа пригоряла. Якщо пригоряла риба, то сковорідки чистили металевою щіткою. Потім брали попіл з печі, наповняли ним велику глиняну посудину з отвором внизу і заливали попіл водою. З отвору внизу випливав лужний розчин, яким ми мили посуд. Розчин роз'їдав руки. А в архондарик ми піднімали воду за допомогою мотузки і коловорота.

Чомусь у всьому тому, що відбувається зараз у монастирях, виправдання нема. Я бачив, як в якомусь монастирі хліб ріжуть за допомогою електрохліборізки. Ну куди це годиться? Якщо хліборіз хворий чи ослаб і не може різати хліб ножем, а замінити його ніким, тоді добре -електрохліборізка ще якось виправдана. Але зараз можна побачити, як здоровенний чоловік ріже булки циркулярною пилкою! Таж йому самому впору працювати замість компресора, а він використовує техніку для нарізування хліба і ще вважає це досягненням!..

Намагайтеся йти вперед у духовному відношенні. Не радійте від всіх цих машин, зручностей і тому подібного. Якщо з чернецтва відходить дух аскези, то життя ченців не має змісту. Ми не досягнемо успіху, якщо будемо ставити зручності вище чернечого життя. Чернець уникає зручностей, тому що в духовному відношенні вони йому не допомагають. Навіть у світському житті людям важко від безлічі зручностей. Ченцеві - навіть якби його душа знаходила спокій у речах світських - тим більше не личить комфорт. Не будемо ж його шукати. В епоху Преподобного Арсенія Великого не було ні гасових ламп «люкс» ⁴, ні інших освітлювальних приладів. В палацах використовували світильники на дуже чистій оливі. Що, хіба Арсеній Великий не міг узяти з собою в пустелю такий світильник? Міг, але ж не взяв. У пустелі він користувався ґнотиком чи ваткою зі звичайною рослинною олією, і цього вистачало йому для освітлення ⁵.

Маючи на послухах різні пристосування, технічні засоби та інші зручності, ми часто виправдовуємо себе, говорячи, що все це необхідно нам для того, щоб робота робилася швидко, а час, що вивільнився, ми нібито використовували б для духовного діяння. Але, зрештою, ми проводимо суєтне, наповнене душевною тривогою життя не як ченці, а як люди світу цього. Коли в якийсь монастир прийшло нове братство молодих ченців, то перше, що вони зробили, це накупили каструль-скороварок – щоб вивільнився час на виконання чернечого правила. Потім ці ченці годинами просиджували без діла і провадили різні розмови. Виходить, використовувати різні зручності для того, щоб заощадити час і присвятити його чомусь духовному, не виходить. Сьогодні за допомогою зручностей ченці виграють час, але часу на молитву в них не залишається.

- Геронде, а я чула, що навіть Преподобного Панаса Афонського ⁶ називають людиною передових поглядів!

- Так, дуже передових! Таких же передових, як і в нинішніх «передовиків»!.. Почитали б хоч трішки житіє Преподобного Панаса! Кількість ченців у його обителі дійшла до восьмисот, до тисячі, а скільки ще різного народу приходило до нього за допомогою! Скільки жебраків, скільки голодних приходило в Лавру за шматком хліба й у пошуках притулку! І ось Преподобний, прагнучи допомогти всім, купив для монастирського млина двох волів. Нехай куплять собі волів і нинішні «передовики»! Для того, щоб годувати людей хлібом, Святий Панас був змушений влаштувати в Лаврі пекарню - сучасну за мірками тієї епохи. Візантійські імператори обдаровували монастирі майном, землями, тому що тоді обителі мали також значення благодійних установ. Монастирі влаштовувалися для того, щоб допомагати народові і духовно, і матеріально. Тому імператори і давали їм дарунки.

Ми мусимо зрозуміти, що все зникне, а ми станемо перед Богом боржниками. Було б правильно, якби ми, ченці, користувалися не тими речами, які викидають нинішні люди, а тими, котрі за давніх часів багатії викидали на смітники як непотрібні. Пам'ятайте дві речі: перше - те, що ми помремо, і друге - те, що помремо ми, можливо, і не своєю смертю. Ви повинні бути готовими до смерті насильницької. Ось якщо про ці дві речі ви будете пам'ятати, то і всі інші справи підуть добре - і у відношенні духовному, і в якому завгодно ще - все піде тоді своєю чергою.

Нестатки дуже допомагають людям

- Геронде, чому люди сьогодні так страждають?

- ому що вони ухиляються від праці. Комфорт - ось що приносить людям хвороби і страждання. У нашу епоху зручності зробили людей тупими. А м'якотілість, зніженість принесла і безліч хворіб. Як колись люди мучились, вимолочуючи пшеницю! Який же це був труд - але ж і хлібець - який же він був тоді солодкий! Хіба можна було побачити десь кинутий шматок хліба? Коли бачили, що впав шматок хліба, люди піднімали і цілували його. Ті, хто пережив окупацію, бачать зайву шкоринку хліба і дбайливо відкладають її про запас. А інші викидають зайвий хліб - не розуміють, якою ціною він дістається. Хліба не цінують - викидають його на смітник цілими шматками. Бог дає людям Свої благословення, але більшість людей не говорить за них навіть: «Слава Тобі, Боже». Сьогодні все дістається людям легко, без праці.

Нестатки дуже допомагають людям. Відчуваючи в чомусь нестачу, чогось позбавляючись, люди робляться здатними пізнати ціну того, чого в них не стало. А ті, хто свідомо, з міркуваннями і смиренністю позбавляють себе чогось заради Христової любові, відчувають духовну радість. Якщо хтось, приміром, скаже: «Така-то людина  хвора, і тому сьогодні я не буду пити води. Нічого більшого, Боже мій, я зробити не можу». І якщо людина зробить це, то Бог напоїть її вже не водою, а солодким прохолодним напоєм - божественною розрадою.

Люди, які страждають, відчувають глибоку подяку за навіть вчинену їм дріб'язкову допомогу. А розпещене чадо багатих батьків нічим не буває задоволене, хоча мати з батьком і виконували б всі його забаганки. Така дитина може мати все і бути немічною, зриватися, лізти на стінку. Тоді як деякі нещасні дітлахи відчувають величезну вдячність за найменшу допомогу, яку їм надали. Якщо якась добра людина оплачує їм дорогу на Афон, то як же вони дякують і їй, і Христові! А від багатьох багатих дітей чуєш: «У нас все є, чому в нас все є?» Не відчуваючи нестатків ні в чому, вони пхенькають замість того, щоб дякувати Богові і допомагати біднякам. Це найбільша невдячність. У них нема недостатку ні в чому матеріальному, і тому вони відчувають у собі порожнечу. Батьки дають дітям все готовеньке, і через це діти повстають проти них, йдуть з дому лише з рюкзаком за спиною і тиняються по світі. Батьки дають їм ще й гроші, щоб вони телефонували додому і повідомляли, що в них все в порядку, але тим наплювати на батьківські прохання. Потім батьки починають їх шукати. В якогось хлопця було все, але ніщо його не тішило. І от, для того щоб повештатися, він пішов з дому, ночував у поїздах, хоч був з доброї сім'ї. А якщо би в нього була якась робота, і він заробляв свій хліб у поті чола, то його праця мала б зміст, а він сам був би умиротворений і славословив Бога.

Сьогодні більшість людей не відчуває нестатків. Любочестя в них нема саме тому. Якщо людина не трудиться сама, то і працю інших оцінити не може. Знайти собі роботу «не бий лежачого», заробляти гроші і після цього шукати собі нестатків - та який в цьому сенс? От шведи, котрі на все, що потрібно для життя, одержують допомогу від держави і тому не трудяться, -[від неробства] тиняються по дорогах. Уся їхня праця йде намарно, вони внутрішньо неспокійні, тому що зійшли з духовних рейок. Вони безцільно котяться [по житті], як котяться по дорозі колеса, що зіскочили з осі - допоки не попадають у прірву.

Безліч зручностей робить людину ні на гир не здатною

Сьогодні люди прагнуть до краси і зваблюються красою. Європейцям ⁷ це на руку- вони постійно крутять і крутять своїми викрутками, виготовляючи щось новеньке - красиве і нібито більш практичне - щоб людям не потрібно було навіть рухати руками. За давніх часів, працюючи давніми інструментами, люди і самі міцнішали. А після роботи з нинішніми механізмами і пристосуваннями потрібно вдаватися до фізіотерапії і масажу. Подумати тільки, зараз лікарі займаються масажем! Сьогодні бачиш, як у столяра звисає отакенне черево! А хіба за давніх часів можна було побачити пузатого столяра? Хіба міг з'явитися живіт у столяра, який цілими днями стругав дерево рубанком?

Безліч зручностей, які стають надмірними, роблять людину ні на що не здатною. Людина перетворюється в ледаря. Вона може перевернути щось рукою, але говорить: «Ні, краще я натисну на кнопочку, і нехай воно перевернеться само!» Якщо людина звикає до легкого, то потім їй хочеться, щоб все було легким. Нинішні люди хочуть працювати мало, а грошей одержувати багато. А якщо можна зовсім не працювати, то ще краще! І в духовне життя теж проник цей дух - ми хочемо освятитися без праці.

І хворобливими більшість людей стали саме тому -через легке життя. Якщо почнеться війна, то як люди зможуть її перенести, будучи настільки розпещеними? Раніше люди були, принаймні, загартованими і могли витримати труднощі - навіть діти. А зараз - суцільні вітаміни В, С, Д та лімузини «мер-се-де» - без усього цього люди вже не можуть жити. Взяти якусь ослаблену дитину - якщо вона буде працювати, то в неї зміцніють м'язи. Багато батьків приходять і просять мене помолитися за їхніх дітей, твердять, що ті паралізовані. Але насправді в них не параліч, а просто якась слабкість ніг. Батьки тільки годують і годують таку дитину, а вона все сидить і сидить. Але чим більше вона сидить, тим більше атрофуються її ноги. А потім батьки пересаджують дитину в інвалідний візочок, а мене просять: «Помолись, моя дитина паралізована». То хто насправді паралізований - дитина чи батьки? Я раджу таким батькам годувати дитину чимось легеньким, не калорійним, змушувати її потрохи ходити. Поступово такі діти втрачають вагу, їхні рухи стають все більш і більш природними, а потім, дивишся, починають і у футбол ганяти! А дійсно паралізованим дітям, яким не можна допомогти по-людськи, допоможе Бог. Якийсь хлопчина в Коніці був дуже непосидючим і підірвався на міні. Його ніжка так скорчилася, що він не міг її випрямити. Однак це каліцтво більш спокійним його не зробило. Від жвавості він постійно рухав покаліченою ніжкою, сухожилля розробилися, і нога стала здоровою. А потім він навіть партизанив у загоні в Зерваса. ⁸

І я, коли мою ногу скрутив ішіас, ⁹ молився по чотках, потихеньку прогулюючись, і нога зміцніла. Часто рух приносить користь. Якщо я занедужую і через два-три дні хвороба не проходить, так що я не можу і поворухнутися, то я прошу Бога: «Боже мій, допоможи мені тільки трішечки піднятися і зрушитися з місця, а там я вже якось сам. Піду заготовляти дрова». Якщо я залишуся лежати, то мені буде ще гірше. Тому я збираюся з духом і, навіть коли застуджений, змушую себе піднятися і йти на заготівлю дров. Закутуюся якомога тепліше, впріваю, і виходить уся застуда. Можна подумати, начебто я не знаю, що лежати в ліжку спокійніше! Але я змушую себе встати і - куди тільки все дівається! Приймаючи народ, я заздалегідь знаю, що від сидіння на пні в мене заніміє все тіло. Звичайно, я можу постелити на пень який-небудь килимок, але тоді треба стелити і для інших, а де я візьму стільки килимків? Тому вночі я протягом години проходжуюся і молюся по чотках. Потім я на якийсь час витягую ноги, щоб у них не застоювалася кров - з цим у мене теж проблеми. Якщо я залишу себе в спокої, то за мною буде потрібен догляд. Тоді як зараз [навпаки], я служу людям. Вам це зрозуміло? Тому нехай людина не тішиться лежанням у ліжку, користі від цього нема.

- Геронде, а зручності, тілесний спокій шкідливі людині в будь-якому випадку?

- Іноді вони бувають потрібні. Наприклад, у тебе щось болить- ну що ж, тоді сиди не на дошках, а на чомусь м'якому. Але ж «на м'якому» - це не значить на оксамиті. Підклади якусь просту ганчірочку. Якщо ж у тебе є мужність, то не підкладай нічого.

- Геронде, є люди, про яких говорять: «Це тверда кістка».

- Так, є такі люди. На Афоні, недалеко від моєї келії живе чернець-кіпріот - старець Йосип, родом з Карпасії. ¹⁰ Старцеві - сто шість років, ¹¹ а доглядає за собою сам. Хіба у світі таке сьогодні зустрінеш? Деякі нинішні пенсіонери не можуть навіть ходити, їхні ноги слабшають, самі вони від сидіння запливають жиром і стають ні на що не придатними. А якби вони були зайняті якоюсь справою, то одержували б від цього величезну користь. Якось старця Йосипа забрали в монастир Ватопед. Все йому випрали, самого вимили, оточили піклуванням. А він їм і каже: «Я, як тільки сюди приїхав, - занедужав. І це все через вас. Везіть мене назад у мою келію помирати». Робити нічого, довелося везти його назад. Якось прийшов я його відвідати. «Ну що, -кажу, - я чув, що ти переселився в монастир». - «Так, -відповідає, - було діло. Приїхали на машині, забрали мене у Ватопед, мили, чистили, доглядали, але я занедужав і сказав їм: «Везіть мене назад». Не встиг повернутися, як видужав!» Сам уже не бачить, але плете чотки. Одного разу я передав йому трохи вермішелі, то він навіть образився: «Невже за сухотного хворого мене приймає Старець Паїсій, що шле мені вермішель?» Уявіть собі - їсть квасолю, ревіт, боби - таке здоров'я, що тільки тримайся - як у молодого хлопця. Ходить, спираючись на д:?а ціпки, і при цьому умудряється збирати траву, яку варить і їсть. Сіє на городі цибулю! Для прання одягу і миття голови сам носить воду! А потім ще здійснює богослужіння, сам читає Псалтир, виконує своє чернече правило, молиться Ісусовою молитвою. Найняв двох покрівельників перекрити дах і з ціпками в руках поліз по сходах подивитися, як вони працюють. «Спускайся вниз», -говорять йому майстри. «Ну вже ні, - відповідає, - піднімуся, подивлюся - як ви там криєте». Звичайно, мучиться він дуже. Але знаєте, яку відчуває радість? Його серце злітає вгору, як птах! Інші ченці крадькома беруть його одяг і перуть. Якось я запитав його: «Що ти робиш зі своїм одягом?» - «У мене, - відповідає, - його часто беруть для прання - тайком від мене. Але я і сам його перу: кладу в корито, заливаю водою, а потім ще зверху - «клином» по ньому! ¹² Через кілька днів відпирається як миленький!» Бачиш, яка довіра до Бога! В інших є все, чого душа забажає, але разом з тим- страх і тому подібне. А він від турботи занедужав, але як тільки йому дали спокій - видужав.

Легке життя людині не на користь. Комфорт не для ченця, зручність завдає йому безчестя. Ти можеш бути розпещеним попереднім життям, однак якщо ти здоровий, то тобі треба себе загартувати. Інакше ти не чернець.

¹ Знайомство зі змістом даної глави дозволяє відчути той, високою мірою, подвижницький дух, яким відрізнявся сам Старець Паїсій, і ту тривогу, яку він відчував у зв'язку з тим, що аскетичний дух усього чернецтва може зазнати зміни. Старець не є противником культури, однак хоче підужеслити, що не культура повинна керувати людиною, а людина культурою. Старець говорив, що особливо ченцю варто було б не потрапляти в залежність від сучасних технічних засобів і використовувати їх з розумом, щоб могти направити свої сили на духовну боротьбу.

² У 1962-1964 pp.

³ Гора Сінай у даний час адміністративно входить до складу Єгипту, у той час перебувала під контролем Ізраїлю.

⁴ Гасова лампа особливої конструкції, що дає дуже яскраве світло. - Прим. перекладача.

⁵ Преподобний Арсеній Великий народився в Римі близько 354 р. Був великий мудрістю і чеснотами. Здобув найменування «отця царів», тому що імператор Феодосій доручив йому виховання двох своїх синів. У 394 р. після божественного покликання віддалився в єгипетську пустелю. Незважаючи на колишнє життя в палацах, як чернець відрізнявся незвичайною строгістю й аскетизмом.

⁶ Преподобний Панас Афонський (+1000) - засновник Великої Лаври на Святій Афонській Горі. Батько святогорського спільножитнього чернецтва. Благодатний подвижник, що удостоївся дару прижиттєвих і посмертних чудотворень. - Прим. перекладача.

⁷ Говорячи про європейців і Захід, Старець не принижує народи Америки і Західної Європи, але хоче викрити пануючий у цих країнах безбожний і раціоналістичний дух.

⁸ Наполеон Зервас (1891-1957) - лідер антифашистського руху «Національний Грецький Демократичний Союз», який діяв проти нацистів в Епірі і деяких інших областях Греції. - Прим. перекладача.

⁹ Запалення сідничного нерва. - Прим. перекладача.

¹⁰ Місто на Кіпрі. - Прим. перекладача.

¹¹ У листопаді 1990 р.

¹² Старець Йосип мав на увазі пральний порошок "CLEAN".

[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину". Том 1. ]

[ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину". Том 1. ]

[ Cкачати книги в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Слова". (на російській мові) ]

[ Купити книгу - Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" ]

Паїсій Святогорець "Слова" (українською):		Паисий Святогорец "Слова" (на русском):
[ Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" Том I ] [ Паїсій Святогорець "Духовне пробудження" Том II ] [ Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" Том III ] [ Паїсій Святогорець "Сімейне життя" Том IV ] [ Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" Том V ]		[ Паисий Святогорец "С болью и любовью о современном человеке" Том I ] [ Паисий Святогорец "Духовное пробуждение" Том II ] [ Паисий Святогорец "Духовная борьба" Том III ] [ Паисий Святогорец "Семейная жизнь" Том IV ] [ Паисий Святогорец "Страсти и добродетели" Том V ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!