Про те, що гріх приносить нещастя

Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. З болем та любов'ю про сучасну людину.

Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного! Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

Християнський портал

Додатково


	Про те, що гріх приносить нещастя

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 1.

З болем та любов'ю про сучасну людину

Частина перша - Про гріх і диявола

"Живучи далеко бід Солодкого Ісуса, ми п'ємо гірку чашу"

- Ти покропила дерева отрутою від гусениць?

- Покропила, Геронде.

- Вас, черниць, так багато - і не можете вбити якусь гусеницю! Коли під час окупації на поля напала сарана, туди, в Халкідику ¹, принесли із Ватопедського монастиря Святий Пояс Пресвятої Богородиці ² - і сарана великими хмарами падала в море. А в Епирі, пам'ятаю, вона покривала поля, ніби сніг. Ми всі вийшли тоді на поля - збирали сарану простирадлами і виносили геть. А який же тоді був голод! Краще і не запитуй ... Пшениця після сарани знову віджила, але була вже дуже і дуже слабкою.

Навали сарани, війни, посухи, хвороби - це лихо. І не в тому справа, що Бог хоче в такий спосіб виховати людину, ні, ці нещастя - наслідок віддалення людини від Бога. Усе це відбувається тому, що людина відривається від Бога. І гнів Божий падає на неї для того, щоб вона згадала про Бога і попросила в Нього допомоги. Та не слід думати, що сам Бог влаштовував усе так, щоб на людину впало те чи інше нещастя. Ні, але Бог, бачачи якого рівня доходить злоба людей і знаючи, що вони не зміняться, допускає, щоб сталося нещастя - для напоумлення цих людей. Проте не слід думати, що Бог влаштовує усе це Сам.

Ісусу Навину ³ Бог звелів не винищувати одне поганське плем'я - філістимлян, щоб, коли євреї забували Бога, філістимляни ставали для них лихом. Отже, коли євреї віддалялися від Бога, диявол вступав у свої права, підбурював свою «братву» - філістимлян, і вони йшли на євреїв війною. Вони брали єврейських немовлят і розбивали їх об камінь, щоб знищити [усіх]. Але коли вороги напали на Ізраїль, який на той час нічим перед ними не завинив, то на боці євреїв воював Сам Бог. Він вразив поган градом каміння ⁴ і знищив їх, тому що в цьому випадку ізраїльтяни мали право на Боже втручання.

Скільки ж обітниць дав Бог за храм Соломона! І, проте, скільки разів цей храм горів і знищувався! Коли народ ізраїльський відходив від Бога, пророки починали волати до людей і закликали їх опам'ятатися, але їхні зусилля були марними: як до стінки горохом. Люди заспокоювали себе таким помислом: «Коли Соломон збудував храм, Бог послав безліч благословень і сказав, що з цього місця будуть благословлятися й освячуватися всі люди ⁵. Це означає, що все це залишиться непошкодженим - і наші стіни, і наш храм. Таку обітницю дав Бог». Так, Бог дав таку обітницю, але за умови, що і самі ізраїльтяни будуть жити правильно. Бог дав Благодать храму Соломона, але коли ізраїльтяни переставали дотримуватися заповідей Божих, то за Його допуском храм піддавався вогню чи руйнації. А покаявшись, ізраїльтяни знову відбудовували храм. Наприклад, коли вони відійшли від Бога при царі Седекії, прийшов Навуходоносор, підпалив храм, зруйнував єрусалимські стіни, а євреїв в кайданах відвів у вавилонський полон ⁶. Звичайно, у полон забрали і тих, хто був невинний, але ці люди мали чисту нагороду. Ті, чия провина була великою, її спокутували. А ті постраждалі, чия провина була не настільки великою, дістали малу нагороду. Коли хтось стає причиною гніву Божого і невинні теж страждають, то, незважаючи на те, що невинних страждальців чекає винагорода, винний у їхніх стражданнях так само злочинець, через те [невинні] люди могли б успадкувати Небесне Царство і без мук, тоді як зараз вони мучаться.

Ми повинні знати, що люди віруючі, які зберігають заповіді Божі, приймають Благодать Божу, і Бог- як би це краще висловитися- «в обов'язковому порядку» допомагає їм у ці нелегкі роки. Я чув, що в Америці з'явилася нова хвороба ⁷. Багато хто з тих, хто живе неприродним, гріховним життям, занедужують і вмирають. А зараз я довідався, що ця хвороба з'явилася і в нас. Бачите, не Бог знищує людей - люди самі винищують свій рід, самі знищують себе. Тобто не Бог їх карає, але своїм гріховним життям вони самі створюють для себе покарання. І, мабуть, що викорінюються ті люди, життя яких не має сенсу.

- Геронде, а чому не можуть знайти ліки від раку? Цього не допускає Бог чи ж люди самі не прикликають Божу допомогу?

- Біда в тому, що коли навіть і винайдуть ліки від раку, з'явиться якась інша хвороба. Спершу був туберкульоз - винайшли ліки від туберкульозу - з'явився рак. А якщо Бог допоможе перемогти рак, то появиться інша хвороба. Причиною появи нової хвороби будуть самі люди, і кінця-краю цьому не буде.

- Геронде, а для чого Бог допускає, щоб сталося якесь нещастя?

- Цьому може бути багато причин. В одному випадку Бог допускає нещастя, щоб з цього вийшло щось краще, в іншому випадку - з педагогічною метою. Одні дістають нагороду, інші розплачуються за гріхи - не пропадає нічого. Знайте, що все, що допускається Богом, є чоловіколюбно, навіть, наприклад, загибель людей. Адже Бог «жалісливий». Пам'ятаєте, скількох знищив пророк Ілля? ⁸ Трьохсот жерців Ваалових! Він сказав їм: «Моліться ви, і я теж буду молитися. У кого вогонь запалиться сам по собі, у того й істинний Бог». Тоді жерці Ваала почали кричати: «Почуй нас, боже наш Ваале, почуй нас!» Ні пари з вуст. «Ваш бог, - говорить їм пророк Ілля, чимось зайнятий і вас не чує. Нумо, кричіть голосніше!» Вони продовжували кричати і, за своїм звичаєм, різали власні тіла ножами, щоб від болю їхні крики були сильнішими і Ваал їх почув. Зрештою, коли вони нічого не домоглися, пророк Ілля сказав: «Намочіть мої дрова» Потім каже їм: «Зробіть це тричі.». Дрова і жертовник облили водою - один раз, потім ще, ще! Налили стільки, що дрова стали мокрими і вода розтікалася навколо жертовника. Як тільки пророк Ілля помолився, з неба зійшов вогонь і попалив усе, покладене на жертовник для жертвопринесення, - разом із самим жертовником! «Схопіть жерців, - наказав Пророк народу, - тому що вони спокушають народ на ідолослужіння». І потім він знищив усіх цих лжепророків.

Багато хто говорить: «Помилуйте, але як же пророк Ілля міг пожертвувати стількома людьми?» У

Бога немає жорстокості, і в Пророка її теж не було. Однак ідольські жерці на той час спокусили уже весь народ. Дійшло до того, що Пророк був змушений визнати, що він залишився один! Подумати тільки! Але, крім того, ідольські жерці страждали від власних ран більше, ніж від меча пророка Іллі, який поклав кінець їхнім стражданням. їхній біль від самокатувань був сильнішим. Бачиш: усе, що допускає Бог, чоловіколюбно, тоді як рани, які вони завдавали собі самі, були для них болісними.

- А чому, Геронде, у Старому Завіті покарання Боже приходило так відразу?

- Людям Старого Завіту була зрозуміла така мова, такий закон. Бог був тоді таким самим, як і зараз, але старозавітний закон був призначений для людей того часу, тому що по-іншому вони не розуміли. Нехай старозавітний закон не видасться вам жорстоким і відмінним від Євангелії. Для тієї епохи цей закон був доброчинним. Жорстоким був не закон, жорстоким було те покоління. Нинішні люди можуть, звичайно, робити і ще більші жорстокості, але зараз вони, принаймні, можуть це зрозуміти. У наші дні варто захитатися якій-небудь лампаді, як люди приходять у такий трепет! А в ті часи Бог чого тільки не робив! Дивися: Він вразив фараона десятьма карами, щоб вивести ізраїльтян з Єгипту, висушив Чермне море, щоб вони могли через нього пройти. Вдень Він давав їм хмару, щоб їх не палило сонце, а вночі - вогненний стовп, щоб вказувати їм шлях. І після всіх цих чудес вони дійшли до того, що попросили зробити їм золотого тельця і стали поклонятися йому як Богу! ⁹ Нинішні ж люди нізащо б не сказали, що якийсь там ' телець може привести їх до Землі Обітованої.

Сьогодні Бога відсувають на останнє місце

Благий Бог подає нам свої багаті благословення. Не проявимо ж невдячності і не будемо Його гнівити, бо «гряде гнів Божий на тих синів, які противляться» ¹⁰. Так не будемо ж і ми такими синами. Люди нашої епохи не пережили ні воєн, ні голоду. «І Бога, - кажуть вони, - ми теж не потребуємо». Вони мають все і тому нічого не цінують. Однак, якщо настануть нелегкі часи, голод чи щось подібне і їм нічого буде їсти, то вони як слід зрозуміють ціну і хліба, і простого варива, і всього, чого вони тоді позбудуться. Якщо ми не славимо Бога, то Він допускає прийти якомусь випробовуванню - щоб ми цінували те, що маємо. Якщо ж ми цінуємо те, що в нас є, то Бог не допускає щодо нас ніякого зла.

За давніх часів, коли не було цих багатьох зручностей, коли наука ще не зробила таких великих кроків вперед, людям доводилося у всіх труднощах вдаватися до Бога, і Бог допомагав їм. А зараз наука домоглася великих успіхів, і тому Бога відсувають на останнє місце. Сьогодні люди йдуть по життю без Бога, планують то одне, то інше, сподіваються то на пожежну охорону, то на свердловини, на п'яте, на десяте. - Але що можуть зробити люди без Бога? Вони лише накличуть на себе гнів Божий. Бачиш як: коли нема дощів, люди не говорять: «Будемо молитися Богу», а говорять: «Будемо бурити свердловини для колодязів». Біда в тому, що через усі ці технічні засоби так думають не тільки невіруючі, але навіть віруючі - і вони потрохи починають забувати про силу Божу. На щастя, Бог терпить нас Але люди навіть і не розуміють того, що Бог турбується про них.

Якось прийшли до мене кілька людей і почали говорити: «Ми не маємо потреби в Бозі: у нас є артезіанські колодязі». І це в той час, коли треба більше, ніж будь-коли, просити Бога, щоб Він сотворив особливе чудо - тому що люди ділами своїх рук спотворили вже і природу. Якось я спостерігав за хмарами - їх носило вітром то туди, то сюди, вони то збиралися в одному місці, то перелітали в друге - то підскакували вгору, то падали вниз... Піднімається вітер і починає розганяти дощові хмари, а люди, замість того, щоб сказати: «Зараз Бог повинен сотворити особливе чудо, щоб їх вдержати», кажуть: «Ми не маємо потреби в Бозі». На щастя, Бог не ставиться до наших слів як до чогось серйозного, інакше нам довелося б несолодко...

У пошуках води люди бурять свердловини артезіанських колодязів на глибину сто - сто п'ятдесят метрів, але води не знаходять. У місті Навпліон ¹¹ пробурили свердловину глибиною сто вісімдесят метрів - і замість прісної води докопалися до морської. Інші вирішили провести ріку Еленос ¹² в Афіни. А для того, щоб провести її до Афін, знадобиться десять років роботи і величезні витрати, але потім і ця вода так само закінчиться. Люди не кажуть «ми згрішили». Нещодавно, коли була посуха ¹³, в одне глухе село приїхав якийсь політичний діяч і сказав мешканням, що в їхньому селі встановлять систему для очищення каналізаційних вод - щоб у них була вода для пиття. І поставилися ж до цього задуму, як до чогось надзвичайного! А такі речі й у думках навіть допускати непристойно! Подивіться, до чого доходять люди - п'ють, перепрошую за вислів, власну сечу! Якщо подібне робиться у якомусь великому місті, де люди відхилилися від [істинного] шляху, тоді нехай, цьому є хоч якесь виправдання, тому що в місті просякли мирським духом. Але коли жителям глухого села як вирішення проблеми пропонують очищати і пити власну сечу, і вони - замість того, щоб звернути свій погляд до Бога, сказати одне-єдине слово: «згрішили» і дістати від Нього воду, вважають запропоноване серйозною справою, - це страшно.

А в якомусь святогорському монастирі додумалися до того, щоб посадити сосни, а потім продати їх для паперової промисловості. І Бог покарав їх- всі посаджені дерева засохли. Так що ж, брате мій, Свята Гора стане виробником серветок і туалетного паперу? Розумієте, що діється? І ось - трудилися, садили дерева, і все, що посадили, - засохло. Гнів Божий!..

- Геронде, а вони усвідомили свою помилку?

- Ех, так у тому і справа, що ні! Після цього вони привезли з Німеччини установки для буріння, щоб викачувати воду з надр землі. В результаті, зникла і та вода, що була раніше. Бачиш, куди може завести торгашний підхід до справи, якщо губиться духовна чуйність! Тому з чернецтва потрохи і зникає благоговіння. Не розуміють того, що якщо не буде дощу, то нічого не допоможе - зникне і та вода, яка ще залишається у водоймах. Люди використовують саму лише логіку, а Бога відсувають на останнє місце.

У Старому Завіті описується такий випадок ¹⁴. Під час облоги Самарії сирійцями в місті закінчилася навіть вода. Почалося жахливе нещастя, голод, гинули тварини, а матері дійшли до того, що їли своїх дітей. Пророк Єлисей пішов до правлячого царя Йорама і сказав йому: «Тварини пропали, люди помирають з голоду, але Бог пошле нам Свою допомогу». Управляючий до всього підходив з позиції логіки. «Як Він допоможе?- запитав він Пророка - 3 неба, чи що, надішле?»- «Завтра,- відповів йому Пророк,- Бог пошле нам допомогу, але тільки тобі порадіти з цього не

доведеться». І дійсно: наступного дня Бог посіяв у ворожому стані страшну паніку. Сирійцям почувся тупіт кінських копит, стукіт колісниць, у їхніх вухах задзвеніло, і вони подумали, що на допомогу ізраїльтянам прийшли єгиптяни. Вони почали втікати, а все, що в них було, - намети, продовольство, зброя - залишили в таборі. А коли досягли своєї батьківщини, спокусник навів на них таке страшне сум'яття, що сто вісімдесят тисяч чоловік перебили один одною. Тим часом четверо прокажених, які сиділи біля воріт Самарії, сказали один одному: «Чи не піти б нам до ворожого стану - можливо, знайдемо якісь харчі? Бо так чи інакше помирати». Підходять до одного намету - нікого. Підходять до іншого - нікого! Ворогів - ні душі! Набирають продуктів, речей - повні мішки набили. Потім вони повернулися до міста і повідомили ізраїльтян, що вороги зняли облогу. Але ізраїльтяни вирішили, що це військова хитрість. «Вороги сховалися, - відповіли вони, - щоб змусити нас відкрити ворота й у такий спосіб ввійти до міста». Тоді якийсь воєначальник запропонував: «У нас залишилося п'ятеро коней. Може, пошлемо в розвідку воїнів - подивитися, що відбувається?» Воїни відправилися кожен у своєму напрямку і, повернувшись, повідомили: «Вороги в паніці втекли, кинувши все, що в них було». Тоді всі ізраїльтяни побігли до міських воріт, щоб вийти з міста, набрати у ворожому стані продуктів і різних речей. А той самий управляючий був біля міських воріт і намагався навести там порядок. І ось, юрба, яка ринула через ворота, розтоптала його. Все сталося так, як і пророкував пророк Єлисей: управляючий побачив Божу допомогу, але порадіти від неї йому не довелося. Бачите, як Бог розставив усе по місцях?

Хай пожаліє Бог світ і пошле нам дощ

Наскільки ж премудро все влаштовано Богом!

Тануть сніги - наповнюються джерела. Але от зараз ¹⁵ - ні снігу, ні дощу. Що ж із всього цього вийде? Що будуть пити люди? Хай пожаліє Бог світ, хай змилосердиться Він над нами і пошле дощ. Бо якщо буде продовжуватися посуха, то потрохи засохне навіть листя на деревах. На маслинах не буде видно не те що зеленого плоду, але навіть зеленого листочка. Що б не посіяла людина, якщо Бог не покропить зверху святою водою, тобто дощем, то все посаджене засохне. Дощ - це свята вода.

Нещасні люди, що ж вони будуть робити при нестачі води, звикнувши до її надміру? Бог не дає воду за гріхи, але навіть і просто розмірковуючи по-людському: як може вистачити води, якщо люди її так неекономно витрачають? Уявляю, що буде діятися в містах! Адже тільки для одного зливного бачка в туалеті потрібна повна велика бляшанка води. Міста наповняться мікробами, почнеться холера. Люди будуть вмирати, залишатися непохованими, а зверху будуть посипати трупи якимось порошком для дезінфекції. На наше щастя, Бог ще не залишив світ зовсім і все ще турбується про нього.

Ми живемо в апокаліптичні часи. Чим, по-вашому, є посухи, бездощів'я, які ми терпимо щорічно? Хіба бували колись посухи, подібні до нинішньої? От і тут, у Халкідику, пересохла ріка, загинула риба, сморід поширився по всій окрузі. І в Салоніках гостро виникла проблема з водою. У Марафонському озері ¹⁶ рівень води дуже понизився, і вже видніються острівці суші. В Пинеосі ¹⁷ рівень води теж упав. В Евросі ¹⁸ було колись хоч трохи води, але вище за течією болгари перегородили її греблею, і вона зникла. Якщо почнеться якесь сум'яття, то танки легко пройдуть через ріку. І на Кіпрі - якщо в нинішньому році знову не буде дощу, то проблема з водою постане дуже гостро. І хіба тільки це? Ще стільки всього... Дерева - одні засихають, інші вражені хворобами... Люди занедужують і помирають. Якщо люди не каються, то який там буде дощ, хіба Бог дасть його? Але знаєте, як все змінюється, якщо мати довіру до Бога? Мати Бога своїм союзником - це вам не жарти! Для Бога нема скрутного становища, Йому неважко знайти вихід з будь-якої ситуації. Для Бога все просто. Він не використовує велику силу для надприродного і меншу - для природного, ту саму силу Він застосовує в усьому. Аби людина приклеїлася до Нього - ось що найголовніше.

А чи молитеся ви за дощ, чи це питання вас не хвилює? Зараз для людей настав найкращий час орати землю і починати сівбу. Поля вже повинні бути засіяні, але люди ще не можуть дати собі раду навіть з оранкою ¹⁹. Ця посуха - випробовування від Бога. А молитися у випадку таких випробовувань і є справою ченця. Не буду приховувати, що я вами незадоволений. У минулу посуху, коли люди через брак дощу були змушені скосити пшеницю на сіно, ви навіть і не поворухнулися у бік молитви. Чому? Тому, що самі ви поливаєте город зі шлангу? Щоб таке було в останній раз - наступного разу вам повинно стати боляче за людей. Дізнаючись про те, що відбувається, творіть за це молитву. І мені пишіть про те, що відбувається. Вам доведеться скласти іспити. Якщо ви їх складете - тобто якщо піде дощ, - то я зроблю вас своїми співробітниками в молитві. А все, що буде подавати нам Божий Промисел, ми з вами будемо ділити між собою.

Коли, молячись за дощ, я бачу, що на небі з'явилася хоча б одна хмаринка, то я славлю Бога за те, що Він її прислав - нехай дощ навіть і не піде. А моя

совість докоряє мені в тому, що в мені самому є багато духовних хмар, які відганяють Божі хмари. Якщо ми будемо смиренно просити милості Божої, то Бог допоможе. Під час посухи молитва смиренної людини збирає дощові хмари. Будемо завжди молитися і за те, щоб посланий Богом дощ мав і духовну дію, щоб він гасив ту духовну пожежу, яка, по диявольській злобі, бушує у світі й обпалює душі людей.

Я зрадів, почувши, як деякі говорять: «Ми недостойні, але ось Бог нас знову пожалів: дав трішки дощику і снігу». Якщо в нас будуть такі смиренні помисли, то Бог дасть нам більше. Принаймні визнання свого недостоїнства - це вже покаяння. На щастя, ще залишилося трохи закваски. Просіть Бога, щоб Він взяв викрутку і підкрутив гвинтики в головах людей. Я бачу, що деякі з тих, хто займає високі посади, налаштовані по-доброму. Вони розуміють, до чого ми йдемо.

Будемо просити Бога, щоб Він дав світові покаяння

О, якщо б ми усвідомлювали Боже довготерпіння! Для будівництва Ноєвого ковчега знадобилося сто років ²⁰. Думаєте, Бог не міг швидко збудувати якийсь там ковчег? Звичайно, міг. Але Він залишив Ноя мучитися сто років, щоб інші теж зрозуміли, що їх чекає, і покаялися. «Дивіться, - казав людям Ной, - буде потоп! Покайтеся!» Але його піднімали на сміх. «Що за ящик він будує!» - іронізували сучасники Ноя і продовжували своє. І зараз Бог може за дві хвилини потрясти весь світ і змусити його змінитися - так, щоб всі стали віруючими і навіть «супервіруючими». Як? А от як: якщо Він переключить тумблер на «землетрус» і стане потрошечки повертати регулятор підсилювача: спочатку на «5 балів Ріхтера», потім - на «6», потім - на «7»... На «вісім» багатоповерхові будинки почнуть гойдатися, як п'яні, і битися один до одного. На «десять» всі скажуть: «Згрішили! Благаємо Тебе, врятуй нас!» А можливо, люди навіть дадуть обітницю піти в ченці - всі до одного! Але лиш тільки землетрус закінчиться, а люди, хоча і будуть ще трохи погойдуватися, - вже зможуть втримуватися на ногах, знову побіжать у бари і на дискотеки! Тому що в такому звертанні людей до Бога не буде справжнього покаяння, вони вимовлять слова покаяння поверхово, щоб врятуватися від загибелі.

- Геронде, а якщо якесь, наприклад, стихійне лихо трапляється як гнів Божий, і праведні люди молять Бога про милість, то чи чує Бог їхні молитви?

- Знаєш, у чому тут справа? У людей нема покаяння, і тому Бог не чує молитов праведників. Якщо ми прогнівили Бога і визнаємо свою провину, тоді зовсім інша справа - тоді Бог умилостивляється над нами і нам допомагає. Але якщо людина не визнає, що вона прогнівила Бога і продовжує дудіти у свою дуду, то як Бог почує молитви праведних? Для того, щоб Бог простив людину, яка вчинила якусь провину, вона повинна цю провину усвідомити. А крім того, якщо погрішності роблять люди духовні, то обставин, які пом'якшують провину, у них нема «Про наші гріхи і про людські невідання» ²¹ - говориться в молитві. Якщо провини нещасних мирських людей це «невідання», то провини людей духовних - це вже «гріхи». Тому якщо провиняються духовні люди, то це не жарти. Зм'якшуючі провину обставини є в людей мирських.

Цього року ²², коли під час Успенського посту на Святій Горі розбушувалася пожежа, діялося щось жахливе. Всі найкращі пожежники зібралися на Афоні, але ніхто з них не міг нічого зробити, їм залишалося тільки дивитися на те, як бушує полум'я. Літаки пожежної охорони, здавалося, тільки підсилювали і роздмухували пожежу ще більше. Один монастир обнесли спеціальними протипожежними поясами, щоб перешкодити вогню пройти через них, але вогонь - всупереч усім поясам - перескочив всередину монастиря до архондарика - туди, де його ніхто не чекав. Свята Гора горіла п'ятнадцять днів - і п'ятнадцятого серпня ²³ вогонь згас сам по собі. Дехто казав: «А чому Мати Божа його не погасить?» Тобто, ми доходимо вже до того, що починаємо хулити ім'я Боже. Але ось, коли через шість днів знову почалася пожежа - цього разу вже в іншому місці Святої Гори, - відразу ж пішов дощ і все загасив. Одна пожежа згасла, а інша - ні. Невже незрозуміло чому?

Деякі люди, не знаючи діючих духовних законів, моляться з болем, але їх не чують, оскільки нещастя, які відбуваються, є гнівом Божим. А інші при якомусь нещасті зовсім не моляться - ні однієї вервички, тому що визнають справедливість гніву Божого, метою якого є напоумлення людей. Хай подасть Бог більше просвіти нам, ченцям, тому що в основному ми - юродиві діви ²⁴, а наші світильники наповнені водою - один тільки ґніт трішки просочений оливою. А люди мирські чекають, що ми освітимо їм шлях, і вони не будуть спотикатися!

Будемо ж просити Бога, щоб Він дав світові покаяння, і ми уникнули Його праведного гніву. Прийдешнього гніву Божого не можна уникнути нічим, крім покаяння і зберігання Його заповідей.

¹ Халкідика - півострів і адміністративна одиниця в північно-східній Греції. Однією з околиць Халкідики є Свята Гора Афон. - Прим. перекладача.

² Пояс Пресвятої Богородиці - одна з найбільших християнських святинь, яка зберігається в монастирі Ватопед на Святій Афонській Горі. - Прим. перекладача.

³ Див.: Нав. 13:1-2 і Суд. 3:1-4.

⁴ Див.: Нав. 10:11.

⁵ Лив.: З Цар. 9:1-9.

⁶ Див.: 4 Цар. 24: і далі.

⁷ Старець має на увазі СНІД (виголошено в листопаді 1984 p.).

⁸ Див.: З Цар. 18:17-40.

⁹ Див.: Вих. 32: 1-6.

¹⁰ Еф. 5: 6.

¹¹ Навпліон - місто і порт в Пелепонессі (Південна Греція). - Прим. перекладача.

¹² Еленос - ріка в центральній Греції. - Прим. перекладача.

¹³ Виголошено в листопаді 1990 р.

¹⁴ Див.: 4 Цар. 7