"Благословляйте, а не проклинайте..."

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 1.

З болем та любов'ю про сучасну людину

Частина перша - Про гріх і диявола

"Живучи далеко бід Солодкого Ісуса, ми п'ємо гірку чашу"

«Благословляйте, а не проклинайте...» ¹

Один чоловік запитав мене: «Чому ми співаємо у Велику Чотиридесятницю: «Завдай їм зла, Господи, завдай зла славним землі» ²? Адже це є прокляття». Я відповів йому: «Коли варвари ні з того ні з сього йдутьвійною на якийсь народ, бажаючи його знищити, і народ молиться, щоб їх спіткало зло - тобто, щоб зламалися їхні колісниці, занедужали їхні коні, щоб їм щось перешкодило, то добре це чи погано? Святе Письмо має на увазі саме це - щоб вони зустріли перешкоду на своєму шляху. Це не прокляття».

Геронде, а коли прокляття має силу?

- Прокляття має силу в тому випадку, коли воно є реакцією на несправедливість. Наприклад, якщо якась жінка підніме на сміх іншу, - яка страждає, - або зробить їй якесь зло і постраждала її прокляне, то переривається рід тої, яка вчинила несправедливо. Тобто, якщо я роблю комусь зло і той мене проклинає, то його прокльони мають силу. Бог допускає прокльонам мати силу, подібно до того, як Він допускає, приміром, одній людині вбити іншу. Однак, якщо несправедливості не було, то проклін повертається назад - до того, від кого він вийшов..

-  А як можна звільнитися від прокльону?

- Покаянням і сповіддю. Я знаю багато подібних випадків. Люди, які постраждали від прокльону, усвідомивши, що їх прокляли, тому що вони в чомусь були винні, покаялися, висповідалися, і всі їхні біди припинилися. Якщо той, хто винен, скаже: «Боже мій, я вчинив таку і таку несправедливість. Прости мене», - і з болем та щирістю розповість про свої гріхи на сповіді священику, то Бог простить йому, бо Він - Бог.

- А покарання вражає тільки ту людину, на яку спрямовано проклін, чи ж і того, від кого він виходить?

- Той, на кого спрямовано проклін, мучиться в цьому житті. Однак той, від кого виходить проклін, мучиться в цьому житті і буде мучитися в житті іншому, тому що якщо він не покається і не висповідається, то там буде покараний Богом як злочинець. Ну добре, можливо, хтось дійсно тебе чимось скривдив. Але, проклинаючи людину, яка скривдила тебе, ти немов береш пістолет і її вбиваєш. З якого права ти так чиниш? Що б тобі не зробив твій кривдник - вбивати його ти не маєш права. Якщо людина когось проклинає, то це значить, що в неї є злоба. Людина проклинає іншу людину, коли з пристрастю, з обуренням бажає їй зла.

Проклін, який виходить від людини, яка має рацію, має чималу силу. Особливо сильний проклін вдови. Пам'ятаю, в одної бабусі був кінь, і вона залишала його пастися на узліссі, а оскільки кінь був неспокійним, прив'язувала його міцною мотузкою. Одного разу три сусідки з цього ж села пішли в ліс нарубати дров. Одна була багата, інша - вдова, а третя - сирота, і дуже бідна. Побачивши прив'язаного коня, вони сказали: «Давайте візьмемо мотузку і зв'яжемо нею дрова». Вони розрізали мотузку на три частини, і кожна взяла собі відрізок - щоб стягнути в'язанку дров. А кінь втік. Прийшла старенька, не знайшла коня і почала обурюватися.

Почала скрізь шукати - поки знайшла, вся вимучилася. Нарешті, знайшовши коня, вона з обуренням сказала: «Нехай на тій самій мотузці поволочуть ту, хто її взяв!» Пройшов якийсь час, і одного разу брат багатої сусідки бавився зі зброєю (яка залишилася від війни) -думаючи, що вона не заряджена. Але вона виявилася зарядженою, пролунав постріл, і куля влучила багатій жінці в шию. Треба було нести її до лікарні. Вирішили нести на дерев'яній драбині, - як на носилках, а щоб поранена не впала, треба було прив'язати її до драбини. Знайшли частину краденої мотузки, але її не вистачило. Побігли до сусідів, принесли ще дві крадені частини, прив'язали нещасну до драбини і понесли до лікарні. Так сповнився проклін старої: і її «поволокли на тій самій мотузці». Зрештою, нещасна померла - упокій її, Господи. Бачите, на кого подіяв проклін: на багату, яка не відчувала матеріального нестатку. Дві інші жінки були бідними і тому мали деякі пом'якшуючі провину обставини.

Хвороби і нещасні випадки, які відбуваються від прокльону

Багато хвороб, причини яких не можуть знайти лікарі, можливо, відбулися через прокльони. А лікарі що-хіба вони побачать проклін? Якось до мене в келію принесли якогось паралізованого. Вимахав здоровенний дядько, а не міг сидіти! Його тулуб не гнувся, був як дерев'яний. Одна людина несла його на спині, а інша підтримувала ззаду. Я поставив нещасному два пеньки, і він якось на них влаштувався. Його супутники сказали мені, що він в такому стані з п'ятнадцятирічного віку і мучиться вже вісімнадцять років. «Але хіба таке може статися ні з того, ні з сього? - подумав я. - Бути такого не може, тут криється якась причина». Я почав розпитувати і дізнався, що цього юнака хтось прокляв. Що ж сталося? А от що: якось він їхав до школи, сів у автобус і розвалився на сидінні. На зупинці в автобус зайшли літній священик та якийсь дідусь і стали біля нього. «Встань, - сказав йому хтось, - поступися місцем старшим». А він, не звертаючи ні на кого уваги, розвалився ще більше. Тоді дідусь, який стояв поруч, сказав йому: «От таким витягнутим і залишишся назавжди - не зможеш сидіти». І цей проклін подіяв. Бачиш як - юнак-то був нахабненький. «А чого я, каже, - буду вставати? Я за своє місце заплатив». Так, але ж інший також заплатив. Стоїть літня, шанована людина, а ти- п'ятнадцятирічний юнак - розсівся. «От від оцього-ось все і сталося, - сказав я йому. - Щоб стати здоровим, постарайся покаятися. Тобі потрібне покаяння». І як тільки нещасний зрозумів і усвідомив свою провину, він одразу ж одужав.

А скільки нинішніх бід походить від прокльону, від обурення! Знайте: якщо в якійсь родині багато помирає, або гине вся сім'я, то причина цього або в несправедливості, або в чаклунстві, або в прокльоні. В одного батька був син, який раз у раз ішов з будинку і вештався невідомо де. Одного разу батько в нападі роздратування сказав йому: «Ти в мене доходишся - прийдеш раз і назавжди!» І ось того ж вечора, коли хлопчик повертався додому, прямо навпроти їхнього під'їзду його на смерть збила машина. Він як упав, так і залишився лежати, потім друзі взяли його тіло і принесли додому. Згодом його батько приїхав на Святу Гору і прийшов до мене в келію. Він плакав і говорив: «Моя дитина загинула просто на порозі мого дому». Почав розповідати, а потім каже: «Я йому перед цим сказав дещо». - «Що ж ти йому сказав?» - «Він гуляв по ночах невідомо де, я розгнівався і сказав йому: «Ти в мене прийдеш раз і назавжди!» Можливо, від цього і сталося лихо?» - «Ну, а від чого ж іще? - відповів я. - Постарайся покаятися, висповідатися». Бачите як: ти, кажеш, цього разу прийдеш   раз і назавжди, і дитину приносять мертвою. А батько давай потім волосся на собі рвати та й плакати...

Батьківський проклін діє дуже сильно

Знайте, що проклін і навіть [просте] обурення батьків діють дуже сильно. І навіть якщо батьки не проклинали своїх дітей, а просто через них роздратувалися, то в останніх немає потім жодного світлого дня: все їхнє життя - одна суцільна мука. Потім такі діти дуже страждають все своє земне життя. Звичайно, у житті іншому їм легше, тому що своїми стражданнями вони сплачують деякі тутешні борги. Відбувається те, про що говорить Святий Ісаак: «Вкушає своєї геєни» ³, тобто стражданнями тут, у цьому житті, він зменшує саму пекельну муку, тому що страждання в цьому житті є вкушання пекельної муки. Тобто, коли набирають сили духовні закони, людина трохи звільняється від геєни, від муки.

Але і ті батьки, які словами «посилають» своїх дітей до диявола, «присвячують» їх йому. Після цього диявол має права на таких дітей, він говорить: «Ти присвятив їх мені». У Фарасах ⁴ мешкали чоловік і дружина, їхня дитина була дуже плаксивою, і батько постійно говорив: «Та щоб тебе нечистий забрав!» Ну і що ж: батько так говорив дитині і по допуску Божому та стала зникати з колиски. Потім нещасна мати йшла до Хаджефенді ⁵. «Благослови, Хаджефенді! Мою дитину вкрали біси». Хаджефенді йшов до них в дім, читав молитви над колискою, і дитина поверталася. І так продовжувалося без кінця. «Хаджефенді, благослови!» - знову і знову говорила нещасна жінка і запитувала: «Чим же все це закінчиться?» - «Мені, - відповідав їй Святий, - до вас ходити неважко. А тобі хіба складно приходити і кликати мене? Виходить, коли-небудь дияволу це набридне, і він залишить твого сина в спокою». З того дня дитина перестала пропадати. Але коли хлопчик виріс, його прозвали «диявольське поріддя». Він баламутив все село - не давав спокою нікому. Як же мучився від цього мій батько ⁶! Цей хлопчисько спершу йшов до одного селянина і говорив: «Такий-то сказав про тебе те-то», потім йшов до іншого і говорив йому те ж саме. Люди сварилися між собою, доходило навіть до бійок. Потім, розуміючи, що на кожного з них звели наклеп, вони домовлялися схопити наклепника і розправитися з ним. Але той ухитрявся зробити так, що врешті-решт обоє просили в нього пробачення! Настільки він процвітав у підступництві! Справжнє «диявольське поріддя»! Бог допустив це для того, щоб, побачивши продовження історії зі зникненням дитини, люди опам'яталися, стримували себе і були дуже уважними. Про те, як буде судити цю людину Бог, ми зараз не говоримо. Зрозуміло, що пом'якшуючих провину обставин тут багато.

Найбільший скарб для людей, які живуть у світі, - батьківське благословення. Подібно до того, як у житті чернечому найбільше благословення те, яким благословив тебе твій старець. Тому і кажуть: «Не позбудься батьківського благословення». Пам'ятаю, в однієї матері було четверо дітей. Ніхто з них не оженився і не вийшов замок. Мати плакала: «Помру, - казала, - від горя, ніхто з моїх дітей не одружився. Помолися за них». Вона була вдовою, її діти - сиротами. Мені стало за них боляче.

Молився я, молився, але безрезультатно. «Щось тут не те», - подумав я. «На нас, - казали її діти, - навели порчу». - «Та ні, - кажу, - це не від порчі, порчу видно... А може, ваша мати проклинала вас?» - «Дійсно, отче, - відповідають, - у дитинстві ми дуже пустували, і вона постійно з ранку до вечора повторювала нам: «Та щоб вам обрубками бути!» - «Йдіть, - кажу, - до матері і скажіть їй справжню причину вашої невлаштованості, щоб вона прийшла до тями. Скажіть, щоб вона покаялася, висповідалася та зі сьогоднішнього дня, не перестаючи, благословляла вас». І за півтора року всі четверо створили сім'ї! Як видно, ця нещасна мало того, що була вдовою, але ще і легко впадала в стан роздратування і зневіри. Бешкетники роздратовували її, і за це вона їх проклинала.

-  А якщо батьки проклянуть своїх дітей і потім помруть, то як діти можуть позбутися батьківського прокльону?

-  Придивившись до себе, вони, швидше за все, визнають, що свого часу пустували, мучили батьків і тому ті їх прокляли. Якщо вони усвідомлять свою провину, щиро покаються і висповідають свої гріхи, то все в них налагодиться. Процвітаючи духовно, вони допоможуть і своїм покійним батькам.

-  І мене, Геронде, коли я йшла в монастир, проклинали мої батьки...

-  Такі прокльони - єдині з усіх - стають благословенням.

«Благородний проклін»

- Геронде, а чи правильно, коли кривдять, говорити про кривдника: «Бог йому відплатить за його зло»?

- Той, хто так говорить, робить себе посміховищем лукавого. Така людина не розуміє, що, говорячи так, вона «благородно» проклинає інших. Дехто говорить про себе, що вони люди чуйні, мають любов і душевну тонкість і терплять несправедливості, які роблять їм інші. Але водночас вони говорять про тих, хто їх кривдить: «Хай відплатить їм Бог за їхнє зло». У цьому житті всі люди складають іспити, щоб перейти в інше, вічне життя - у рай. Помисел говорить мені, що такий «благородний проклін» перебуває нижче духовного прохідного балу і християнину він не дозволений. Бо Христос не вчив нас любові такого роду. "Отче, відпусти їм, не відають, що чинять ⁷" - ось якої любові вчить Він. А крім того, найкраще благословення зі всіх, це коли нас незаслужено проклинають, і ми мовчки, з добротою це приймаємо.

Якщо люди поверхові чи лукаві - ті, які мають злість і спотворюють істину,- оббрешуть нас чи обійдуться з нами несправедливо, постараємося, якщо можемо, не шукати собі виправдання в тому випадку, коли несправедливість стосується особисто нас І слів: «Хай відплатить їм Бог» -говорити не будемо, тому що це теж проклін. Добре, якщо ми від усього серця простимо наших кривдників, попросимо Бога зміцнити нас, щоб понести тяжкість наклепу і будемо, наскільки можливо, непомітно продовжувати духовне життя. І нехай ті, чиїм типіконом є засудження й осуд інших, чинять з нами несправедливо адже в такий спосіб вони без втоми готують нам золоті вінці для істинного життя. Звичайно, люди, які живуть з Богом, ніколи не проклинають інших, тому що в них нема злості, але лише доброта. Зло, яким кидають у цих освячених людей інші, освячується - яким би воно не було. А самі ті, які живуть з Богом, при цьому переживають велику, невидиму іншим радість.

Пристріт (наврочення)

Заздрість, яка має в собі злість, може зашкодити іншим. Це і є наврочення, діяння бісівське.

- Геронде, хіба Церква визнає пристріт (наврочення)?

- Так, є навіть особлива молитва «від пристріту очей» ⁸. «Лихе око» шкодить іншим тоді, коли людина говорить щось із заздрістю.

- Геронде, багато людей просять у нас ладанки від вроків для немовлят. Чи можна такі ладанки носити?

- Ні, не можна. Говоріть мамам, щоб надягали на малят хрестики.

- Геронде, а якщо хтось зробить якусь прекрасну річ, інший її похвалить, перший прийме похвалу з гордим помислом і потім ця річ якимось чином пошкодиться, це наврочення?

- Ні, це не наврочення. У даному випадку вступають у дію духовні закони. Бог забирає від людини Свою Благодать, і тому цій людині завдається шкода. Наврочення мають місце в рідкісних випадках. Особливо люди, в яких заздрість поєднується зі злістю,- а таких небагато,- можуть зурочити інших. Наприклад, заздрісна жінка бачить маму з чарівним малям і зі злістю говорить: «А чому в мене нема такої дитини? Чому Бог дав це маля їй?» У цьому випадку дитина може постраждати: не буде спати, почне плакати, мучитися, тому що жінка сказала це зі злістю. І якби ця дитина занедужала і вмерла, то така злоблива і заздрісна жінка раділа б. Інший, наприклад, бачить чуже теля, пристрасно хоче, щоб воно належало йому, і тварина незабаром гине.

Однак часто сама мати винна в тому, що мучиться її дитина. Наприклад, мати бачить чуже худеньке маля і говорить: «Ну і худюще! Просто шкіра та кості!»

Своїм помилувалася, а до чужого поставилася зверхньо. Але слова, зі злістю сказані про чужу дитину, вражають її власне чадо. Воно, хоч і не винне, страждає через матір. Нещасне маля тане на очах - як кара матері, щоб вона усвідомила свою провину. Але, звичайно, сама дитина в цьому випадку зараховується до мучеників. Суди Божі - це безодня.

Благословення, яке виходить від серця, є благословення божественне

...Ну, а зараз я теж «наведу на вас прокляття»! Ось воно: «Хай наповнить Бог ваші серця Своєю добротою і Своєю великою любов'ю - до такого стану, щоб ви стали божевільними, щоб ваш розум був уже відірваним від землі і відтепер перебував біля Нього, на Небі. Тож ставайте божевільними від божественного божевілля Божої любові! Хай обпалить Бог Своєю любов'ю ваші серця!..» Ось який «проклін» я на вас насилаю і не змушуйте мене його повторювати- мій добрий «проклін» виходить від мого серця і тому має силу. Ще перебуваючи в санаторії ⁹, я вас жалів. Деякі з вас чекали вісім років, казали: «Влаштуємо монастир», але монастиря все не було і не було. Зовсім, бідні, вимучилися! Тоді я сказав вам: «Як тільки мене випишуть з лікарні, монастир виросте, причому швидко, як ростуть гриби після дощу. Уже через рік будете в монастирі!» І дійсно: за рік відкрився монастир. Тоді, у санаторії, я говорив це від серця, а у вас була добра налаштованість, тому Бог вас і не залишив. Іншого пояснення цьому я не знаходжу.

Якщо тобі стане боляче за людину, яка має смирення і від серця просить тебе помолитися, приміром, за те, щоб їй позбутися пристрасті, яка мучить її, і ти скажеш: «Не бійся, ти станеш кращою», то [тим самим] ти даси їй божественне благословення. У цьому доброму побажанні багато любові, багато болю, і тому воно має силу. Це угодно Богові, і Він здійснює благословення. Отже біль, що його одна людина відчуває за іншу, - це все одно, що благословення.

Одного разу, коли я був солдатом, наш командир послав мене виконати обіцянку, дану нами Святому Йоанові Предтечі після того, як він допоміг нам на війні. Ми дали обітницю купити для однієї церковці Святого Предтечі два великих храмових підсвічники. Отже, мені треба було купити підсвічники, а водночас супроводжувати одного нашого товариша по службі в місто Навпакт ¹⁰ для передачі його військовому трибуналу. Пам'ятаю, інші офіцери говорили до командира: «Ну і конвоїра ти йому підшукав!» Нещасний, котрого я мусив супроводжувати, був родом з Епіру, ¹¹ за професією - музикант, людина бідна, одружена, обтяжена дітьми. Його звинувачували в «самострілі», тобто в нанесенні тілесного каліцтва собі самому для того, щоб бути відправленим в тил. «Краще, - розсудив він, - жити з однією ногою, ніж бути вбитим». Спочатку ми з ним приїхали в місто Агриніо ¹², де в нього були знайомі. «Підемо,- каже,- провідаємо їх».- «Ну що ж, - відповідаю, - підемо». «Підемо сюди, підемо туди», -що поробиш, доводилося мені всюди з ним ходити. Ех, яке ж митарство! До того ж, він не хотів, щоб я здавав його трибуналу. Та мені і самому шкода було бідолаху, стало за нього дуже боляче, і я сказав йому: «Ось побачиш - все в тебе обійдеться. І влаштуєшся краще за всіх! Наш командир надішле пояснювальну записку у твоїй справі, і тебе прилаштують у якесь тихе місце - так що і дітям своїм зможеш допомагати, і життя твоє буде в безпеці». Добравшись, нарешті, до Навпакта, ми дізналися, що в трибунал уже прийшов лист від командира і справа на нашого самострільщика закрита Але ж йому загрожував розстріл - час був військовий, суворий. Командир пожалів його, оскільки той був главою сім'ї, і призначив кухарем у Центр розподілу новобранців. Його сім'я перебралася ближче до цього Центру, і війну він провів краще, ніж інші, а оскільки солдати іноді не приходили обідати в їдальню, у нього залишалася їжа, і він годував своїх дітей. Після війни всі йому говорили: «Таж тобі було краще за всіх!» А ми сиділи в горах, у снігах. Те, що я побажав йому, було угодне Богові, бо я висловив усе з болем, від серця. Тому Бог і виконав це благословення.

Пам'ятаю й інший подібний випадок - під час мого перебування в Коніці, в обителі Стоміон. Восьмого вересня в обителі було престольне свято - Різдво Пресвятої Богородиці. Після свята прочани перекинули все догори дном. Я почав потихенько наводити порядок. Дивлюся, моя сестра і ще одна дівчина залишилися мені допомагати. У цієї дівчини було ще дві сестри- старша і молодша. Обидві сестри вже вийшли заміж, а вона ще залишалася незаміжньою. Скільки ж у неї було любочестя! Залишилася допомагати, і коли ми все вичистили і прибрали, мовила: «Отче, якщо є інша робота, то ми залишимося і зробимо все, що потрібно». - «Яке ж любочестя!» - подумав я. Я увійшов у храм і від усього серця сказав: «Пресвята Богородице, влаштуй її Сама Я не можу нічого їй дати». Та якби в мене щось і було, вона все одно б нічого не взяла. Ну і що ж: повертається вона додому, а там її чекає один мій колишній товариш по службі - не хлопець, а просто золото, дуже гарний і з доброї родини. Вони одружилися і жили прекрасно. Бачите, як винагородила її Пресвята Богородиця!

¹ Див.: Рим. 12:14.

² Чс. 26: 15.

³ "Той, кого карають тут, за свою провину вкушає своєї геєни". Це є зі Святих Отця нашого Ісаака Сіріянина. Слова Подвижническия. М., 1993. С.365.

⁴ Головне із шести грецьких поселень в Кесарії Каппадокійській. Батьківщина Преподобного Арсенія Каппадокійського та Блаженного Старця Паїсія.

⁵ Так називали Преподобного Арсенія Каппадокійського.

⁶ Батько Старця Паїсія був старостою села.

⁷ Лк.23:34.

⁸  Старець неодноразово наголошував, що молитву "Від пристріту очей" може читати тільки священик.

⁹ у 1969 р.

¹⁰ Місто і порт у південно-західній Греції - Прим. перекладача

¹¹ Епір - область в західній Греції - Прим. перекладача

¹² Місто у південно-західній Греції - Прим. перекладача

[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину". Том 1. ]

[ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину". Том 1. ]

[ Cкачати книги в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Слова". (на російській мові) ]

[ Купити книгу - Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" ]

Паїсій Святогорець "Слова" (українською):		Паисий Святогорец "Слова" (на русском):
[ Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" Том I ] [ Паїсій Святогорець "Духовне пробудження" Том II ] [ Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" Том III ] [ Паїсій Святогорець "Сімейне життя" Том IV ] [ Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" Том V ]		[ Паисий Святогорец "С болью и любовью о современном человеке" Том I ] [ Паисий Святогорец "Духовное пробуждение" Том II ] [ Паисий Святогорец "Духовная борьба" Том III ] [ Паисий Святогорец "Семейная жизнь" Том IV ] [ Паисий Святогорец "Страсти и добродетели" Том V ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!