Про великий гріх несправедливості

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 1.

З болем та любов'ю про сучасну людину

Частина перша - Про гріх і диявола

"Живучи далеко бід Солодкого Ісуса, ми п'ємо гірку чашу"

Несправедливість збирає гнів Божий

Коли в людини є благословення Боже, то це велика справа. Це справжнє багатство! Те, що благословенне, - стоїть і не руйнується. Те, що не має благословення, не тримається. Несправедливість -великий гріх. Обставини, що пом'якшують вину, є у всіх гріхів, але не у несправедливості - вона збирає гнів Божий. Як це страшно! Ті, хто несправедливо чинять з іншими, збирають вогонь на власну голову. Люди роблять якусь несправедливість, і от помирають їхні близькі, але вони не можуть зрозуміти причину цього. Але як можуть процвітати люди, які роблять стільки несправедливостей? Чинячи їх, вони дають дияволу право над собою, і потім у них починаються нещастя, хвороби, інші халепи... І [не розуміючи духовних причин цих лих] вони просять тебе помолитися за те, щоб видужати.

Більшість нещасть походить від несправедливостей. Наприклад, якщо несправедливістю люди наживають собі багатство, то кілька років вони почуваються, як сир в маслі, але потім витрачають все несправедливо накопичене на лікарів. Адже в псалмі як написано: «Краще мале у праведника,  ніж велике багатство у грішних»¹.

«Неправдива розжива тільки вітру нажива», - говорить прислів'я. Все, що накопичується неправдою, втрачається, розвіюється за вітром. Хвороби, банкрутства, інші нещастя, які відбуваються як випробування від Бога, стаються рідко і далеко не з усіма. Такі люди будуть мати від Бога чисту винагороду, і переважно вони стають згодом багатшими, подібно до Йова². А крім того, тіла багатьох померлих залишаються в землі нетлінними саме з цієї причини - за життя ці люди зробили якусь несправедливість³.

Неправедна людина відчуває страждання

Людина неправедна, та й взагалі - кожен, хто в чомусь провинився перед іншим і не попросив пробачення, -мучиться від докорів власного сумління, а крім того - від обурення тієї людини, яку він скривдив. Адже якщо той, з ким поступили несправедливо, не пробачить свого кривдника і буде нарікати на нього, то той почне відчувати сильні докори, страждати. Він не зможе заснути, він буде почувати себе, немов його шпурляють штормові хвилі. Незбагненно - як він відчуває обурення скривдженого ним! Коли одна людина любить іншу і - у позитивному значенні цього слова - думає про неї, то вона відчуває цю любов. У випадку з кривдником відбувається щось подібне. О, тоді обурення скривдженого вивертає йому душу! Навіть якщо він перебуває десь далеко - хоч в Австралії, хоч у Йоганнесбурзі - якщо чиясь душа обурена з його вини, то він не знаходить собі спокою.

- А якщо він бездушний?

- Думаєш, бездушні люди не відчувають страждань? Відчувають, тільки вони відволікають себе розвагами, щоб забутися. Може бути і таке: несправедливо скривджений пробачив винного, але в його серці ще залишилося трохи обурення. Тоді і сам він до деякої міри страждає, але винний у його обуренні - страждає дуже сильно. Однак, якщо той, хто винен, попросить вибачення і несправедливо скривджений його не пробачить, то страждати починає він сам. Немає полум'я, що палить сильніше, ніж внутрішнє щеміння душі, яке походить від докорів сумління. Сумління такої людини ще за цього життя мучиться, її безперестанку гризе внутрішній хробак. Але немає сумніву, що в іншому, вічному житті «хробак невсипущий» буде гризти її сумління ще сильніше - якщо в цьому житті людина не покається і не поверне своїм ближнім те, що вона неправдою відібрала у них - хоча б зі своєї доброї волі, якщо зробити це в інший спосіб вже неможливо.

Пам'ятаю одного адвоката, який зробив людям багато несправедливості. Як же він мучився наприкінці життя! В районі, де знаходилась його адвокатська контора, було багато селян, і тому траплялися випадки псування худобою посівів і лугів. Винні в псуванні пастухи зверталися до цього адвоката, і той, за допомогою лукавства, повертав справу так, що переконував у їхній безвинності й агронома, і мирового суддю, а нещасні хлібороби не тільки не знаходили справедливості, але ще й мали неприємності на свою голову. Цього адвоката всі знали як облупленого, і ніхто з чесних людей до нього навіть близько не підходив. І от послухайте, що порадив одному духовно чуйному пастуху, який жив у тих краях, його духівник.

У цього пастуха були невелика отара овець і собака. Одного разу собака ощенилася, і пастух роздав усіх щенят. У ті ж самі дні пропала одна овечка, залишивши ягнятко-сосунка. Ягня, не знаходячи матері, бігало за собакою і привчилося до її молока. Собака відчувала полегшення. Обоє тварин так звикли до цього, що шукали одне одного. Як не намагався їх розлучити бідний пастух, вони все одно сходилися разом. Пастух, будучи духовно чуйною людиною, не знав, чи можна їсти м'ясо цього ягняти, і вирішив запитати про це в духівника. Духівник, знаючи, що пастух бідний, подумав і сказав: «Ні, синку, м'яса з цього ягняти їсти не можна, тому що воно вигодуване собачим молоком. Зроби ось що: віднеси це ягня в подарунок нашому адвокату, тому що й інші пастухи носять йому ягнят і сир. Нехай він і їсть це м'ясо, адже тільки в нього є на це благословення: всі люди знають, який він несправедливий».

Постарілий і прикутий до постелі, несправедливий адвокат мучився від жахів і не міг спати. Це тривало роками. До того ж його розбив параліч, і він не міг говорити. Духівник намагався переконати його хоча б написати свої гріхи на папері, але нещасний зовсім втратив контроль над собою. Священик був змушений прочитати над ним молитву «семеро отроків над немічним і несплячим»⁴, щоб той хоч трішки заснув, а також заклинальні молитви, щоб хоч якось полегшити його стан. Так адвокат і помер, і тепер залишається лише молитися Богові, щоб Він дав його душі справленій спокій.

- Геронде, багато людей впевнені, що на них навели чаклунську  порчу. Чи може порча нашкодити людині?

- Якщо в людини є покаяння і вона сповідається, то не може. Для того, щоб порча нашкодила людині, вона сама повинна чимось дати [дияволу] право над собою. Наприклад, хтось несправедливо чинить з кимось, обманом спокушає дівчину, робить ще щось подібне до цього. У такому випадку йому треба покаятися в зробленому, попросити пробачення в того, кого він скривдив, висповідатися, виправити і згладити те, що він зробив. У протилежному ж випадку - хоч усі священики зберуться його вичитувати - чаклунська порча не розсіюється. Та хоча б йому і не зробили ніякої порчі - для того, щоб він мучився, буде досить лише одного озлоблення скривдженої ним душі.

Несправедливість буває двох видів: матеріальна і моральна. Матеріальна несправедливість - це коли людина несправедлива з кимсь у матеріальному, речовому відношенні. Моральна несправедливість, це коли хтось, наприклад, закрутить голову дівчині і спокусить її. А якщо обманута дівчина на додачу ще й сирота, то той, хто ошукав її, обтяжує свою душу в п'ять разів більше. Знаєш, як швидко куля знаходить таких аморальних людей на війні? На війні Божу справедливість і піклування Боже про людей видно особливо чітко. Війна не терпить безчестя - людину аморальну швидко знаходить куля. Одного разу наші дві роти повинні були змінити на передовій батальйон, який йшов на відпочинок. Під час заміни комуністи пішли на нас в атаку, і закипів бій. А котрийсь солдат з батальйону, що відходив, вчинив за день до цього ганебне безчестя - насильство над нещасною вагітною жінкою. Ну і що ж: у тому бою був убитий тільки він один! Хіба це не страшно? Всі потім говорили: «Так цьому бидлові й треба - справедлива кара».

А ще це трапляється з тими, хто лукавить, прагне втекти та вислизнути - в кінцевому підсумку виявляються вбитими саме вони. Ті, в кого є сильна віра, природно, і живуть чесно, по-християнському. І ось що помічено: такі люди бережуть честь свого тіла, і це захищає їх від ворожих куль і осколків навіть краще, ніж якби вони носили на собі частку Чесного Хреста Господнього.

Неправда провокує страждання і для нащадків

- Геронде, коли я пішла в черниці, мої рідні обійшлися зі мною несправедливо. Чи можу я зараз вимагати в них те, що мені належить за законом?

- Ні, це неправильно.

- Так, але я боюся, як би за ту несправедливість, що вони зробили, їх не спіткало якесь нещастя.

- Ти тільки подивися, скільки в тебе чистого любочестя! Якби я був на твоєму місці, то сказав би їм так: «Для себе мені нічого не потрібно. Однак я хотіла б, щоб ви своїми руками роздали бідним ту частину спадщини, яка належить мені. І насамперед допоможіть нашим бідним родичам. Я говорю це для того, щоб ваших дітей не покарав гнів Божий». Адже іноді буває і таке: батько дає чужим людям милостиню на спомин своєї душі, - наприклад, дає гроші на якусь богоугодну справу, - але власним дітям при цьому не залишає нічого.

Може статися, що в якійсь родині дід чи бабуся робили ті чи інші несправедливі вчинки, але на них самих це ніяк не відбилося. Однак кара досягає їхніх дітей чи онуків, які занедужують і бувають змушені витратити на лікарів те, що було зібране неправдою, щоб у такий спосіб оплатити борги предків. Пам'ятаю одну родину, на яку навалилося багато напастей. Спочатку тяжка хвороба вразила голову родини: кілька років він промучився, будучи прикутим до ліжка, і після цього помер. Потім померли його дрркина і діти- один за одним. Нещодавно померла й остання - п'ята дитина. Ця родина була колись дуже багатою, але дійшла до убогості, тому що для того, щоб заплатити лікарям і покрити різні інші витрати, вони розпродали все, що мали, за безцінь. «Чому ж на них сиплеться стільки хвороб і бід?» - дивувався я. З деякими членами цієї родини я був знайомий. По них було видно, що їхні біди не мають нічого спільного з тими благословенними випробовуваннями, які посилає Своїм обранцям Бог. «Швидше за все, - подумав я, - у їхньому випадку вступили в дію духовні Божі закони». Для того, щоб розвіяти сумніви, я постарався розпитати про їхню сім'ю деяких гідних довіри старих людей - їхніх земляків, які розповіли мені ось що. Глава цієї родини одержав від свого батька якусь спадщину і згодом примножив її, зробивши різні несправедливі вчинки. Наприклад, якась вдова просила в нього в борг грошей, щоб видати заміж свою дочку. Борг вона повернула б після збирання й обмолоту хліба Він же давав їй гроші за умови, що вона перепише на його ім'я свою ділянку під будівництво будинку. Будучи в нестатках, нещасна давала йому все, що він просив. Інша людина просила гроші для того, щоб сплатити борг банкові. Позику повернули б після збирання бавовни, але несправедливий глава родини не погоджувався і вимагав замість цього ціле поле. Нещасний, боячись переслідувань з боку банку, віддав йому своє поле. Третій просив позичити трохи грошей, щоб заплатити лікарям, і злий позикодавець вимагав у нього корову. Бідняк віддав йому те, що він просив. У такий спосіб ця людина нажила собі чималий статок. Але нарікання страждальців ударили не тільки по ньому самому і його дрркині, але навіть по їхніх дітях. Таким чином, вступили в дію духовні закони, і всі члени родини несправедливого багатія опинилися в шкірі тих, кого вони скривдили. Так, для оплати лікарів і інших витрат, пов'язаних із хворобами, нещасними випадками й іншими лихами, вони за безцінь розпродали все, що мали. З великих багатіїв перетворилися на жебраків, і пішли з життя всі - один за одним. Звичайно, Бог буде судити їх у відповідності зі Своєю великою любов'ю і справедливістю. А ті, що перебували у нестатках і були змушені продати останнє, щоб заплатити лікарям чи комусь ще, і через це зубожіли, одержать винагороду відповідно до тієї неправди, якої  вони зазнали. Люди ж несправедливі, зазнаючи таких нещасть, оплачують ними свої борги перед Богом.

Той, хто поводиться з нами несправедливо, благодіє нам

- Геронде, як ми повинні ставитися до людини, яка поводиться з нами несправедливо?

- Як ми повинні до цієї людини ставитися? Як до нашого великого благодійника, який робить на наше ім'я внески в Божу Ощадну Касу. Така людина навіки нас збагачує. Хіба цього мало? Хіба ми не любимо того, хто нам благодіє, хіба ми не висловлюємо йому свою вдячність? Так само ми повинні любити і бути вдячні тому, хто чинить з нами несправедливо, тому що він благодіє нам для вічності. Як люди неправедні навіки позбавлені виправдання, так і ті, хто з радістю приймає неспра­ ведливість, одержують виправдання вічне.

Одна побожна людина, глава сім'ї, зазнавав у себе на роботі чимало несправедливостей. Але він мав багато доброти, і всі неправди терпів без нарікання. Одного разу ця людина приїхала на Афон, прийшла до мене в келію і, розповівши про свої спокуси, запитала: «Що ти порадиш мені зробити?» - «Продовжуй, як почав, - відповів я. - Надійся на Божу правду і Божу винагороду і терпи. [У Бога] нічого не пропадає. Роблячи так, ти вкладаєш свої багатства в Ощадну Касу Бога. Немає сумнівів, що в житті іншому ти одержиш винагороду за ті випробовування, які на тебе навалилися. Але, крім цього, знай і те, що Благий Бог дає винагороду несправедливо скривдженій людині ще в цьому житті - якщо і не завжди їй самій, то обов'язково - її дітям. Бог береже Своє творіння, знає [чим йому віддячити]».

Якщо людина терпить, то все стає на свої місця. Бог все влаштовує. Але потрібне терпіння, терпіння, у якому нема розсудливості. Якщо Бог все бачить і стежить за всім, то людина повинна повністю довіряти себе Йому. Подивися на Йосипа⁵ - адже він мовчав, коли брати продавали його в рабство. Він міг сказати: «Я їхній брат», але не сказав ні слова - зате потім Бог сказав Своє слово і зробив його царем. Якщо ж у людини нема терпіння, то її життя перетворюється на муку - і їй хочеться, щоб все відбувалося так, як зручно саме їй, так, щоб їй було добре. Але, природно, що і спокою вона не знаходить, і відбувається все не так, як вона хоче.

Якщо людина в цьому житті зазнала неспра-ведливостей від людей чи від бісів, то Бог за це не переживає, тому що душа такої людини дістає прибуток. Однак ми часто говоримо, що хтось поводиться з нами несправедливо, тоді як, по суті, ми самі несправедливі до інших. У цьому випадку потрібно бути уважними, треба усвідомити, що винні ми самі.

«Кому податок - податок»⁶

- Геронде, коли ми купуємо щось для монастиря,  деякі торговці відмовляються виписувати нам рахунок.⁷ Що робити в таких випадках?

- Рахунок вони мають виписувати вам завжди, але, крім того, ви самі повинні обмежити свої запити. Обмежте свої потреби необхідним, не починайте зайвих будов і ремонтів. Я б на вашому місці чинив саме так. А що потрібно - Бог пошле. Просячи, щоб нам не виписували рахунків, ми  - ченці - підштовхуємо на гріх і інших, котрі говорять: «Ну, якщо так поводяться навіть монастирі...». Знаєте, як спокушаємо інших ми - люди, які прагнуть виконати заповіді Божі, якщо поводимося подібним чином? «Кому податок -податок», - говорить Святе Письмо. Посилаючи листа не поштою, а з кимось, я все одно наклеюю на конверт марки. Люди мирські знаходять собі виправдання в подібних речах, але якщо в такий же спосіб поводяться монастирі, то це показує їхню нещирість і те, що Євангеліє відійшло в них на другий план. Не віддаючи матеріального, речового (як заповідає Євангеліє - «якщо хтось хоче взяти в тебе сорочку, то віддай йому і верхній одяг»⁸), ми здійснюємо цим погану проповідь, і після цього люди світські виправдовують своє падіння, намагаються знайти собі виправдання, щоб якось заспокоїти власну совість. Нам треба бути уважними, тому що в день Страшного Суду нам не буде чим виправдатися. Наше завдання - дістати, головним чином, духовний, а не тільки матеріальний прибуток. І якщо з якоїсь причини вам не виписують рахунку, то ви повинні вважати, що зазнали духовного збитку.

- А іноді, Геронде, буває таке: людина жертвує на монастир невелику суму грошей і просить дати їй розписку в тому, що вона пожертвувала більше. Що робити в таких випадках?

- Скажіть йому: «Розписок на великі суми ми не даємо. Якщо Вас це не влаштовує, то давайте ми повернемо Вам гроші, можливо, Ваше бажання виконають десь в іншому місці». Дивіться, не заразіться хворобою такого роду.

- Якийсь майстер, Геронде, попросив, щоб ми звільнили його з монастиря, щоб він міг вступити в Касу безробітних, а потім знову влаштуватися на роботу до нас.

- Ні, брате мій, це не діло! Якщо в людини є хоч крапля совісті, то вона на таке не піде. Не личить займатися такими речами в монастирі. Краще заплатити йому подвійно - нехай навіть у монастирі і нема зайвих грошей, аби цей чоловік не йшов на таке шахрайство. Адже це тяжкий гріх! Благословення приносить благословення, а неправда завдає руйнації. У цьому відношенні будьте дуже уважні. І не торгуйтеся з тими, хто трудиться в обителі, адже потім через це в монастирях бувають пожежі і руйнування.

Державний службовець клянеться чесно виконувати свої обов'язки⁹. Ми, ченці, даємо не таку клятву, але удвічі більшу: ми даємо духовну обітницю, і якщо ми її порушуємо, то наш гріх - удвічі більший. Намагайтеся втримати рівновагу, зберегти в чернецтві щось не мирського порядку. Я бачу, як зріє нарив. Він прорветься, очиститься. Тим, хто знаходиться в духовно неправильному стані, Бог Своєї Благодаті не дає - інакше Він допомагав би дияволу. Намагайтеся мати щирість, чесність. Те, що відбувається зараз, схоже на стан п'яного, який ледве тримається на ногах. Хіба таке може довго продовжуватися? Вибухне гнів Божий. Нас чекає здача іспитів. У «першому турі» мідь відокремиться від золота, у другому стане видно, скільки каратів золота в кожному з нас.

Світ наповнився брехнею. Люди стають брехунами, вони влаштували собі ще одну совість. Але я не можу ставати брехуном, не можу змінювати своє «я» через те, що цього вимагає суспільство. Краще вже я буду страждати. Потрібна увага, щоб не потрапити в цю мирську колію. Але й існуюча зараз економічна система зовсім не сприяє людям в тому, щоб бути чесними. Вони змушені занижувати свої доходи в звітах перед податковими органами, йти на інші подібні махінації. Одних моїх знайомих податкових інспекторів - людей віруючих - я навіть висварив. «Що ж ви творите? - сказав я їм. - Постарайтеся зберегти хоч трішки закваски! Знаєте, скільки людей скаржаться на вас? Людина приходить у податкову інспекцію і каже: «У мене прибуток в один мільйон», а податковий інспектор пише, що в нього прибуток у три мільйони. Деякі декларують тільки третю частину своїх прибутків, і от податкові інспектори вважають ошуканцями й інших, і всіх причісують одним гребінцем. Але якщо до вас прийде людина, у якої є совість, то, обкладаючи її втроє більшим податком, ви змушуєте її ставати злодієм. Тобто замість того, щоб хоч трішки вплинути на загальний стан справ у кращий бік, ви робите відверто протилежне». У відповідь на це вони сказали мені, що не розрізняють, коли їм говорять правду, а коли - ні. «Ви станете це розрізняти, - сказав я, - якщо будете жити духовним життям. Тоді ви зможете відрізняти правду від неправди. Бог буде сповіщати вам, і це стане для вас зрозумілим».

Як наповнився брехнею світ

Озлобленість людей перейшла всі межі. Люди прагнуть обдурити один одного й обман вважають досягненням. Правда, як же наповнився брехнею світ! Роблять все несумлінно, халтурно, але грошей при цьому деруть більше, ніж за старих часів. І взагалі, що не візьми, все забрехалося і схалтурилося. Одного разу хтось приніс мені розсаду помідорів. Кожна рослина була посаджена в малюсінький целофановий пакетик, заповнений грудочками землі упереміш з чорноземом і крупнозернистим піском, щоб з пакетика не зникала волога. Тобто поливати розсаду водичкою їм важко! Суміш була не угноєна - тільки зверху трішки посипали - ніби перчинки! Ну і що ж - коли я дістав розсаду з пакетиків, з'ясувалося, що всі корінці зігнили. Довелося на якийсь час цілком присипати розсаду землею, щоб вона дала нові корінці.

Ох, як же дурять людей! Принесли мені якось велику коробку з солодощами. Я не відкривав її і чекав, коли прийде велика група прочан. «Інакше, - думав я, -солодощі залишаться неспожитими й у відкритій коробці їх зіпсують мурахи». Одного разу, коли зібралося багато народу, я порахував, що солодощів у коробці повинно вистачити на всіх і ще залишитися. Відкрив коробку і побачив, що майже вся вона була заповнена пінопластом, і тільки в середині було крихітне вільне місце для солодощів - тобто майже вся коробка виявилася порожньою! Іншого разу мені принесли красиву подарункову коробку з лукумом, перев'язану стрічкою. «Прибережу її для дітей з Афоніади¹⁰», -вирішив я. Але коли я відкрив її, то побачив, що лукум був старий і вже черствий. Я такою твердого лукуму людям не даю - вибираю м'якший.

- Геронде, ті, котрі займаються цим, не розуміють, що це неправда?

- Вони вважають це досягненням, тому що в наш час гріх ввійшов у моду і неправда вважається спритністю. На жаль, мирський дух вигострює розум у лукавстві, і той, хто несправедливо поводиться зі своїм ближнім, вважає це досягненням. До того ж, про нього говорять: «Ти глянь, спритник, просто диявол якийсь!», водночас ця людина мучиться від докорів сумління, терпить малу пекельну муку.

Якщо людина справедлива, то Бог на її боці

Сьогодні в цьому світі вже не вистачає місця для всіх. Якщо людина хоче жити чесно і духовно, то їй не знаходиться місця у світі.

- А чому, Геронде, їй не знаходиться місця?

- Якщо чуйна, тонка людина опиниться серед жорстокості і безсердечності і її життя зроблять безпросвітним, то як вона зможе це витримати? Або вона повинна, подібно до всіх, ставати лихословом, підлаштовуватися під інших у всьому, або ж їй треба піти. Але і втекти вона не може, тому що їй потрібно якось жити. Наприклад, хазяїн, торговець сіном, каже до свого працівника: «Я тобі довіряю, тому що ти не крадеш. Але до хорошого сіна треба підмішувати і гниле. Завантажуючи конюшину, серед добрих оберемків ти повинен класти і трохи перепрілих». Щоб втримати в себе чесного працівника, хазяїн робить його якимось начальником, але останній змушений діяти так, як цього вимагає хазяїн - інакше його викинуть за двері. Потім бідолаха втрачає сон, починає пити таблетки. Знаєте, як мучаться нещасні люди! Знаєте, яких труднощів, яких насильств багато хто зазнає на роботі від начальників? Життя таких людей стає безпросвітним. І що їм робити? Залишити роботу? У них є сім'я. Залишатися? Мука. Така безвихідь, що нікуди і ступити. Прямо як зернятко між двома жорнами-хоч криком кричи. Доводиться терпіти, боротися.

Буває і таке: на одну людину звалюють всю роботу, а її товариш по службі приходить тільки для того, щоб одержувати зарплату. Я знаю одного такого чоловіка, він був керуючим в одній організації. Після виборів його зняли з посади і на його місце поставили іншого - члена тієї партії, яка прийшла до влади. Цей новий керуючий не мав навіть середньої освіти. Керуючим його зробили, але роботи він не знав, і тому його попередника не могли перевести на інше місце. Ну, і який же тоді вони знайшли вихід? А от який: поставили в кабінеті керуючого ще один письмовий стіл! Усю роботу виконував попередній керуючий, а новий тільки сидів, склавши руки: сигаретки, кава, балаканина.. Ні сорому, ні совісті! І розумом він до того ж зовсім не виділявся - ніс всяку ахінею, а вся відповідальність лягала на його попередника. Дійшло до того, що бідолаха був змушений піти. «Слухай-но,- сказав він новому, - я, мабуть, піду. Кабінет у нас тісний - два столи ледве вміщаються. Залишайся ти краще сам». Ну і пішов, тому що той зробив його життя безпросвітним. Але ж не день і не два, а кожен Божий день у тебе над душею стоїть такий тип - це ж справжня мука!

Справедливу людину інші переважно спихають на найостанніше місце або навіть взагалі залишають без місця. З такими людьми поводяться несправедливо, об них витирають ноги, через них переступають. Але чим сильніше люди тиснуть на таку справедливу людину, чим нижче вони її опускають, тим сильніше і вище піднімає її Бог - як вода виштовхує нагору поплавок. Однак необхідне величезне терпіння. Від терпіння багато що стає на свої місця. Той, хто хоче жити справедливо і бути чесним по відношенню до своєї роботи - чи то він робітник, торговець чи хто завгодно ще, повинен зважити на те, що, почавши працювати чесно, він дійде до того, що йому, наприклад, нічим буде платити за оренду - якщо, скажімо, у нього магазин. Але в такий спосіб до нього прийде благословення Боже. Однак не треба прагнути [чесністю і низькими цінами] залучити до себе побільше покупців і замовників. Не це повинно бути метою [чесності] - в іншому випадку Бог нічого не дасть. Бог не залишить людину, якщо вона скаже так: «Почну жити no-Божому. Несправедливо не буду чинити ні з ким. Буду називати дійсну ціну кожному товару: приміром, цьому ціна п'ятдесят драхм, а тому - двісті». Вона буде чинити так, а в той же час інший торговець буде продавати ту річ, яка коштує п'ятдесят драхм, за п'ятсот - і розбагатіє. Однак, зрештою, ошуканця розкусять, і він дійде до того, що йому доведеться закривати свою крамничку, тому що йому буде нічим платити навіть за оренду. А чесний торговець потихеньку дійде до того, що в нього відбою не буде від покупців, і щоб справлятися з їхнім напливом, він буде змушений постійно брати на роботу все нових і нових продавців! Але спочатку треба пройти через випробовування. Добра людина випробовується, коли проходить через руки злих - подібно до вовни в чесальному верстаті.

Якщо людина слухає диявола, живе хитрістю і лукавством, то Бог не благословляє її труди. Те, що люди роблять лукаво, - не процвітає. Може здатися, що справа лукавих людей процвітає, але зрештою вона все одно розвалиться. В якій завгодно справі найголовніше -приступати до неї, прагнучи до благословення Божого. Якщо людина живе по правді, то Бог на її боці. А якщо вона до того ж має хоч трішки завзяття до Бога, то відбуваються чудеса. Живучи згідно з Євангелієм, людина живе з Христом і має право на Божу допомогу. А як же інакше? Адже вона має на неї право. Вся основа саме в цьому. Якщо це є, то боятися нічого. Значимим є те, щоб Христу, Божій Матері і Святим була благоугодною кожна наша дія. Тоді благословення Христове, Божої Матері і Святих перебуватиме на нас, тоді на нас буде почивати Святий Дух. Чесність людини - найкраще Чесне Древо. Якщо хтось нечесний і носить на собі часточку Чесного Древа, то це все одно, якби він не носив нічого. Якщо ж у чесної людини і немає часточки Чесного Древа, то Божу допомогу вона все одно одержує. А уявляєш, якщо в неї до її чесності є ще і часточка Чесного Древа!..

Праведна людина отримає нагороду ще в цьому житті

Я бачив душі, які хоча і були несправедливо скривджені, добрими помислами переборювали неправду, і Благодать омивала їх у цьому житті. Багато років тому мене відвідав побожний християнин - людина проста і добра. Він просив мене помолитися за його дітей, щоб Христос просвітив їх і, досягши свідомого віку, вони не почали нарікати на своїх родичів за ту велику несправедливість, яку ті їм зробили. Потім він розповів мені, у чому була справа, і я зрозумів, що він дійсно був людиною Божою. Він був старшим з п'яти дітей свого батька, і після того, як той несподівано помер, замінив його своїм братам і сестрам. Як добрий батько він невтомно працював, примножував майно, земельні ділянки, забезпечував сім'ю. Двох сестер видав заміж. Молодші брати теж оженилися і всі гарні угіддя, оливкові сади та інше забрали собі, а йому залишили безплідні, піщані ділянки. Нарешті, сам він теж оженився, й у нього народилося троє дітей. Він був уже літньою людиною і думав про те, що його діти, подорослішавши, зрозуміють, що з ними обійшлися несправедливо, і почнуть нарікати. «Я не засмутився через цю несправедливість, - говорив він мені,- тому що читаю Псалтир. Одну кафізму ввечері і дві перед світанком. Я вже майже вивчив Псалтир напам'ять, і в жодному псалмі не говориться, щоби люди несправедливі процвітали, але говориться, що за людей праведних промишляє Бог. Мені, отче мій, не шкода тих ділянок, які я втратив, - мені шкода моїх братів, що гублять свої душі». Ця благословенна людина поїхала. Наступного разу він відвідав мене приблизно через десять років. Він прийшов дуже радісний і запитав: «Чи пам'ятаєш ти мене, отче, чи пам'ятаєш?» - «Так», -відповів я йому і запитав, як його справи. - «Зараз, - розповідає, - я став багатим!» - «Як же це, брате, ти став багатим?» - «А от як: ті негідні піщані ділянки, що в мене були, дуже піднялися в ціні, тому що були розташовані на березі моря. Зараз у мене багато грошей, і я прийшов до тебе для того, щоб запитати, що мені з ними робити». - «Побудуй, - кажу, - своїм дітям будиночок і відклади якісь кошти їм на навчання - поки вони не стануть на ноги». - «Дітям, - відповідає, - я вже відклав, але все одно залишається багато». - «Тоді допоможи бідним - спочатку родичам, а потім і іншим». - «Уже допоміг, отче, але все одно залишається багато!» - «Пожертвуй гроші на будівництво храму і каплиць у вашому селі». -«І на це пожертвував, але все одно залишається багато!» Тоді я сказав йому, що буду молитися, щоб Христос просвітив його творити добро там, де в цьому є найбільша необхідність. Потім я запитав: «А як поживають твої брати, де вони?» Він розплакався і крізь сльози проговорив: «Не знаю, отче мій, навіть і сліди загубилися. Ділянки в селі, сади й угіддя вони розпродали. Де вони зараз - я не знаю. Спершу виїхали до Німеччини, потім до Австралії, і зараз про них ні слуху, ні духу». Я не знав, що він так засмутиться через братів, і пошкодував, що запитав про це. Потім я втішив його, і він пішов у мирі. Я сказав йому: «Давай будемо разом молитися, щоб і про них теж дістати радісні звістки». Потім мені на пам'ять прийшов наступний псалом: «Я бачив беззаконного, як він пишався і розростався, неначе кедр ліванський. А коли я пройшов, його вже більше не було; шукав його, та знайти було годі» ¹¹. З його нещасними братами сталося саме це.

Отже, нема нічого гіршого за неправду. Намагайтеся ж мати благословення Боже на все, що б ви не робили.

¹ Пс.36:16

2 Див. книгу Йова.

³  На святій Афонській горі померлих через 3-4 роки після кончини виймають з могили омивають і складають в особливих усипальницях. Якщо тіло не розклалося то закопують знову в могилу і посилюють молитву про упокоєння померлого.

⁴ Див.: Большой Требник. Молитва на немощного и неспящего. М. Синодальная типография. 1884, Л. 165 об.

⁵ Див.: Буг. 37: 20 і далі.

⁶ Рим.13:7.

⁷ Не виписуючи рахунку, торговці приховують дійсну торгову угоду від податкової інспекції, і покупець не платить встановленого податку, який в Греції дуже високий (до 25 % вартості товару). - Прим. перекладача.

⁸ Пор.: Мт. 5: 40.

⁹ Державні службовці в Греції дають клятву чесно виконувати свої обов'язки. - Прим. перекладача.

¹⁰ Афоніада ("Афонська Церковна Академія") заснована в 1753 р. Розміщений на Святій Афонській Горі закритий навчальний заклад для хлопчиків. Крім дисциплін, які входять в програму середньої школи, вихованці Афоніади вивчають богословські і церковно-прикладні дисципліни (Святе Письмо, Житія Святих, Літургіку, старогрецьку мову, візантійський церковний спів, іконопис та ін.). - Прим. перекладача

¹¹ Пс. 36: 35-36

[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину". Том 1. ]

[ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину". Том 1. ]

[ Cкачати книги в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Слова". (на російській мові) ]

[ Купити книгу - Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" ]

Паїсій Святогорець "Слова" (українською):		Паисий Святогорец "Слова" (на русском):
[ Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" Том I ] [ Паїсій Святогорець "Духовне пробудження" Том II ] [ Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" Том III ] [ Паїсій Святогорець "Сімейне життя" Том IV ] [ Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" Том V ]		[ Паисий Святогорец "С болью и любовью о современном человеке" Том I ] [ Паисий Святогорец "Духовное пробуждение" Том II ] [ Паисий Святогорец "Духовная борьба" Том III ] [ Паисий Святогорец "Семейная жизнь" Том IV ] [ Паисий Святогорец "Страсти и добродетели" Том V ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!