Про те, що в наші дні диявол розгулявся не на жарт

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 1.

З болем та любов'ю про сучасну людину

Частина перша - Про гріх і диявола

"Живучи далеко бід Солодкого Ісуса, ми п'ємо гірку чашу"

Своїм гріхом ми даємо дияволу владу над собою

У світі сьогодні дуже багато біснування. Диявол розгулявся не на жарт, тому що нинішні люди дали йому багато прав. Люди піддаються страшним бісівським впливам. Якась людина пояснила це дуже правильно. «Раніше, - розповідає, - диявол займався людьми, а зараз він ними не займається. Він виводить їх на [свою] дорогу і навчає: «Ну, ні пуху, ні пера!» А люди бредуть по цій дорозі самі». Це страшно. Подивіться: біси в країні Гадаринській попросили в Христа дозволу ввійти у свиней, тому що свині не давали дияволу влади над собою, і він не мав права ввійти в них без дозволу. Христос дозволив, щоб покарати ізраїльтян, оскільки закон забороняв їм вживати в їжу свинину.

- А дехто, Геронде, каже, що диявола нема.

- Так, мені теж якась людина порадила забрати з французького перекладу книги «Преподобний Арсеній Каппадокійський» ті  місця, де говориться про біснуватих. «Європейці, - каже, - цього не зрозуміють. Вони не вірять у те, що диявол існує». Бачиш як: вони все пояснюють психологією. Якби євангельські біснуваті потрапили в руки психіатрів, вони піддали б їх лікуванню електрошоком! Христос позбавив диявола влади робити зло. Він може робити зло, тільки якщо сама людина дасть йому на це право. Не беручи участі в Таїнствах Церкви, людина дає лукавому ці права і стає вразливою для бісівського впливу.

- Геронде, а як ще людина може давати дияволу таку владу?

- Логіка, перечення, впертість, свавілля, непослух, безсоромність - усе це характерні риси диявола. Людина стає вразливою для бісівського впливу настільки, наскільки вона має в собі перелічені вище властивості. Однак, коли душа людини очиститься, у неї вселяється Святий Дух, і людина наповнюється Благодаттю. Якщо людина забруднить себе смертними гріхами, у неї вселяється дух нечистий. Якщо ж гріхи, якими забруднила себе людина, не смертні, то вона є під впливом лукавого духу ззовні.

На жаль, у нашу епоху люди не хочуть відкинути свої пристрасті, власне свавілля. Вони не приймають порад від інших. Після цього починають говорити з безсоромністю і відганяють від себе Благодать Божу. А потім людина- куди не глянь - не може процвітати, тому що вона стала вразливою для бісівських впливів. Людина вже не в собі, тому що ззовні нею керує диявол. Диявол не всередині неї - Боже збав! Але навіть і ззовні він може керувати людиною.

Людина, позбавлена Благодаті, стає гіршою від диявола. Тому що диявол не робить усього сам, але підбурює людей на зло. Наприклад, він не робить злочинів, але намовляє до цього людей. І від цього люди стають біснуватими.

Сповідь позбавляє диявола влади над людиною

Якби люди, принаймні, пішли до духівника і висповідались, то зник би бісівський вплив, і вони знову змогли б думати. Адже зараз через бісівський вплив вони не в змозі навіть подумати головою. Покаяння, сповідь позбавляє диявола влади над людиною. Нещодавно на Святу Гору приїжджав якийсь чаклун. Якимись чаклунськими кілочками і сіточками він перегородив в певному місці всю дорогу, яка веде до моєї келії. Якби там пройшла людина, яка не висповідала свої гріхи, то вона постраждала б, не знаючи навіть причини цього. Побачивши на дорозі ці чаклунські тенета, я відразу ж осінив себе хресним знаменням і пішов по них ногами -все порвав. Потім прийшов у келію і сам чаклун. Він розповів мені про всі свої задуми і спалив свої книги.

Диявол не має ніякої сили і влади над людиною віруючою, яка ходить до церкви, яка сповідається, причащається. Диявол тільки погавкує на таку людину, все одно що беззубий собака. Однак він має велику владу над людиною невіруючою, яка дала йому владу над собою. Таку людину диявол може і загризти - у цьому випадку в нього є зуби, і він мучить ними нещасну. Диявол володіє над душею такою владою, які права вона йому дає.

Коли помирає людина, духовно впорядкована, то швидкість сходження її душі на Небо подібна до потягу. Пси женуться за потягом, захлинаючись гавкотом, намагаються забігти вперед, а потяг усе їде і їде - якусь шавку ще і навпіл переїде. Якщо ж вмирає людина, духовний стан якої залишає бажати кращого, то її душа немов знаходиться в потязі, який ледь-ледь повзе. Він не може їхати швидше, тому що несправні колеса. Пси застрибують у відкриті двері вагонів і кусають людей.

У випадку, якщо диявол здобув над людиною великі права, взяв гору над нею, має бути знайдена причина того, що відбулося, щоб диявола позбавити цієї влади. В іншому випадку, скільки б не молилися за цю людину інші, - ворог не відійде. Він калічить людину. Священики його відчитують-відчитують, (вигнання нечистих духів ("екзорцизм" або "відчитка") - встановлений церквою чин, під час якого священик, читаючи особливі молитви, виганяє нечистих духів з людей, які одержимі ними. Старець підужеслює, цю одержимий, який вдається до допомоги "відчитки", обов'язково повинен покаятися, висповідатися в своїх гріхах перед духівником і мати рішучість жити по-християнськи. Детально про біснуватість і "відчитку" говориться в III томі "Слів" Старця Паїсія. а в кінцевому підсумку нещасному стає ще гірше, тому що диявол мучить його більше, ніж раніше. Людина повинна покаятися, висповідатися, позбавити диявола тієї влади, яку вона сама йому дала. Тільки після цього диявол відійде, а інакше людина буде мучитися. Так хоч цілий день, хоч два дні його відчитуй, хоч тижні, місяці і роки - диявол має владу над нещасним і не відступає.

До чистого створіння Божого диявол не наближається

- Геронде, чому так виходить, що я поневолений пристрастями?

- Людина поневолюється пристрастями, коли дала дияволу владу над  собою. Шпурни усіма своїми пристрастями дияволу в пику. Цього і Бог хоче, це й у твоїх же власних інтересах. Тобто гнів, упертість, тому подібні пристрасті поверни проти ворога. Або, краще сказати, продай свої пристрасті тангалашці, а на вторговані гроші накупи каміння і кидай ним у диявола, щоб він до тебе навіть не наближався. Переважно ми, люди, чи неуважністю, чи гордими помислами, самі дозволяємо ворогу робити нам зло. Тангалашка може скористатися тільки однією думкою або словом. Пам'ятаю, була одна сім'я - дуже дружна. Якось одного разу чоловік жартома почав говорити дружині: «Ой, розлучуся я з тобою!», а дружина йому теж жартома: «Ні, це я з тобою розірву шлюб!» Просто так говорили, без певної думки, але дожартувалися до того, що цим скористався диявол. Він влаштував їм маленьке ускладнення, і вони вже серйозно готові були на розлучення - і навіть про дітей не подумали, ані про щось інше. На щастя, знайшовся один духівник і поговорив з ними. «Ви що ж, - каже, - через цю дурість розлучаєтеся?»

Якщо людина відступає від заповідей Божих, то її перемагають пристрасті. І якщо людина дозволила пристрастям побороти себе, то потім для цього не потрібний і диявол. Адже в бісів теж є «спеціалізація». Вони продивляються людину, вишукують, де в неї «болить», прагнуть виявити її неміч і, таким чином, побороти її. Треба бути уважними, закривати вікна і двері - тобто наші почуття. Треба не залишати для лукавого відкритих тріщин, не давати йому пролазити через них всередину. У цих тріщинах і пробоїнах наші слабкі місця. Якщо залишити ворогові навіть маленьку тріщинку, то він може протиснутися всередину і заподіяти тобі шкоду. Диявол входить у людину, в якої в серці є бруд. До чистого творіння Божого диявол не наближається. Якщо серце людини очиститься від бруду, то ворог втікає, і знову приходить Христос. Як свиня, не знайшовши болота, хрюкає і йде геть, так і диявол не наближається до серця, яке не має нечистоти. Та й що він забув у серці чистому і смиренному? Отже, якщо ми побачимо, що наш будинок - серце - став ворожим житлом - хатинкою на курячих ніжках, то ми повинні негайно її зруйнувати, щоб пішов тангалашка - наш злісний квартиронаймач. Бо якщо гріх живе в людині довгий час, то, природно, що диявол здобуває над цією людиною велику владу.

-  Геронде, а якщо людина колись жила недбало і саме тим дала спокуснику владу над собою, а тепер хоче виправитися, почати жити уважно, то чи переможе її тангалашка?

-  При звертанні до Бога людина одержує від Нього силу, просвічення і розраду, необхідні на початку шляху. Але тільки-но людина розпочне духовну боротьбу, як ворог починає  проти неї жорстоку битву. Ось тоді і необхідно проявити трохи витримки. А інакше як викоріняться пристрасті? Як відбудеться падіння тлінної людини? Як відійде гординя? А так людина розуміє, що самотужки вона нічого не вдіє. Вона смиренно просить милості Божої, і до неї приходить смиренність. Те ж відбувається, коли людина хоче позбутися шкідливої звички - наприклад, куріння, наркотиків, пияцтва. Спочатку вона відчуває радість і кидає цю звичку. Потім вона бачить, як інші курять, вживають наркотики, п'ють, і терпить великі випробовування. Якщо людина переможе в цій боротьбі, то потім їй вже неважко відмовитися від цієї пристрасті, повернутися до неї спиною. Треба трішки і позмагатися, поборотися. Тангалашка свою справу робить - то чому ми не робимо свою?

Не будемо починати з тангалашкою бесід

Усі ми маємо спадкові пристрасті, але самі по собі вони нам не школять. Все одно, що людина народжується, наприклад, з родимкою на обличчі, яка додає їй особливої краси. Але якщо цю родимку розколупати, то може виникнути ракова пухлина. Не треба дозволяти дияволу розколупувати наші пристрасті. Якщо дозволити йому розколупати нашу слабість, то в нас починається [духовний] рак.

Треба мати духовну відвагу, ненавидіти диявола і всі його лукаві помисли-«телеграми». Не будемо починати з тангалашкою розмов. Навіть всі адвокати світу, якщо вони зберуться разом, не змогли б взяти гору в суперечках з одним маленьким дияволятком. Припинення бесід із спокусником дуже допоможе в тому, щоб порвати з ним зв'язок й уникнути спокус. З нами щось сталося? З нами несправедливо обійшлися? Нас вилаяли? Подумаймо, чи не винні ми в цьому самі. Якщо не винні, то нас чекає винагорода. На цьому треба зупинитися: заглиблюватися не потрібно. Якщо людина продовжить розмовляти з тангалашкою, то той їй потім таких мережив наплете, (тобто тангалашка займає людину "тонким рукоділлям" - навіює їй думки, щоб людина була постійно зайнята, перебувала не в собі і не могла працювати духовно. Таким чином диявол робить людину більш слабкою) таку свистопляску влаштує... Тангалашка навіює досліджувати те, що відбулося, за законами його, тангалашчиної, «правди» і приводить людину до жорстокості.

Пам'ятаю, як італійські війська, відходячи з Греції, залишили після себе намети зі зв'язками ручних гранат. А пороху після них залишалися цілі купи. Люди забирали собі ці намети і те, що було всередині. Діти бавились з гранатами, і знаєте, скільки їх, нещасних, загинуло! Хіба можна бавитись з гранатами! Так і ми - хіба ж будемо з дияволом в іграшки бавитись?

Диявол безсилий

- Геронде, помисел говорить мені, що диявол має величезну силу, особливо в наші дні.

- Диявол володіє не силою, а злобою і ненавистю. Всесильна любов  Божа. Сатана корчить із себе всесильного, але не справляється з цією роллю. Він здається сильним, але насправді зовсім безсилий. Багато з його руйнівних планів розвалюються, ще не почавши здійснюватися. Невже батько - дуже хороший і добрий - дозволив би якійсь там шпані бити своїх дітей?

- А я, Геронде, боюся тангалашок.

- Чого ти їх боїшся? У тангалашок нема ніякої сили. Христос всесильний, а диявол – найсправжнісінька гнилизна. Хіба ти не носиш на собі хреста? Диявольська зброя сили не має. Христос озброїв нас Своїм Хрестом. Ворог має силу тільки тоді, коли ми самі складаємо нашу духовну зброю. Був випадок, коли православний священик показав чаклунові маленький хрестик і тим самим довів до трепету біса, якого цей чаклун прикликав своїм чарівництвом.

- А чому він так боїться Хреста?

-Тому, що, коли Христос прийняв обпльовування, приниження і побої, тоді зазнали краху царство і влада диявола Яким же дивним чином Христос здобув над ним перемогу! «Тростиною сокрушилася держава диявола», - говорить якийсь Святий. Тобто влада диявола була розтрощена, коли Христа востаннє вдарили тростиною по голові. Отже, оборонний духовний засіб проти диявола - терпіння, а найсильніша зброя проти нього - смиренність. Розтрощення диявола є найцілющішим бальзамом, який вилив Христос під час Своєї Хресної Жертви. Після Розп'яття Христа диявол перетворився на змію, позбавлену отрути, на пса з вирваними зубами. У диявола віднята його отруйна сила, у псів, тобто бісів, вирвані зуби. Вони зараз обеззброєні, а ми озброєні Хрестом. Біси не можуть зробити створінню Божому абсолютно нічого, якщо ми самі не дамо їм на це право. Вони тільки можуть хіба що бешкетувати - влади вони вже не мають.

Одного разу, коли я жив у келії Чесного Хреста, я здійснив чудове цілонічне чування! Вночі на горищі зібралося безліч бісів. Спочатку вони з усієї сили лупили по чомусь кувалдами, а потім почали шуміти, немов котили по горищу великі колоди, стовбури дерев. Я хрестив стелю і співав: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико...». Коли я закінчував співати, вони знову починали котити колоди. «Зараз, - сказав я їм, -розділимося на два криласи. Ви на верхньому котіть собі, а я тут, на нижньому, буду співати». Коли я починав співати, вони зупинялися. Я співав то «Хресту Твоєму...», то «Господи, зброю на диявола Хрест Твій дав Ти нам,..»? У псалмоспівах я провів відрадну ніч. Як тільки я змовкав, вони продовжували мене забавляти. А який у них величезний репертуар! Щоразу придумують щось новеньке!..

- А коли Ви заспівали тропар вперше, вони що, не пішли?

- Ні. Тільки я закінчував - вступали вони. Мабуть, треба було співати чування на два криласи. Прекрасне було чування. Я співав з натхненням! Дивовижні були дні...

- Геронде, а як виглядає диявол?

-Знаєш, який він «красень»? Ні в казці сказати, ні пером описати! Якби ти тільки його побачила!.. Як [премудро] любов Божа не дозволяє людині бачити диявола! Побачивши його, більшість померла б від страху. Подумай, якби люди бачили, як він діє, якби побачили, який він «гарний» з себе!.. Правда, деякі влаштували б собі з цього приємну розвагу.

Забув, як воно називається.. «Кіно», чи що?.. Однак такі «кіноперегляди» дорого коштують, і навіть незважаючи на високу ціну, побачити таке все одно непросто.

- А роги і хвіст у диявола є?

- Є, є. І роги, і хвіст, і все «причандалля»!

- Геронде, біси стали такими страховищами після свого падіння,  після того, як вони перетворилися з ангелів на демонів?

- Звичайно, після. Вони зараз такі, немов їх блискавкою вдарило. Якщо блискавка потрапляє в дерево, то хіба воно не стає в одну мить обгорілою колодою? От і вони зараз такі, немов у них потрапила блискавка. Був час, і я говорив тангалашці: «Приходь, щоб я тебе бачив і не потрапляв тобі в лапи! Зараз я на тебе тільки дивлюся, а вже видно, який ти злющий! А потраплю я тобі в лапи - уявляю, що мене чекає тоді!»

Диявол нерозумний

- Геронде, чи знає тангалашка, що в нас у серці?

- Ще чого! Не вистачало ще, щоб він бачив серця людей. Серця бачить тільки Бог. І тільки людям Божим Він іноді для нашого блага відкриває, що в нас на серці. Тангалашка знає тільки лукавство і злість, які він сам дає тим, хто йому служить. Наших добрих помислів він не знає. Тільки з досвіду він іноді здогадується про них, але і тут у більшості випадків дає маху! І якщо Бог не допустить дияволу щось зрозуміти, то тангалашка постійно в усьому буде помилятися. Адже диявол - це така темнота! «Видимість - нуль»! Припустимо, у мене є якийсь добрий помисел. Диявол про нього не знає. Якщо в мене є помисел злий, то диявол знає його, тому що він сам мені його нашіптує. Якщо я зараз хочу кудись піти і зробити добру справу, наприклад, врятувати якусь людину, то диявол не знає про це. Однак, якщо сам диявол підкаже людині: «Йди і врятуй такого-то», тобто підкине людині такий помисел, то він сам підстібне її гординю і тому буде знати про те, що в цієї людини на серці.

Усе це дуже тонко. Пам'ятаєте випадок з Аввою Макарієм? Одного разу він зустрів диявола, який повертався з найближчої пустелі. Він ходив спокушати ченців, які там жили. Диявол сказав Авві Макарію: «Уся братія дуже жорстока зі мною, крім одного мого друга, який слухається мене і, коли бачить мене, крутиться, як веретено». - «Хто цей брат?» - запитав Авва Макарій. «Його ім'я Феопемпт», - відповів диявол. Преподобний пішов у пустелю і знайшов цього брата. Дуже тактовно він привів його до одкровення помислів і духовно допоміг йому. Знову зустрівшись з дияволом, Авва Макарій запитав його про братів, які живуть у пустелі. «Усі вони дуже жорстокі зі мною, - відповів йому диявол. - І що найгірше, той, хто колись був моїм другом, не знаю від чого, змінився, і зараз він найжорстокіший з усіх». Диявол не знав, що Авва Макарій ходив до брата і виправив його, тому що Преподобний діяв смиренно, від любові. Диявол не мав права щодо доброго помислу Авви. Але якби Преподобний загордився, то він би відігнав від себе Благодать Божу, і диявол одержав би ці права. Тоді він знав би про намір Преподобного, тому що в цьому випадку тангалашка сам підстьобував би його гордість.

- А якщо людина десь висловила свій добрий помисел, то чи може диявол його підслухати і потім спокушати цю людину?

- Як же він підслухає, якщо в сказаному нема нічого від диявола? Однак, якщо людина висловила свій помисел для того, щоб загордитися, то диявол втрутиться. Тобто, якщо у людини є нахил до гордині і вона гордо заявляє: «Я піду і врятую такого-то!», то диявол підключиться до справи. У цьому випадку диявол буде знати про її намір, якщо ж людина керується любов'ю і діє смиренно, то диявол про це не знає. Необхідна увага. Це справа дуже тонка. Недарма Святі Отці називають духовне життя «наукою з наук».

- Геронде, однак, буває, що чаклун пророкує, наприклад, трьом дівчатам, що одна вийде заміж, інша теж, але буде нещаслива, а третя залишиться незаміжньою, і це збувається. Чому?

- У диявола є досвід. Наприклад, інженер, який дивиться на будинок в аварійному стані, може сказати, скільки ще часу той простоїть. Так і диявол бачить, як людина живе, і з досвіду визначає, чим вона закінчить.

У диявола нема гострого розуму, він дуже нерозумний. Він увесь - суцільна плутанина, кінця-краю не знайдеш. А поводиться або як розумний, або як дурень. Його тенета - грубої роботи. Так влаштував Бог, щоб ми могли його розкусити. Треба бути дуже затьмареним гординею, щоб не розпізнати диявола. Маючи смиренність, ми в стані розпізнати диявольські сіті,-тому що смиренністю людина наставляється і рідниться з Богом. Смиренність - це те, що робить диявола калікою.

Навіщо Бог допускає дияволу нас спокушати

- Геронде, навіщо Бог допускає дияволу нас спокушати?

- Для того, щоб відібрати Своїх дітей. «Роби, дияволе, все, що хочеш», - говорить Бог. Адже що б не робив диявол - у результаті він все одно поламає собі зуби об наріжний камінь - Христа. І якщо ми віруємо в те, що Христос є наріжним каменем, то нам нічого не страшно.

Бог не допускає випробовування, якщо з нього не вийде чогось доброго. Коли бачить, що добро, яке станеться, буде більшим, ніж зло, Бог залишає диявола робити свою справу. Пам'ятаєте Ірода? Він вбив чотирнадцять тисяч дітей і поповнив небесне воїнство чотирнадцятьма тисячами мучеників-ангелів. Ти десь бачила мучеників-ангелів? Диявол обламав собі зуби! Діоклетіан, жорстоко мучивши християн, був співробітником диявола. Але, сам того не бажаючи, він зробив благо Христовій Церкві, збагативши її святими. Він думав, що винищить усіх християн, але нічого не домігся - тільки залишив нам для поклоніння безліч святих мощей і збагатив Церкву Христову.

Бог вже давно міг би розправитися з дияволом, бо Він - Бог. І зараз, варто Йому тільки захотіти, Він може скрутити диявола в баранячий ріг, [на віки вічні] відправити його в пекельну муку. Але Бог не робить цього для нашого блага. Хіба Він дозволив би дияволу терзати і мучити Своє творіння? І, однак, до якоїсь межі, до часу Він дозволив йому це, щоб диявол допомагав нам своєю злобою, щоб він спокушав нас, і ми вдавалися до Бога. Бог допускає тангалашці спокушати нас, тільки якщо це веде до добра. Якщо це до добра не веде, то Він йому цього не допускає. Бог усе допускає для нашого блага. Ми повинні в це вірити. Бог дозволяє дияволу робити зло, щоб людина боролася. Адже без виминання, без тертя - не буде і калача. Якщо б диявол не спокушав нас, то ми могли б загордитися, начебто ми святі. І тому Бог допускає йому вражати нас своєю злобою. Бо, завдаючи нам ударів, диявол вибиває все сміття з нашої запиленої душі, і вона стає чистішою. Або Бог дозволяє йому накидатися і кусати нас, щоб ми зверталися до Нього за допомогою. Бог кличе нас до Себе постійно, але переважно ми віддаляємося від Нього і знову звертаємося до Нього, тільки коли нас підстерігає небезпека. Коли людина з'єднається з Богом, то лукавому нема де втиснутися. Але, крім цього, і Богові нема чого дозволяти дияволу спокушати таку людину, адже Він допускає це для того, щоб той, що спокушається, був змушений наблизитися до Нього. Але так чи інакше, лукавий робить нам добро - допомагає нам освятитися. Заради цього Бог його і терпить.

Бог залишив вільними не тільки людей, але і бісів, оскільки вони не шкодять, та й не можуть зашкодити душі людини, крім тих випадків, коли сама людина хоче зашкодити своїй душі. Навпаки, люди злі чи неуважні -які, не бажаючи цього, роблять нам зло, - готують нам нагороду. «Якби не було спокус,- ніхто б не врятувався», - говорить один Авва. Чому він так стверджує? Тому що через спокуси відбувається чимала користь. Не тому, що диявол був би колись здатний зробити добро, ні - він злий. Він хоче розбити нам голову і кидає в нас камінь, але Добрий Бог... ловить цей камінь і вкладає його нам у руку. А в долоньку іншої руки Він насипає нам горішків, щоб ми розкололи їх цим каменем і поїли! Тобто Бог допускає спокуси не для того, щоб диявол нас тиранив. Ні, Він дозволяє йому спокушати нас, щоб у такий спосіб ми здавали іспити на входження в інше життя і при Другому Христовому Пришесті не мали надмірних претензій. Нам треба гарненько зрозуміти, що ми воюємо із самим дияволом і будемо воювати з ним, поки не підемо з цього життя. Поки людина жива, у неї багато роботи, щоб зробити свою душу кращою. Поки вона жива, у неї є право на складання духовних іспитів. Якщо ж людина помре й одержить двійку, то зі списку тих, хто складає іспит, вона відраховується. Повторного складання вже не буває.

Диявол не хоче покаятися

Благий Бог сотворив ангелів. Однак через гординю деякі з них согрішили і стали бісами. Бог сотворив досконале творіння - людину - для того, щоб вона замінила падший ангельський чин. Тому диявол дуже заздрить людині - творінню Божому. Біси горланять: «Ми провинилися тільки раз, і Ти нас тираниш, а людей, у яких на рахунку так багато провин, - Ти прощаєш». Так, прощає, але люди каються, а колишні ангели впали так низько, що стали бісами, і замість того, щоб покаятися, стають ще лукавішими, ще злішими. Із шаленством вони кинулися на руйнацію творінь Божих. Денниця був найсвітлішим ангельським чином! А до чого він дійшов... Від гордині біси віддалилися від Бога тисячі років тому, і через гордість вони продовжують віддалятися від Нього і залишаються нерозкаяними. Якби вони сказали тільки одне: «Господи, помилуй», то Бог щось придумав би [для їхнього спасіння]. Якби вони тільки сказали «грішні», але ж вони цього не кажуть. Сказавши «грішний», диявол знову став би ангелом. Любов Божа безмежна. Але диявол має настирливу волю, впертість, егоїзм. Він не хоче поступитися, не хоче врятуватися. Це страшно. Адже колись він був ангелом!

- Геронде, а чи пам'ятає диявол свій колишній стан?

- Ти ще запитуєш! Він [увесь] - вогонь і шаленство, тому що не хоче, щоб стали ангелами інші, ті, що посядуть його колишнє місце. І чим далі, тим гіршим він стає. Він розвивається в злобі і заздрості. От, якби людина відчула той стан, у якому перебуває диявол! Вона плакала б день і ніч. Навіть коли якась добра людина змінюється до гіршого, стає злочинцем, її дуже шкода. А що ж говорити, якщо бачиш падіння ангела!

Якось одному ченцю стало дуже боляче за бісів. Прихиливши коліна, впавши ниць, він молився до Бога такими словами: «Ти - Бог, і варто Тобі захотіти, Ти можеш знайти спосіб для спасіння і цих нещасних бісів, які колись мали таку велику славу, а зараз володіють усією злобою і підступництвом світу, і якби не Твоє заступництво, то вони погубили б усіх людей». Чернець молився з болем. Вимовляючи ці слова, він побачив поруч зі собою морду пса, який висовував йому язика і його передражнював. Напевно, Бог допустив це, бажаючи повідомити ченцеві, що Він готовий прийняти бісів, тільки б вони покаялися. Але вони самі не бажають свого спасіння. Подивіться - падіння Адама зцілилось пришестям Бога на землю, Учоловіченням. Але падіння диявола не може бути зцілено нічим іншим, крім його власної смиренності. Диявол не виправляється тому, що не хоче цього сам. Знаєте, як би тішився Христос, коли б диявол захотів виправитися! І людина не виправляється лише в тому випадку, якщо не хоче цього сама.

- Геронде, так що ж - диявол знає, що Бог є Любов, знає, що Він любить його, і, незважаючи на це, продовжує своє?

- Як не знає! Але хіба його гординя дозволить йому покоритися? А крім цього, він ще й лукавий. Зараз намагається здобути весь світ. «Якщо в мене буде більше послідовників, - говорить він, - то, зрештою, Бог буде змушений помилувати всі Свої створіння, і я теж буду включений у цей план!» Так він думає. Тому він хоче залучити на свій бік якнайбільше народу. Бачите, куди він хилить? «На моєму, - каже, - боці стільки людей! Бог буде змушений зробити милість і мені!» [Він хоче спастися] без покаяння! А хіба не те ж саме зробив Юда? Він знав, що Христос звільнить померлих з пекла. «Ану, піду я до пекла швидше за Христа, - сказав Юда, - щоб Він звільнив і мене!» Бачиш, яке лукавство? Замість того, щоб попросити в Христа прощення, він всунув голову у зашморг. І подивіться, благородство Боже зігнуло смоківницю, на якій він повісився, але Юда, [не бажаючи залишитися живим,] підібгав під себе ноги, щоб вони не торкалися землі. І все це заради того, щоб не сказати одне-єдине «прости». Як це страшно! Так і очільник егоїзму диявол не говорить «я грішний», але без кінця б'ється над тим, щоб перетягнути на свій бік якнайбільше народу.

Від смиренності диявол розсипається на порох

Смиренність має велику силу. Від смирення диявол розсипається на порох. Воно - найдужчий шоковий удар по дияволу. Там, де є смиренність, дияволу не знаходиться місця. А якщо нема місця дияволу, значить, нема і спокус. Якось один подвижник примусив тангалашку сказати «Святий Боже...». «Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний!»- протарабанив тангалашка і на цьому зупинився, «помилуй нас» не говорив. - «Скажи, «помилуй пасі» Куди там! Якби він сказав ці слова, то став би ангелом. Тангалашка може сказати все, що хочеш, крім «помилуй нас», тому що для вимовляння цих слів необхідна смиренність. У проханні «помилуй нас» є смиренність - і душа, яка просить великої милості Божої, одержує те, що просить.

Що б ми не робили, необхідні смиренність, любов, благородство. Адже це так просто - ми ускладнюємо [наше духовне життя] самі. Будемо, наскільки можливо, ускладнювати життя дияволу і полегшувати життя людині. Складні для диявола і легкі для людини любов і смиренність. Навіть слабка, хвороблива людина, яка не має сили для подвижництва, може перемогти диявола смиренням. Людина може в одну мить перетворитися на ангела або на тангалашку. Як? Смиренням або гординею. Хіба багато часу знадобилося для того, щоб Денниця перетворився з ангела в диявола? Його падіння відбулося за кілька миттєвостей. Найлегший спосіб спастися - це любов і смиріння. Тому нам потрібно почати з любові і смиренності, а вже потім переходити до іншого.

Моліться до Христа за те, щоб ми постійно радували Його і прикро вражали тангалашку, коли йому так подобається пекельна мука, і він не хоче покаятися.

[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину". Том 1. ]

[ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину". Том 1. ]

[ Cкачати книги в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Слова". (на російській мові) ]

[ Купити книгу - Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" ]

Паїсій Святогорець "Слова" (українською):		Паисий Святогорец "Слова" (на русском):
[ Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" Том I ] [ Паїсій Святогорець "Духовне пробудження" Том II ] [ Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" Том III ] [ Паїсій Святогорець "Сімейне життя" Том IV ] [ Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" Том V ]		[ Паисий Святогорец "С болью и любовью о современном человеке" Том I ] [ Паисий Святогорец "Духовное пробуждение" Том II ] [ Паисий Святогорец "Духовная борьба" Том III ] [ Паисий Святогорец "Семейная жизнь" Том IV ] [ Паисий Святогорец "Страсти и добродетели" Том V ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!