Марія - Непорочне зачаття. Книга 1.

1. Чому Бог об'явив життя Марії в наші часи

2. Незбагненна сутність Бога. Декрет про Сотворення

3. Сотворення ангелів і падіння люцифера

4. Сотворення і упадок людини

5. Розмноження людства. Очікування Відкупителя. Святі Йоаким і Анна

6. Непорочне Зачаття

7. Благословенне народження Непорочної Діви Марії. її ім'я

8. Її дитячі роки

Глава 1.
ЧОМУ БОГ ОБ'ЯВИВ ЖИТТЯ МАРІЇ В НАШІ ЧАСИ

Все святе життя Марії для більшої чіткості поділено на три частини. Перша - розповідає про події до п'ятнадцяти літ життя: з моменту її Непорочного Зачаття (в лоні св. Анни; - прим. наша) аж до миті, коли Предвічне Слово прийняло людську плоть в її дівичому лоні. Друга частина обіймає тайну Воплочення, ціле життя нашого Господа Ісуса Христа: Його муки й смерть, і Вознесення на Небеса, - в нерозривному поєднанні з життям нашої Цариці. Третя частина вміщає життя Божої Матері по Вознесенні її Сина, аж до щасливої години її Успення, перенесення до Небес, де Вона живе вічно, як Дочка Отця, Мати - Сина, й Супруга Святого Духа, - та коронацію Марії, як Цариці Неба й землі. Ці три частини я поділила для зручності на вісім: для власної пригадки, для заохочування моєї волі, і для розважання вдень і вночі.

Щоб сказати щось про часи, в які я написала цю Не­бесну історію, треба відзначити, що мій батько - Брат Франсіс Коронель, і моя мати - Сестра Катерина де Арана, - заснували в своєму власному домі монастир Босих монахинь Непорочного Зачаття за розпо­рядженням і по Волі Бога, котру отримала в спеціаль­ному видінні і об'явленні моя мама. Ця подія сталася на восьмий день по Йордані, 13 січня 1619р. Того ж дня ми взяли чернечі обіти: моя мама і її дві дочки; а мій татко знайшов притулок в Чині нашого ангельського отця Св. Франціска, де вже перебували, як послушники два його сини. Там він одягнув чернечу рясу, зложив вічні обіти, жив примірним життям та закінчив його святою смертю. Моя мама і я одягли монаший вельон в день Стрітення Господнього, 2 лютого 1620р. Через неповноліття моєї сестри обіти її були відкладені. Всемогутній в Його неперевершеній доброті так уласкавив нашу родину, що всі ми були посвячені для Нього в духовному стані. На восьмий рік заснування монастиря, та на моє двадцятип'ятиріччя, в рік Господній 1627 святе послушенство наклало на мене обов'язки ігумені, котрі я незаслужено виконую дотепер. Під час перших десяти років виконання цих обов'язків я отримала багато наказів від Найвищого і Цариці Небес, щоб написати історію її святого життя. І я продовжувала в страху і сумнівах опиратись цим Небесним наказам аж до року 1637, коли то я почала писати її перший раз. Після завершення праці, будучи повна страху й переживань, діставши пораду від сповідника (котрий надавав мені духовний провід під час відсутності мого сталого сповідника), я спалила все написане, де була не лише ця історія, але й багато інших важливих і чудних справ; бо сповідник сказав мені, що жінки не повинні писати в Церкві. Я негайно послухала його. Але згодом я мусила перенести найтяжчі докори від моїх наставників і від сповідника, що знав ціле моє життя. Щоб змусити мене наново писати цю історію,вони грозили покарати мене. Найвищий і Цариця Небес також повторяли Свої прикази. З Божої ласки я поновила написання цієї історії восьмого грудня 1655р., в день Непорочного Зачаття.

Я прославляю Тебе (Матей 11, 25) і величаю Тебе, Найвищий Царю, що в Своїй незмірній величі Ти затаїв ці великі Тайни від мудрих і учителів, та в своїй благості виявив їх мені, найнікчемнішій і безвартісній рабині Твоєї Церкви, щоб Тебе ще більше полюбили, як всесильного Автора цієї історії, що вибрав собі таке негідне і слабке знаряддя.

Я бачила великий і дивний знак на небі: я бачила Жінку, прекрасну Даму і Царицю, укороновану зорями, зодягнену в сонце, і місяць був під стопами її ( Йоан: Одкр. 12, 1). Святі ангели промовили до мене: "Це та благословенна Жінка, що її Св. Йоан бачив в Одкровенні, в котрій - вміщені, забезпечені і запе­чатані чудесні Тайни Відкуплення. Так надзвичайно найвищий і всевладний Бог уласкавив це Сотворіння, що ми, Його ангельські духи, є повні подиву. Обміркуй і возлюби її привілеї, увічни їх на письмі, бо для цієї мети їх представлять тобі відповідно до твоїх здіб­ностей. Мені дали можливість побачити такі дива, що їх безмір відняв мені мову, а моє захоплення знечулило інші спосібності. Бо я не мислю собі, щоб всі сотворені істоти зуміли коли-небудь зглибити їх, як це виявиться в час моїх розповідей. Іншим разом я оглядала прегарну драбину з багатьма щаблями; кругом неї було багато ангелів, і велике їх число возходило і низходило по ній. Його Величність звернувся до мене: "Це є таємнича драбина Якова, Дім Бога і Брама Небес (Буття: 28, 17). Якщо ти ревно змагатимеш, щоб жити бездоганно в Моїх очах, ти зійдеш по ній до Мене."

Ця обітниця розбурхала мої бажання, запалила мою волю й захопила дух. У сльозах я переживала, що буду тягарем сама собі в моїй гріховності (Йов 7, 20). Я зітхала, щоб скінчився мій полон і тужила, щоб прибути там, де не буде жодних перепон моїй любові. В цій тривозі я провела не один день, стараючись рефор­мувати моє життя; я знову повторила свої обіти й виправила деякі мої недотягнення. Видіння драбини повторялось без перерви, але я не діставала роз'яснення. Я дала багато обітниць Господеві й прирекла відокре­мити себе від усіх земних речей, заощадити силу моєї волі тільки для Його любові, щоб вона не відхилялась навіть трошки в бік найменшого й невинного сотворіння. Я відкидала всі видимі й чутливі речі. Після цілих днів, проведених в таких переживаннях і настроях, я дістала звістку від Найвищого, що драбина символізує життя Пречистої Діви Марії, Її чесноти й таїнства. Його Величність промовив до мене: "Я бажаю, Моя невісто, щоб ти піднялась цими сходами Якова і вступила через ці двері до Неба, щоб набути знання про Мої якості і зайнятися розмишлянням про Мою Божественність."

"Стань і йди, зійди по ній до Мене. Ці ангели, що оточують Її й супроводять Її, то ті, що їх Я назначив сторожами Марії, оборонцями й вартовими Цитаделі Сіону. Роздумуй про Неї старанно й, розважаючи над її чеснотами, старайся наслідувати їх". Здавалось мені, що я тоді зійшла по драбині, і що я розпізнала великі чуда і несказанні щедроти Господа у звичайнім сотворінні, і найвищу святість і досконалість чеснот, які будь-коли витворила Рука Всемогутнього. На вершечку драбини я побачила Господа духів і Царицю всього сотвореного. Вони приказали мені воздати Йому славу, честь і поклоніння за ці великі дива, і записати в книгу все, що я зумію зрозуміти. Славний і великий Господь дав мені Закон, не тільки той, що був виписаний на таблицях, які Він вручив Мойсеєві (Вихід 31, 18), але й окремий, вироблений Його всесильним Перстом, щоб над ним розважати і його дотримуватись.

Він так зворушив мою волю, що в присутності Цариці я обіцяла подолати мою нехіть, і засісти з Її допомогою до написання історії, звертаючи увагу на три речі: перша -пам'ятати, що все сотворіння мусить виявляти належну Богові глибоку пошану й принижувати себе пропорційно до вибачливості Його Маєстату по відношенню до людей; також - що чим більше ласк і користі отримаєш від Бога, тим більше мусиш виявляти страху, пошани, уваги й покори; друга - подбати, щоб всі люди, що забувають про власне спасення, розважили й вивчили, наскільки ми завдячуємо Богородиці і Матері Благочестя за Її добровільну участь у Відкупленні, щоб подумали про любов і пошану, яку Вона виказувала Богові, і про почесті, котрі ми маєм віддавати цій величній Пані; і третя - що я охоче виявлю перед моїм духовним провідником, а як треба, то й перед світом, - мою нікчемність і негідність, і -як я мало віддячую за те, що одержую.

На мою урочисту заяву Пречиста Діва відповіла: "Моя доню. Світові необхідна така доктрина, бо він не знає і не практикує пошану, яка належить Всемогутньому Господеві. Це кидає виклик Божій Справедливості, щоб вона засмучувала і упокорювала людей. Вони потопають в своїй безтурботності і повні темряви не відають, як знайти полегшу чи дістатись до світла. Але вони заслужили на це, бо не шанують і не бояться Бога".

Поряд з цим Найвищий і Цариця дали мені багато інших розпоряджень, як вияснити їхню Волю. Я не посміла відмовитись від вказівок, які Мати Божа обіцяла мені давати при укладанні її життєпису. Також, не випадало відкладати його написання, оскільки Найвищий натякнув, що це найбільш відповідний час, промовивши такі слова: "Моя доню. Коли Я післав Мого Єдинородного, світ, за винятком небагатьох душ, котрі Мені служили, був в далеко гіршому стані, ніж будь-коли від його початку. Бо людська натура така уломна, що якщо вона не піддається внутрішньому проводу Мого світла і виконанню вказівок Моїх служителів, якщо не відкидає своїх власних суджень і не йде за Мною, - за Тим хто є Дорога, Правда і Життя (Йоан 14, 6), якщо уважно не тримається Моїх Заповідей, щоб не втратити Моєї дружби, то вона скоро впадає в пропасть темряви й незліченних бід, аж поки не дійде до закаменіння в гріху. Від Сотворення й гріха першого чоловіка, аж поки Я дав Закон Мойсеєві, люди керували собою, згідно із своїми нахилами, і чинили багато помилок й гріхів (Рим. 5, 13). Одержавши Закон, вони знову поповнили гріх, не слухаючи його (Йоан 7, 19). І так вони жили далі, все більше відступаючи від правди і світла, і потрапляючи в стан повного забуття Закону. Через батьківську любов Я післав їм вічне спасення і засіб на невиліковні недуги людської вдачі. І це було по справедливості. Як тоді, коли Я вибирав відповідну пору для прояву Мого милосердя, так і тепер Я вибираю цей час, щоб виявити їм ще одну велику ласку. Бо зараз прийшла година і відповідний час, щоб люди довідались про справедливу причину Мого гніву, і - що вони будуть справедливо звинувачені і засуджені за свою провину. Тепер Я виявлю Моє обурення і здійсню Моє правосуддя і закон. Я покажу їм Мою справедливість. А для того, щоб скоріше завершити цю справу, і тому, що зараз є час показати моє Милосердя більш відкрито, і те - що Моя любов ніколи не лінується, - Я запропоную їм відповідне лікарство. Щоб тільки вони скористали з нього і вернулись до Моєї ласки!

Тепер в цю годину, коли світ прийшов до такої безпросвітної ситуації, і коли, хоч Слово воплотилося, смертні є більш безтурботні і менше дбають про своє благо; - коли день їхнього перехідного життя минає швидко згідно із сонячним часом; - коли ніч вічності підступає ближче й ближче для нечестивих, а день без ночі народжується для праведників; - коли більшість смертних поринає глибше й глибше в темінь свого невіжества й вини, переслідуючи праведних й висміюючи дітей Бога; - коли Мій святий і Бо­жественний Закон зневажають при виконанні державних справ, роблячи їх ворожими, протилежно до Моєго Провидіння; - коли лихі найменше заслуговують Мого помилування; - в ці наперед визначені часи Я бажаю відчинити браму для праведних, через котру вони зможуть знайти доступ до Мого Милосердя. Бажаю дати їм світло, яке розвіє морок, що огортає очі їх розуму. Бажаю дати їм відповідне лікарство, щоб вчинити їх гідними Моєї ласки. Щасливі ті, що віднайдуть його, і благословенні ті, що оцінять його вартість; багаті ті, що наткнуться на цей скарб, і -благословенні і премудрі ті, що вникнуть в нього і зрозуміють його чудесні якості і скриті тайни. Хочу, щоб смертні знали, яким вартісним є посередництво тої, що спричинила віднову життя, даючи смертне існування безсмертному Богові. Як надолуження, Я бажаю, щоб вони глянули на чудеса, здійснені Моєю десницею в тій чистій Істоті, як у дзеркало, в якому зможуть зміряти свою власну невдячність. Бажаю, щоб вони дізналися багато речей про Матір Слова, котрі згідно з Моїм високим судженням все ще залишаються тайною".

"Я не виявив тих тайн у первісній Церкві, бо вони такі великі, що вірні були б згубились, споглядаючи їх і захоплюючись ними в той час, коли важливішим було твердо встановити Закон милосердя і Євангеліє. Хоч всі тайни Віри є в досконалій гармонії з собою, людська неосвіченість при вигляді їх великомірності могла привести до сумнівів і протидії в час, коли Віра у Воплочення і Відкуплення, і правила нового Закону Євангелія були ще в своїх початках. З тої ж причини Особа Воплоченого Слова промовила до своїх учнів на Тайній Вечері: "Багато речей маю сказати вам; але ви ще не готові прийняти їх". (Йоан 16, 12). Цими словами Він звертався до цілого світу, бо світ ще навіть не був здатний повністю підкоритися Законові милосердя і визнати віру в Сина, не то що - бути впровадженим у тайни буття Його Матері. Але зараз людство має більшу потребу для цього виявлення, і ця необхідність спонукує Мене знехтувати їх злим наставленням. І якщо тепер люди постараються уприємнитись Мені, віруючи, вшановуючи і вивчаючи чудесні речі, що тісно є пов'язані з цією Матірю Благочестя, і якщо вони всі будуть благати Її посередництва від усього серця, світ знайде полегшення. Я більше не буду відгороджувати від людей це містичне Місто притулку. Виясни це людям і підкресли, наскільки зможеш при твоїх недоско­налостях. Я очікую, що твої описи і твердження про життя Благословенної Діви не будуть просто опінією чи розважаннями, а - достовірною правдою. Той, хто має вуха, нехай слухає. Нехай ті, що спраглі, прийдуть до живих вод і висушать криниці. Нехай ті, що шукають світла, йдуть за ним до кінця.

Так мовить Господь, Бог Всемогутній."

О Царю, Найвищий і наймудріший Господи! Які незбагненні Твої постанови і недослідимі Твої дороги (Рим. 11, 33)! Непобідимий Бог, триваючий вічно, і чий початок є невідомий (Еклезіаст)! Хто може зрозуміти Твою велич, і хто може бути вартий Твоїх найчарівніших праць, чи хто може сказати Тобі, навіщо Ти сотворив його (Рим. 9, 20)? Ти - вознесений понад усіх них, і наше око не в силі сягнути Тебе, і наше розуміння не може обняти Тебе. Будь благословенний, прекрасний Царю, бо соблаговолив показати мені, Твоїй рабині і негідному хробакові землі, величні святощі і найбільш возвишені тайни.

Я побачила Найвищого, рівночасно зрозумівши, хто є Його Величність сам собою. Я дістала ясний розум і чітке сприйняття, що означає - бути Богом, безмежним в своїй субстанції і якостях, Предвічним, вознесеним понад усіх, існуючим як один правдивий Бог в Трьох Особах. В Трьох Особах - через три види діяльності, в котрих Вони знають, розуміють і люблять Один Одного. Єдиний Бог, щоб забезпечити радість вічної єдності! Це є Тройця Отця, Сина і Святого Духа. Отець не є зроблений, сотворений, породжений, ані не може Він мати якогось походження чи початку. Я усвідомила, що Син виводить своє походження від Отця з-перед віків, і - що Вони є рівні в своїй предвічності, і - що Він є народжений через плідність інтелекту Отця. Святий Дух походить від Отця і Сина через любов. В їх нероздільній Тройці немає нічого, що можна би назвати першим чи останнім, більшим чи меншим: всі Три Особи є однаково предвічні і однаково рівні. Існує єдність суті в Трьох Особах. Ані Особи не сполучились, щоб сформувати одного Бога, ані Божественна субстанція не відокремилась чи поділилась, щоби створити три такі окремі Особи, як Отець, Син і Святий Дух. Тому то Вони є одним і тим самим Божеством: рівна в кожному є слава, маєстат, влада, предвічність, незмірність, мудрість і святість, і всі інші якості. І хоч є Три Особи, в котрих ці безмежні досконалості існують, є лише Один і правдивий Бог, Святий, Справедливий, Могутній, Предвічний, і Безмірний.

Я також одержала розуміння, що Тройця по­розумівається між Собою мислено, і тому не потребує іншого способу спілкування. Отець знає, про що мислить Син, а Син і Святий Дух відають, що є на думці в Отця. Я зрозуміла, як Вони люблять Один Одного однаковою незмірною і вічною любовю; - яким чином існує одна неподільна і рівна тотожність розуму, любові і дії; - як існує одна проста, безтілесна й неподільна Божа природа, сутність правдивого Бога, в котрій злучилися і об'єдналися всі досконалості в їх найвищій і безмежній степені.

Я вияснила також, як оцінювати якість цих досконалостей Найвищого Господа: що Він є пре­красний без скази, великий - без кількісної харак­теристики, добрий - без порівняння, вічний - без часової тривалості, сильний - без будь-яких слабин, повний життя - поза процесом природного згасання, правдивий - без обману; присутній в усіх місцях, наповняє їх, не займаючи собою; існує в усіх речах, не забираючи жодного простору. Немає жодної супе­речності в Його ласкавості, ані недоліків - в Його Мудрості. В своїй Мудрості Він - незбагненний, в своїх постановах - потрясаючий, в присудах - Справедливий, в своїх мислях - скритий, в словах - найправдивіший, в діяннях - Святий, в своїх скарбах - щедрий. Для Нього жоден простір не є завеликий, жодна тіснина не причинить незручності. Його Воля не хитається, смуток - не заподіє болю. Для Нього не існує ні минуле, ні майбутнє. О, Предвічна Безмірність! Яку безмежну широчінь я побачила в Тобі! Що за неозорість я бачу в Твоїй безконечній Істоті! Жоден зір не може сягнути в глибочінь Твого буття. Це є незмінлива Сутність, що є понад всі інші істоти, найдосконаліша Святість, нерушима Правда. Це - безконечність, довжина, ширина, висота і глибина, слава і її джерело, опора -без втомлюваності, великодушність - без границь.

Я зрозуміла, що Найвищий перебував в стані блаженного спокою, коли Три Божі Особи (згідно із нашим способом думання) ухвалили передати Божі досконалості назовні, у вигляді дарунку. Для більшої ясності мушу відмітити, що Бог охоплює своїм інтелектом всі речі одним миттєвим, простим і непо­дільним актом. Він не переходить від розуміння одної речі до розуміння іншої, як чиним ми, коли спершу розрізняєм і сприймаєм умом одну річ, а опісля переходим до знання інших через їх зв'язок з тим, що вже знаємо. Бог знає їх зразу у повному обсягу і взаємозв'язку, бо всі вони вміщаються в Його несотво-рених, безконечних і вічних Божественних знаннях і науці. Хоч процес мислення і здійснення Волі у Бога не потребують ніякого часу, ані постепенності для їх виконання, ми в своїй людській обмеженості потре­буємо поділити Божу дію на багато окремих моментів і різноманітних актів, щоб прив'язати їх до відповідних рядів сотворених речей. Тільки по цій причині ми говоримо, що Бог спочатку задумав і зробив одне, а потім - задумав і зробив дальший крок. Так ми краще розуміємо взаємозв'язок між сотвореними речами. Отже, наскільки я розумію, порядок Сотворення складається з таких моментів.

Перший момент: Бог пізнає свої безграничні досконалості і якості, як також - схильність і невимовне прагнення виразити себе назовні. Божий Маєстат, споглядаючи природу своїх безмежних досконалостей, їх доброчесність і пречудну дієвість, прийшов до заключення, що це буде лише справедливо і властиво, а навіть - обов'язок і необхідність: виявити свою щедрість й милосердя, розподіляючи навколо себе невичерпні скарби, заложені в Божественності. Бо більш природно є для безконечного Бога бути щедрим у дарах і ласках, ніж для вогню - вистрілювати вгору, чи для каменя - падати униз, чи для сонця - випромінювати світло. В той же час Бог є свідомий, що роздавання дарів і ласк не зменшує Його засобів, а навпаки - їх збільшує, даючи вихід невичерпному фонтанові Його щедрості.

Дві речі примусили моє літепле серце завмерти в здивуванні, а потім вибухнути полум'ям. Перша - то пристрасне бажання і невгнута Воля Бога виявити свою Божественність і скарбницю милосердя. Друга - це невимовний і непойнятний безмір добрих дарунків, котрі Він бажає розподілити. Я бачу, як Його Велич­ність є приготований освятити, усправедливити, приголомшити дарами й досконалостями всіх живучих на землі: і всіх разом, і кожного зокрема. Він був би готовий дати кожному людському сотворінню більше, ніж мають всі ангели й серафими разом. Навіть якби всі краплини в океані і піщинки на їх берегах, всі зорі, планети й елементи, і всі сотворіння були спосібні мислити й сприйняти Його дари, вони напевно отримали б їх без міри, очевидно при умові, якщо самі не відвернуться від них. О страшна ця злоба гріха, що одинока є спосібна затримати навальний струмінь таких величних і вічних дарів!

Другий момент: Бог визначає предмет і намірення цього Божественного самовиявлення, а іменно, - що воно має сприяти Його більшій славі і возвеличенню Його Маєстату.

Третій момент: вибирається і укладається порядок чи спосіб цього спілкування, так щоб діяння Господа відбувались в ідеальній послідовності, гармонії і підпорядкованості. Тут було найперше ухвалено, що Боже Слово прийме людську плоть і стане видимим. Були визначені і змодельовані в Божому Умі доско­налість і устрій святої людської природи нашого Господа Ісуса Христа. А далі вже були сформовані майбутні постаті всієї решти людей по взірцю першого -Божого Образу. Божий Ум наперед запланував гармонійність і оздоби людської природи, складеної з матеріального тіла й оживляючої душі; ця природа наділялася здібністю знати і любити свого Сотворителя, розрізняти між добром і злом, а також - свобідною волею, щоб любити свого Бога.

В четвертому моменті були визначені дари й ласки, що мали бути надані людській природі Христа, нашого Господа. Вони мали бути відповідні для Богочоловіка, що мав стати Головою всіх сотворінь, спосібних прославляти Бога.

Сюди ж відноситься декрет про предназначення Матері Воплоченого Слова. Бо тут, наскільки я розумію, Вона була задумана в Божому Умі поперед всіх інших сотворінь. На Неї негайно була спрямована нестримна ріка Божого благовоління відповідно до Її майбутньої гідності Божої Матері.

Дізнавшись про такі славні тайни і декрети, я була захоплена ними до нестями. З радістю возвеличую Всемогутнього, що передбачив перед усіми віками, а потім - і сотворив для нас таку чисту й величну, таку чарівну і Богоподібну Істоту, яку ніхто нездатен описати.

Сльози затуманили мені очі і жаль пронизав моє серце при думці, що такий надзвичайний Божий твір не має признання, і що це діло Найвищого ще не виявлено усім смертним. Багато є відомо, а ще більше лишається невідомим, бо ця запечатана книга ще не була відчинена. Я зрозуміла, що Автор цього Божого Кивоту більше любується цим творінням своїх рук, ніж усією рештою світу, хоч багатюща різноманітність сотворінь голосно свідчить про всемогутність їх Творця. Бо в цій одній Цариці задумано й поміщено більше цінностей, ніж у решті всесвіту. Тут (наскільки я розумію) був укладений договір із Словом щодо ступеня святості, досконалості і обдарувань, котрі мала посідати Його Матір Марія. Були передбачені способи захисту, підтримки й оборони для цього правдивого МІСТА БОГА; для того Міста Його Величність обдумав ласки і заслуги, що їх Вона мала заробити для себе і для Його народу через самовіддані надолуження Богові.

І в тому самому четвертому моменті Бог вирішив створити середовище і притулок, де Воплочене Слово і його Матір мали проживати і спілкуватися. Для них, у першу чергу, були сотворені Небо і земля з усіми зірками, планетами і цілим всесвітом. Тоді ж для Ісуса було заплановано Сотворення людей; і Він мав стати Головою і Царем свого народу.

Я переходжу до п'ятого моменту. В цьому п'ятому декреті було ухвалено сотворити ангельські істоти, досконаліші від людей і духово більш подібні до Бога. Ангельські духи мали бути поділені на дев'ять хорів і три ієрархії. Всі вони мали прислужувати перед Престолом Всевишнього, знати Його і любити. Помимо того, вони були призначені, щоб помагати і служити обожествленій людській природі Предвічного Слова, прославляти і вшановувати Його, визнавати Його своїм Головою, віддавати належну честь Його Матері, Пресвятій Марії, Цариці тих же ангелів. Ангелам було поручено носити їх на руках і берегти на всіх дорогах (Пс. 91, 11). В цьому моменті Христос, наш Господь заслужив для них всі ласки, які вони мали одержати. Він був проголошений, як їхній Начальник, Взірець і Цар, підданими котрого вони мали стати.

Тут же була передбачена доля добрих і злих ангелів: тих, що добровільно віддадуть честь Господеві, і тих -що гордо повстануть проти Всевишнього через своє самолюбство. Одночасно було вирішено сотворити Небе­са - для Божої прослави і винагородження добрих; землю і другі небесні тіла - для користі інших сотворінь; а також -пекло в глибинах землі, для покарання злих ангелів.

В шостому моменті було ухвалено сотворити народ і людську спільноту для Христа по Його Образу, щоби Воплочене Слово могло знайти братів подібної натури, але менш досконалих, і щоб Він царював над ними. В зв'язку з цим був встановлений порядок Сотворення цілого людського роду, що мав початись з однієї пари і розповсюдитись, аж доки в установленому порядку народяться Пречиста Діва і її Син. Був передбачений упадок Адама і всіх інших людей, за винятком одної Пречистої Діви. Наперед був визначений остаточний середник для направи цього гріховного упадку людства - терпіння найсвятішої людської природи Воплоченого слова. Покликані вибиралися необме­женим Милосердям, а приречені - осуджувалися точно виміреною Справедливістю. Все то було зручне і цілеспрямоване для збереження людського роду і осягнення мети Відкуплення. Людям лишалась свобідна воля згідно з Божою Справедливістю. Супроти них не творилася несправедливість, бо якщо при своїй свобідній волі вони вибирали гріх, то так само вони мали спосібність утриматись від гріха з поміччю ласки і світла розуму.

Поcкільки Божий 3aкои є випиcaний в cеpцях людей, нiхто не може мaти опpaвдaння, чомy вiн не знaв i не любив Богa, як нaйвище Добpо для вcього cотвоpеного.

Усвідомлюючи ці тайни, я побачила з надзвичайною ясністю високі мотиви, задля яких Бог об'явив і прославив Себе, і котрі повинні спонукати людей хвалити і прославляти Сотворителя і Відкупителя усіх. Я також спостерегла, як неохоче люди визнають свій обов'язок перед Богом, чи дякують за отримані ласки; мені було повідомлено про скарги й обурення Найвищого через таку непам'ятливість. Всевишній наказав мені не чутися винною за таку невдячність, але дати Йому жертву хвали й нову пісню, і щоб я звеличала Його в імені всіх сотворінь.

О Найвищий і незрівнянний Господи! Щоб я тільки мала ту любов і досконалості всіх ангелів і праведних, щоб визнати і восхвалити вартісно Твою велич! Я визнаю, великий і могутній Господи, що таке низьке сотворіння, як я, не може заслужувати на незабутню ласку, що дозволяє отримати це ясне й захоплююче знання і світло про Твій неперевершений Маєстат. Перед лицем Твоєї величі я відчуваю мою нікчемність, про яку я не відала перед тою щасливою годиною. І я не знала про непересічну вартість чесноти покори, котрої вчать у цій науці. Не хочу сказати, що зараз посідаю ту чесноту. Але не заперечу, що мені показали надійну стежку, яка веде до неї. Твоє світло, о Найвищий Господи, просвічує мене, і Твій світильник показує мені стежки (Пс. 119, 105), так щоб я бачила, ким я була, і ким я є, і щоб боялася, чим можу стати. Ти просвітив мене, Найвищий Царю, і запалив мою волю найбільш захоплюючим завданням.

Причиною всіх причин є Бог, що сотворив всі існуючі речі. Його всевладна Рука дала буття всім речам і явищам у певний час і спосіб, які Він собі вибрав. Мойсей описав початок і послідовність праці Сотворення у вступній главі Буття. Оскільки Господь побажав цього, я пригадаю її початкові слова: 1. "Напочатку сотворив Бог небо і землю. 2. Земля ж була пуста і порожня, та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. 3. І сказав Бог: "Нехай буде світло!" І настало світло. 4. І побачив Бог світло, що воно добре, та й відділив Бог світло від темряви. 5. Назвав же Бог світло "день", а темряву назвав "ніч". І був вечір і був ранок - день перший."

Небо було сотворено для ангелів і людей, а земля, -як місце тимчасового перебування для смертних. Ангели були сотворені в Третьому Небі і в стані ласки, через яку вони перші могли заслужити собі винагороду слави. Бо хоч вони були вже частинно прославлені, Бог ще не об'являв їм свого Лиця, аж поки вони не заслужать такої ласки через підкорення Божій Волі. їх випро­бування тривало дуже коротко.

В першій стадії всі вони були сотворені і наділені ласками й дарами, як прекрасні і досконалі істоти. Вони одержали ясне поняття про сутність Триєдиного Бога і Його Закон. їм запропонували возхвалити і вшанувати Його, як їхнього Сотворителя і Господа, необмеженого в своїй суті і якостях. Всі ангели підчинилися цьому Божому розпорядженню, але з різним наставленням: добрі послухались з любові, відчуваючи справедливість цього чину, - жертвували Богові свою любов і добру волю, повірили у те, що було вище їх розуміння. Люцифер же підчинився неохоче, бо не бачив іншої можливості. Йому забракло бажання і любові творити справедливість. Хоч він ще не позбувся ласки через свою холодність і неквапливість при віддаванні Богові належної честі, його ангельські чесноти вже були в небезпеці і достатньо не промінювали.

В другій стадії ангелів повідомили, що Бог намірився створити людей - розумних сотворінь, нижчих рівнем від ангелів, щоб вони теж любили, боялись і шанували Бога, як їхнього Автора і вічне Добро. Ті сотворіння мали отримати великі ласки, і Друга Божа Особа побажала прийняти на себе людську плоть, вивищуючи її до рівня Божественності. По тій причині ангели повинні були визнати Другу Божу Особу своїм Начальником не лише як Бога, але і як Богочоловіка, відповідно возхваляючи Його і шануючи. Більше того, вони мали служити Йому і бути нижчими по гідності і обдаруваннях. Для того, щоби вони погодилися з оцим розпорядженням, їм було представлено, що іменно цей Богочоловік є джерелом ласки, яку вони вже дістали, і - слави, яку ще мають одержати; - що вони, як і решта сотворінь, є сотворені для Його прослави; - що всі розумні істоти стануть народом Божого Сина, будуть знати і шанувати Його, як свого Голову. Добрі ангели охоче підчинилися цій Божій Волі з найбільшою покорою і любовю. Але люцифер, повний зависті і гордості, не підкорився, і підбунтував своїх прихильників пристати до нього. Він переконав їх, що якраз він має бути їхнім головою, встановить уряд, віддільний і незалежний від Христа.

Тоді ж Ангелам дали третє розпорядження: вони повинні були визнати вищість над ними не лише Воплоченого Слова, але й тої Жінки, в чиїм лоні мав прийняти плоть Єдинородний Син Бога Отця; ця Жінка мала стати Царицею і Володаркою всіх сотворінь. Ріночасно Всевишній показав у видінні всім ангелам (добрим і злим), постать Пречистої Діви з досконалою людською природою, Цариці Небес, наділеної обильнішими Божими ласками й дарами, ніж вся решта сотворінь. Це про Неї писав в Одкровенні Св. Апостол Йоан: "І знамення велике видно було на небі - жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її -вінець із дванадцяти зірок".

Добрі ангели із ще більшим запалом сповнили Божу Волю, прославляючи Премудрість і чудесні діла Найвищого. Люцифер же і його послідовники сягнули ще вищого ступеня гордості і непослуху. Він несамовито змагав, щоб стати головою всього людського роду і всіх ангельських хорів; а якщо мало би статися воплочення, то щоб воно звершилось із ним. Із страшними блюзнірствами він виступив проти ухвали, що ставила його (і всіх ангелів) нижче від Матері Воплоченого Слова. З непогамованим обуренням він повстав проти Автора цих великих чудес і закликав до спротиву других ангелів, кажучи: "Несправедливі є ці накази, і кривда вчинена моїй величі. Цей людський рід, на котрий Ти, Господи, дивишся з такою любовю і так дуже прихиляєшся до нього, я буду переслідувати і знищу. На це я спрямую всю мою силу й прагнення. І цю Жінку, Матір Слова, я скину з того місця, на яке Ти намірився поставити Її. І цей план, який Ти уложив, зведу наніщо моїми руками" Це горде чванство розгнівило Господа, і щоб усмирити люцифера, Він промовив до нього: "Ця Жінка, що її ти відмовляєшся вшанувати, зітре твою голову, і Нею ти будеш переможений і знищений. І якщо через твою гордість смерть вступить у світ, то життя і спасення для смертних ввійдуть через покору цеї Жінки. Ті, що мають природу і подобу того Чоловіка й Жінки, будуть втішатися дарами й вінцями, які ти і твої послідовники згубили".

Добрі ангели побачили справедливий гнів Най­вищого супроти люцифера і, сповнені гарячим бажанням приспішити прославу Бога, попросили дозволу стати проти збунтованих ангелів.

Тоді відбулась та велика битва в Небесах, яку описує Св. Йоан у "Одкровенні": "... 7. І настала війна на Небі. Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його. 8. Та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на Небі. 9. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, - повержено на землю, і ангели його з ним повержені".

На шостий день Бог сформував і сотворив Адама, на вигляд, як 33-літнього мужчину. Бо це був вік, в якому Христос мав бути засуджений на смерть. Адам був тілесно так подібний до Христа, що не було жодної помітної різниці. Душа Адама також була подібна до Христової душі. Від Адама Бог утворив Єву, що була по зовнішному виду і фігурі повною подобою Пречистої Діви. Бог дивився на ті прототипи грядущих Ісуса і Марії з найбільшим задоволенням і прихильністю. Він нагромадив на них незліченні благословення, так якби хотів втішатися і їх потомками, аж поки прийде час для народження Ісуса і Марії.

Але дуже коротко тривав цей щасливий стан, в котрім Бог сотворив батьків людського роду. Зависть змія розворушилась проти них, бо сатана нетерпляче чекав їх Сотворення. Він не знав, як їх було сотворено і хто вони були, бо Бог закрив це від нього. Але сам по собі він додумувався, підозрівав, що Адам - то предсказане Богом воплочене Слово, а Єва - Його Матір, та Жінка із "Одкровення", яку він відмовився вшанувати. Його підозріння зміцнилося, коли він оцінював досконалість їх душ і тіл, коли побачив, як Бог із батьківською любовю зробив їх панами усіх сотворінь, дав їм надію на вічне життя, коли підслухав їх бесіди про Божі Заповіді. Лють дракона зросла до нестями, і він забрав би був їм життя, коли б не знав, що Найвища Сила йому перешкодить. Тому він став обдумувати, як позбавити їх ласки Найвищого і зробити їх неприятелями Бога. Він почав слідкувати за ними, шукаючи слабких місць в їх характерах. Накінець пастка була обдумана. Він рішився підступити до жінки, бо йому здалось, що її вдача була делікатніша й нестійка, і притім була певність, що це - не Христос, якого він боявся. Крім того, він був більш роз'юшений проти жінки, відколи побачив чудесне знамення у Небі й почув погрозу від Бога Отця. Отже він спочатку на відстані занепокоїв думки і уяву Єви, щоб вивести її із стану духовної рівноваги, а потім наблизився у виді змії і втягнув в розмову. Вона повірила йому, порушила Божу Заповідь, підмовила Адама вчинити те саме. Настала руїна для них і їхнього оточення; вони і ми згубили щасливий Рай, в котрому Бог їх примістив.

Коли після упадку Адама і Єви їх внутрішня краса, зовнішня привабливість і первісна справедливість перемінилися в потворність гріха, люцифер відсвяткував свій тріюмф у товаристві демонів з неймовірною радістю і нахвалянням. Але тішився він недовго, коли побачив, як всупереч його надіям, Божа любов милосердно обійшлася з порушниками, дала їм шанс відпокутувати, надіятися на прощення, і вернути собі Божу ласку. Коли демони зрозуміли вартість каяння, все пекло розгубилось. Розчарування люцифера зросло, коли він почув Божий присуд проти винних. А ще більше його вразило повторення тої погрози - "Жінка зітре твою голову", - яку він вже чув перед тим у Небі. Отже це була не та жінка, котру він спокусив!

Потомки Єви множились після упадку. І так само множилися добрі і лихі, вибрані й осуджені: ті, що йшли дорогою Христа Відкупителя, і інші - що слідували за сатаною. Вибрані горнулися до Бога, вправляючись у Вірі, покорі, милосерді, терпеливості і в усіх чеснотах; для побіди їм допомагали Божі дари й ласки, які вже заслужив для них Відкупитель і Господь ще перед своїм Воплоченням. А осуджені ішли за батьком брехні і автором гріха, наслідуючи його в гордості, зарозумілості, непристойності і злобі, заробляючи собі лише вічні муки й безпросвіток пекла.

Помимо цього всього, Найвищий в своїй незрівнянній ласкавості дав нашим прародичам благословення, щоб людський рід множився і зростав. Провидіння дозво­лило, щоб Єва в неправедному Каїні започаткувала лихі овочі гріха, а в невинному Авелі - земний прототип нашого Господа Ісуса Христа. З тої пори лихі тріюмфу­вали, а добрі - страждали, що триває в світі аж донині: Єрусалим богобоязнених і - Вавилон боговідступників, кожен із своїм провідником на чолі. В ході зміни поколінь Бог вибирав і плекав вибраний і найшляхетніший народ, а в його середовищі - славний і святий рід, з котрого Він мав походити по своїй плоті. Я не буду затримуватись на подробицях родоводу Ісуса Христа. Тільки скажу в похвалу Найвищому, що Він багато разів виявляв мені свою незрівнянну любов до власного народу, ласки, які Він йому подавав, чудесні і Пресвяті Тайни, які йому довірив, і як ті всі благодаті пізніше проявились в Його святій Церкві. Бо - "ніколи не спав, ні не дрімав Той, Хто призначив себе сторожем Ізраїля". (Пс. 120, 4).

Він виховав найсвятіших Пророків і Патріархів, що в писаннях і пророцтвах об'являли нам з глибини віків про те, що ми тепер маємо в своїм посіданні. Він бажає, щоб ми шанували їх за те, як високо вони цінили Закон милосердя, як ревно тужили за ним і молились за нього. Хоч пророки і Праведники з того народу не отримали ласки побачити Воплоченого Христа, вони були щедро нагороджені Господом, що виявляв Себе перед ними в пророцтвах і зворушував їх серця до молитви за Його скорий Прихід і Відкуплення всього людського роду. Одностайність і гармонійність всіх тих пророцтв, діянь і прагнень старинних отців були солодкою музикою для Найвищого, котра наблизила пору, в яку Він мав зійти, щоб особисто повести бесіду з людиною.

Потомство Адама розросталось; множилися праведні й неправедні. Рівнобіжно ширилися, з одного боку - лемент праведників за Відкупителем і, з другого боку - провини нечестивих, щоб завадити тому добру. Народ Найвищого і плани для тріюмфу Господнього Воплочення були в останніх стадіях підготовки для приходу Месії. Царство гріха в поколінні нечестивих поширило свою владу до крайніх меж, і тому відповідний час для направи прийшов.

Коли старинний змій заразив цілу землю своїм отруйним подихом і безсумнівно втішався повним контролем над смертними, що стали незрячі на світло розуму (Рим. 1, 21) і на Заповіді старинного писаного Закону;

коли замість шукати за Волею Бога і пізнавати її, люди потворили собі багато фальшивих законів і богів за своїм уподобанням;

коли злість на правдивого Бога і нехтування Ним стали звичними; коли світ, несвідомий своєї сплячки  й смертельної недуги, перестав молитись за своє вибавлення;

коли воцарилася гордість, а немудрих стало безліч; коли люцифер в своїй зарозумілості приготувався проковтнути чисті води Йордану; коли ці кривди все більше й глибше ображали Бога; коли Його Справедливість мала повне оправдання, щоб знищити все сотворене,

- ось якраз на тому схрещенні подій Найвищий зрівноважив ваготу Його незрівнянної Справедливості Законом Милосердя, і вирішив прислухатись до голосу своєї доброти, до гомону і вірного служіння праведних і пророків Його народу, а не - до свого обурення на злобу й гріхи решти людства. В цю темну ніч старинного закону Він післав у світ два ясні світильники, що мали об'явити про наближення світанку для Сонця Справедливості - для Христа, нашого Спасителя.

То були святі Йоаким і Анна, котрих Господь Бог сотворив і підготовив окремим рішенням для виконання їх особливих обов'язків. Святий Йоаким мав свій дім, родину і близьких в Назареті. Він був праведний і святий чоловік, просвічений світлом і спеціяльною ласкою з висоти, був обізнаний з багатьма тайнами Святого Письма і давніших пророків. В довготривалих і гарячих молитвах він просив, аби Бог сповнив свої обітниці; і його віра й добрі діла досягали Небес. Він був дуже покірний і чистий, вів святе й просте життя; а ще був дуже поважний і серйозний, незрівняно скромний і чесний.

А благодатна Анна мала дім у Вифлеємі, була найбільш невинною, покірною і гарною дівицею. З дитинства вела цнотливе, святе й замкнуте життя; мала велику схильність до безперервної самоосвіти і розмишлянь про високі речі, поряд з тим вона була дуже пильна й працьовита, бездоганна в праці і в духовному житті. Мала впоєне в свідомість знання про Святе Письмо, і глибоко розуміла його приховані і святі тайни. Вона була неперевершена в чеснотах віри, надії і любові. Оснащена тими всіми дарами, вона безнастанно молилася за прихід Месії. Її молитви були такі милі Господеві, що до неї можна би застосувати слова жениха із "Пісні пісень": "Ти зранила моє серце одною волосинкою твоєї шиї". Через те, без сумніву, Свята Анна займає високе місце серед Святих Старого Завіту, що своїми заслугами приспішили прихід Відкупителя.

Ця жінка також гаряче молилась, щоб Всевишній удостоїв її милості одержати чоловіка, котрий буде помагати їй дотримуватися старинного закону і завіту, і досконало виконувати всі Заповіді. Провидіння вчинило, що про ті самі речі і в той самий час молився до Бога Святий Йоаким. Обидві просьби були рівночасно предложені перед Трон Пресвятої Тройці. Прошення були вислухані і одобрені. Було поста­новлено, що Йоаким і Анна воз'єднаються в шлюбі і стануть батьками Тої, що буде Матірю Воплоченого Слова. Святий Архангел Гавриїл дістав доручення повідомити їх обох про постанову Пресвятої Тройці. У видимій формі він став перед Анною в час її молитви. Із трепетом і радістю вона припала до землі, щоб вшанувати сяючого і прекрасного післанця Небес. Але він їй не дозволив настільки впокорюватись, знаючи, що вона стане ковчегом правдивої Небесної манни -Пресвятої Марії, Матері Слова (чого інші ангели ще не знали). Не виявив він ще цієї тайни самій Святій Анні. Лише попросив уважати й так промовив: "Найвищий дає тобі своє благословення, слугине Божа, і буде твоїм спасенням. Всевишній почув твої прохання і бажає, щоб ти була в них наполеглива й продовжувала благати за прихід Відкупителя. Згідно з Його волею ти приймеш Йоакима, як твого супруга, бо він є чоловіком чистого серця і милий Господеві. В його товаристві ти зможеш неухильно дотримуватись Закону й служити Богові. Продовжуй твої молитви й просьби, і не проси про що-небудь інше, бо Господь догляне за всім. Ходи простими стежками правди і нехай твоя душа розмовляє з Небом. Молись далі за Месію і радій у Господі, котрий є твоїм Спасенням".

До Святого Йоакима Архангел Гавриїл промовив уві сні: "Йоакиме, будь благословенний Десницею Всевишнього. Будь стійким у своїх прагненнях, живи чесно й бездоганно. Це є Воля Всемогутнього на те, щоб ти прийняв св. Анну, як твою супругу, бо Господь провідав її своїм благословенням. Заопікуйся нею і ціни її, як заставу Найвищого, бо Він віддав її під твою відповідальність. " В наслідку цього Божественного повідомлення Святий Йоаким негайно попросив руки в цнотливої Анни, і вони одружилися, підчинившись Божому розпорядженню. Але жодне з них не обмо­вилось про свій секрет ще багато літ, про що згадаю я у відповідному місці.

Святі супруги замешкали в Назареті, далі ходячи Божими шляхами. Доходи від свого маєтку вони щороку ділили на три частини: на храм в Єрусалимі, на бідних, і - для пристойного утримання сім'ї і родини. Жили в незахмареному мирі і єднанні сердець, без суперечок і тіні недоброзичливості. Покірна Анна згідливо піддавалась у всіх справах волі Йоакима. А той Божий чоловік, наслідуючи її покору, намагався пізнавати бажання Святої Анни, довіряючи їй цілим серцем. І ніколи не помилився на цьому. Господь щедро наділяв святу дружину Анну великими ласками й світлом знання, щоб приготовити її до щасливої долі -стати матірю Тої, Котра мала бути Матірю самого Бога.

Двадцять літ благословенна пара не мала потомства. Це вважалось у жидів великим нещастям і неславою; бо нібито бездітних Бог наперед виключав із ласки породити Месію для вибраного народу. Тому святі Йоаким і Анна перенесли багато упокорень і образ від сусідів і знайомих. Бог дозволив на ці терпіння, щоб вони в терпеливості й покорі дозріли до найбільшої Божої ласки. Вони далі палко й витривало молилися, уважали на Божі накази і, врешті пообіцяли Господеві, що коли Він дасть їм потомство, то вони віддадуть його на службу до храму в Єрусалимі.

Через рік, діставши натхнення від Бога, Йоаким був в Єрусалимському храмі, приносячи молитви й жертви за прихід Месії і за своє запрагнене потомство. Прийшовши в Єрусалим з другими краянами, щоби віддати приписані дари й пожертви в присутності первосвященника, літній і достойний Йоаким наразився на догану з боку нижчого за званням священника Ізагара. Серед іншого той сказав: "Чому ти, Йоакиме, приходиш з твоїми дарами й жертвами, що не є милі Богові, поскільки ти є безвартісним чоловіком? Залиш це товариство й відійди. Не турбуй Бога твоїми дарами й жертвами, котрих Він не приймає". Святий муж, повний сорому й замішання, з покірною любовю звернувся до Бога: "Найвищий Господи і Боже! На Твій наказ і бажання я прийшов до храму. Той. що займає Твоє місце, погордив мною. Мої гріхи заслужили на цю неславу. Але тому, що я приймаю це упокорення з Твоєї Волі, не відкидай творіння Твоїх рук". Тоді -умиротворений, хоч повний жалю, поспішив із храму до свого господарства, яке мав в Єрусалимі, і там не один день наодинці благав Господа такими словами: "Найвищий і предвічний Боже, від Кого залежить все існування і направа людства! Я паду ниць в Твоїй живій Присутності. Благаю Твою безмежну Доброту зглянутися на недугу моєї душі і почути молитви мої і Твоєї слугині Анни. О, Господи, перед Твоїми очами всі мої бажання (Пс. 37, 10). І якщо я невартий, щоб мене почути, не погорди моєю покірною супругою. Господи Боже Авраама, Ісаака і Якова, наших праотців! Не ховай Твоєї доброти від нас; не позволь, бо Ти єси Отець, щоб я з моїми жертвуваннями попав в число осуджених і відкинутих, бо Ти не дав мені потомства. Пригадай, о Господи, жертви (Второз. 12, 27) і посвячення Твоїх слуг і Пророків, моїх предків, і глянь на їх труди, що були милі для Твоїх Божественних очей. Поскільки Ти приказав мені, мій Господи, молитися до Тебе у довір'ї, то згідно з величчю Твоєго Милосердя і влади даруй мені те, про що я молюся на Твоє бажання. Благаючи Тебе, я сповняю Твою Волю і виявляю послух, задля якого Ти обіцяв вислухати моє прохання. Якщо мої гріхи є на перешкоді Твоєму Милосердю, відніми те, що не подобається тобі й заважає Тобі. Ти всевладний, Господи Боже Ізраїлю, і все, що Ти бажаєш, осягаєш без перешкод. Хай моя молитва досягне Твого слуху; і якщо я нікчемний і маловажний, то зате Ти -безмежний і завжди готовий уділити милосердя упослідженим. Куди я дінуся від Тебе, Хто є Царем над царями і Володарем над панами? Ти осипав благосло­веннями Твоїх синів і слуг в їх поколіннях, і Ти навчив мене надіятись і прагнути Твоїх щедрот, що їх Ти давав моїм браттям. Якщо Ти ласкаво прихилишся до моєї просьби і подаруєш мені потомство, я віддам і посвячу його на вічну службу до твого святого храму. Я прив'язав мої очі і мою волю до Твоєї святої Волі, і усе бажав тримати їх подальше від проминаючих речей цього світу. Здійсни відносно мене те, що є згідне із Твоїм уподобанням, і потіш наші душі звершенням наших надій. Глянь із Твоєго Трону на цей негідний порох і піднеси його, щоб він зміг величати Тебе й хвалити Тебе. І нехай в усіх речах сповниться Твоя Воля, а не моя".

Подібно в той самий час виливала свою душу перед Господом Свята Анна: "Найвищий Боже, мій Господи, Сотворителю і Вседержителю вселенної, Якого моя душа вшановує, як правдивого Бога, безмежного, святого і предвічного! Упадаю ниць в Твоїй істинній Присутності і промовлятиму, хоч я є лише порох і попіл, виявляючи свої потреби і страждання. Господи Боже несотворений, вчини нас вартими Твого благословення, і дай нам святий овоч лона, щоб ми могли віддати його на Твою службу в храмі. Згадай, о Господи, що Анна, твоя слугиня, мати Самуїла - була неплідною і, що згідно із Твоїм щедрим милосердям її прагнення було сповнене. Я відчуваю у собі смілість, котра надихає і запалює мене, щоб я просила Тебе виявити мені таку ж милість. Тож вислухай, о Найсолодший Господи й Володарю, моє покірне благання! Згадай жертви, приношення і службу моїх предків, і ласки, котрі Твоя всесильна Рука вчинила для них. Хочу пожертвувати Тобі, о Господи, присвяту, приємну і милу для Твоїх очей. Але найбільше, що я спроможна дати Тобі, то мою душу, мої здібності і схильності, цілу мою істоту. Якщо Ти глянеш на мене з Твого Трону і даш мені потомство, то я із тої самої миті присвячу і пожертвую його для служіння Тобі в храмі. Господи Боже Ізраїлю! Якщо на те буде Твоя ласка і Воля - зглянутися на це нікчемне і бідне сотворіння, й потішити Твого слугу Йоакима, -то вислухай мою молитву. І нехай в усіх речах сповниться Твоя свята і предвічна Воля!"

Ось так молилися Святі Йоаким і Анна. їх просьби досягли Трону Пресвятої Тройці і були прийняті. Три Божі Особи (наскільки ми по-людськи можемо собі представити) промовили до святих ангелів наступними словами: "Ми вирішили в Нашій прихильності, що Особа Слова прийме людську плоть і що через Нього весь рід смертних знайде засіб для поправи. Ми вже оголосили про це і обіцяли Нашим слугам – пророкам із наміром, щоб вони об'явили про це світові. Гріхи живучих і їх злоба є такі велика, що Нам дуже важко вийти поза межі строгих правил Нашого Правосуддя. Але Наша доброта і Милосердя є більшими від їх усіх злодіянь, ані не можуть вони загасити Нашу любов до людей. Ми глянемо з Милосердям на творіння Наших рук, які Ми сотворили на Наш образ і подобу, і дамо їм спосібність стати спадкоємцями і учасниками Нашої вічної слави. Ми візьмемо під увагу служби і задово­лення, одержані від Наших слуг і приятелів, і врахуємо заслуги безлічі тих, що вирізнять себе в ділі Нашої прослави і приятелювання. І передусім, Ми маємо перед Нашими очами Ту, котра має бути вибрана, котра має бути миліша понад усі сотворіння, і виокремлена для Нашої приємності і вдоволення. Бо Вона має зачати Особу Слова в своєму лоні і одягнути Його в людську плоть. Поскільки цей твір, яким Ми виявимо для світу скарби Божественності, мусить мати початок, ця пора є для Нього сприйнятна й відповідна. Йоаким і Анна знайшли ласку в Наших очах. Ми глядимо на них з приємністю, і збагатимо їх найвідбірнішими дарами й ласками. Вони були вірні й стійкі в своїх випробуваннях, і в простоті і праведності своїх душ стали сприйнятні і милі для Нас. Нехай Гавриїл, як Наш посланець, принесе хвилину радості для них і для цілого людського роду. Нехай він об'явить їм, що в Нашій прихильності Ми глянули на них і вибрали їх".

Голос від Трону продовжував: "Гавриїле, просвіти, піднеси на духу і потіш Йоакима і Анну, Наших слуг. І скажи їм, що їх молитви дійшли перед Нашу

Присутність, і їх прохання були вислухані з милосердям. Обіцяй їм, що милістю Нашої Десниці вони отримають благословенний Овоч, і що Анна зачне Дочку, котрій Ми надаємо ім'я МАРІЯ".

Разом з тим уповноваженням Найвищого Гавриїл дістав роз'яснення про численні тайни і святі речі, що були зв'язані з цим повідомленням. Він зійшов з Небес, з'явився Святому Йоакимові під час молитви і промо­вив: "Праведний і чесний муже. Всевишній із Його всевладного Трону звернув увагу на твої прагнення, почув твої зітхання і молитви, і вчинив тебе щасливим на землі. Твоя дружина Анна зачне і породить Дочку, що буде благословенна між невістами. Народи узнають її, як благословенну. Той, Хто є Предвічним Богом, несотвореним, і Сотворителем усього, Найспра­ведливішим у своїх судженнях, всевладним і сильним, -посилає мене до тебе, бо твої труди і милостині були визнані. Любов змягчила Серце Всевишнього, приспі-шила Його Милосердя, і в своїй щедрості Він бажає збагатити твій дім і твою сім'ю Дочкою, яку зачне Анна. Сам Господь вибрав для Неї ім'я Марія. Нехай від самого дитинства Її посвятять для храму, а в ньому -для Бога, як ти це обіцяв. Вона буде вибрана, благородна душею, сильна і повна Святого Духа. ЗАДЛЯ НЕПЛІДНОСТІ АННИ ЇЇ ЗАЧАТТЯ БУДЕ НАДПРИРОДНИМ. Вона буде Дочкою, незвичайною у всіх Її ділах і через ціле життя. Прослав Господа, Йоакиме, за цю ласку і возвелич Його, бо в жодному іншому народі Він не вчинив чогось подібного. Ти підеш зложити подяку до Єрусалимського храму. І на підтвердження істинності цього радісного повідомлення ти стрінеш в Золотій Брамі твою сестру Анну, що прийде до храму в тому самому наміренні. Памятай, що чудесним є це повідомлення, бо Зачаття цього Дитяти утішить Небо й землю".

В міжчасі тричі благословенна Анна була затоплена в молитві і розважанні. Вона дуже перейнялася тайною Воплочення, яку із особливим просвітленням випро­шувала в Предвічного Слова. З найглибшою покорою і живою вірою вона молилась за якнайшвидший прихід Відкупителя людського роду: "Найвищий Царю і Володарю всього сотвореного! Я, найнікчемніше і негідне сотворіння, і все ж - витвір Твоїх рук, - хочу виблагати хоч би ціною мого життя, яке Ти дав мені, щоб Ти в Твоєму Милосерді прискорив час нашого спасення. О нехай Твоя безмежна Доброта прихилиться до Наших потреб! О щоб наші очі могли глянути на Обновителя і Відкупителя людей! Пригадай, о Господи, давніше милосердя, яке бачив Твій народ, коли Ти обіцяв свого Єдинородного! І нехай ця обітниця безграничної доброти роззброїть Тебе супроти нас! Хай він прийде тепер, той вимріяний день! Чи це можливо, щоб Найвищий зійшов із своїх святих Небес? Чи це можливо, щоб Він мав земну матір? Яка вона, та жінка, має бути, така ощасливлена і благословенна? О хто може бути достойним глядіти на Неї? Хто буде вартий стати слугою Її слуг? Благословенний є той рід, що матиме можливість бачити Її, припасти до Її стіп, щоб її вшанувати? Який премилий буде Її вигляд, а також -у її товариства! Благословенні будуть ті очі, що узріють Її, і вуха, що слухатимуть Її мову, і сім'я, з якої Найвищий вибере собі Матір! Здійсни, о Господи, цю постанову, сповни Твою Божественну доброчинність!"

Тут Святий Архангел Гавриїл не забарився стати перед святою Анною із такими словами: "Покора, Віра й милостині Йоакима і твої власні дійшли перед Трон Найвищого. Він посилає мене, свого ангела, щоб передати тобі новини, які порадують твоє серце. Його Величність бажає, щоб ти була тою ощасливленою і благословенною. Він вибирає тебе, щоб ти стала матірю Тої, котра має зачати і породити Єдинородного від Отця. Ти народиш Дочку, яку згідно із Божим наміром назовуть Марією. Вона буде благословенна між невістами і повна Святого Духа. Вона буде хмариною, що вивільнить росу з Небес для наснаги смертних, і в Ній звершаться пророцтва твоїх предків. Вона буде брамою життя і порятунком для синів Адама. Знай також, що я об'явив Йоакимові, що він матиме Дочку, яка буде благословенна і удачна. Але Господь не зволив дати йому повне знання про тайну, що Вона буде Матірю Месії. Тому стережи цей секрет. А тепер іди до храму, щоб воздати подяку Найвищому за те, що так уласкавив Тебе своєю Правицею. При Золотій Брамі ти стрінеш Йоакима, де обговориш із ним цю новину. Ти є та, яку Господь благословив особливим чином, котру Він бажає провідати і збагатити новими окре­мими благословеннями. На самоті Він промовлятиме до твого серця і дасть тут початок Законові ласки, оскільки в твоїм лоні Він дасть буття Тій, що має облекти Безсмертного у смертну плоть і людську постать. Ця людська плоть, воз'єднана із Словом, випише Закон Милосердя своєю власною кровю".

Святий Дух зміцнив серце Святої Анни, щоб воно не зупинилось з радості й захоплення. Вона негайно поспішила до Єрусалимського храму і там знайшла Святого Йоакима, так як заповів їй Архангел. Разом вони вознесли подяки Найвищому за це надзвичайне благословення і принесли окремі дари й пожертви. Вони поверталися додому заспокоєні й наново просвітлені ласкою Святого Духа, весело обговорюючи свою зустріч з Архангелом Гавриїлом. При тій оказії вони призналися одне одному, що двадцять років тому цей же самий Архангел Гавриїл приказав їм стати супругами, щоб вони могли служити Богові згідно з Його святою Волею. Тепер вони присягнули знову, що віддадуть обіцяну Доню до храму, а, крім того, обіцяли кожного року у цей день відвідувати храм із особливими дарами, молитися й давати милостині. Цю присягу вони сповняли до своїх останніх днів.

Розсудлива дружина Анна ніколи і нікому не обмовилась про таємницю, що її Доня має бути Матірю Месії. За Божою ласкою святий Йоаким дізнався про це лише на смертній постелі.

Трибунал, чи найвищий суд Божої Волі, є єдиним невідкличним джерелом і одинокою універсальною причиною усієї світобудови. Всі речі з їх умовами і обставинами є наперед ухвалені і визначені, так що ніщо не є забуто, ані жодна сотворена сила не може перешкодити здійсненню Постанови у найменшій мірі. Всі сфери діяльності і їх компоненти залежать від цього прецизійного урядування, що править ними і співділає з природними причинами без затримки і неомильно у всьому, що мусить статися. Бог діє у всьому і все утримує при існуванні виключно своєю Волею. Без Нього все повернеться знову в небуття. Але тому, що Він сотворив всесвіт для своєї слави і для слави Воплоченого Слова, Бог від самого початку відчинив шляхи і передбачив способи, якими Друга Божа Особа мала зійти на землю, прийняти людську плоть і жити серед людей; через Неї люди мали наблизитись до Бога, шукати Його, пізнавати Його, боятись Його, любити Його, служити Йому, хвалити Його і вічно втішатися Ним.

Коли надійшла відповідна, наперед передбачена пора, Три Божі Особи нараджувались поміж собою, мовлячи: "Тепер є час почати працю для Нашого благовоління і покликати в буття ту невинну істоту і ту душу, котра має знайти ласку в Наших очах більше, ніж усі інші. Дозвольмо собі спорядити її найбагатшими дарами, і зложім у Ній дорогоцінності Нашого милосердя. Поскільки всі другі, котрих Ми покликали до буття, виявилися невдячними і бунтівничими відносно Наших бажань, руйнуючи Наш намір, а іменно - намір зберегти їх в щасливому стані їх прародителів, і поскільки не було би властиво, щоб Наша Воля стала повністю ударемнена, - тому ось сотворимо душу відповідно до Нашого благовоління, плід Наших прикмет, диво Нашої безконечної сили, без тіні чи плями гріха Адама. Давайте, вдосконалимо твір, котрий є об'єктом Нашої всемогутності, зразком для досконалення Наших дітей і завершальним вінцем творіння. Всі згрішили через свобідну волю і постанову першого чоловіка. Тому нехай Вона буде єдиною істотою, в котрій Ми відновимо і здійснимо те, що вони згубили через своє відхилення. Нехай вона буде в найвищій мірі іконою і подобою Нашої Божественності, і хай вона навічно буде в Нашій Присутності вершиною Нашої доброї Волі і радості. Для Неї Ми заощаджуємо всі привілеї і ласки, що були призначені для ангелів і людей в Нашому першому рішенні при умові, коли б вони залишились у первинному стані. Те, що вони втратили, Ми відновимо у цій Істоті, і до цих дарів додамо багато інших. Таким чином, Наш перший декрет не буде ударемнений, а буде виконаний на вищому рівні через цю Нашу єдину Вибрану. І тому, що Ми призначали і приготовляли найдосконаліші і найцінніші дарунки для сотворінь, що втратили їх, тепер ми повернемо струмінь Нашої щедрості на Нашу Улюбленицю. Ми виймемо Її з-під природного закону, згідно з яким приходять у світ інші смертні, щоб посів змія не мав у Ній частки. Я зійду з Небес в Її лоно, і в ньому одягну себе в людську природу з Її матеріалу".

"Це личить і належиться безмірній доброті Нашої Божественності, щоб вона була забезпечена і огорнута найчистішим (тілесним; - прим. наша) матеріалом, неторканим і незапятнаним вадою. Бо не годиться, щоб Наша Справедливість і Провидіння знехтували тим, що є найбільш придатне, досконале й святе, а вибирали те, що є неповноцінне, поскільки ніщо не може противитись Нашій Волі. Слово, котре стане чоловіком, як Відкупитель і Учитель людей, мусить закласти підвалини під бездоганний Закон милосердя; і мусить через нього навчити, що батька й матір треба слухати і шанувати, як вторинну причину природного існування людини. Божественне Слово першим має сповнити Закон, вшановуючи свою вибрану Матір, прославляючи Її своєю правицею, щедро обдаровуючи Її найбільш чарівними, святими й прекрасними дарами й ласками. Серед них ще буде й виняткова честь і благословення. Вона буде непідвладна Нашому ворогові і його злобі, і тому буде вільна від смерті гріха".

"На землі Слово буде мати Матір без отця, а у Небі Він має Отця без матері. Тому щоб заіснувала належна відповідність, співвідношення і погодженість при називанні Бога Його Отцем, а цієї Жінки - Його Матірю, Ми бажаємо встановити з Нею найтісніший зв'язок, який лиш є можливий між сотворінням і його Богом. Отже в жоден момент дракон не буде чванитись своєю вищістю над Жінкою, яку Бог буде слухати, як свою справжню Матір. Ця гідність бути вільною від гріха є слушна і відповідає гідності бути Матір'ю Слова, і сама по собі є навіть більш вартісна і корисна. Бо це є більше благо бути святим, ніж тільки матірю; тим не менше, материнству для Бога належиться уся святість і досконалість. Людська плоть, форму котрої Він прийме, мусить бути вільною від гріха. Поскільки у ній Він має відкупити грішників, Він не повинен бути змушений відкуплювати власну плоть поряд з їхньою. Його людська природа, воз'єднана з Божественною, має бути ціною Відкуплення, а значить - захороненою від гріха. Ми вже наперед передбачили і схвалили заслуги Слова в цій самій плоті і людській вдачі."

"Вона буде правдивою дочкою першого чоловіка. Але згідно з вимогами ласки Вона, як виняток, буде вільна від хиб; а згідно з вимогами природи - буде найдосконаліша і сформована по Волі Провидіння. А тому що Воплочене Слово має бути Учителем покори і святості, і - виснажуватись для цієї мети, бентежачи суєту і помилені вірування смертних своїми добровільними терпіннями, що мають неоціненну вартість в Наших очах, Ми бажаємо, щоб Та, котра буде Його Матірю, досвідчувала ті самі труди і невигоди, щоб Вона була виняткова в терпеливості, достойна похвали в терпіннях, і - щоб Вона в єдності з Єдинородним принесла сприйнятні для Нас жертви скорботи для Її більшої слави."

"Тепер прийшов час, - додав Його Величність, -котрий був ухвалений Нашим Провидінням, щоб привести на світло Істоту, найбільш милу і приємну для Наших очей. То Істота, в якій людська природа є звільнена від первородного гріха, котра має роздавити голову дракона, - що була представлена тим над­звичайним знаком: Жінка, що появилась на Небі у Нашій Присутності, і - котра має одіти предвічне Слово в людську плоть. Надійшла година благословленна для смертних, коли скарбниця Нашої Божественності має відчинитись, і Брама Небес відімкнеться. Нехай приписи Нашої Справедливості будуть змягчені пока­раннями, котрі Ми дотепер вчинили над смертними. Нехай вийде наяву Наша схильність до Милосердя. Нехай сотворіння збагатяться, і нехай Божественне Слово заслужить для них скарби ласки і вічної слави."

"Тепер нехай людський рід прийме Обновителя, Учителя, Брата і Приятеля, щоб був життям для смертних, лікарством - для недужих, утішителем - для засмучених, бальзамом - для поранених, провідником і товаришем - для тих, що в клопотах. Хай тепер сповняться пророцтва Наших слуг і дані їм обітниці, що Ми пішлем Спасителя, щоб відкупив їх. А для того, щоб все було проведено відповідно до Нашого доброго наставлення, Ми повинні дати початок містерії, що була прихована з часу уладження світу. Ми вибираємо для сформування Нашої улюбленої Марії лоно Нашої слугині Анни. В ній Вона буде зачата; і нехай у ній буде сотворена та Преблагословенна Душа. Хоч Її зародження і формування будуть проходити відповідно до закону природного розмноження, вони будуть різнитися степенем ласки, згідно з ухвалою Нашої Всемогутності."

"Ви вже знаєте, як старинний змій з того часу, як побачив образ тої чудесної Жінки, пробує пере хитрювати всіх жінок, і - як починаючи з першої сотвореної, - він переслідує всіх тих, що успішно вдосконалюються у вчинках і в житті; він очікує знайти серед них Ту, що роздавить його голову. Коли він наткнеться на цю невинну і бездоганну Істоту, він побачить Її святість і вживатиме всю свою силу, щоб переслідувати Її на підставі свого враження про Неї. Зарозумілість цього дракона є більша від його сили. Тому така є Наша Воля, щоб ви (ангели; - прим. наша) взяли під особливу опіку це Наше святе Місто і кивот Воплоченого Слова, щоб захищали, стерегли, помагали Їй і обороняли Її проти Наших ворогів, щоб ви просвічували, зміцнювали й потішали Її з усією належною дбайливістю і пошаною так довго, скільки Вона буде мандрівником посеред смертних."

На цю пропозицію Найвищого всі святі ангели припали ниць перед Царським Троном Пресвятої Тройці, виявляючи свою готовість і завзяття, щоб виконати доручення Бога. Кожен змагався, щоб його призначили, і пропонував себе до такої почесної служби. Рівночасно всі вони воздали хвалу і подяки Всевишньому у нових піснях, бо прийшла година для здійснення того, за що вони з жаром молилися на протязі многих віків. Я припускаю, що ця їх молитва тривала ще з часу скинення з Неба злих ангелів на чолі з драконом. Тепер вони промовили до Господа: "Найвищий і незрівнянний Боже і Господи! Ти достойний всякої пошани, хвали і вічної слави. Ми є Твої сотворіння, що зроблені згідно із Твоєю святою Волею. Пішли нас, Всемогутній Господи, для здійснення Твоїх пречудних діл і тайн, щоби у всіх ділах були сповнені Твої Найсправедливіші бажання. " Такими висловами прив'язаності ангельські князі визнавали своє підданство; і - якби це було можливим, то побажали б ще піднестись у своїй чистоті і досконалості, лише щоб стати більше вартими звання сторожів і слуг Марії.

Тоді Найвищий вибрав і призначив по сто Ангелів із кожного з дев'яти хорів. До них Він приписав дванадцять інших, що мали особливішим способом сприяти Марії в тілесній і видимій формі; вони одержали емблеми чи гербові щити Відкуплення. Це ті дванадцять, про котрих згадує двадцять перша глава Одкровення, як про сторожу міських брам. Про них я говоритиму пізніше. Помимо них, Господь відібрав ще вісімнадцять Ангелів з найвищих рангів, що мали восходити і сходити по містичних Сходах Якова з повідомленнями від Цариці до Його Величності, і - від Господа до Неї. В додатку Всевишній відрядив сімдесять серафимів, найближчих до престола, щоб вони спілкувались та вели бесіду з Княжною Небес, так як вони розмовляють між собою.

На чолі цього непереможного загону став Святий Архангел Михаїл, начальник усього Небесного війська. Хоч він не завжди товаришував Цариці, він часто бував біля Неї і являвся Їй. Всевишній визначив його, як повноважного посла Христа, нашого Господа, а для особливих випадків, - як оборонця Його Пресвятої Матері. Подібним же чином, Святий Архангел Гавриїл став представником і міністром Предвічного Бога Отця у справах Княжни Небес. Так Пресвята Тройця наперед подбала про опіку і охорону Божої Матері.

Тепер Божа премудрість приготовила всі речі для накреслення пречистого образу Матері Милосердя, свобідного від природного зіпсуття. Вже раніше було відраховано і зібрано потрібне число старинних Патріярхів і Пророків; бо гори мали бути зведені, на яких мало збудуватись це містичне Місто Бога (Пс. 87, 2). Далі владою своєї Правиці Бог підібрав незрівнянні скарби Божественності, щоб дати Їй віно, як належить. Тисяча ангелів мала нести службу, як вірні піддані своєї Цариці і Володарки. Він передбачив для Неї благородне, царське походження, і вибрав найсвятіших батьків. Коли би десь у світі існували святіші від них, Бог напевно був би вибрав тих, ще ліпших, для майбутньої Матері Бога.

У формуванні тіла Пресвятої Марії Всемогутній ідеально зрівноважив всі матеріальні складники, так щоб вони найліпше сприяли діянням Її святої Душі. Цей напричуд гарно зрівноважений темперамент став пізніше джерелом безхмарності і внутрішнього миру, що панував в Її особі. Не було нічого у Неї, що мало би спричиняти шкоду організмові чи мінімальне нищення тіла: ні надміру, ні недостачі, ні забагато води, ні -замало, ні забагато тепла для підтримання життя і травлення, ні - замало.

В суботу, що надійшла, Всевишній сотворив Душу своєї Матері і вселив її у тіло. Таким чином в світ увійшла та чиста Істота, святіша, досконаліша й миліша для Його очей, ніж усі, яких Він сотворив, чи ще сотворить до кінця світу. Здійснюючи цю працю, Бог дотримався дивної подібності з попередніми трудами по Сотворенню світу на протязі шести днів. Отже тепер, без сумніву, Він відпочив, згідно з метафоричною мовою Святого Письма, бо сотворив найдосконалішу Істоту, даючи початок праці Божественного Слова і Відкуплення Ним людського роду.

Отже в момент злучення душі Пресвятої Марії із тілом Вона була наділена ласками і дарами більше, ніж найвищі серафими в Небесах. Не було жодної миті, щоб Їй забракло світла, дружби й любові Сотворителя. Вона зразу володіла вищим почуттям справедливості, ніж Адам і Єва перед упадком. Зразу Їй було дозволено вживати розум, відповідний до одержаних дарів. Вона не мала марнувати жодної хвилини життя, а - негайно включатися в працю, побажану і приємну для Її Сотворителя.

Хоч Її принарядили наче невісту, ізходячу з Небес, обдаровану всіми досконалостями і повним обсягом впоєних чеснот, не було намірено, щоб Вона вживала їх усіх нараз. Достатньо було, щоб вправлялась лише у тих цнотах, які личили Її поточному стану розвитку в лоні її матері. Серед них були три євангельські чесноти: віра, надія і любов, які стосувалися безпосередньо Бога. Вона вмить почала їх практикувати з найбільшим захопленням, пізнаючи тонким відчуттям віри Божественність з її досконалостями і безмежними властивостями, і - Пресвяту Тройцю з Її окремими Особами. Це знання віри не було пригамоване ширшою обізнаністю, яку Їй теж дав Бог, як я скоро тут покажу. Вона також вправляла чесноту надії, бачучи у Богові джерело щастя і свою остаточну мету. Від самого Зачаття Її освячена душа линула до Бога в нестримному прагненні воз'єднатись з Ним, не відволікаючись до інших предметів, ані не гаючись ні на мить у цьому стрімкому леті. Рівночасно вступала в дію чеснота любові, коли Вона бачила в Богові безконечне і найбільше Добро, і відчувала до Нього таку глибоку вдячність, що не кожен Серафим міг з Нею рівнятись.

В найвищій надприродній мірі Вона володіла іншими моральними чеснотами, як і Дарами й плодами Святого Духа. Вона була обізнана з цілим природним і надприродним порядком сотворених речей. Від першої хвилини існування в лоні матері Вона була мудріша, розсудливіша, більш просвічена і спосібна розуміти Бога і всі Його труди, ніж всі інші істоти, за винятком Її пресвятого Сина.

Відповідно до цього знання Марія з геройською посвятою захоплювалась Богом, як Автором всіх чудесних творів, хвалила, прославляла Його, покло­нялась Йому, виявляла покору і любов до Бога і жаль за гріхи, поповнені проти Нього. Без зволікання Вона віддавала себе, як жертву для Найвищого, бо відчувала, що злі ангели і люди не зуміли пізнати й полюбити Його. Вона просила, щоб святі ангели, Царицею котрих Вона вже була, помагали Їй прославляти Сотворителя і Господа усього, а теж - молилися за Неї.

У цьому місці Господь показав Їй призначених для Неї ангелів-хоронителів, котрих Вона пізнала і прийняла з радісною безпосередністю, запросивши поперемінно з Нею проспівати гимни похвали Найвищому. Вона звістила їм наперед, що такою буде їх служба в Її смертному житті.

Можна лише чудуватись, що хоч форми Її тіла в материнському лоні були ще майже непомітними, Бог вже дав здатність своїй Матері проливати сльози жалю через людське ображання Бога. У цій предивній скорботі з першого моменту Її тілесного існування Марія почала старатися за поправу людства і розпочала працю посередництва, заступання за грішників і надолуження. Вона жертвувала Богові лемент своїх предків і праведних на землі, щоб Його Боже Милосердя не відкладало дальше спасення смертних, котрих Вона розглядала, як своїх братів. Ще не бесідуючи з ними, Вона вже сильно любила їх, від самого початку існування. Вона прийняла на себе службу Добродійки для людей. Ці прошення Найвищий прийняв з більшим задоволенням, ніж молитви всіх Святих і ангелів, і не приховував цього перед Нею, майбутньою Матірю Бога. Вона відчувала любов Бога і Його бажання зійти із Небес для відкуплення людей, хоч не мала поняття, як то здійсниться. Це випадало, щоби Бог відчував себе зобов'язаним прискорити свій прихід задля молитов і прохань цієї Істоти. Вона ж бо була найбільш достойна Його любові.

Описуючи ці тайни Небесного Царя, я мушу признатись у своїй неспосібності чітко передати людськими словами те, що відчуває моя душа через дароване їй світло. Навіть якби я володіла більш точними термінами і виразами, змальовування цих тайн все одно виглядало би незграбним і прісним. Тому нехай ця людська обмеженість визнає себе недостойною і неспроможною спрямувати свої очі на це Небесне Сонце, через котре промені Божественності пробились у світ, хоч воно ще ховалось за хмарами в материнському лоні святої Анни. Якщо ми просимо позволення споглядати цей чарівний краєвид, то приступаймо до нього з найбільшою відданістю і побожністю, вільні від духа протирічення. Тоді нам буде дозволено бачити власними очима Божий вогонь, що горить у кущі, а не спалює його (Вихід, 3, 2).

Це акт справедливості, який належиться Предвіч­ному Богові, що коли сотворіння дістає розум, то перший його рух має бути до Бога. Через пізнання воно починає любити Його, шанувати Його і поклонятися Йому, як своєму Сотворителеві і єдиному правдивому Господу. Батьки з самого початку зобов'язані навчати дітей про Бога і дбайливо керувати ними, щоб вони зразу бачили свою остаточну мету і змагали до неї в перших діях свого інтелекту і волі. Вони повинні з великою чуйністю відтягати їх від легковажності і дитячого збиточництва, до яких штовхає їх людська природа, якшо нею не управляти. Якщо батьки і матері будуть дбати, щоб запобігти цій бездумності і розбещеності своїх дітей, будуть від немовляти вчити їх про їхнього Бога і Сотворителя, то опісля вони легко призви-чаються, щоб визнавати Його і поклонятись Йому.

Моя свята Мама, що нічого не знала про Мій розум і справжній стан, наперед дуже дбала про ці речі. Бо ще, коли вона носила Мене в своєму лоні, Вона славила Сотворителя в Моєму імені, і жертвувала служіння і подяки за те, що Він сотворив Мене; благала Його оборонити Мене і привести з лона на денне світло. Так само другі батьки повинні гаряче молитися до Бога, щоб душі їх дітей через Його Провидіння могли одержати Хрещення і звільнитися від рабства первород­ного гріха.

І якщо розумна істота не знала і не прославляла Сотворителя на світанку свого ума, вона повинна вчинити це, як тільки пізнає Бога через світло Віри. З цього моменту та душа мусить натужуватися, щоб ніколи не згубити його з-перед очей, завжди боятись, любити і шанувати Його.

Пресвята Марія, зачата без гріха, як ми вже описали, - була в душі цілком поглинута і захоплена своїм першим огляданням Божественності. З найпершої миті Її перебування в тісному приміщенні материнського лона Її благословенна душа почала й ніколи не переставала любити Бога.

Щаслива мати, Свята Анна теж проводила дні своєї вагітності одуховлено, під впливом діяння Святого Духа на всі її здібності. Але Боже Провидіння піддало її тяжким випробуванням, щоб вона заслужила собі на більшу нагороду. Люцифер із своїми підручними шукав по цілому світі за найсвятішими жінками, щоби знайти ту, чию постать він бачив у Небі. Найбільш видатні випадки він просліджував сам, не довіряючи умінням других, менш спосібних злих духів. Так він наткнувся на святу Анну.

Повний злоби і хитрості він приглядався до надзвичайної святості достойної пані Анни і всіх подій її життя. Хоч він не міг виміряти вартості скарбу, що був замкнений в її благословенному лоні (бо Господь закрив від нього цю і багато інших таємниць), все-таки він відчував потужну силу, що виходила від неї. Його озлоблювало те, що він не був годен знайти джерела тої таємної сили. В інші рази він успокоював себе думкою, що це звичайна вагітність, і що немає підстав для тривоги; ось так Господь лишив його на волю власних галюцинацій і примх. Тим не менше, погані передчуття не давали йому спокою, особливо, коли він спостеріг, як спокійно протікала її вагітність, і що багато ангелів стояло там на варті.

Сповнений підозри, дракон вирішив, якщо вдасться -то відібрати життя в блаженної Анни, а якщо ні, - то бодай позбавити її задоволення від вагітності. В безмежній гордині він вважав, що має силу відібрати життя в Тої, що буде Матірю Воплоченого Слова, чи навіть - життя Месії і Відкупителя світу, коли б він лише знайшов їх місцеперебування. Його пиха базувалась на перевагах його ангельської природи над станом і силою людської природи, так ніби обі не є підлеглі одній Божій Волі. Тому він нахабно підступив до Святої Анни, щоб спокушати її натяками, передчуттями, сумнівами і побоюваннями відносно правди про її вагітність в зв'язку з її поважним віком. Він пробував, чи не вдасться знайти якусь слабину, щоб захитати її волю. Але переможна пані оперлася тим нападам з покірною стійкістю, терпе­ливістю, з витривалою молитвою і сильним довір'ям до Бога. Вона звела нанівець хитромудрі підступи дракона, і за це заслужила собі на ще більшу ласку й охорону з Висоти. Бо тепер в її обороні брали участь ангельські князі, що стерегли її Пресвяту Доню. Але в своїй нестримній злобі ворог не лишив її в спокою. Оскільки через опір ангелів він не зміг звалити помешкання Святих Йоакима і Анни, щоби пошкодити її вагітності, він звернувся по поміч до людей. За намовою диявола одна з її знайомих жінок люто заатакувала Анну лайкою і глузуванням, твердила, що її вагітність походить від лихого. Слідом за нею пішли інші.

Благословенна Анна не дозволила вивести себе з рівноваги таким нападом; вона лагідно й покірно зносила образи, доброзичливо ставилась до своїх напасниць, навіть їм щедро помагала. Але вони, посідані дияволом, ще більше її зненавиділи: змовились відняти їй життя. Вмішалася однак тут сила Всевишнього, щоб ударемнити ті прояви їх природної жіночої слабості. Вони не тільки виявилися безсильними проти Святої; її упімнення схаменули їх, а молитви -навернули на добру дорогу.

Дракон був відбитий, але ще не переможений. Він знайшов доступ до служниці, що жила в домі Йоакима і Анни, і підбунтував її проти господині. Вона створила ще більший клопіт. Бо це був домашній ворог, і більш впертий і небезпечний, ніж другі. Проте з Божою поміччю свята Анна одержала ще славнішу перемогу. Сторож Ізраїлю не дрімав, але стеріг своє святе Місто (Пс. 121, 4), і так його обставив вартовими з найсильніших ангельських духів, що вони змусили до безславної втечі люцифера і його підручних. Їм вже більше не дозволили докучати благодатній матері, що вже очікувала народження благословенної Княжни Небес.

Воно сталося на восьмий день вересня, повних девять місяців по чудеснім Зачатті. Внутрішній голос Господа повідомив Анну, що час її родів настав. Повна радості вона впала ниць перед Господом, благаючи Божої помочі. Рівночасно за Божим Провидінням Благословенне Дитя Марія в цей момент знаходилася в молитовній екстазі, не відчуваючи зовсім, що приходить в світ.

Дитина народилася чиста і незаплямлена, прекрасна і повна ласки Божої, виказуючи тим, що Вона не підлягає природному закону і данині гріха. Хоч в загальних рисах вона народилася подібно до інших дочок Адама, Її народження супроводилось таким станом ласки, такими обставинами, що його можна вважати найчудеснішим народженням в світі, при­чинком для вічної хвали Її Сотворителя. О дванадцятій годині ночі ця Божественна Зоря прийшла у світ, відокремивши ніч старинного закону і його первісну темряву від нового світанку ласки. Її сповивали, обертали й одягали, як інших немовлят, хоча Її душа мешкала в надприродному світі. До Неї ставилися, як до інших немовлят, хоч своєю премудрістю Вона перевищувала всіх смертних і ангелів. Її мати не дозволила, щоб чужі руки торкались Дитяти: сама завинула Її в сповивачі. Свята Анна могла зразу зайнятись цією опікою, бо неподібно до інших матерів була звільнена від родових болів і трудів.

Прийнявши Дитя в свої руки, свята Анна промовила в духу до Бога: "Господи безграничної Мудрості і Сили, Сотворителю всього існуючого! Цей плід мого лона, що його я одержала від Твоєї щедрості, я жертвую Тобі з найбільшою вдячністю, бо Ти нагородив мене ним без жодної моєї заслуги. Розпоряджайся мамою і Дитиною згідно із Твоєю святою Волею, і глянь ласкаво на нас, непомітних із Твого високого Трону. Будь благословенний повіки, бо Ти збагатив світ Сотворінням, таким милим для Твого уподобання, і також за те, що в Ній Ти приготовив помешкання і кивот для Предвічного Слова. Я заношу мої вітання моїм предкам і святим Пророкам, а через них - усьому людському родові, - за цю запоруку Відкуплення, що Ти їм дав. Але як мені стати гідною, щоб опікуватись Тою, котру Ти дав мені в Дочки? - Мені, що негідна бути Її слугинею? Як мені поводитись із правдивим Ковчегом Завіту? Просвіти мене, о мій Господи і Царю, щоб я пізнала Твою Волю, і виконала її для Твого задоволення на службі у моєї Доні?"

Господь внутрішньо відповів достойній пані, щоб вона обходилась із своїм Небесним Дитям назовні так, як чинять інші матері, без виявів пошани; але щоб вона заховала в духу цю пошану, і виховувала це Дитя з усією материнською любовю і дбайливістю. Все те щаслива мама виконувала, обіймала і пестила свою Пресвяту Доню, як всі другі матері. Але вона завжди памятала про належну пошану і про Її призначення. Ангельська охорона милого Дитятка разом із безліччю других ангелів прислужувала Марії, коли Вона спочивала на руках у матері. Вони лучилися в Небесній музиці, яку часами чула й благословенна Анна. Тисяча ангелів, назначених сторожами величної Цариці, віддавали себе на служіння Їй. Це уперше Володарка Небес побачила їх у тілесній формі, з усіми відзнаками і шатами, як я опишу в іншому розділі. На Її просьбу вони разом з Нею воздавали хвалу Найвищому і славили Його в Її імені.

Тим часом, в сам момент народження Княжни Марії Найвищий післав Архангела Гавриїла, як посла, до святих Отців у аді. Небесний післанець зійшов, освітивши собою ту глибоку печеру, і утішив правед ників, що там перебували. Він сповістив їм, що світанок

вічного блаженства вже надійшов, і що поправа людини, якої так певно бажали святі Патріярхи і запові дали Пророки, вже розпочалася, бо народилась Та, що буде Матірю Месії. Тепер вони вже скоро увидять спасення і славу Найвищого. Святий князь дав їм зрозуміти найвищу досконалість Пресвятої Марії, і які чудесні діла Всевишній почав вершити через Неї; так вони краще усвідомили собі щасливий початок тайни, що мала закінчити їх затяжне ув'язнення в аді. Тоді всі святі Патріярхи, Пророки та інші праведники ураду­валися і новими гимнами хвалили Господа за цю ласку.

Всі ті події трапились у короткому проміжку часу. В першій своїй реакції на денному світлі наша Цариця впізнала своїх батьків і другі істоти. І зразу ж Рука Найвищого почала творити з Нею нові чуда, що були вище людського сприймання. В першому і найважнішому - Він післав незліченних ангелів, щоб доставили майбутню Матір предвічного Слова з тілом і душею до Небес, для сповнення Його дальших намірів відносно Неї. Святі князі послушно виконали наказ і прийняли Марію з рук Її святої мами; Анна навіть не запідозрила нічого, коли один з ангелів-хоронителів зайняв місце Дитяти в неї на руках. А торжественна процесія потягнулась в Небеса, щоб помістити ту істинну Веселку Згоди (Буття, 9, 12-17) у замку Царя царів і Володаря над володарями, де Вона пізніше мала перебувати повік. Це був другий крок в житті Пресвятої Марії - з землі до найвищих Небес.

Принесена до Неба руками ангелів, Дитятко Марія повна любові припала до землі перед Троном Найви­щого. Повторилось те (згідно з людським способом розуміння), що трапилось в оповіданні із Святого Письма, коли Ветсавія була вшанована сином Соломо ном, як цариця, в присутності ізраїльського тронного зібрання. Подібно, але славетніше Божественне Слово зустріло Дитятко Марію, яку Він вибрав як Матір, як Царицю вселенної. Хоч Марія ще не знала про свою справжню гідність майбутньої Божої Матері, ані про ціль проходячих тут містерій, Вона тим не менше розуміла, що перебуває перед лицем Пресвятої Тройці; бо Господь своєю ласкою зміцнив і відповідно пригото­вив здібності і розум новонародженого Немовляти.

Цариця була посаджена на Трон біля Господа, що мав стати Її Сином, і відразу почала просити, щоб Особа Слова зійшла з Небес на землю і злучилась з людською природою, як було обіцяно через старинних Патріярхів і Пророків. Марія благала Його прискорити направу людського роду, на яку ждуть так багато століть, в той час, як навколо множаться беззаконня і загибель душ. Найвищий почув це прохання своєї майбутньої Матері і запевнив Її, що Він незабаром зійде у світ, щоб одягнути на Себе і відкупити людську природу. Дальше - Найвищий побажав надати ім'я Дитяткові Цариці. Ангельських духів повідомили, що Три Божі Особи прийняли рішення ще перед віками створити милі імена ІСУС і МАРІЯ для Матері і Сина, для служіння котрим творився цілий світ.

В ході інформування про цю та много інших тайн святі ангели почули голос Бога Отця: " Наша Обраниця назоветься Марією, і це ім'я буде могутнє і чарівне. Ті, що закличуть до Нього з побожною любовю, дістануть найобильніші ласки. Ті, що вшанують Його і вимов­лятимуть з пошаною, будуть потішені і підбадьорені, і знайдуть у Ньому лікарство від своїх бід, скарби для свого збагачення, світло, що проведе їх до Неба. Воно буде грізним для пекольних сил; воно розчавить голову змії і здобуде славні перемоги над князями пекла". Господь віддав команду ангельським духам негайно об'явити те славне ім'я Святій Анні, так щоб постанова в Небесах була виконана на землі.

По цих словах святе Дитятко знову припало долілиць перед Троном, віддаючи з цілого серця подяки предвічному Богові; ім'я Вона прийняла із зворушливою радістю. А ласк і привілеїв отримала стільки, що для їх описання треба би спорядити цілу книгу з багатьма томами. Тим часом святі ангели вшановували Пресвяту Марію, як майбутню Матір слова, Царицю і Володарку, що посаджена на Троні праворуч свого Сина. Вони почитали Її святе ім'я, упадаючи ниць всякий раз, як воно звучало у словах Бога Отця, особливо ті ангели, що мали виписане то ім'я на своїх нагрудних емблемах.

В той час Свята Анна за Божим Провидінням була занурена в молитовному спогляданні тайн, що відноси­лися до гідності Божої Матері. Вона заховала їх глибоко у серці, обмірковуючи їх при догляданні святої Доні, що непомітно була повернута ангелами з Небес.

На восьмий день життя Цариці безліч ангелів чітким строєм зійшли з висоти, несучи гербовий щит із викарбуваним осяйним іменем МАРІЯ. Вони явилися благословенній матері Анні і сказали їй, що ім'я її Дочки буде Марія, що Боже Провидіння його вибрало й ухвалило, щоб Йоаким і Анна назвали так Дитину. Свята негайно закликала свого мужа, щоб повідомити його про це бажання Бога. Вони обоє покликали священника і своїх рідних, і урочисто надали своїй святій Дитині ім'я Марія. Ангели також відсвяткували цю подію своєю ангельською музикою, котру з людей чули лише Анна і Марія.

Для тебе, котру всупереч твоїй немічності і незначності Я милосердно вибрала, як свою ученицю і товаришку, маю таке напімнення: старайся всіми силами наслідувати Мене у вправі, в якій Я витримувала ціле Моє життя з найпершого моменту Мого народження, не пропускаючи ні одного дня, який би він не був повний праці і турбот. Вправа була такою. Кожного дня на світанку Я припадала до землі в присутності Найвищого і воздавала Йому подяки і хвалу за те, що Він - незмінний Бог, за Його безмежні досконалості, - що сотворив Мене з нічого; визнавала себе, як Його сотворіння і витвір Його рук.

Я благословлю Його і поклоняюся Йому, віддаючи належну шану, і возвеличую Його, як верховного Господа і Мого Сотворителя, як і Сотворителя всього, що існує. Я підношу Мій дух, щоб помістити його в руки Бога, жертвуючи себе з глибокою покорою і самозре­ченням, і прошу Його розпоряджатись Мною згідно з Його Волею і в цей день, і в усі дні Мого життя, а також - навчити Мене сповняти те, що Йому найбільше подобається. Це Я повторяла багато разів під час видимої праці дня, а в невидимих трудах - найперше зверталася до Його Величності, просячи поради, позволення і благословення для всіх Моїх справ.

Дуже побожно стався до Мого премилого імені. Бажаю, щоб ти переконалась у великій вартості і привілеях, які йому надав Всевишній; Я сама, як побачила у Небі ті привілеї, то відчула себе дуже зобов'язаною чинити відповідне надолуження. І всякий раз, коли ім'я МАРІЯ Мені приходить на ум (а це трапляється часто), або коли Мене покличуть тим іменем, то Я відчуваю прилив вдячності і новий запал для служби Господеві, Котрий дав його Мені.

Ти носиш те саме ім'я. Тому бажаю, щоб воно пропорційно викликало ті самі почуття у тебе, і щоб ти точно наслідувала Мене відповідно з даною лекцією, починаючи з цього дня і надалі, не пропускаючи найменшого пункту. І якщо у своїй немочі ти впадеш, то негайно піднесись і з жалем визнай свою помилку в присутності Господа і Моїй. Повторяючи ретельно ці святі вправи знов і знов, ти знайдеш пробачення за хиби і призвичаєшся змагати до чесноти, найвищої і найприємнішої для Господа. Тоді, йдучи за світлом, яке Він дає, і прямуючи до мети, що є найбільш милою тобі і Мені, ти знайдеш ласку, щоб слухати, уважати й підчинятись у всіх речах твоєму Обручникові й Господеві. Він шукає в тобі тільки те, що найчистіше, найсвятіше й досконале, і волю - скору і завзяту, щоб те найкраще пустити у дію.

Царську дитину трактували, як і других дітей Її віку. Її пожива була звичайною, тільки - в меншій кількості. Подібно - із сном, хоч батьки дбали, щоб Вона достатньо спала. Вона не причиняла клопотів, ані не плакала через досаду, як це робили інші діти. Вона завжди була милою і нікому не докучала. Вона не поводилася, як звиклі діти, бо часто плакала і зітхала через гріхи світу, чекаючи його Відкуплення завдяки приходу Спасителя (наскільки дозволяли Їй на це вік і гідність Цариці). В Неї був милий вираз обличчя, що виявляло серйозність і особливу гідність, нічого дитячого. Часами вона дозволяла, щоби Її пестили, але вміла поставити межу своєю серйозною простотою, щоб знеохотити надмірну безцеремонність. Її мудра мама Анна обходилася із своєю Донечкою надзвичайно дбайливо і ніжно; подібно, Її татко Йоаким любив Її, як батько і як святий муж, хоч не мав тоді поняття про велику тайну. Дитя, із свого боку, його дуже кохало, - і як батька, і як Божого улюбленця. Воно допускало, щоби батько пестив Її більше, ніж другі, але за Божим натхненням і Йоаким і прочі виявляли зовні свої почуття з надзвичайною пошаною і уміркованням.

Дитятко Цариця завжди була ласкавою, бездоганною і милою. Її дитячий вік не перешкоджав допливу Божої ласки до Неї. Навіть у сні Вона ніколи не припиняла внутрішніх актів любові до Бога і других духовних вправ. З Божої Волі тим привілеєм можуть втішатись і другі люди. Але очевидно, що для Тої, Котру Всевишній вибрав, як свою Матір і Царицю всього сотвореного, ця ласка була подана понад всяку міру і поняття.

Немовлята не говорять, аж доки не навчаться мови. Марія ж володіла всіми людськими здібностями, включаючи і здатність говорити, вже з моменту свого Зачаття. Але вона добровільно мовчала півтора року згідно з передбаченням Найвищого, щоб не вирізнятися між другими дітьми. Як виняток, тоді Вона вживала мову лише при бесідах із своїми ангелами-хоронителями і в молитовних звертаннях до Господа. Але Її мати цього ніколи не чула і не знала, що Марія може говорити. Півтора року проминуло в такій повній мовчанці. Марія надолужувала своїм батькам іншими зовнішними виявами пошани і любові: при кожній нагоді затримувала в своїх рученятах долоні батьків, цілувала їх з найбільшим розчуленням і покірністю; і поступала так само, поки вони жили. Цим способом Немовлятко випрошувало їх благословення. Вони були щасливі з Нею, бо Вона вгадувала наперед всі їхні бажання, і намагалась їх сповнити, ще нім вони щось скажуть.

Коли Їй сповнилось два роки, Марія почала виявляти особливу жалість і милосердя для убогих. Вона випрошувала для них милостиню у святої Анни, і милосердна мама радо уступала як заради бідних, так і для задовільнення вразливих відчуттів її Пресвятої Доні; вона заохочувала майбутню Учительку милосердя любити і поважати убогих. Помимо випрошування милостині в матері Вона відкладала для бідних ще й частину від власної їжі. Вона вважала цю милостиню не ласкою для бідних, а довгом, що їм належиться по справедливості, говорячи в своєму серці: "Цей мій брат і пан заслуговує на те, що потребує, і що я отримую без всякої заслуги. " При жертвуванні милостині Вона цілувала руки бідних, а на самоті із ними - навіть ступні чи, якщо це не вдавалось, - то навіть землю, по якій вони ступали. Милосердячись над ближніми, Вона не забувала вставлятись перед Богом і за їхні душі.

Неймовірним був також вияв покори й послуху пресвятої Дитини, коли Її почали вчити читання і других шкільних предметів. Ангели були захоплені премудрістю і покорою Дитини, що діставши від Всевишнього повне знання про всі сотворені речі, дозволяла, щоб Її навчали подібно до звичайних людських дітей.

Наближався до завершення третій рік життя Пресвятої Марії, коли Вона мала пунктуально сповнити своє приречення, дане Всевишньому, - стати на службу Йому в Єрусалимському храмі. Тому Дитятко Марія вже шість місяців наперед почала готовити свою матір до неминучої розлуки, виявляла своє палке бажання жити в цьому храмі. Вона нагадувала мамі, скільки ласк вони одержали від Господа, якої вдячності Він заслуговує від них, потішала, що якщо Її посвятять Богові у храм, то Вона як Доня, стане для матері ще ближчою, ніж дома.

Свята Анна слухала стримані настоювання своєї Дитини, була готова підкоритись Божій Волі; але, все одно, серце їй краялось при думці про розставання з таким незрівнянним і милим Скарбом. Вона була би на місці вмерла з глибокого жалю, якби її не підтримувала рука Всевишнього. В горю вона промовила до Дитятка: "Моя люба Доню, багато років я прагнула тебе, і лиш пару літ маю щастя мати твоє товариство. Але нехай сповниться Божа Воля. Не хочу ламати своєї обітниців, в якій прирекла відіслати тебе до храму. Але ще є час! Май терпеливість, поки настане той день, коли сповниться твоє бажання."

Пару днів перед тим, коли Пресвятій Марії сповнилось три роки, Вона власкавилась отримати видіння, в якому Господь дав Їй знати, що прийшов для Неї час відійти до храму і жити там в посвяті Його служінню. Її невинна душа переповнилась радістю і вдячністю за цю пригадку, і Вона подякувала Богові такими словами: "Найвищий Боже Авраама, Ісаака і Якова, моє предвічне і найвище Добро! Тому що я не в силі Тебе вартісно возхвалити, нехай це вчинять ангельські духи від імені цієї покірної рабині. Бо Ти, безмірний Господи, що не потребуєш нічого, глядиш на цього нікчемного хробачка землі з Твоїм безгра­ничним милосердям. За що мені така ласка, що Ти приймаєш мене до свого Дому й служби, хоч я не заслуговую найжалюгіднішого місця на землі для мого проживання? Але якщо Ти настоюєш на цьому, бо Ти -великодушний, то благаю Тебе надихнути серця моїх батьків, щоб вони виконали Твою святу Волю."

В ту саму пору свята Анна теж мала видіння, в якому Господь приказував їй виконати приречення: передати свою Дочку до храму точно в день, коли Їй сповниться три роки. Без сумніву, цей наказ причинив святій Анні більше горя, ніж Боже розпорядження для Авраама пожертвувати свого сина Ісаака.

Святого Йоакима теж навідав Господь із тим самим наказом. Порадившись, Йоаким і Анна призначили день відправлення Дитятка до Єрусалимського храму. Великим було горе цього святого мужа, але не дорівнювало переживанням Анни: бо він ще не знав, що його Доня буде Божою Матірю.

Слова Цариці

Моя найдорожча доню. Пам'ятай, що всі живучі родяться, щоб померти, лише не відають, коли. Вони є певні, що життя коротке, що вічність не минає, і що тільки у цьому житті вони будуть пожинати вічне життя або вічну смерть. У цій небезпечній подорожі життя Бог встановив, щоб ніхто напевно не знав, чи є людина варта Його любові, чи - ні; бо якщо людина є в своєму розумі, ця непевність підштовхує її змагати з усієї сили до дружби із тим Господом. Божа справедливість вступає в дію, як тільки душа дістає розум; бо з цього часу і надалі Він просвічує, і спонукує, і провадить людину до доброчесності, і відтягає її геть від гріха, навчає її розрізнювати між вогнем і водою, схвалювати добро й осуджувати зло, вибирати чесноти й відкидати неморальність. Більше того, Бог кличе й побуджує душі своїм святим натхненням і постійним підказуванням, дає поміч Святими Тайнами, правдами Віри і Заповідями. Він веде людину вперед через її ангелів-хоронителів, проповідників, сповідників, служителів Церкви й учителів, - особливими терпіннями й ласками, смертю і другими трафунками, накресленнями Його Провидіння. Він розпоряджається всіми речами навколо людини таким чином, щоб притягнути до себе всіх людей, бо Він бажає всіх спасти. Таким способом Він надає в розпорядження сотворінь величезний набір милосердної помочі й підтримки, котрий вони можуть і повинні ужити для свого досконалення.

Цьому всьому противляться тенденції нижчої й чуттєвої природи, зараженої гріховним збудженням, що стремлять до чуттєвих речей, тривожать ум низькими апетитами й огидами, закріпачують волю фальшивою свободою некерованих пожадань. Також нечистий своїми чарами, облудними й беззаконними підмовами притемнює внутрішнє світло й ховає смертельну отруту під приємною покривою. Але Найвищий так легко не забуває своїх сотворінь; Він поновлює своє милосердя й поміч, прикликуючи заблуканих знов і знов. І коли вони відповідають на Його перший поклик, Він ще додає ласк згідно з Його Справедливістю, збільшуючи і помножуючи їх по мірі того, як душа на них відповідає. У винагороду за перемогу, яку душа здобуває над собою, сила її хтивості і пристрастей слабне, дух звільнюється, щоб ширяти вище, і підноситься понад власні схильності і понад демонів.

Але якщо людина нехтує можливістю піднятися понад свої низькі жадання і перемагати свою непам'ятливість, вона уступає ворогові Бога і її самої. Чим більше чоловік відчужує себе від Божої доброти, тим більш невартним він стає таємних закликів Найвищого, і тим менше він цінить Божу поміч, якою би великою вона не була. Бо нечистий і пристрасті одержують більшу зверхність і владу над його інтелектом, чинять його більш не придатним і неспосібним прийняти ласку Всевишнього. На цьому, Моя дорога доню, спочиває ціле спасення чи осудження душ, тобто - чи вони починають допускати до себе чи відпихати ініціативи Господа. Я бажаю, щоб ти не забувала цього повчання, так щоб ти могла відповісти на численні заклики, які одержиш від Найвищого. Дивись, щоб ти була сильною у побо рюванні Його противників і пунктуально дбайлива, щоб подобатись твоєму Господеві; бо так ти задовільниш Його і вислухаєш накази, котрі пізнаєш через Божественне світло. Я дуже кохала Моїх батьків, і ніжні слова Моєї матері зранили Моє серце. Але тому, що Я знала, що це Божа Воля, щоб їх залишити, Я забула про її дім і про своїх рідних, щоби піти за Моїм Супругом  (Святий Дух; - прим. наша). Належна освіта і поучування  дітей  багато можуть вчинити, щоб полегшити їм практикування  доброчесності, бо це приучує їх від самого світанку розуму йти  за його, провідною зорею.

[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

[ Cкачати книгу:" Марія " ]

[ Купити книгу: "Марія" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!