Християнська бібліотека - Як треба наставляти братію і як слухатися наставників Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Авва Доротей: Поучення і послання
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Як треба наставляти братію і як слухатися наставників
   

Повернутися до змісту книги "Авва Доротей. Поучення і послання"


Повчання 17. До наставників у монастирях і до учнів, як треба наставляти братію і як слухатися наставників

Якщо ти настоятель братів, дбай про них зі сокрушеним серцем і поблажливим милосердям, наставляючи та навчаючи їх чеснот ділом і словом, але більше ділом, бо приклад впливовіший від слова. Якщо можеш, будь для них прикладом і в тілесних трудах, а якщо ти немічний, то перебувай в доброму устрої душевнім і в перерахованих апостолом плодах Духа: у любові, радості, мирі, довготерпеливості, благості, милосерді, вірі, лагідності і здержливості від усіх пристрастей (Гал, 5, 22.23). За провини, що трапляються, не обурюйся надмірно, а без збентеження показуй шкоду, що походить від такого вчинку. Якщо треба зробити догану, то звертай увагу на особу й вибирай зручний час. Не карай суворо за малі промахи, наче ти сам абсолютно праведний, і не часто звинувачуй, бо це обтяжує і навичка до звинувачень веде до нечутливості та недбалості. Не наказуй владно, а зі смиренням, наче радячи братові, бо таке слово легше приймається й сильніше переконує і заспокоює ближнього.

А під час збентеження, коли брат тобі противиться, стримай язик твій, щоби зовсім нічого не сказати з гнівом, і не дозволяй серцю своєму вивищитися над ним; але пригадай, що він - брат твій і член во Христі і образ Божий, що терпить спокусу від нашого спільного ворога. Змилосердися над ним, щоб диявол, поранивши його дратівливістю, не полонив його й не умертвив злопам'ятністю, і щоб від нашої неуважності не загинула душа, за яку Христос помер. Згадай, що й тебе перемагає пристрасть гніву і, судячи зі своєї власної немочі, май співчуття до брата твого, дякуй, що трапилася нагода Простити іншому, щоб і ти отримав від Бога прощення більших і численніших гріхів, адже сказано: «Прощайте, і проститься вам» (Лук. 6, 37). Чи не гадаєш ти, що брат твій зазнає шкоди від твого довготерпіння? Але апостол заповідає перемагати зло добром, а не добро злом (Рим. 19, 21). І отці говорять: «Якщо ти, роблячи зауваження іншому, впадаєш у гнів, то ти сповниш лише свою власну Пристрасть, а жодна розумна людина не руйнує свого дому для того, щоб збудувати дім ближнього». Коли ж збентеження продовжується, то присилуй своє серце й помолись, кажучи так: «Боже милосердний і чоловіколюбний! Ти з невимовної Твоєї благості сотворив нас з нічого для насолоди Твоїми благами і кров'ю Єдинородного Сина Твого, Спаситєля нашого, прикликав нас, що відступили від Твоїх заповідей! Прийди і нині, допоможи немочі нашій, і, як колись заборонив Ти схвильованому морю, так і нині заборони обуренню сердець наших, щоб Ти водночас не втратив нас обох, дітей Твоїх, умертвлених гріхом, і щоби не сказати нам: «Яка користь із крові моєї, коли я зійду у зітління» (Пс. 29, 10), і: «Амінь, кажу вам, Я вас не знаю» (Мт. 25, 12); світильники бо наші погасли від браку єлею». І після цієї молитви, коли серце твоє смириться, тоді вже можеш розумно й зі смиренням серця, згідно з апостольською заповіддю, викривати, погрожувати, напоумлювати та зі співчуттям лікувати й виправляти брата як немічного члена (Гал, 6, 12; Тим 4, 2). Тоді-бо і брат, усвідомивши своє розлючення, прийме твої настанови з вірою, і ти своїм миром умиротвориш і його серце. Тож хай ніщо не розлучить тебе зі святою заповіддю Христовою: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем» (Мт. 11, 29); бо найперше треба турбуватися про мирний настрій так, щоб навіть зі справедливого приводу чи заради заповіді зовсім не бентежити серця у переконанні, що ми всі заповіді стараємося виконувати саме заради любові й сердечної чистоти. Наставляючи таким чином брата, почуєш і ти цей голос: «Як винесеш чесне з недостойного, будеш як уста Мої» (Єр. 15, 19).

Якщо ж ти перебуваєш під послухом, то ніколи не вір своєму серцю, адже воно осліплює прив'язаностями старої людини. Ні в чому не йди за своїми судженнями, і сам нічого не призначай собі без запитання й поради. Не думай і не припускай, що ти кращий і праведніший від свого наставника, і не досліджуй діл його, бо в іншому разі ти часто можеш обманутися і впасти у спокусу, бо це є омана лукавого, який хоче перешкодити досконалому згідно з вірою послухові й позбавити нас твердого спасіння, що з цього виникає. Чинячи так, ти коритимешся спокійно й безпечно, не блукаючи йтимеш дорогою отців наших. Примушуй себе й відсікай свою волю в усьому, і благодаттю Христовою через навчання набудеш звички відсікати свою волю; і потім чинитимеш це без примусу й скорботи, аж виявиться, що все буде відбуватися так, як ти хочеш. Не бажай, щоб усе чинилося так, як ти хочеш, але бажай, щоб воно було так, як буде, і в такий спосіб будеш мирний з усіма. Втім, це стосується того, в чому немає переступу заповіді Божої чи отцівської. Намагайся в усьому докоряти самому собі й розумно виконуй заповідь вважати себе за ніщо. І віруй, що все, що трапляється з нами, до найменшого, буває з промислу Божого, і тоді ти без збентеження переноситимеш усе, що находить на тебе.

Віруй, що безчестя і докори є ліками, які лікують гордість душі твоєї, і молись за тих, хто докоряє тобі, як за істинних лікарів (душі твоєї), маючи переконання, що той, хто ненавидить безчестя, ненавидить смирення, і хто уникає тих, що його засмучують, той втікає від лагідності. Не бажай знати про недоліки ближнього і не приймай на нього підозр, які навіює тобі ворог; якщо ж вони і виникають у тобі через нашу гріховність, то старайся перетворювати їх на добрі помисли. Дякуй за все і здобудь благість і святую любов. Найперше будемо всі оберігати совість нашу в усьому: у ставленні до Бога, ближнього і до речей; і перед тим, ніж скажемо чи зробимо що-небудь, перевірмо, чи згідно це з волею Божою; і тоді, помолившись, скажемо чи вчинимо це й покладемо неміч нашу перед Богом, і благість Його допоможе нам в усьому, бо Йому належить всяка слава, честь і поклоніння навіки. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Авва Доротей. Поучення і послання" ]

Купити книгу: "Авва Доротей. Поучення і послання" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!