Про многотерпеливого Йоана Затворника

Повернутися до змісту книги "Києво-Печерський Патерик"

Усім народженим на землі від першої людини судилося бути подібними до неї образом і перейняти однакові з нею пристрасті. Вона-бо, узрівши красу плоду, не стрималася й непослух Богові явила, отож і сповнилося життя її пристрастями. Адже коли була вона сотворена, то у неї - як у творіння Божого - не було жодної вади: бо ж Господь Бог наш, узявши земний порох, руками пречистими й непорочними сотворив людину благою й сповненою добром. Та вона - бо ж із землі - земне полюбила, до земних утіх потягнулася. І ті насолоди здолали її, і відтоді заволоділи родом людським пристрасті, і звабляються люди іншими розкошами, і завжди є ними переможені.

І я є одним із тих, кого вони перемагають, хто потрапив до них у неволю, помисли чиєї душі збентежені і підлягають пристрастям, і нездоланне бажання [в мені] творити гріх - і тим-то немає на землі нікого, мені подібного за числом гріхів, в яких і досі перебуваю.

Та був отой, хто єдиний з усіх пізнав істину, здався на волю Божу й зберіг [Божі] заповіді бездоганно, тіло й душу свою зберіг у чистоті від усякої скверни тілесної та душевної. Маю на увазі преподобного Йоана, який затворився в тісному місці печери і пробув у великій здержливості тридцять літ, великим постом утискаючи й умертвляючи своє тіло, носячи на ньому тяжке заліззя. 

Часто приходив до нього один із братів, якого диявол мучив тілесною пожадливістю. А тому благав він блаженного Йоана молити Бога за нього, аби подав Господь послаблення пристрастей та вгамування тілесних бажань. І часто приходив він і звертався з цим.

І сказав йому блаженний Йоан: «Брате, будь мужнім і кріпись. Потерпи ради Господа й постарайся не зійти з Його шляху, а Він не полишить тебе в руках [ворогів] і не віддасть на розтерзання в їхні зуби». І відповідав брат Затворникові: «Повір мені, отче, що як не подаси мені полегкості, то ніде не знайду я спочинку, бо переходитиму з одного місця на інше». Тоді мовив йому блаженний Йоан: «Чому хочеш віддати себе на поживу ворогові й уподібнитися людині, котра стоїть на краю прірви? Коли ворог її, заскочивши зненацька, зіштовхне долі, то може бути падіння її настільки тяжким, що не зможе й звестися. Якщо ж залишишся ти в оцьому святому й блаженному монастирі, то уподібнишся людині, котра стоїть далеко від прірви. Як би ворог не трудився, затягаючи тебе в неї, та ніяк не здолає того зробити. Тож залишайся, поки Господь задля твого терпіння не виведе тебе з провалля пристрастей і брудної багнюки та не поставить ноги твої на [твердому] камені. Але послухай, дитино: оповім тобі про те, що трапилося зі мною за часів моєї юності.

Дуже страждав я, знемагаючи від блудливих бажань, і не відав, що ж діяти задля свого спасіння: по два, по три дні утримувався від їжі - і так тривало впродовж трьох років. Часто й цілими тижнями нічого не споживав я, і цілі ночі проводив без сну, і спрагою великою себе зморював, і важке залізо на собі носив. І хоча три роки відбув я у таких тяжких стражданнях, та спокою не здобув. Ось і пішов я в печеру, де лежить наш святий отець Антоній, і віддався молитві. Отак у молитві перебув біля його гробу день і ніч. І почув, як промовив він до мене: «Йоане, слід тобі затворитися отут. І тоді, коли очі нічого не бачитимуть, а уста мовчатимуть, припиниться та борня, і Господь подасть тобі допомогу молитвами своїх преподобних».

І відтоді я, брате, оселився отут, у цьому місці, тісному й скорботному (ось уже тридцятий рік це триває), і лише небагато літ, як здобув я спокій. А так усе життя своє страсно боровся я з тілесними помислами й тримав себе суворо, ледь-ледь підживляючись їжею. А згодом, коли вже й не відав, що учинити, бо вже не міг терпіти тієї борні плоті, задумав жити нагим і накласти на тіло своє тяжкі вериги, що відтоді й донині на мені, - і виснажують мене холод та заліззя. Та й ще одне учинив я і здобув тим велику користь.

Викопав яму, що сягала мені до рамен, і як тільки надійшов день святого Посту, заліз у неї та власними ж руками й засипався землею так, щоби вільними в мене були лише руки та голова. Весь Піст перебув я в такому тяжкому утиску, не міг рушити жодним суглобом, але й це не вгамувало плотських бажань та запалу мого тіла. До того ж ще й ворог-диявол страх на мене наганяв, бажаючи вигнати мене звідтіля, так що далось мені його лиходійство взнаки. Бо ж мої прикопані в ямі ноги почали спідсподу горіти так, що й скорчилися жили та затріщали кості. Вже полум'я сягнуло й моїх нутрощів та вигоріли члени. Я ж, забувши люту муку, радів душею за те, що зберіг її у чистоті від такої скверни, і задля того волів краще спопеліти у вогні Господа ради, аніж вилізти з тієї ями. І ще побачив змія страшного й дуже лютого, що хотів мене всього пожерти, полум'ям та іскрами дихав, мене спалюючи. І багато днів витворяв він таке зі мною, бажаючи мене прогнати. А як наступила ніч Христового Воскресіння, раптом напав на мене отой лютий змій, ухопив мою голову й мої руки в пащеку, так що аж обпалилося моє волосся на голові й на бороді, як то можеш побачити й нині. Я був мало що не в його горлянці, коли заволав із глибини мого серця.

Молитва. «Господи Боже, Спасе мій! Чому ти мене покинув? Помилуй мене, Владико, яко Ти єси єдиний Чоловіколюбець. Спаси мене, грішного, єдиний Боже безгрішний! Ізбав мене від скверни мого беззаконня, аби не зав'яз я в тенетах ворожих на віки вічні. Визволи мене з пащі цього ворога, що наче лев, рикаючи, ходить, бажаючи мене пожерти. Піднеси силу Твою і прийди, щоби спасти мене. Зблисни блискавицею Твоєю і прожени його, аби щез він з-перед лиця Твого».

І щойно закінчив я молитву, як вмить постала блискавиця, і той лютий змій щез від мене, після того не бачу я його й донині. І тоді осяяло мене, наче те сонце, божественне світло, і почув я звернений до мене голос: «Йоане, Йоане! Оце дано тобі допомогу, а далі остерігайся - щоб не трапилося з тобою чогось гіршого І щоб не довелось тобі терпіти лихо в прийдешньому [віці]». Я ж запитав з поклоном: «Господи, навіщо ж ти залишив мене на таку гірку муку?» І була мені відповідь: «В міру твого терпіння навів я на тебе [випробування], аби очистився ти, наче золото у вогні. Адже Бог не допускає на людину напасті понад силу, щоб, бува, не знемоглася, а, наче той господар, рабам міцним та могутнім доручає справи важкі та великі, а для немічних та слабких задумує діла малі та легкі. І знай: у боротьбі з [тілесними] пристрастями, ради якої твориш ти молитви, помолися за себе до померлого, що лежить навпроти, аби полегшив тобі битву з блудом. Він-бо вчинив більше від Йосифа й може допомогти тим, хто від цієї пристрасті тяжко потерпає». Я ж не відав імені цього [похованого] й почав благати: «Господи, помилуй мене». А вже згодом я дізнався, що був цей, [що лежав навпроти] Мойсей, угрин родом.... 

І зійшло на мене світло невимовне, що в ньому й нині перебуваю. І не потрібно мені свічки ані вночі, ані вдень. Ті, хто до мене приходить, усі достойні насичуються тим світлом, і явно постає перед їхнім зором утіха, бо ж явно розсвітлюється ніч заради надії на світло прийдешності. А на нас, які розум свій занапастили любов'ю до тілесного й ніколи плоду [благого] не приносили, Христос, який вершить справедливість, допускає пристрасті [випробування].

Та кажу тобі, брате: «Помолися до цього преподобного Мойсея, і він тобі допоможе». І взяв [Йоан] одну кістку з мощів цього Святого, і дав [братові] зі словами: «Притули до свого тіла». І вмить утишилася пристрасть, і члени його омертвіли. Відтоді не знав він тієї прикрості [похітливості]. І вони разом склали дяку Богові, який прославляє своїх святих: тих, чиє життя було Йому угодне, Він і після смерті наділив даром зцілення та прикрасив нетлінними вінцями і Царства свого сподобив. Йому ж слава з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Києво-Печерський Патерик" ]

[ Купити книгу: "Києво-Печерський Патерик" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!