 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Повернутися до змісту книги "Києво-Печерський Патерик" А опісля й ще один брат на ім'я Лаврентій забажав увійти в затвор. Святі ж отці аж ніяк не веліли йому це чинити. Тоді оцей Лаврентій пішов у Ізяславів монастир святого Димитрія і затворився там. І ось заради суворого життя дарував йому Господь благодать зцілення. Якось привели до нього одного біснуватого з Києва, і того біса не зміг Затворник вигнати - настільки лютим був біс: колодою, котру й десять мужів не могли піднести, сам до землі кидав. І довший час не міг той [киянин] зцілитися, і звелів Затворник вести його до Печерського монастиря. Тоді біснуватий почав волати: «До кого ж ти мене посилаєш? Я ж не смію і наближуватися до печери, заради тих святих, які в ній покладені; а в монастирі боюся я лише тридцятьох, а з іншими боротьбу веду». А тим, котрі його вели, було відомо, що він ніколи не бував у Печерському монастирі й нікого з нього не знав. Тому вони запитали в нього: «Хто ж ті, котрих ти боїшся?» І біснуватий назвав їх усіх поіменно: «Оці тридцять, - сказав, - одним [лише] словом виженуть мене». А було тоді в печері всіх чорноризців 100 та 80. Сказали біснуватому: «Ми хочемо замкнути тебе в печері». А він відповів: «Який мені буде пожиток боротися з мерцями? Тепер вони з великим завзяттям моляться Богові за своїх ченців і тих, хто до них приходить. Тому, як хочете побачити мою боротьбу, то ведіть мене до монастиря». І почав він говорити спершу єврейською, потім - латинською та грецькою, попросту усіма мовами, що їх ніколи й не чув [той киянин], так що й ті, хто його провадили, налякалися зміні його мови та різноголоссю. І ще до того, як увійшов до монастиря, [біснуватий] зцілився й почав добре все усвідомлювати. І прийшов ігумен з усією братією. І не знані зціленому були ані ігумен, ані жоден із тих тридцяти, кого назвав він у час біснування. Запитали його ті, котрі привели: «Хто ж зцілив тебе?» А він, дивлячись на чудотворну ікону Богородиці, з якою їх зустріли, назвав поіменно 30 святих отців - і так він зцілився. Хоч і відомі йому були імена всіх, та жодного з отих старців не знав він [з вигляду]. І тоді всі разом віддали славу Богові й Пречистій Його Матері та блаженним його угодникам. Заради того описав я це тобі, пане мій, Акиндине, аби не вкрила пітьма незнання дивовижні чудеса отих блаженних і преподобних отців наших - знамення, і чуда, і чини. Аби й іншим стало відоме святе життя нашої братії, як то зібралося в один час аж до тридцяти отаких мужів, які могли бісів словом виганяти. А до печери, як мовлено, біснуваті не важилися навіть і наближуватися заради покладених у ній святих отців Антонія і Теодосія та інших святих ченців, що їхні імена вписані до книги життя. Блаженний той, хто з ними сподобився бути покладеним [отут]. Блаженний і спасенний той, хто сподобився бути вписаним разом із ними. З ними і мене нехай сподобить Господь милості в день судний молитвами твоїми. Амінь. [ Cкачати книгу: "Києво-Печерський Патерик" ] [ Купити книгу: "Києво-Печерський Патерик" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
