 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Повернутися до змісту книги "Києво-Печерський Патерик" У тому ж монастирі Печерському був чорноризець на ім'я Арета, родом половець. Тримав він у своїй келії велике багатство, та ніколи не подав убогому ані єдиного шага, ані хліба. Настільки був скупим і немилосердним, що й сам мало не вмирав із голоду. Та якось уночі прийшли злодії та й украли все його майно. І той Арета з великого жалю за золотом хотів накласти на себе руки й тяжко збиткувався з невинних, а багатьом напасть чинив неправедно. Ми ж усі благали його, щоби перестав побиватися [за втраченим], але він нікого не слухався. А ті блаженні старці казали йому, потішаючи: «Запиши на Господа твою турботу, і Він тебе підтримає» (Пс. 55 [54], 23). Але він дошкуляв усім прикрими словами. Невдовзі ж упав [Арета] в тяжку недугу й уже мало не конав, та й тоді не переставав нарікати й лихословити. Але Господь усіх, який хоче всіх спасти, показав йому видіння ангелів та бісівський полк. І почав Арета вигукувати: «Господи, помилуй! Господи, згрішив я - Твоє воно і я не жалкую». Коли ж очуняв від хвороби, то розповів нам про явлення. «Коли, - оповідав, - прийшли ангели, то увійшли й біси та почали сперечатися за украдене багатство, кажучи: «Оскільки він не склав дяку, а лихословив, то він належить нам і нам його передано». Ангели ж говорили мені: «О ти, окаянний, якби ти дякував за усе це Богові, то воно було б зараховане тобі, як Йову. Бо ж якщо хтось творить милостиню, то це є великою справою перед Богом, та твориться вона з власної волі. Але якщо у когось насиллям щось одібрано, а він підносить дяку Богові, то це є більшим од милостині. Адже диявол, коли таке чинив, то прагнув людину штовхнути на блюзнірство, а вона [людина] все передає Богові й задля того така подяка стає вищою од милостині». Коли ангели це промовили, я заволав: «Господи, помилуй! Господи, прости! Господи, згрішив я! Господи, Твоє воно - я не жалую». І тоді біси пощезали. Ангели ж зраділи й залічили мені те срібло, що пропало, за милостиню». Ми ж, як оте почули, прославили Бога, котрий це нам об'явив. І мовили блаженні ті старці після роздумів: «Воістину достойно і праведно є за все складати дяку Богові». Ми ж бачили, як той [Арета] повсякденно славив і хвалив Бога, й чудувалися тій зміні, що відбулася в розумі його та вдачі: раніше ніхто не міг відвернути його від лихослов'я, а тепер він повсякчас повторює слова Йова: «Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім'я Господнє буде благословенне!» Якби ж він не побачив отого ангельського явлення та не почув отих слів, ніколи б не перестав нарікати; і ми повірили, що, дійсно, оте все трапилося. А якщо й цього замало, то згадаймо ще про того старця, котрий, як описується в [Синайському] патерику, молився Богові, щоби прийшли на нього розбійники й усе одібрали в нього. Був він вислуханий, і все, що мав, до рук їх віддав. До Полікарпа. Ото вже, брате, наставляю тебе усілякими повчаннями: проси ж у Господа Бога, щоби закінчити життя своє отут, в каятті та послухові своєму ігуменові Акиндинові. Ці три речі, як свідчить Атанасій Затворник, є вищими понад усі чесноти. Та й оповім тобі про ще одне дивовижне чудо, що сам його бачив. Адже трапилося воно в тому ж святому монастирі Печерському. [ Cкачати книгу: "Києво-Печерський Патерик" ] [ Купити книгу: "Києво-Печерський Патерик" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
