 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Повернутися до змісту книги "Києво-Печерський Патерик" А інший чернець, на ім'я Никон, як потрапив до полону, то закутий був у кайдани. І прийшов хтось із Києва викупити його. Та він не схвалив того [задуму], хоч належав до міської знаті. Отож [за ті кошти] викупив той христолюбець багатьох інших невольників і повернувся до Києва. Дізнавшись про це, всі його родичі рушили, щоби його викупити, прихопивши з собою чималі маєтки. А чернець мовив їм: «Навіщо надаремно витратите своє майно. Адже якби бажав Господь мати мене вільним, то не віддав би до рук отим беззаконникам, що немає на світі від них лукавіших. Бо ж мовить Він: «... я видав Якова на суд, Ізраїля на наругу» (Іс. 43, 28). «Приймали ми добро від Бога, а лиха то й не приймати?» (Йов 2, 10). То ж ті [родичі], докори йому висловивши, так і від'їхали, забираючи з собою оті численні багатства. А половці, як побачили, що бажання їхні не збулися, то почали ченця мордувати вельми безжально. Три роки мучили його та в'язнили, на вогні катували, ножами різали, руки й ноги в кайдани кували, на сонці палючому тримали, голодом і спрагою на смерть морили. По два-три дні не мав він поживи. Та за все це возносив він дяку Богові й молився безнастанно, навіть як взимку викидали його на сніг та холоднечу. І все це чинили йому окаянні половці, вимагаючи від нього великого викупу. А він казав: «Христос вибавить мене з рук ваших задарма. Вже й була мені на це обітниця, бо явився мені брат мій, якого ви продали жидам на розп'яття. Осудженими ж вони будуть разом з тими, хто кричав: «Розіпни, розіпни його!» (Лк. 23,21). «Кров його на нас і на наших дітях» (Мт. 27, 25). А вас, окаянних, во віки мучитимуть з Юдою як нечестивих зрадників та беззаконників. Мовив-бо мені святий Герасим: «На третій день будеш ти в монастирі ради молитов святих Антонія і Теодосія та тих чорноризців, що з ними». Як почув це половець, то вирішив, що чернець хоче втечу вчинити й попідрізав йому м'язи, щоб не міг він утекти. Та й вартували його пильно. А третього дня, о 6 годині, став він невидимим для озброєних вартових, лише почули вони голос: «Хваліте Господа з неба!» (Пс. 148, 1) І так само незримо було перенесено Никона до Печерської церкви Пресвятої Богородиці, якраз тоді, коли почали співати причасний стих. Зібралася довколо нього вся братія і розпитувала, як він сюди потрапив. Та Никон спершу хотів утаїти оте преславне чудо. Коли ж побачили на ньому тяжке заліззя та незцілимі рани (усе тіло його було вкрите гнійними струпами і обв'язане путами, та ще й кров скапувала з перерізаних м'язів), то не могли повірити йому. Врешті відкрив він їм істину й не дозволив здіймати окови з рук та ніг. Та ігумен мовив: «Брате, якби бажав Господь тримати тебе в недолі, то не визволив би тебе звідтіля. Нині ж скорися волі нашій». Зняли з нього кайдани й перекували на потреби вівтаря. А через тривалий час приїхав до Києва з мирними намірами отой половець, що тримав [у неволі] сього Блаженного, і зайшов у Печерський монастир. Та як побачив він Старця, то й розповів усе про нього Ігуменові й братії. І не повернувся назад, а охрестився з усім своїм родом, став ченцем і закінчив життя своє в каятті й служінні своєму [колишньому] полоненому. І покладено його в його ж притворі. Оповідають і про багато інших діянь того блаженного Никона, та не маю часу зараз про них писати. Лише про одне розповім тобі. Коли перебував сей Блаженний у полоні, занедужали невільники з голоду й нужди. Отож Блаженний заборонив їм споживати будь-що з рук поган, а сам він, в кайдани закутий, зцілив усіх молитвами й учинив так, що вони невидимо втекли. Коли ж той половець гадав, що помиратиме, то наказав своїм жінкам і дітям, аби розіп'яли над ним цього ченця. Та цей Блаженний, прозрівши, що той половець врешті покається, помолився та його зцілив, а себе ізбавив від страшної смерті. І зоветься сей Никон у нашому поминанні «Сухий»: адже зійшов він кров'ю, зогнив від ран та всохся. Полікарпові. Хіба зможу я, брате, оповісти про [всіх] святих мужів, котрі перебували в тому чесному й блаженному Печерському монастирі, що заради їх доброчесного життя і погани приймали хрещення та ставали ченцями, як жиди охрестилися ради того блаженного Христового мученика Герасима, про якого мовилося раніше. А ради цього страстотерпця Никона половці поставали ченцями. Та й багато більше чув ти від мене, грішного єпископа Симона, що серед єпископів найнедостойніший, який не гідний бути й підніжком у цих святих ченців, а гадаю, що й увесь світ не спроможний помістити описання тих чудес (Пор. Йо. 21, 25). До них-бо мовив Господь: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5, 16). То чи ж не стане ганьбою для нас, якщо порушимо ми нашу обітницю й тим із такої височини вкинемо життя [наше] в житейські низини? Є у нас першозасновники й наставники, які рівні безплотним. Є вони першими молільниками й заступниками перед Творцем, бо ж подібні до ангелів і увінчані мученицькими вінцями. [ Cкачати книгу: "Києво-Печерський Патерик" ] [ Купити книгу: "Києво-Печерський Патерик" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
