 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Повернутися до змісту книги "Києво-Печерський Патерик" Блаженний Нифонт був ченцем Печерського монастиря, дотримувався ревно житія тих святих отців і за свою велику чесноту був поставлений єпископом Новгорода. Мав велику віру й любов до Пресвятої Богородиці і до преподобних отців Печерських Антонія й Теодосія. Коли ж почув, що від вселенського патріарха на Русь іде митрополит Константин, то сповнився духовною радістю й задумав собі вчинити дві справи: побувати у домі Пречистої і преподобним поклонитися та прийняти благословення від святителя. Через те прибув до міста Києва року 1156-го. Перебував там, очікуючи приходу митрополита. Було-бо йому відомо, що митрополит дійсно виїхав із Царгорода. А тоді без патріаршого благословення Царгорода святительський престіл зайняв митрополит Клим. Цього блаженного єпископа Нифонта примушував Клим служити з собою. Він же йому казав: «Оскільки ти не прийняв патріаршого благословення від святого вселенського патріарха Царгорода, то не хочу служити з тобою, ані згадувати тебе у Святій Службі, а поминаю святого патріарха Царгорода». Клим вельми змушував його, намовляв проти нього князя Ізя-слава і своїх прихильників, та не зміг йому вчинити жодного зла. А царгородський патріарх, почувши це про нього, надіслав йому послання, вихваляючи його за його великий розум і мужність і прирівнюючи його до попередніх святих, які твердо стояли за православ'я. А він, прочитавши послання патріарха, ще більше утвердився в мужності. Любив же він князя Святослава Ольговича, бо колись Святослав сидів у Новгороді. І коли цей блаженний єпископ Нифонт перебував у святім монастирі Печерськім, маючи велику віру в преподобних, як раніше було сказано, то через певний час найшла на нього хвороба. То ж він розповів дивне видіння, коли прийшов із Утрені й ліг трохи перепочити, впавши у легку дрімоту: «За три дні до своєї хвороби опинився я у церкві Печерській у Святошині і вельми молився слізно до Пречистої Богородиці, щоб побачити святого преподобного отця Теодосія. У церкві збиралося багато братів, і ось один із них приступив до мене й каже: «Чи не хочеш бачити нашого святого отця Теодосія?» ї я відповів: «Дуже хочу. Якщо можливо, то покажи мені його». Він узяв мене, повів до вівтаря і там показав мені святого отця Теодосія. Я ж побачив Преподобного, з радістю підбіг, упав до його ніг і поклонився йому до землі. Він підняв мене і почав благословляти, а обнявши мене своїми руками, почав любовно цілувати й промовив: «Добре, що ти прийшов, брате й сину Нифонте, віднині будеш з нами нерозлучно». А тримав Преподобний у руці сувій, і коли я попросив його, дав мені. Я розгорнув і прочитав. У ньому на початку було написано таке: «Ось сам я та діти, що їх дав мені Господь» (Іс. 8, 18). Тоді я прокинувся і тепер знаю, що ця хвороба - це відвідини Бога». Хворів він 13 днів і спочив у мирі у квітні місяці, 8 дня, у Світлий Тиждень. Почесно похований у Теодосієвій печері. 1 прийшов він до Улюбленого, як обіцяв йому преподобний Теодосій, і став разом перед Владикою Христом, насолоджуючись отими несказанними небесними красотами і молячись за нас, своїх дітей. Отакі дивні мужі жили у тому святому монастирі Печерському. Багато з них були причасниками з апостолами і наступниками їхніх престолів, як видно з наступної розповіді цього послання. [ Cкачати книгу: "Києво-Печерський Патерик" ] [ Купити книгу: "Києво-Печерський Патерик" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
