 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Повернутися до змісту книги "Києво-Печерський Патерик" Насправді було великим дивом, браття, бачити, як Господь зібрав таких ченців у домі Своєї Матері. Вони сяяли у Руській землі, немов найяскравіші світила: були серед них посники, одні чували, деякі стояли на колінах, а інші постили щодня або через два дні; були такі, що їли хліб із водою, хтось - варені овочі, а дехто - сирі. І всі перебували у любові: молодші підкорялися старшим, не насмілюючись при них говорити, але завжди з великою покорою і послухом, а старші мали також любов до менших, караючи їх і втішаючи, наче своїх улюблених дітей. А коли якийсь брат учиняв той чи інший гріх, то його втішали і покуту його одного розділяли охоче троє чи четверо з великої любові. Такою була божественна любов у цьому святому братерстві, стриманість і смирення. Коли ж якийсь брат відходив із монастиря, то через це сумували всі брати і посилали за ним, закликаючи брата до монастиря, щоби повернувся. Коли брат приходив, то йшли до ігумена, вклонялися за брата і благали ігумена, щоб одразу прийняв брата з радістю до монастиря. Такими були тоді стриманими ченці-посники. Із них назву декількох дивних мужів. Перший серед них - Дам'ян-пресвітер. Був таким посником, що, крім хліба і води, нічого не їв аж до дня своєї смерті. А коли хтось приносив хвору дитину, то якою б недугою вона не страждала, якщо її приносили у монастир до святого Теодосія, то він велів тому Дам'янові молитися над хворим. І той молився та змащував свяченою олією. І одужували ті, хто до нього приходив. Коли ж захворів сам блаженний Дам'ян і лежав немічний, бажаючи закінчити життя, то прийшов до нього ангел в образі Теодосія й обіцяв йому Царство Небесне за труди його. Потім прийшов до нього великий Теодосій із братами і посідали біля недужого. Глянувши на Ігумена, він сказав: «Не забувай, отче, що ти пообіцяв мені цієї ночі». Зрозумів великий Теодосій, що той мав видіння, і промовив: «Брате Дам'яне, все, що я тобі пообіцяв, матимеш». І він закрив очі свої й віддав душу до рук Божих. А ігумен і всі брати з почестями поховали його тіло. Був інший брат, на ім'я Єремія, який пам'ятав ще хрещення Руської землі і мав від Бога дар провіщати. І коли бачив чиїсь помисли, то викривав його таємницю і наказував остерігатися диявола. А якщо котрийсь із братів задумував іти з монастиря, то він також, прийшовши до нього, викривав його думки і втішав його, і якщо кому-небудь говорив щось добре чи зле, то слово старця збувалося. Інший старець на ім'я Матей був провидцем. Одного разу, стоячи в церкві на звичному місці, звів свої очі й оглянув братів, що стояли по обидва боки співаючи. ] побачив злого духа, що обходив усіх в образі ляха і носив у пелені квітки, які називаються реп'яхами. Тож брав квітку і кидав у будь-кого. І коли до когось із братів, що стояли, прилипала квітка, то він, трохи постоявши й ослабнувши розумом, вигадував собі будь-яку причину, щоби вийти з церкви, і більше вже не повертався співати, а йшов спати. Коли ж кидав квітку на іншого, а вона не приліплялася, то той твердо стояв у хорі, доки не відспівали Утрені, і тоді кожен ішов у свою келію. А мав той старець звичай: коли після відспівання утрені браття розходилися по своїх келіях, то цей блаженний старець останнім після всіх виходив із церкви. Йшов він якось і сів під дзвіницею, щоб відпочити, бо келія його була далеко від церкви. І побачив, що від воріт іде великий натовп. Звівши свої очі, угледів одного біса, що сидів на свині й хизувався, а довкола нього йшло багато інших. Тож каже їм старець: «Куди йдете?» А біс, що сидів на свині, йому відповів: «По Михля Тобольковича». Старець перехрестився і пішов до своєї келії. Коли ж почало світати, зрозумів старець своє видіння і сказав своєму учневі: «Йди запитай, чи є Михль у келії». І відказав йому: «Нині після Утрені вийшов за монастирську огорожу». Старець розповів про своє видіння ігуменові і старшим братам про все, що бачив. Ігумен же покликав брата, і той підтвердив. При цьому ж преподобному Матвієві блаженний Теодосій помер, а Стефан став ігуменом на його місце, а після нього Никон. Той же старець був ще живий. І мав він багато інших видінь, а спочив старець у Господі в добрій славі у святому монастирі Печерському. [ Cкачати книгу: "Києво-Печерський Патерик" ] [ Купити книгу: "Києво-Печерський Патерик" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
