 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Повернутися до змісту книги "Києво-Печерський Патерик" А ось оповім вам, браття, інше дивне й преславне чудо про ту Богом вибрану церкву Богородичну. Прийшли із Царгорода чотири церковні майстри, мужі дуже багаті, у печеру до Великого Антонія й Теодосія та й кажуть: «Де хочете будувати церкву?» Вони ж їм відповідають: «Там, де Господь вкаже місце». А майстри кажуть: «Чи не смерть собі прирікаєте, коли, ще не визначивши місця, дали нам стільки золота?» Антоній же й Теодосій, скликавши всю братію, попрохали греків, кажучи: «Розкажіть нам правду, як воно було». І майстри розповіли таке: «Коли ми спали у своїх домівках, рано при сході сонця до кожного з нас прийшли вродливі євнухи та й кажуть: «Кличе вас Цариця до Влахерну». Ми ж пішли, взявши з собою своїх приятелів та родичів, зійшлися туди всі разом, й одні слова Богородиці чули, й усі свідками були. А були між нами лише будівничі. Ми побачили Царицю і багато воїнів при ній, поклонилися їй, а Вона нам каже: «Хочу збудувати собі церкву на Русі, у Києві, тому велю вам взяти собі золота на три роки». Ми ж, поклонившись, кажемо: «Володарко Царице, до чужого краю посилаєш нас, до кого ж там прийдемо?» А Вона мовить: «Посилаю вас до Антонія й Теодосія». Ми ж кажемо: «Чому, Царице, на три роки даєш нам золота? їм накажеш про нас подбати, що нам необхідне для проживання. Сама ж знаєш, чим нас обдарувати». Цариця каже: «Цей, Антоній, лише поблагословивши, відійде з цього світу навіки, а Теодосій піде до Господа на другий рік після нього. Ви ж візьміть золота для своїх потреб, бо щоб винагородити вас, то не зможе ніхто: дам вам "те, що вухо не чуло, що на думку людини на спало..." (1 Кор. 2, 9)[4]». Прийду ж бо сама подивитися церкву і в ній хочу жити». І передала нам мощі святих мучеників: Артемія і Полієвкта, Леонтія, Акакія, Арети, Якова, Теодора, кажучи: «Це покладіть в основу». Взяли ми золото, скільки потрібно було. І сказала до нас: «Погляньте вгору - побачите велич». І побачили ми церкву в повітрі, а увійшовши, поклонилися їй і запитали: «Володарко, яка назва церкви?» Вона сказала, що іменем своїм хоче назвати. А ми не посміли й запитати, яке ж це ім'я. Вона каже: «Богородична церква буде» і дала нам цю ікону, мовлячи: «Хай вона буде намісною». Поклонившись їй, пішли ми по своїх домівках, несучи ту ікону, яку прийняли з рук Цариці. І тоді всі прославили Бога і Ту, що Його породила. Антоній же відповів: «О діти, ми ніколи не полишали цього краю». Греки ж із клятвою запевняли, що «золото ми взяли з ваших рук при багатьох свідках, що при них і до кораблів вас проводжали, а через місяць після вашого відходу пустилися в дорогу. І ось десятий день, як ми вийшли з Царгорода. Ми запитували Царицю про величину церкви, і Вона нам сказала: «За міру поклала я пояс мого Сина за Його велінням». І відповів Антоній: «О діти, великої благодаті удостоїв вас Христос, бо чините Його волю. Оті вродливі євнухи, котрі покликали вас, - це пресвяті ангели, а Цариця у Влахерні - це сама об'явлена вам Пресвята, Чиста й Непорочна Володарка наша Богородиця і Приснодіва Марія; воїни ж, що її оточували, - це безплотні ангельські сили. Наша ж подоба і передача вам золота - то Бог знає, як Він це сотворив і повелів своїм слугам. Благословенний ваш прихід, і добру супутницю маєте - цю чесну Богородичну ікону; то ж Вона воздасть вам, як пообіцяла, «те, чого око не бачило, вухо не чуло, що на думку людині не спадало...»; бо того ніхто не може дати, крім Неї та її Сина, Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Його пояс і вінець принесений від варягів, а міра ширини, довжини і висоти тієї пречистої церкви визначена голосом, що з неба прийшов від величної Слави». Греки ж з острахом поклонилися святим і запитали: «Де ж таке місце, щоб ми його оглянули?» Антоній відповів: «Будемо три дні молитися, і Господь покаже нам». Тієї ночі, коли він молився, з'явився перед ним Господь, промовляючи: «Ти знайшов у мене благодать». Антоній каже: «Господи, якщо я удостоївся Твоєї благодаті, то нехай буде по всій землі роса, а на місці, яке зволиш освятити, нехай буде сухо». Зранку знайшли сухе місце, де нині стоїть церква, а по всій - землі була роса. Другої ночі, так само помолившись, сказав: «Нехай буде по всій землі сухо, а на святому місці роса». І прийшовши, знайшов таке. Третього дня, ставши на тому місці, помолився і поблагословив місце, виміряв золотим поясом ширину і довжину. І здійняв руки до неба Антоній та промовив голосно: «Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб зрозуміли всі, що Ти хочеш цього». І одразу впав вогонь із небес та спалив усі дерева й хащі, висушив росу і утворив видолинок, подібний до рова. Присутні ж зі святими від страху впали, наче мертві. І звідти початок тієї Божественної церкви. [4] Тут і далі біблійні посилання додано від перекладачів (прим.ред.). [ Cкачати книгу: "Києво-Печерський Патерик" ] [ Купити книгу: "Києво-Печерський Патерик" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
