Києво-Печерський Патерик: До читачів.

Повернутися до змісту книги "Києво-Печерський Патерик"

«Дивень Бгь во стыхъ своихъ»

 (Псалом 67, 36)

В історико-літературній спадщині українців знайдемо, на жаль, не надто багато писемних пам'яток, із яких зможемо почерпнути відомості про життєву філософію, побут і звичаї наших предків. Простуючи шляхом свого національного розвитку, не багато зберегли ми з того, що впродовж віків створили прадіди, бо як скаржиться псалмопівець: «На хребтъ моемъ делаша грешницы, продолжиша беззаконіе своє» (Пс. 128, 3). Проте незважаючи на обставини, які часто змушували нас орати чужу ниву, все-таки деякі цінні пам'ятки давньої української літератури дійшли до нас. Серед цієї спадщини особливе місце посідає Києво-Печерський Патерик, видання якого сучасною українською мовою пропонуємо читачам. Для перекладу використано текст Другої Касіянівської редакції, який опублікував проф. Дмитро Абрамович 1930 року в Києві під егідою Всеукраїнської Академії Наук.

Читаючи Патерик, потрібно пам'ятати про специфіку таких текстів, яка полягає у використанні особливого стилю, притаманного житійній літературі. Твір, який можна сприйняти як проілюстровану численними оповідями про різноманітні чуда апологію Києво-Печерської Лаври, для сучасного християнина є цінним завдяки прикладам особистого досвіду різних людей на шляху до Бога. Автори оповідей виходять за дещо тісні рамки звичних агіографічних матриць і показують нам не готові іконографічні лики як взірці для наслідування, а впроваджують нас у цілий світ своїх героїв, детально знайомлячи з їхніми переживаннями, духовним становленням та внутрішньою боротьбою. Це робить їх ближчими і зрозумілішими сучасному читачеві.

Сучасний християнин не завжди готовий сприймати літературу такого жанру; деякі події і факти, що описує Патерик, нелегко узгодити з раціоналізмом нашого часу, а те, що промовляло до наших предків сім століть назад, не зворушує людину початку третього тисячоліття. Тому важливо поза специфічним літературними формами і такою великою культурно-цивілізаційною різницею побачити найсуттєвіше - людину на шляху до Бога. Придивившись уважніше, побачимо, що людина часів печерських старців у своїй суті не дуже відрізнялася від нас. Вона намагається бути господарем свого життя, турбується про дочасне і хоче, щоб віра не стояла їй на заваді в утвердженні «раю» на землі. Також Бог - тоді, як і тепер - залишається тим самим і не перестає кликати людину до спасення. Чернецтво ж є спробою «нового» існування - життя з Богом, яке світ завжди сприймав з підозрою і недовірою, адже воно було для нього викликом, який слід прийняти чи відкинути. Людина ж чомусь завжди схильна балансувати десь посередині, не відкидаючи Божого поклику, але й не відповідаючи на нього однозначно, що є перешкодою для інтегрального християнського життя. Радикалізм оповідей Патерика може послужити своєрідним важком, що схиляє шальку терезів до глибшого християнства, бо каже Господь через Одкровення Йоана Богослова: «Тому, що літеплий ти, але ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст Моїх» (3, 16).

Суть життя святих і їх почитання виражається в розумінні того, що Бог як Святий Дух являється «дивним у святих своїх» (Пс. 67, 36). Про це пише Г. Флоровський: «Ми вшановуємо у святих "обожествлення" людської природи, Божу любов до них і у них»[1].

Розуміючи вартість Патерика як цінної пам'ятки української культури, ми, передовсім, хочемо адресувати його для духовного читання, продовжуючи багатовікову традицію, про яку згадує проф. Абрамович, цитуючи М. Грушевського: «Патерик і Кобзар се були дві найпопулярніші українські книги... Патерик став тим вічно відновлюваним, поширюваним, а з початком нашого друкарства - неустанно передруковуваним твором старого нашого письменства, "золотою книгою" українського письменного люду, джерелом його літературної утіхи і морального поучення»[2].

[ Cкачати книгу: "Києво-Печерський Патерик" ]

[ Купити книгу: "Києво-Печерський Патерик" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!