Передмова

З книги "Квіти святого Франциска"

Людина для повноцінного життя потребує, як відомо, не лише хліба. Сам Христос мовить: “Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить із уст Божих” (Мт, 4, 4). Є люди, котрі глибоко усвідомлюють потребу Хліба небесного і втамовують цей голод, не лише слухаючи Боже слово, але й носячи його у своєму серці і живучи ним. У наш час особливо відчувається голод Слова Божого, і часто сама людина не знає, ким вона є і Хто потрібен їй до повноцінного життя. Аби відчути потребу Бога, Його слова у своєму житті, не досить просто ходити до церкви і слухати проповіді. Треба визнати, що Богові цілковито підвладне моє буття. Бо “Бог сказав і сталось, повелів і створилось” (Пс. 33, 9), та “Словом Господнім небеса утвердились і духом уст його вся сила їх” (Пс. 33, 6). Людина повинна відкрити правду про себе, про те, що вона - плід Божого дихання, Божа дитина, бо ж Адам був сином Божим (пор. Луки, 3,38)! Відкриття у собі Божого походження, синівства Божого породжує почуття гідності, безпеки, захищеності, почуття радості. Я - людина, і це прекрасно. Я - Божа дитина, плід Божої любові - не тому, що мені так хочеться, не тому тільки, що так жити легше, а тому, що так хоче Бог, Його слово, Його життя.

Кожна епоха має своїх велетнів, святих, котрі пригадують своїм життям і проповіддю оцю правду про гідність і походження людини, про її призначення і роль у світі. Святі - це люди, котрі пригадують, що правдиве щастя і справжню радість дати може тільки Христос. Власне тому Святіший Отець Іван Павло II слушно пригадує, що таємниця людської особи вповні відкривається в Особі Ісуса Христа, який є Словом Отця, любов’ю Отця до людини.

Одним із найбільших святих не тільки своєї епохи, але усіх часів є Іван Бернардоне, св. Франциск з Асижу, про якого сказано, що він за днів життя свого відновив храм Господній, відновив святу матір Церкву.

Не маючи ані багатства, ані засобів, він постає перед нами як багатий любов’ю і миром. Не можна пройти байдуже повз асизького бідака, який називає братом і сестрою усе сотворіння, який єднає ворогів, усуває розбрат, присмиряє вовка, співає пісню на честь любові. Святий асижанин, люблячи Бога, був утіленням любові, бо відкрив, що сам є дитиною Божою, що його Батько дбає про все, що в Ньому існує. Усе бо в Його долонях і про все Він дбає. І вода, і вогонь, і місяць, і зорі - усе це - дар Бога. Святий Франциск відкриває себе як плід любові Отця, як дар Отця. Він усвідомлює, що Бог є найбільшим даром для людини. Бог сам себе дав в Ісусі Христі у Святій Євхаристії.

Бути людиною означає жити даром, бути даром для інших. В нашому комерційному світі, який нищить людяність, забувається це слово - дар. Нас переконують що немає нічого задарма, але це неправда, бо сонце світить і мені, і тобі, - і ми не платимо за це. Ми не платимо за зорі й місяць, за водоспад у горах, дерева і шум трави... Усе це милує наше око й тішить - задарма. Є такі цінності, які не можна купити за жодні гроші.

Святий Франциск став даром, пригадав, що радість і щастя полягає в тому, щоб давати, а не брати. Обдаровуючи інших, вносимо у своє серце надію, любов, прощення, мир, лагідність, волю, добре слово, честь. Бог - це дар, а я, людина, щаслива тоді, коли вмію це прийняти і сам стати даром. Ось це і є правдиве призначення людини, правдива людяність, правдива програма життя - бути даром, бути надією для безнадійного, радістю - сумному, милосердям - грішному, підтримкою - малодушному. Бути даром означає повсякчас бути, бути, бути, а не мати, посідати, здобувати. Бути даром - девіз святого Франциска.

Святий Франциск з Асижу залишив по собі безцінний дар - спадщину любові і служіння Богові, ближньому і кожному сотворінню. Послідовники життя Ісуса Христа за прикладом святого Франциска обдаровують собою і наші часи, і наш світ. Нашій епосі, а особливо нашому українському народові, як ніколи потрібний дух, виражений в дарі самого себе. Коли ж ми залишаємося на рівні егоїстичного накопичення речей, зневаги гідності ближніх, корупції, незахищеності старших і сиріт, то “нагородою” за це може бути тільки рабство. Ми самі своєю поведінкою маємо плекати дух дару, за який нагородою є воля. Дух же егоїзму закриває людину на все, крім себе, штовхаючи її в рабство самої себе. Бог дав нам дар - землю і все, що на ній, дав волю, дав нам самих себе. Бог хоче, щоб ми були людяними, чесними до себе, шанували себе навзаєм, вміли вдовольнятися тим, що конечне, а не жили в розкошах.

Прекрасний за стилем, лаконічний, простий та доступний кожному витвір францисканської традиції “Квіти святого Франциска” є відображенням особи святого Франциска з Асижу і середовища, що перебувало під впливом Святого Духа, який говорив і діяв через святого асижанина.

Станьмо в наш час, коли є такий великий голод Божого життя і Слова, послідовниками благочестивого, мирного, люблячого Бога, ближнього, природу, життя святого Франциска і його братів. Квіти святого Франциска - це слова, вчинки, його повне любові життя.

Український читачу, відкрий своє серце на великі, безцінні скарби євангельського мужа, щоб, вдихнувши в себе дар слова життя, більше любити Бога, ближньсго і світ - наш дім.

20.03.2009
о. протоігумен Іван Канти Пєхота, Чин Братів Менших
м. Тернопіль

[ Повернутися до змісту книги: "Квіти святого Франциска" ]

[ Скачати книгу: "Квіти святого Франциска" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!