Глава 20. Про чудесну з’яву наймолодшому братові

З книги "Квіти святого Франциска"

Про чудесну з’яву одному з наймолодших братів, який мав велику відразу до монашоі ряси, однак таки вирішив вступити до монастиря.

Один молодець зі славної родини, вихований серед Великих достатків, вступив до Чину святого Франциска. Але зразу по кількох днях злий дух розбудив у ньому таку обридливість до монашої ряси, що йому здавалось, немовби він одягнений у поганий мішок. Мав він відразу і до цих широких рукавів і до простакуватого каптура, взагалі вся та ряса, довга і проста, видавалась йому великим тягарем. Ця обридливість до монашої ряси зросла у нього до того, що вирішив вийти з Чину. Молодець цей, за порадою вчителі новиків, мав звичай, проходячи повз престіл, де зберігалися Найсвятіші Тайни, завжди з великою почестю клякати зсувати каптур з голови, а руки тримати навхрест. Саме ціє ночі, коли вже мав залишити монастир, проходив він повз кивот, і цього разу зробив усе за своїм звичаєм.

Щойно він клякнув на землю, як одразу впав у святе захоплення, і тоді Господь Бог дав йому ось таке чудесне об’явлення. Здалося йому, що бачить велику дружину різних святих, які йдуть парами, мов у процесії. Одяг їх прекрасної золотистої матерії, а поставу кожного огортала незвичайна ясність. Вони йшли, співали чудову ангельську пісню. Серед тієї дружини бачив він двох святих, особливі гарно одягнутих, дуже поважних, а ясність над ними була так сильна, що засліплювала кожного. Цей похід замикав один святий, що видавався наймолодшим у цій дружині лицарів, а слава його затінювала всіх інших.

Коли дружина святих уже пройшла перед очима молодого монаха, він даремно став роздумувати про значення цього таємничого походу. Не смів зразу спитати когось з учасників походу і тому хвилю залишився у глубокій задумі. Відтак, коли побачив, що вони вже віддаляються, набрався відваги та побіг доганяти двох останніх. І тремтливим голосом звернувся до них: “Дорогі приятелі мої, дуже вас прошу, будьте такі добрі і поясніть мені, що то за люди у цій дивній дружині?” “Знай, мій сину, - відповів один з них, - що всі ми Брати Менші і всі ми є в небі”. “А хто це ті два, оповиті предивним блиском, так вирізняються з-поміж усіх?” “Це святі Франциск і Антоній, - була відповідь, - а той третій, що також надзвичайним блиском сяє, це братчик, що недавно помер; боровся він мужньо із спокусами і славно витримав до кінця, тому тепер ведемо його у таких урочистостях до небесної слави. Цей прегарний одяг ми отримали від Господа Бога взамін нашої грубої та простої ряси, яку ми в Чині терпеливо носили за життя на землі. Як нагорода за нашу покору, терпеливість, убогість, послух та чистоту, які ми до кінця старались берегти, тепер сяємо надприродним блиском, як сам бачиш. І чи не буде тобі жаль, сину мій, покинути цю монашу рясу, коли нею можеш заслужити собі на так велике щастя? Тому з любов’ю до Бога, умертвляй тіло, борися мужньо з дияволом, і тоді, як і ми, заслужиш собі прекрасний одяг, і так, як і нас тепер, буде тебе осявати сяйво святости”. Відтак цей братчик, коли прийшов до свідомости, оновлений духовно цим чудесним об’явленням, відігнав спокусу, що досі мучила його. Опісля в присутності ігумена та інших братів визнав свою провину і відтоді бажав собі ще більшої покути за свої гріхи, найбільшої невигоди в одязі. Помер монахом у загальному визнанні святости.

[ Повернутися до змісту книги: "Квіти святого Франциска" ]

[ Скачати книгу: "Квіти святого Франциска" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!