 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
З книги "Квіти святого Франциска" Про чудесну капітулу, що її скликав святий Франциск до Пресвятої Діви Ангельської, на яку прибуло майже п’ять тисяч братів. Вірний слуга Христовий святий Франциск вирішив скликати Загальну капітулу Чину у церкві Пресвятої Діви Ангельської і зібрав там понад 5000 братів. Святий Домінік, засновник і головний настоятель Чину Проповідників Домініканів, саме тоді, перебуваючи в дорозі з Бургундії до Риму, завітав, разом з сімома своїми братами-монахами, на цю капітулу. Бачили там також одног кардинала, дуже прихильного до святого Франциска, якому наш святий пророкував, що той стане папою. Цей достойник Церкви приїжджав щоденно на капітул до Асижу з Перуції, де тоді перебував папа зі своїми дорадниками. Кілька разів служив Службу Божу і проповідува там. І завжди відчував велику насолоду духа через те, що міг бути посеред цього святого зібрання. Прекрасний був вигляд тих братів, які сиділи гуртами по 40, 80 і по 10 чоловік на цій долині навколо церковці Пресвятої Дів Ангельської. Ті люди були зайняті тільки думкою про Бога, віддані молитві, покуті та ділам милосердя. Зібрання це відбувалось в глибокому мовчанні, у великій стриманості, не було чути жодного гамору. Здавалось, що кожен з цих людей міг ревно загукати: “О, це справді армія лицарів Божих!” Серед такого численного зібрання не було чути жодних жартів, ані легких слів. А коли були які сходини братів, то тільки для спільної молитви або ж щоб відслужити церковне правило, оплакати свої та своїх добродіїв гріхи, поговорити про спасіння душі. Рівнина, де зібрались брати, була вкрита наметами з листя та рогожі, поділена на громади з провінцій, до яких брати належали. Це дало капітулі назву “Солом’яної, або рогожої”. Сіра земля служила братам за постіль, лиш деякі брали трохи соломи, камінь або поліно замість подушки. Це строге умертвлення викликало велику побожність у всіх, хто був свідком цього або ж навіть тільки з розповіді. З Перуції, де тоді саме перебував папа зі своїм двором, та з інших місцевостей долини Сполето зібралася чимало графів, баронів, лицарів та шляхти, щоб побачити це диво. Можна було там бачити кардиналів, єпископів, ігуменів і багато духовних, і всі вони бажали побачити таке численне зібрання, таке святе, з таким великим прикладом покори, якому подібного ще ніхто ніколи не бачив. А передовсім усі збігались, щоб побачити святого вождя цієї Божої армії. Він зібрав світові таку гарну здобич, зібрав це військо так добре, по-божому зорганізоване, щоб було достойне Ісуса Христа, свого Архипастиря. Тоді, у відповідний час, став святий Франциск, їх батько і настоятель, з великим запалом голосити слово Боже, як його надихнув Дух Святий, до зібраної капітули. Ось деякі фрагменти його промови: “Великі діла ми прирекли Господу Богу, та Він ще більші прирік нам, пильнуймо ці перші, і зітхаймо за цими другими. Гріховна розкіш коротка, а кара за неї є вічна. Терпіння цього віку легкі, але слава за них безконечна”. Слова, сказані з великим запалом, пробуджували в братів послух та скріплювали в ньому. Запалювали їхні серця захищати честь св. Матері Церкви, до братньої любови, до молитви за грішників, до терпеливости в хрестах, до поміркованости в щасті, до скромности і чистоти, до згоди і поєднання з Богом, з ближніми та з власною совістю. При кінці святий також закликав їх полюбити та вірно зберігати святу убогість. У своїй промові святий сказав ще таке: “В ім’я святого послуху, наказую всім, щоб у часі капітули ніхто не клопотався про харчування братів або про інші дочасні потреби; переймаймося тільки молитвою та славою Божою, а всі старання про наші тілесні потреби полишімо Йому та відкиньмо всяку журбу, бо ж Отець наш найліпший сам про нас журитись буде”. Розповідь цю брати прийняли з радістю в серці і веселим обличчям, а коли святий Франциск перестав говорити, всі пішли на молитву. Святий Домінік, свідок цього, дуже здивувався, почувши звернення святого Франциска до братів, та вважав його невідповідним. Він не міг збагнути, як можна втримати так багато людей, без того, що хтось займався їх обслугою та харчуванням. Однак головний Пастир Ісус Христос Господь хотів показати, як дороге Йому це стадо та як сильно любить їх за їхню любов до убогости, тому надихнув мешканців ближніх міст - Перуції, Сполето, Толіно, Спелі, Асижу та інших, - щоб жертвували все, що було необхідне для утримання цього великого зібрання. Можна було бачити як приїжджали люди возами, повними хліба, вина, квасолі і всього іншого, чого ці убогі Христові потребували? Привезли також столи, стільці, горщики, горнята та інше столове приладдя. І вважали себе щасливими, коли могли прислужитися цим братам. Були серед них також і лицарі, барони та інші зі шляхти, що прибули з цікавости та старались послужити братам у покорі та пошані. Святий Домінік зрозумів, що над цими святими монахами витає Боже провидіння, та усвідомив тепер надто велику сміливість свого осуду, коли вважав недоречним накази святого Франциска. Знайшов його, упав йому до ніг, визнав у покорі свій блуд і сказав: “Так, справді, Бог своїх убогих має в особливій опіці, а я цього не знав. Але прирікаю віднині зберігати вірно святу убогість євангельську і Іменем Божим проклинаю всіх братів мого Чину, які що-небудь для себе приховають”. Святий Домінік відійшов дуже здивований живою вірою святого Франциска, духом побожности, яку бачив у цьому численному зібранні, так гарно зорганізованого Божим Провидінням. Також дивувався з їх добрих діл, які так ревно сповняли. У часі цієї капітули пізнав святий Франциск, що багато братів носять на тілі бляшані серця і залізні ланцюжки, які для декого є причиною їх слабкості та перешкоджають у молитві. Тому, як найліпший отець, в ім’я святого послуху, наказав усім, хто мав на собі які-небудь знаки умертвленая, зняти їх і принести йому. Брати послухали і принесли йому майже п’ятсот бляшок різних, а ще більше залізних ланцюжків, які брати носили або на раменах, або в пасках. Святий Франциск заборонив братам забирати собі ці знаки умертвлення. Після капітули утвердив їх добрим словом і подав їм способи, як серед цього зіпсованого світу вберегти себе перед гріхом, уділив всім Божого і свого благословення та повних святої радости відіслав до своїх провінцій.
[ Повернутися до змісту книги: "Квіти святого Франциска" ] [ Скачати книгу: "Квіти святого Франциска" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
