Християнська бібліотека. Квіти святого Франциска. Глава 8. Навчає, в чому справжня радість. Християнська бібліотека. Квіти святого Франциска.
Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!                Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!                Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.                Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!                Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.                Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Глава 8. Навчає, в чому справжня радість
   

З книги "Квіти святого Франциска"

Святий Франциск товаришує в дорозі братові Леону та навчає його, в чому справжня радість.

Було це взимку, коли святий Франциск у сильний мороз повертався з братом Леоном з Перуції від Пречистої Діви Ангельської. Тоді сказав святий до свого товариша, який йшов за ним: “Брате Леоне, хоч би і так сподобалось Богові, щоб Брати Менші дали цілому світові великий приклад святости, то, однак, ти запиши і запам’ятай, що не в цьому їх найбільша радість”. Трохи згодом святий продовжив: “О брате Леоне, хоч би Брат Менший зумів дати кривому здорову ходу, а калікам оздоровити їх криві члени, хоч би й злих духів умів виганяти, а сліпим зір повертати, глухим - слух, німим - мову, навіть більше, щоб мертвих, які вже чотири дні спочивають у гробі, міг воскресити, все-таки, ти запиши, не в цьому є справжня радість”. Пройшовши ще далі, святий голосно загукав: “О брате Леоне, щоб і Брат Менший умів говорити всіма мовами, щоб і всю мудрість посів і всі письмена прочитав, щоб і пророкувати вмів і об’являти не лише майбутні події, але й скриті тайни совістей душ людських, ти запиши, що і в цьому не найбільша радість”. І пройшли вони далі кілька кроків, і тоді святий Франциск загукав з усієї сили: “О брате Леоне, овечко Божа, хоч би і Брат Менший говорив ангельськими мовами, хоч би розумів увесь рух зірок і таємну силу різних зел, і хоч би мав об’явлену тайну всіх скарбів, скритих у землі, та хоч би знав добре всі прикмети птиць і риб та всіх звірів, людей, дерев, каміння і вод, ти запиши, що і в цьому не є найвища радість”. А за якийсь час гукнув святий: “Брате Леоне, щоб Брати Менші своїми проповідями цілий світ навернули до Христа і усіх невірних для Христа знайшли, так, ти запиши, і не в цьому ще є справжня радість”.

Коли, бесідуючи так, вони пройшли вже кілька миль дороги, брат Леон, дуже здивований, запитав святого: “Прошу тебе, отче, в ім’я Бога, навчи мене, в чому є справжня радість?” І святий відказав йому: “Коли ось прийдемо до Пречистої Ангельської змоклі, змерзлі, брудні, майже вмираючи з голоду, та коли постукаємо до монастирської фірти, а брат-дверник вийде розгніваний і запитає, хто там, і коли ми скажемо йому, що це ми, два брати його, а він крикне нам: «Це брехня, ви два гультяї, що волочитеся світом, крадете милостиню в бідних, геть звідси!» - і не відчинить нам дверей, а залишить нас довго надворі, під снігом та дощем, на холоді, аж до пізньої ночі, а ми всі ці неправди, всю неславу, це прогнання перенесемо тихенько, без образ, без нарікань, в покорі та любові і скажемо собі: «Цей брат справді нас знає, чого ми варті, це Бог його устами нас картає», - тоді, о брате Леоне, запиши, що це є радість справжня. А коли ми і далі будемо стукати до фірти, та як брат вийде та з великою злістю прожене нас геть, як дармоїдів і ошуканців, та як стане нас лаяти: «Геть звідси драби, злодії, йдіть собі десь до шпиталю, тут для вас нема нічого до їди», - а ми це все знесемо з терпеливістю, радістю та любов’ю, тоді, запиши брате Леоне, це є та радість найвища. А коли ми, змучені голодом та холодом і пітьмою ночі, ще постукаємо до фірти, коли станемо кликати і зі сльозами просити, щоб нам, задля любови Бога, відчинив та щоб дав нам який захист, то він ще більше розгніваний крикне: «Ох, драби погані, дам я вам тут зараз захист», - і вибіжить до нас з дрючком, схопить нас за каптур, кине об землю, стане нас копати на снігу і бити без милосердя, а ми це все витримаємо терпеливо та добровільно, пам’ятаючи про муки Христові, у яких з любов’ю треба нам брати участь, о брате Леоне, запиши, що це є нарешті та справжня радість”.

“А тепер, брате, послухай і закінчення. Над усі ласки і над усі дари Духа Святого, які нам, своїм друзям, дає Христос, найвища ласка і найвищий дар є те, коли чоловік переможе себе із любови до Христа й охоче перенесе труд, зневагу, образу та всякі невигоди. І справді, хіба не маємо ми тоді чим хвалитися? Бо ж усе інше - це не наше. Святий апостол питає нас: «І що ж ви маєте, чого ви від Бога не отримали? А якщо все від Бога дістали, то чого ж хвалитесь неначе це було ваше?» За те у хрестах, стражданнях і всяких злиднях хвалитися нам можна, за словами св. апостола, що кличе: «І я не можу чим іншим хвалитись, як тільки Хрестом Господа нашого Ісуса Христа» (Гал. 6,14)”.


[ Повернутися до змісту книги: "Квіти святого Франциска" ]

[ Скачати книгу: "Квіти святого Франциска" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!