Глава 4. Ангел Божий ставить запитання

З книги "Квіти святого Франциска"

Ангел Божий ставить важливе запитання братові Іллі, коли той гордо відповів, що йде аж в Іспанію, до гробу св. Якова. Там застає святого Франциска та розповідає йому про цю подію.

У перших часах існування Чину святого Франциска, коли число братів було так мале, що ще не мали свого монастиря, святий Франциск зобов’язався обітом піти на прощу до гробу святого Якова в Ґаліції, в Іспанії. З ним ішов також, серед інших братів, і брат Вернард. У дорозі зустріли вони хворого бідака. Святий Франциск змилосердився над ним і так сказав до брата Вернарда: “Залишся тут, сину мій, поопікуйся цим хворим”. На це брат припав до колін святого Франциска і з великою покорою узявся виконувати доручення святого отця і не відступав уже від бідака.

Коли ж подорожні прийшли до гробу святого Якова і пробули вони всю ніч у церкві на молитві, тоді святому Францискові з’явився Господь Бог та доручив йому закладати якнайбільше монастирів для свого Чину. Бо Чин незабаром пошириться та матиме дуже багато членів. Під впливом цього голосу святий розпочав будову фундаменту нового монастиря.

Повертаючись тою ж дорогою, знайшов святий Франциск брата Вернарда при хворому бідакові. За цей час, під опікою брата Вернарда, хворий майже одужав. Святий Франциск пообіцяв тоді братові Вернардові, що наступного року неодмінно візьме його на прощу до гробу святого Якова, а тепер вирішив іти далі, в долину Сполето. В подорожі замешкував завжди в затишку, подалі від гамору світу. Брати Масео й Ілля, а також інші, пильно стерегли, щоб не перешкоджати святому патріярхові та не перебивати йому розмов з Господом Богом. Пройняті шаною до святого, вони добре знали, що під час цих молитов Творець об’являє йому найважливіші справи.

Одного дня святий Франциск був у лісі на молитві, коли до дверей монастиря приступив якийсь молодець, прегарний з виду, зібраний мов подорожній, та став гучно стукати. Це братам дуже не сподобалося, брат Масео поквапився, щоб йому відчинити двері, і спитав його: “Звідки це, сину, вертаєш? З твоєї поведінки здогадуюся, що ти не з цих сторін”. “А який же тут звичай у вас стукати?” - запитав незнайомий. “У нас стукають тільки три рази, - відповів брат, - так, що між одним стуканням і наступним треба хвилину зачекати. А це тому, щоб брат дверник зміг змовити «Отче наш», а відтак дійти до дверей та відчинити. Тільки тоді, як брата ще нема, стукається вдруге”. “Мені дуже спішно, - сказав молодий подорожній, - і тому я так гучно стукав. Мене чекає ще далека дорога, а я бажав би поговорити з братом Франциском. Та тепер я вже знаю, що він у лісі на розважаннях, тому не хочу перебивати йому. Тим часом прошу покликати брата Іллю, бо я багато чув про його вченість, та й тому бажав би його про одну річ спитати”. Брат Масео пішов негайно до брата Іллі та попросив його вийти до молодого гостя. Однак брат Ілля не прийняв запросин і відмовився йти. Ця відмова спричинила велику прикрість братові Масео, він не знав, як про це повідомити подорожньому. Сказати, що брат Ілля не може прийти, було б брехнею, а повторити точно відповідь брата Іллі, було б згіршенням. І коли брат Масео роздумував, як йому відповісти, нетерпеливий подорожній знову постукав, і то так само, як перед тим, коли брат дверник прийшов до нього. Подорожній сказав: “Шкода дуже, що ти не сказав мого імени, а тепер йди до брата Франциска та скажи йому, що я прийшов з ним поговорити, але не хочу йому перешкоджати в молитві, тому прошу нехай пришле мені брата Іллю”.

Брат Масео послухав і пішов до брата Франциска, який саме молився в лісі з піднесеними до неба руками і очима, передав йому доручення молодця, а водночас і відповідь брата Іллі. (Треба тепер сказати, що молодий подорожній - це ангел у людській подобі, посланий з неба.) Святий Франциск прийняв брата Масео і, не залишаючи ні місця, де молився, ні не змінюючи постави тіла, сказав: “Вертайся до монастиря і скажи братові Іллі, щоб зараз же пішов до фірти та щоб, в ім’я святого послуху, відповідав подорожньому на його запитання”. На такий наказ брат Ілля, хоч-не-хоч, пішов до фірти, відчинив скоро двері і з криком сказав до молодця: “Чого ж ти хочеш від мене?” А цей відказав йому: “Спини, брате, на хвилину свою пристрасть, яка тепер бере гору над твоїм розумом, бо гнів в’яже духа та не дає пізнавати правди”. “Краще скажи мені, чого саме хочеш від мене!” - промовив нетерпеливо брат Ілля. На це молодець: “Я хотів тебе спитати, чи ті, що прийняли обіт зберігання євангельських рад, можуть їсти все те, що хто дасть їм, як це сказав був Ісус Христос, і чи хто-небудь може що іншого проти цього рішення їм наказувати?” На це брат Ілля відповів гордо: “О, я знаю, що на це відповісти, але не скажу тобі, йди геть!” “Коли так, - сказав молодець, - то добре, але треба тобі знати, що я ліпше, ніж ти, вмію цю справу розв’язати”. Ці слова образили брата Іллю і він у гніві гримнув дверима та й пішов собі. Відтак, коли вже все втихло, став брат Ілля роздумувати над тим, про що тепер зайшло. Коли він роздумував над розв’язком поставленого йому запитання, сам ще не знав, що саме треба було б відповісти молодому подорожньому.

А треба вам знати, що брат Ілля був тоді генеральним настоятелем Чину та що саме він постановив і наказав, аби, крім зберігання євангельських обітів і правил святого Франциска, кожен член Чину ніколи не їв м’яса. Таким чином це запитання молодця було спрямоване проти брата Іллі.

У своїх сумнівах брат Ілля знову йде до брами, і на думці в нього постійно ці дві суперечності. З одного боку, покірна постать молодця, а з другого - його горда бесіда, що, як казав, сам уміє найліпше цю справу розв’язати. Ілля відчинив двері і став шукати подорожнього, та дарма, той пропав без сліду. Молодець, а властиво ангел, гордістю монаха згіршився й уважав, що брат Ілля негідний розмовляти з ним.

Тим часом Господь Бог це все докладно об’явив святому Францискові. І коли той повернувся з лісу, став строго картати брата Іллю за його негідну поведінку щодо молодого подорожнього. “Ти вчинив великий блуд, - так говорив святий, - бо той, кого ти вигнав, був ангелом Божим, посланим з неба, щоб нас повчати. І скажу тобі правду, я побоююсь дуже, брате, що провина твоя спричинить те, що ти вмреш поза Чином”. Це пророцтво святого сповнилося, бо брат Ілля в часі своєї смерти вже справді не належав до Чину святого Франциска.

Того самого дня і тієї ж години, коли ангел Божий залишив брата Іллю, явився він братові Вернардові. Той саме повертався від гробу святого апостола Якова, йдучи понад берег якоїсь великої річки. Ангел Божий приступив до брата Вернарда і привітав його рідною мовою: “Мир з тобою”. Здивувався брат Вернард з цієї раптової появи, намилувався красою лиця подорожнього, а передовсім, коли почув з його уст рідну мову, сподобались йому чемність і гарні слова, тому і запитав він незнайомця: “Звідки вертаєш, молодче?” “Вертаю з монастиря, де живе святий Франциск, - каже ангел, - хотів я там бачитися з ним, та застав я його у глибокій молитві і не хотів перебивати йому. Там застав я також братів Масео й Іллю. Брат Масео повчав мене, як треба стукати до монастирської фірти, а брат Ілля відмовився відповідати на мої запитання. Однак невдовзі розкаявся, хотів побачитися та поговорити зі мною, але вже було пізно”. Відтак спитав ангел брата Вернарда, чому він не переходить річки. “У цьому місці вода глибока, - каже брат, - і я боюся втопитись. Як так, то ходімо разом,” - сказав ангел, подав руку Вернардові і в одній хвилі переніс його на другий берег річки. Тепер уже впізнав брат Вернард, що це буде ангел Божий, і, пройнятий великою шаною до нього, загукав: “Будь благословенний, ангеле, Богом посланий, але скажи мені, яке твоє ім’я?” “Чому ти мене про ім’я питаєш, - каже ангел, - бо ж воно дуже дивненьке”. І в тій хвилі він став невидимим, полишаючи в серці Вернарда велику насолоду, так, що той решту дороги подорожував у великій радості. Брат запам’ятав собі день і годину появи ангела, а коли прибув до монастиря, де перебував святий Франциск і його товариші, докладно оповів їм про цю подію. Браття пригадали, що в тому самому часі з’явився ангел Божий і брату Вернарду та ще двом братам святого Франциска.

[ Повернутися до змісту книги: "Квіти святого Франциска" ]

[ Скачати книгу: "Квіти святого Франциска" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!