Останні роки

З книги Апостол і євангеліст Іван Богослов

Іван Богослов дожив до глибокої старості. Останні роки він провів в Ефесі, де жив у домі Домна, того Домна, якого колись воскресив Іван (Діоскор, батько Домна, давно помер). Прохір також був з ним.

Іван був вже старий, дуже старий. У нього вже не було сил обходити околиці Ефеса, тим більше подорожувати в сусідні міста Азії. До нього приходили єпископи, і він повчав їх. Він хотів, щоб вони безперервно навчали народ Євангельському слову, а найбільше першої й головної Євангельської заповіді - заповіді любові.

Коли сили зовсім залишили Івана, учні на руках приносили його до церкви. Він уже не міг довго говорити, не міг виголошувати проповіді і повчати, а тільки увесь час казав:

- Дітки, любіть одне одного!

Давно вже померли всі апостоли, всі, хто бачив живого Господа, а він, улюблений учень Христа, ще залишався на цій землі. Люди вважали за щастя побачити його, торкнутися його руки. А він повторював тим, що приходили:

- Дітки, любіть одне одного!

- Чому ти повторюєш одне й те саме? - насмілились одного разу запитати його учні.

Апостол відповів:

- Це - найголовніша заповідь. Якщо ви виконаєте її, то виконаєте й весь закон Христа.

Одного разу (йому було вже 104 роки) він сам вийшов з міста із сімома своїми найближчими учнями. Весь шлях пройшов, навіть не опираючись на них. Нарешті він зупинився й велів їм сісти, а сам, відійшовши трохи далі, почав молитися. Потім, повернувшись до учнів, звелів їм копати хрестоподібну могилу.

Плачучи, учні виконали його наказ, а у самого апостола ніби вселилася нова сила, і його колишня стареча неміч минула - він утішав їх і повчав. Потім сказав Прохорові:

- Дитя моє, після моєї смерті одразу вирушай в Єрусалим і залишайся там до своєї кончини. Не навіки наша розлука.

І ще, наставивши учнів, що плакали, і поцілувавши кожного з них, він сказав: "Візьміть землю і покрийте мене нею". І спустився в могильну яму.

Учні не сміли ослухатися вчителя. Плачучи, поцілували вони його й покрили землею до колін. Він знову поцілував кожного, і вони засипали його землею по шию. Він велів прикрити його обличчя покривалом. Останні миті бачили учні найдорожче їм на землі обличчя. Вже і покривало було накинуто, і вже, крізь тканину поцілувавши його голову, вони засипали його землею.

Зі сльозами повернулися вони в Ефес і розповіли про все іншим учням, адже всі християни Ефеса були його учнями. У місті запанувала глибока скорбота: хоча християни й розуміли, що апостол перейшов до кращого життя і що любов його залишається з ними. Але сумно було їм, що вони не змогли пошанувати його останнім цілуванням, надивитися на нього перед розлукою. І багато хто так сумував, що вирішив піти до місця, де був похований апостол, і розкопати могилу, щоб попрощатися з ним.

Так і зробили. Але могила була порожня: тільки земля й каміння. Він вознісся на Небо душею і тілом, як і його вчитель Ісус Христос, як Марія - Свята Богородиця і інші святі, які подвигом своєї душі служили Господу вірою і правдою заради істини, віри та любові.

Для святих смерті немає. Коли Господь воскрес, Він воскресив з Собою й все людство — позбавив від влади смерті. Ще при Своєму земному житті Він говорив, а святий апостол Іван Богослов передав нам Його слова: "Істинно, істинно кажу вам: той, хто слухає слово Моє і вірує в Того, хто послав Мене, має життя вічне і на суд не приходить, але перейшов від смерті в життя" (Євангеліє від Івана, розділ 5, вірш 24). Я живу, і ви будете жити", — сказав Він Своїм учням (Євангеліє від Івана, розділ 14, вірш 19).

Ось чому ми називаємо кончину святих не смертю, а переходом від земного життя до Небесного, від людей - до Бога, від тимчасового - до вічного, від гіршого — до кращого, де панує любов і правда, тому що там Бог.

Доля улюбленого учня Христового, як і його кончина, була особливою, відмінною від долі інших святих. Недарма ніхто не бачив його мертвим, покійним. Саме про нього ще за його життя ходила звістка між християнами, що він не вмре.

Це пророцтво було взяте зі слів Воскреслого Христа, сказаних про Івана апостолові Петрові: «Якщо Я хочу, щоб залишився він, аж поки Я прийду, то що тобі до того? Ти йди за Мною». Сам Іван в останній главі свого Євангелія передав нам ці слова Христа й те, як їх зрозуміли учні, але підкреслив: «Ісус не сказав йому, що не вмре, а тільки сказав: «Якщо Я хочу, щоб залишився він, аж поки Я прийду, що тобі до того?».

Так таємничо пішов він із землі, щоб бути з улюбленим своїм Господом і Вчителем. Так любов його залишилася з нами. Нечутно повторює він тим, хто пам'ятає про нього й любить його: «Діти, любіть одне одного!». А ми молимося йому:

Святий апостоле і євангелісте Іване Богослове, моли Бога за нас!

[ Повернутися до змісту книги: Апостол і євангеліст Іван Богослов ]

[ Скачати книгу: Апостол і євангеліст Іван Богослов ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!