Нукіан

З книги Апостол і євангеліст Іван Богослов

У цьому місті теж був свій знаменитий чародій на ймення Нукіан. Почувши про зруйнування храму й загибель жерців, Нукіан обурився. Він прийшов до Івана й сказав:

- Недобре ти зробив, що зруйнував храм Вакха та погубив його жерців! Кажуть, ти вчиш народ про якогось Бога Любові, але яка ж любов у тому, щоб руйнувати прекрасні храми й губити людей? Благаю тебе воскресити погублених тобою, як воскресив ти сина жерця в лазні. Ось тоді я повірю у твого Бога!

- Причиною їхньої загибелі було їхнє беззаконня, - відповідав Іван. - Вони не гідні життя, нехай мучаться у вічній тьмі, яку самі обрали.

- Ну що ж, якщо ти не можеш воскресити їх, - сказав Нукіан, - я сам воскрешу їх ім'ям богів моїх і відновлю зруйнований тобою храм! А ти не уникнеш смерті.

На цьому вони розійшлися. Іван пішов проповідувати, а Нукіан вирушив на місце зруйнованого капища і, обійшовши його із заклинаннями, викликав дванадцять бісів, що прийняли подобу вбитих жерців.

- Ідіть за мною й убийте Івана! - повелів їм Нукіан.

- Ми не можемо не тільки вбити його, але навіть з'явитися на тому місці, де він перебуває! - відповідали біси. - Одне його ім'я є страшним для нас, отож благаємо, не вимовляй більше це ім'я! А якщо ти хочеш (як і ми того хочемо), щоб наш загальний ворог помер, то зроби ось що: приведи сюди народ. Побачивши нас, всі розлютяться і самі захочуть вбити його.

Нукіан так і зробив: відправився на місце, де святий повчав народ вірі, і закричав, звертаючись до численної юрби:

- О нерозумні! Навіщо ви дозволяєте обдурювати себе цьому мандрівникові?! Він зруйнував ваш храм, погубив ваших жерців, погубить і вас! Ідіть за мною - і ви побачите жерців ваших, яких я воскресив. А потім на ваших очах я відновлю зруйнований храм. Іван сам сказав мені, що не може цього зробити.

І всі, немов божевільні, пішли за ним, залишивши Івана!

Але апостол разом із Прохором пішов іншою дорогою - і раніше за них був на тому місці, де вже чекали біси в подобі воскреслих жерців. Побачивши Івана, біси одразу ж зникли. І ось прийшов з народом Лукіан, а обіцяних ним жерців немає! Не знайшовши їх, Нукіан у смутку й відчаї став вештатися довкола руїн храму, всією силою свого чаклунства намагаючись знову викликати бісів, але нічого в нього не виходило.

Адже Іван непомітно для юрби залишався поблизу, і біси не могли повернутися. Настав вечір, і народ, декілька годин прочекавши на чудо, в обуренні хотів убити Нукіана.

- Схопимо його й поведемо до Івана, - вирішили люди. - Що той скаже, те й зробимо.

Почувши це, Іван із Прохором тим же шляхом повернулися на колишнє місце. Незабаром підійшов народ, тягнучи за собою Нукіана.

- Цей ошуканець і ворог твій задумав погубити тебе, але ми зробимо з ним те, що накажеш ти!

-  Відпустіть його, - сказав Іван. - Нехай він покається. І чародія відпустили.

Вранці Іван знову повчав народ вірі в Ісуса Христа, і багато хто, увірувавши, просив хрестити його. Але, коли Іван привів їх до річки, щоб охрестити, усі побачили, що вода в ріці перетворилася на кров. Це зробив своїми чарами Нукіан, що стояв поруч і з тріумфом дивився на Івана.

-  О духовний сліпцю, ти не бажаєш побачити істину! - зітхнув Іван. - Не прозрієш, поки не будеш покараний. Іменем Господа Ісуса Христа нехай стануть твої тілесні очі подібні твоїм душевним!

І Нукіан осліп. А святий помолився над водою, і вона знову стала чистою. Іван хрестив всіх, що ввірували. Осліплий чародій стояв над рікою, спершу нічого не чуючи від жаху й горя. Він відчув, що ніякі чари й заклинання не можуть допомогти йому, що він став найжалюгіднішим з людей. Аж ось до нього стали долинати звуки: плескіт води, людські голоси й молитви Івана.

І, сам не розуміючи як, він уперше за багато років опритомнів. Дотепер вважав себе всесильним, вивищеним над усіма людьми, які не володіли чарівним мистецтвом, як він. А зараз він втратив зір і став подібним до безпомічного новонародженого кошеняти. Могутні біси, що так багато допомагали, залишили його, він був один, а перед ним була справжня сила, ще невідома йому, і ця сила рятувала велику кількість людей.

Ця ж сила кинула Нукіана до ніг Івана:

- Врятуй мене, Божа людино! Пробач мене за мою злість! Допоможи мені! Благаю, попроси твого Бога, щоб зцілив мене!

Іван підняв чародія із землі, відвів його убік від юрби й довго розмовляв з ним наодинці. А потім знову підвів Нукіана до річки і охрестив його, адже колишній чародій покаявся і всім серцем бажав знайти Істинного Бога і присвятити Йому своє життя. Тричі занурив Іван Нукіана у воду річки:

- Охрещується раб Божий Нукіан в ім'я Отця, і Сина, й Святого Духа! Амінь!

Амінь! - Очі Нукіана знову стали бачити! Зі слізьми радості, повний невимовної благодаті та сердечного спокою, якого не знав він за все своє життя, повів Нукіан найдорожчу для себе людину, Івана, у свій дім, щоб віддячити йому. Ось увійшли вони у внутрішній двір, де гостей зустрічають слуги. Раптово з кімнат почав доноситися шум, і назустріч хазяїнові вибігли всі інші раби й домочадці. Виявилося, що, як тільки Іван переступив поріг Нукіанового дому, всі ідоли, великі й малі, що були в цьому домі, розсипалися в порох. І це чудо так потрясло всіх домашніх, що в той же день побажали охреститися й вони.

[ Повернутися до змісту книги: Апостол і євангеліст Іван Богослов ]

[ Скачати книгу: Апостол і євангеліст Іван Богослов ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!