Втеча віщунського духа

З книги Апостол і євангеліст Іван Богослов

Прибувши на Патмос, воїни відвели Івана з Прохором до правителя острова, вручивши йому й імператорське розпорядження. Ці засланці повинні були перебувати під особливим наглядом, тому Мирон, тесть правителя (батько його дружини), взяв Івана й Прохора у свій дім.

У Мирона був старший син на ймення Аполонід, якого всі вважали пророком. І дійсно, Аполонід дуже часто правдиво пророкував майбутнє, міг розповісти людині про те, чого ніхто не міг знати. Відбувалося це тому, що в Аполоніда вселився біс, що провіщав, пророкував майбутнє та розповідав про таємне.

У перший же день після того, як Мирон взяв у свій дім Івана й Прохора, Аполонід пропав. Пошуки нічого не дали. У будинку піднявся плач. Нарешті Мирон отримав листа від сина: той писав, що перебуває в іншому місті, що його вигнав з дому своїм чаклунством Іван і що він не зможе повернутися доти, поки Іван не буде погублений.

Зрозуміло, хто змусив бігти Аполоніда з дому й підказав йому написати такого листа! Адже біс, що жив у ньому, знав, що йому, бісові, не жити в одному домі з Іваном і що учень Ісуса Христа легко вижене його з Аполоніда!

Прочитавши лист, Мирон побіг з ним до свого зятя - правителя. Правитель одразу ж розпорядився схопити Івана й збирався віддати його на розтерзання звірям (в ту пору така страта, яка відбувалася прилюдно, була звичною).

- Пане! - сказав Іван. - Адже тобі потрібно, щоб син Мирона повернувся додому? Почекай же трохи з моєю стратою. Нехай мій учень, Прохір, відправиться до Аполоніда з моїм листом, і я обіцяю, що син негайно ж повернеться до батьківського дому.

Правитель погодився. Він звелів скувати Івана двома ланцюгами й кинути в темницю, а Прохір відправився до Аполоніда з листом. Ось що там було написано:

«Іван, апостол Ісуса Христа, Сина Божого, духу, що провіщає, який живе в Аполоніді, велить: в ім'я Отця, і Сина, й Святого Духа вийди з творіння Божого й не входь у нього більше ніколи, але поза островом залишайся сам у місцях безлюдних, а не в людях».

Коли Прохір прийшов із цим листом до Аполоніда, біс одразу вийшов з нього. Немов зі сну пробудився Аполонід, до якого повернувся здоровий глузд, - і з поспіхом пішов у рідне місто, обганяючи Прохора й кваплячи його. Але не в дім свій кинувся насамперед Аполонід, а в темницю до Івана. Впавши до ніг апостола, юнак дякував йому за звільнення від нечистого духа.

Незабаром до темниці збіглися всі рідні Аполоніда, раділи й тішилися. Івана було негайно звільнено з кайданів. Коли всі заспокоїлись, Аполонід почав розповідати:

- Ось уже багато років минуло, як все це сталося. Одного разу я міцно спав на своєму ліжку. Раптом відчув, що хтось став зліва від мого ліжка - почав трясти мене і будити. Я відкрив очі й побачив, чорну-пречорну постать, як сажа, а очі в неї вогненні - так і горять, начебто там свічки. Я затремтів зі страху, а він мені наказав: «Відкрий рот». Я відкрив - і тоді він вліз у мій рот! Я відчував, як він помістився в моєму животі. З цього моменту я став знати все і про добро, і про зло, і про все, що робилося в домі. Коли ж апостол Ісуса Христа увійшов у наш дім, тоді той, що сидів в мені сказав: «Утікай звідси, Аполоніде, щоб не загинути злою смертю, тому що людина ця - чарівник і хоче тебе вбити». І я одразу ж утік в інше місто. Іноді приходила до мене думка повернутися додому, але він не дозволяв мені, кажучи: «Якщо Іван не вмре, ти не можеш жити у своєму домі». А коли до мене прийшов Прохір і я побачив його, нечистий дух одразу ж вийшов з мене так само, як і увійшов у мій живіт. Я відчув полегшення від жахливого тягаря, мій розум просвітився, і я прийшов до тями.

Почувши цю розповідь, усі припали до ніг Івана. Тоді він став розповідати про Господа нашого Ісуса Христа й навчав всіх вірі. Мирон з дружиною й дітьми ввірували й охрестилися. Дім Мирона наповнився радістю.

Незабаром і дочка Мирона, Хризипіда, дружина правителя, прийняла зі своїм сином і всіма рабами Святе Хрещення, а одразу ж після них охрестився й сам правитель, Лаврентій. А щоб краще служити Богові, Лаврентій зняв із себе повноваження правителя: адже, правлячи Патмосом, він мав би виконувати розпорядження безбожного імператора.

[ Повернутися до змісту книги: Апостол і євангеліст Іван Богослов ]

[ Скачати книгу: Апостол і євангеліст Іван Богослов ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!