 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
З книги Апостол і євангеліст Іван Богослов У той час Доміціан, римський імператор, розпочав велике гоніння на християн. Про Івана донесли імператорові, і той розпорядився заарештувати його й доставити в Рим. У ці дні Іван побачив у сні Господа, Який сказав йому: «Тобі прийдеться багато постраждати, і ти будеш вигнаний на один острів, ти там дуже потрібний».
Але отрута не зашкодила вірному учневі Христа: адже Воскреслий Господь перед Вознесінням Своїм обіцяв учням: "А тих, що ввірували, будуть супроводжувати такі знамення: ім'ям Моїм виганятимуть бісів; будуть говорити новими мовами; братимуть змій; і хоч би що смертоносне випили, не пошкодить їм; покладуть руки на хворих, і вони будуть здорові" (Євангеліє від Марка, розділ 16, вірші 17-18). Потім Івана було кинуто у казан з киплячою олією, але й з казана він вийшов непошкоджений. Бачачи таке чудо, народ кричав: - Великий Бог християнський! Після цього імператор більше не насмілився мучити Івана. Він вирішив, що Іван безсмертний. Людям, що не бажають знати Істинного Бога, часом легше повірити в найнеймовірніше, ніж прийняти істину. Доміціан наказав відправити апостола в заслання на кам'янистий і дикий острів Патмос. Так здійснилося напророчене Іванові уві сні. Воїни відвели Івана з Прохором на корабель, і корабель вирушив у подорож. Якось під час плавання воїни влаштували на кораблі гулянку. Вони пили й веселилися й нарешті до того розгулялися, що один з них, юнак, упав з корабля в море. Всі були п'яні, ніхто не встиг отямитися й тим більше кинутися на допомогу, і юнак потонув. Миттєво веселість перейшла в скорботу. На кораблі був і батько того юнака, що потонув; він так нестримно ридав і з горя хотів сам кинутися в море. Товариші з силою втримали його. Всі згадали про чудеса, які творив Іван, і почали просити його допомогти в цій біді. Іван запитав кожного: - Хто якого бога визнає? На питання його один відповідав: Аполлона, інший - Юпітера, ще інший - Геркулеса, хтось - Ескулапа, а ще інший - Артеміду Ефеську. - Стільки у вас богів, і вони не можуть урятувати однієї людини, що потонула, - відповів Іван і залишив їх у журбі до ранку.
А вранці він помолився зі слізьми Богу і одразу ж море захвилювалося. Найвища хвиля накрила корабель і винесла живого юнака до ніг Івана. Яка радість запанувала на кораблі! Як усі дивувалися чуду! Звісно ж, після цього воїни не могли вже тримати Івана в оковах: вони зняли з нього залізні ланцюги, раді були у всьому прислужити йому й зверталися до нього з величезною повагою. Але мандрівників чекали нові випробування. Одного разу, незадовго до опівночі, на морі здійнялася страшна буря - та така, що корабель кидало по хвилях так, що він почав руйнуватися. Мореплавці вже не сподівалися залишитися живими, але згадали про Івана й кинулися до нього: - Божа людино! Вблагай свого Бога, щоб він урятував нас від неминучої загибелі! Звелівши їм мовчати, святий почав молитися - і ось буря припинилася, й настала велика тиша. Незабаром нове лихо стало загрожувати мореплавцям: на кораблі закінчувалися запаси прісної води. Люди знемагали від спраги; багато хто був вже близький до смерті. Іван сказав Прохорові: - Наповни всі посудини морською водою. Коли посудини були наповнені, Іван сказав: В ім'я Ісуса Христа почерпайте й пийте! І вода в посудинах замість гірко-солоної, морської, виявилася прісною. Це нове чудо пожвавило всіх і знову показало велич і милосердя «Іванового Бога». - Що нам робити, щоб отримати спасіння, про яке ти говорив нам? - запитували моряки. І коли він розповів їм про життя та вчення Ісуса Христа, Сина Божого, про Його воскресіння, то вони увірували і з радістю прийняли хрещення. Після цього воїни хотіли відпустити Івана на волю, але він переконав їх виконати вирок і відвезти його в призначене місце.
[ Повернутися до змісту книги: Апостол і євангеліст Іван Богослов ] [ Скачати книгу: Апостол і євангеліст Іван Богослов ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
Наказ імператора було виконано негайно, як тільки він надійшов в Ефес: Івана, а з ним і Прохора, узяли під варту й відправили до столиці. Імператор спершу розпорядився жорстоко бити Івана, а потім звелів дати йому смертельну отруту (це був досить розповсюджений у давньому світі спосіб страти). 
Івану було шкода загиблого юнака. Він тільки дав усім час залишитися наодинці з їхніми скорботними думками й переконатися в тому, якими безпомічними є їхні боги. 
