 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
З книги Апостол і євангеліст Іван Богослов Незабаром Прохір багато чого довідався про Романію від її рабів, з якими йому випадало перемовитися декількома словами в нечасті хвилини відпочинку. - Наша пані до самого Риму прославилася своєю злістю, а в Ефесі всі її бояться! - майже з гордістю говорили раби. - А знаєш, чому в неї всі справи йдуть так успішно й наші лазні процвітають? - запитав одного разу Прохора наодинці старий раб і відразу перейшов на шепіт: - Господиня лазні займається чаклунством і спілкується з нечистими духами, і вони у всьому допомагають Романії. Щороку хто-небудь помирає прямо в лазні: або юнак, або дівчина. Здогадайся, від чого! Це духи, що охороняють лазні, уже самі вибирають собі жертву! Ні-і, задурно вони, духи, нікому допомагати не стануть! Ось і виходить: у когось у домі плач, а в пані Романії грошик до грошика прибуває! Але за межами дому Романії ніхто не знав страшної таємниці. Однак не могла без кінця тривати така безкарна влада бісів. І проявлення сталось саме при Іванові й Прохорові.
У лазню прийшов син міського старійшини Діоскора, юнак Домн. Раптом, під час миття, з Домном трапилося щось страшне: статний, цілком здоровий юнак раптово став задихатися, немов хтось душив його, і з жахливим хрипом, упавши на підлогу, помер. Видовище цієї смерті було настільки моторошним і неприродним, що всі, хто був поруч, не могли отямитися й не знаходили слів для того, щоб передати побачене. Звістка про страшну загибель Домна миттєво рознеслася по місту; усюди чулися крики і плач: плакали, як за власним небіжчиком. Домна знали і навіть любили всі - не тільки тому, що він був сином старійшини, а насамперед тому, що це був світлий, прекрасний душею і тілом юнак, яким усі милувалися й пишалися як прикрасою Ефесу. Лихо не ходить саме. Коли вісники смерті з'явилися в домі старійшини й розповіли йому про загибель сина, серце нещасного батька не витримало. Діоскор упав бездиханним. Від цього другого нещастя все місто завмерло, немов уражене громом. Але найбільше ці дві смерті вразили Романію. Вона голосно кричала, ридала, рвала на собі волосся. Багато років вона начебто й не думала про тих юнаків і дівчат, що гинули, стаючи жертвами бісів. Якщо щось і мучило її, то ніхто й не підозрював про це. А тепер Романія, не пануючи над собою, бігала по будинку, а потім, упавши на коліна перед маленькою статуєю Артеміди, що стояла у внутрішньому дворику її дому, з голосінням стала молитися богині: - О, блага, всемогутня богине, подателько життя! Ти можеш все, безсмертна! Воскреси Домна! Поверни йому життя! Все моє майно, все, чим я володію, я віддам твоєму храму й завжди буду вірною твоєю рабинею - тільки воскреси Домна! Ось, ти бачиш, як я терзаю своє тіло, як мені жаль його! Я й гірше із собою зроблю, усе пожертвую тобі - тільки воскреси Домна! І вона безжалісно виривала цілі пасма волосся, билася головою об підлогу й люто дряпала своє обличчя й тіло так, що незабаром була вся в крові. Але Домн залишався бездиханним...
[ Повернутися до змісту книги: Апостол і євангеліст Іван Богослов ] [ Скачати книгу: Апостол і євангеліст Іван Богослов ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
