В Ефесі

З книги Апостол і євангеліст Іван Богослов

Ефес - столиця римської провінції Азії, був знаменитий насамперед храмом богині Артеміди. За переказом, у стародавні часи статуя цієї богині впала з неба, і з тих пір Ефес став центром вшановування Артеміди. Тільки ось Артеміда Ефеська була не схожа на ту богиню-дівчину, покровительку полювання, яку знали й зображали в інших частинах давньогрецького світу.

Стародавня статуя, яку язичники вважали зісланою самою богинею, зображала жінку з безліччю грудей, Велику Матір, покровительку народження та плідності. Звідусіль стікалися в Ефес люди - поклонитися Артеміді й випросити в неї багатство, сімейне благополуччя, життєві блага.

Храм Артеміди Ефеської у давнину вважався одним із семи чудес світу - настільки був він чудовий. Той античний храм згорів: його підпалила людина на ім'я Герострат, щоб прославитися і щоб через тисячі років люди згадували його ім'я. Але потім відбудували новий храм - мабуть, ще гарніший.

Багато прибутків приносила Артеміда Ефеська не тільки ефеським жерцям, але й власникам готелів і всім торговцям, і особливо ремісникам, які виготовляли для продажу приїжджим безліч копій храму і статуї Артеміди - з дерева і каменю, срібла і золота.

День наближався до вечора, коли Іван і Прохір увійшли в Ефес.

Втомлені, запорошені, присіли вони на камінь на краю ринкової площі, щоб перепочити, роздивитися та з'їсти хліба.

Незабаром вони помітили, що на них прискіпливо дивиться якась жінка середнього віку. Зустрівши погляд Прохора, жінка рішуче підійшла до них.

- Ви чужоземці й нікого не знаєте в Ефесі, - сказала вона, і було незрозуміло, запитує вона чи стверджує. Голос у неї був владний, але вона намагалася говорити ласкаво.

- Так, пані, - відповів Іван, спокійно й прямо глянувши на неї.

- У вас, напевно, і грошей на готель немає? Куди ж ви підете? Чи не хочете дещо прислужитись мені? А я за це дам вам притулок і їжу.

-  Бог послав нам тебе, пані. Нам потрібен притулок в Ефесі, і ми раді будемо потрудитися для тебе, наскільки вистачить наших сил.

- Тоді йдіть за мною. Кличте мене пані Романія.

Іван і Прохір пішли за нею. Минувши кілька вуличок, вони опинилися біля великого й прибраного будинку. Це були багаті лазні.

Пані Романія виявилася власницею головних і найкращих лазень Ефеса. В ту пору по всій Римській імперії лазні були одним з головних місць дозвілля: їх відвідували щодня, тут не просто милися й відпочивали, але й спілкувалися між собою. У лазнях були різноманітні басейни, їх оточували сади для прогулянок і майданчики для рухливих ігор; зали були високими, наповненими світлом, оброблені дорогими сортами каменю й усіляко оздоблені. Утримувати лазні було справою прибутковою і навіть почесною.

Романія пішла до будинку, який був найближчим до лазень; дім був великий, з прибудовами. Вона покликала слуг і звеліла нагодувати мандрівників. Уже темніло. Коли подорожні поїли зі слугами, Романія відвела їх у невелику порожню хатину.

- Тут переночуєте, - сказала вона своїм владним голосом, у якому вже не залишилося ласкавих ноток, - а завтра я дам вам роботу.

Вранці почалася робота. Моторні та похмурі слуги Романії показали, що і як треба робити. Іванові випало підтримувати вогонь у котельні, від якої нагрівалася вся лазня. Котельня знаходилась в підвалі, звідки по складній системі труб гаряча вода надходила до всіх приміщень лазні, підігрівала підлогу. А Прохір повинен був цілий день тягати й наливати в баки воду. В Ефесі, як і в інших облаштованих містах Римської імперії, був акведук, тобто зовнішній водопровід, по якому вода надходила в місто з чистих джерел за його межами. Акведук проходив зовсім недалеко від лазень, але вода була потрібна у величезній кількості, і Прохір ледь встигав носити відра.

Іванові у спекотливій котельні було ще важче. Робота була виснажливою, а з незвички - удвічі важчою, у постійному жарі й парі, без хвилини перепочинку. Спершу слуги Романії ще були поруч і допомагали апостолам, але незабаром господарка викликала їх на інші роботи - зате сама стала ледь не щохвилини заходити перевіряти, як справляються нові працівники, і через годину на все горло кричала на них, а під вечір накинулася на Прохора з кулаками за те, що він не встиг по самі вінця наповнити бак.

- Я знаю, ви раби або злочинці, що втекли! - верещала вона. - Але якщо ви втекли від своїх хазяїв або з темниці - не думайте, що зможете втекти від мене! Якщо ви не догодите мені - я вас видам владі, і тоді вам не минути страти!

- Ми не раби і не злочинці, пані, - смиренно сказав Іван, але Романія не слухала його.

Пізно увечері, майже вночі вона випустила їх з лазні, вштовхнула в хатину, де вони ночували, і з лайкою жбурнула їм убогу їжу.

- Учителю, навіщо нам тут залишатися? - запитав Прохір, як тільки вона зачинила двері. - Адже ми й справді не раби і не злочинці. Що ж заважає нам піти? Невже ми не зможемо виправдатися перед будь-якою вартою, що спробує схопити нас?

- Ти ще не знаєш, у чому Божа воля, блага і досконала, -ласкаво і спокійно відповідав Іван. - Повір, немає для нас в Ефесі кращого місця, ніж цей будинок, куди привів нас Сам Господь. Так потрібно для спасіння багатьох душ. До того ж, згадай, що, посилаючи нас на проповідь, Господь Ісус Христос сказав: "Якщо де ввійдете в дім, залишайтеся в ньому, допоки не вийдете з того місця" (Євангеліє від Марка, розділ 6, вірш 10). Нам ще рано виходити з Ефеса, наша проповідь ще й не починалася. Потерпи ж заради Господа. Так залишилися апостоли у Романії, немов раби, приречені на непосильну працю.

[ Повернутися до змісту книги: Апостол і євангеліст Іван Богослов ]

[ Скачати книгу: Апостол і євангеліст Іван Богослов ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!