Які наміри потрібні для успіху в набутті чеснот

Невидима боротьба

ЧАСТИНА ПЕРША - ГЛАВА 37

Які наміри потрібні для успіху в набутті чеснот узагалі, та як поводитися під час набуття якоїсь однієї чесноти.

Для набуття чеснот потрібна душа мужня та велика, і не яка-небудь слабка та млява воля, а рішуча й сильна, з правильним передбаченням багатьох перепон і-важких трудів і сповнена рішучости всіх їх здолати та перенести. В основі таких намірів повинні бути любов до кожної чесноти та ревність до її здобуття. Це і є рушійна сила на дорозі здобуття чесноти, яку потрібно безнастанно підігрівати, щоб вона не ослабла та не вичерпалась, инакше припиниться і сам рух до неї. Отже, не лінуйся підігрівати свою ревність до чесноти, розважаючи у серці, яке любе Богові чеснотне життя, яка добра та висока чеснота сама у собі та як вона нам потрібна і благотворна для нас — бо в ній початок і кінець справжньої нашої досконалости та досягнення успіху в ній.

Тому кожного ранку намагайся уважно розглянути й передбачити, які можуть трапитися нагоди протягом дня виконати те чи те добре діло, долучаючи до того й рішення та бажання так учинити.
Увечері перевір, чи виконані та як виконані твої ранкові добрі задуми та бажання. Наступного ранку знову віднови ті ж наміри та бажання, з палкою ревністю і постановою виконати їх дуже точно.

Усе це намагайся скеровувати до набуття тієї чесноти, в якій ти постановив вправлятися в цей час. Відповідно й приклади святих, і молитви, й розважання про життя та страждання Христа Господа, й усе инше, що вважається придатним та необхідним для досягнення успіху в чеснотах і в духовному житті, повинно бути в тебе спрямовано переважно до тієї чесноти, яку ти плекаєш. Але й усі випадки, що приносить день, які б вони не були розмаїті, намагайся використати так, щоб не тільки не послаблювати, а навпаки, ще більше встановлювати і вкорінювати навик у тій чесноті, про яку ти тепер особливо дбаєш.

Межею такого навику нехай буде дійти до такого рівня, щоб доброчесні діяння — чи то зовнішні, чи внутрішні — виконувалися з такою легкістю, з якою були вчинені діла їм протилежні, або краще, з якою виконуються звичайні потреби нашої природи. А це те саме, що довести навики в чеснотах до того, щоб вони стали в нас природніми. Тут нагадаю сказане вище: чим більше зустрінеться внутрішніх або зовнішніх перепон до здобуття якої-небудь чесноти, тим швидше і глибше вкоріниться вона в душу, якщо рішуче і без жалю до себе будемо долати всі труднощі.
Відповідні до цього вислови Божественного Писання, якщо читати їх вголос, чи навіть тільки про себе, дають дивну силу до закарбування в умі образу чесноти, яку шукаємо, та до збудження в серці прихильности до неї. Яка ж це велика допомога для того, хто ревнує про її здобуття! Знайди такі місця про чесноту, якої ти прагнеш, у Писанні і вивчи їх напам'ять, щоб вони були завжди в тебе напоготові, а далі якомога частіше повторюй їх в умі, особливо коли нападає протилежна їй пристрасть.
Наприклад, якщо трудишся над здобуттям чесноти терпеливости, можеш вибрати, вивчити й часто повторювати такі фрагменти Писання: «Хто терпеливий, той великий розум має» (Прип. 14,29). «Горе вам, у яких терпець увірвався» (Сир. 2,14). «Вартніший довготерпеливий, аніж звитяжець» (Прип. 16,32). «Вашим стражданням ви спасете душі свої» (Лк. 21,19). «Біжімо витривало до змагання» (Євр. 12,1). «Ми називаємо блаженними тих, що страждання зносять» (Як, 5,11). «Блаженний чоловік, що перетриває пробу» (Як. 1,12). «За витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий» (Як. 1,4). «Вам бо треба терпеливости» (Євр. 10,36).

До цього можеш додати й свої короткі молитовні звернення, наприклад: «Боже мій! Коли ж нарешті моє серце вдягнеться у зброю терпеливости! Коли нарешті стану я переносити кожну неприємність зі спокійним серцем, щоб зрадів Бог мій мною!»; «О, як любі ви мені, скорботи, що робите мене подібним до Господа мого Ісуса, який заради мене постраждав!»; «Ісусе мій! Даруй мені хоч деколи спокійно жити серед тисяч скорбот, ради слави Твого імени!»; «Блаженний буду я, якщо й посеред вогню скорбот загорюсь бажанням перенести ще більші страждання!»...

Такі молитви непотрібно вживати, щоб досягти успіху в чеснотах, щораз примірюючись до тієї, в якій особливо вправляєшся, як надихнути нам дух віри та благочестя. Такі короткі молитви справедливо з пророком називати «дорогами, які чоловік має в своєму серці» (Пс. 84,6), які, виходячи з серця, повного віри та уповання, сходять на небеса та доходять до Божих вух. Це — зітхання, які не можливо затаїти (Пс. 38,10) від очей милосердного Бога. Це — звертання, які завжди чує і розуміє (Пс. 5,2) благий Господь. Не треба тільки забувати додати до них упевненості у таких двох аспектах, якби двох крилах: перший, що Бог радіє, бачачи нас, як ми трудимось у здобуванні чеснот; і другий, що, палко бажаючи досконалости в них, ми нічого иншого не шукаємо, тільки, щоб вгодити Богові.

[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

[ Cкачати книгу: "Невидима боротьба" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!