|
|||
|
Невидима боротьбаЧАСТИНА ДРУГА - ГЛАВА 24Не треба бентежитися зменшенням духовних почуттів та цінними внутрішніми спокусами. Хоч у сьомій главі я вже говорив про сухість, охолодження та засмучення серця, які відчуває душа від цього, зараз, однак, ще щось додам: багато користи дає душі таке засмучення і сухість серця або зменшення духовної радости та насолоди, коли приймаємо їх і переносимо зі смиренням та терпеливістю. І якщо б чоловік знав наперед, яку з цього можна взяти користь, то, звісно, не засмучувався б тоді, коли б переживав такий стан. Він не вважав би, що ця гірка бідність внутрішніх духовних потіх є знаком Божого неблаговоління, а бачив би в ній діло особливої до себе Божої любови, й тому прийняв би це з радістю, як велику Його милість. Уже те є гідне втіхи, що подібні стани переживають переважно особи, які з особливою ревністю віддаються на служіння Богові та з особливою увагою намагаються уникати всього, що може Його образити. І відчувають це не на початку свого навернення до Бога, а вже опісля, як багато попрацюють для Нього, коли досить очистять своє серце священною молитвою і сокрушенням, коли відчують деяку духовну насолоду, теплоту та радість і коли внаслідок цього постановлять повністю посвятити себе Богові, й уже почнуть це діло. І не бачимо, щоб грішники й ті, які живуть у постійній суєті, відчували щось подібне та піддавались таким спокусам. З цього чітко видно, що ця гіркота є чесною і дорогоцінною трапезою, до якої Бог запрошує своїх улюблених на частування, й хоч вона деколи не дуже приємна, але приносить нам багато користи, попри те, що цього не помічаємо, коли її їмо. Бо душа, перебуваючи в стані такої сухости, смакуючи цю гіркоту й страждаючи від таких спокус та помислів, одне згадування про які приводить в трепет, отруює серце та майже зовсім нищить внутрішнього чоловіка. Перебуваючи в такому стані, вона вчиться не довіряти собі та не покладатися на свій добрий настрій, а набувати істинного смирення, якого так бажає від нас Бог. До цього вона запалюється шуканням теплішої до Бога любови, ретельнішої уваги до своїх помислів і сильнішої мужности для перенесення таких спокус без шкоди, й виходить з цієї боротьби зі "звичкою розрізняти добро від зла", як сказав св. Павло (Євр. 5,14). Хоча душа, ще раз наголошую, не бачачи цих таємних плодів, бентежиться і втікає від згаданої гіркоти, оскільки не бажає навіть трохи побути без духовних утіх, і без них усяке инше духовне вправляння вважає даремно загубленим часом та безплідною працею. [ Назад ] [ Зміст ] [ Вперед ] [ Cкачати книгу: "Невидима боротьба" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові! |
|