Надія на Господа в молитві

Бог любить Своє творіння, любить кожного з нас. «І бу­ду вам Отцем, і всі будете Моїми синами і дочками», — говорить Господь Вседержитель (2 Кор. 6, 18).

А тому ми так само, як до свого рідного батька чи рідної матері, можемо завжди у будь-який час звертатися до Бога — до нашого Отця Небесного. Звертанням же нашим до Бога є молитва.

Отже, молитва — то душевна розмова людини з Богом із піднесенням до Бога розуму й серця. Вона необхідна для нас так само, як повітря чи їжа. У нас усе від Бога і немає нічо­го свого: життя, здібності, здоров'я, їжа і все інше дається нам Богом; «без Бога — ні до порога», — каже українське прислів'я.

Тому і в радості, і в печалі, і коли щось нам потрібно, ми повинні звертатися до Бога з молитвою. А Господь дуже доб­рий і милостивий до нас, і якщо від щирого серця, з вірою і ревністю проситимемо Його про вдоволення своїх потреб, Він неодмінно виконає наші бажання і дасть усе, в чому ми маємо потребу. При цьому потрібно цілковито покластися і надіятися на Його святу волю і терпляче чекати, тому що тільки один Господь знає, що і коли нам дати — що нам корисно і що шкідливо.

Отже, якою повинна бути наша молитва?

Щиріша, ніж розмова найлюбіших сина чи дочки зі сво­їм татом чи мамою, не лукава, не хитра, а пройнята гарячою любов'ю та острахом перед Богом, з повною надією, що Гос­подь у силах дати нам усе, чого просимо.

Молитися не важко. Бо хіба важко добрим дітям розмов­ляти зі своїм батьком, розповідати йому про свої жалі або успіхи тощо?

Хто всім серцем любить Бога, той день і ніч з Ним роз­мовляє.

Молитва є піднесення розуму до Бога чи прохання від Бога чогось. У молитві ми споглядаємо Бога, благоговійно стоїмо перед Ним, як перед царем, котрий дає всім життя. Молитва — пожива душі, повітря, світло, животворче тепло її, очищення гріхів — благе іго Христове, легкий тягар Йо­го; молитва — постійне відчуття своєї немочі або убозтва духовного,  освячення душі, передчуття майбутнього блаженства, блаженство ангельське, небесний дощ. Це та­кий дощ, який змиває з нас отой важкий тягар і відбиток гріха і не допускає до нашої душі противника усього роду людського - диявола. Молитва - це те, що не можуть принести Богу інші Його творіння, які Він створив. Адже дійсно в молитві ми відчуваємо бадьорість і мужність при всіх скорботах і спокусах життя. Ми відчуваємо, що ми поєднуємось з Богом, ми твердо надіємось на Його мило­сердя до нас.

Кожен православний християнин має щоденно молитися, вранці та ввечері, перед і після їжі, перед початком і після завершення всякої справи (наприклад, перед заняттями і піс­ля них).

Уранці ми молимось, щоб подякувати Богові за те, що Він зберіг нас минулої ночі, попрохати Його Отцівського благословення і допомоги на нинішній день.

Увечері, перед сном, ми також дякуємо Господу за щас­ливо проведений день і просимо зберегти нас уночі.

Щоб успішно і добре робилася справа, ми повинні пе­редусім прохати в Бога благословення і допомоги у праці, яку належить виконувати, а після завершення дякувати Богу.

[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

[ Cкачати книгу: "Надія на Господа" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!