 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Бог любить Своє творіння, любить кожного з нас. «І буду вам Отцем, і всі будете Моїми синами і дочками», — говорить Господь Вседержитель (2 Кор. 6, 18). А тому ми так само, як до свого рідного батька чи рідної матері, можемо завжди у будь-який час звертатися до Бога — до нашого Отця Небесного. Звертанням же нашим до Бога є молитва. Отже, молитва — то душевна розмова людини з Богом із піднесенням до Бога розуму й серця. Вона необхідна для нас так само, як повітря чи їжа. У нас усе від Бога і немає нічого свого: життя, здібності, здоров'я, їжа і все інше дається нам Богом; «без Бога — ні до порога», — каже українське прислів'я. Тому і в радості, і в печалі, і коли щось нам потрібно, ми повинні звертатися до Бога з молитвою. А Господь дуже добрий і милостивий до нас, і якщо від щирого серця, з вірою і ревністю проситимемо Його про вдоволення своїх потреб, Він неодмінно виконає наші бажання і дасть усе, в чому ми маємо потребу. При цьому потрібно цілковито покластися і надіятися на Його святу волю і терпляче чекати, тому що тільки один Господь знає, що і коли нам дати — що нам корисно і що шкідливо. Отже, якою повинна бути наша молитва? Щиріша, ніж розмова найлюбіших сина чи дочки зі своїм татом чи мамою, не лукава, не хитра, а пройнята гарячою любов'ю та острахом перед Богом, з повною надією, що Господь у силах дати нам усе, чого просимо. Молитися не важко. Бо хіба важко добрим дітям розмовляти зі своїм батьком, розповідати йому про свої жалі або успіхи тощо? Хто всім серцем любить Бога, той день і ніч з Ним розмовляє. Молитва є піднесення розуму до Бога чи прохання від Бога чогось. У молитві ми споглядаємо Бога, благоговійно стоїмо перед Ним, як перед царем, котрий дає всім життя. Молитва — пожива душі, повітря, світло, животворче тепло її, очищення гріхів — благе іго Христове, легкий тягар Його; молитва — постійне відчуття своєї немочі або убозтва духовного, освячення душі, передчуття майбутнього блаженства, блаженство ангельське, небесний дощ. Це такий дощ, який змиває з нас отой важкий тягар і відбиток гріха і не допускає до нашої душі противника усього роду людського - диявола. Молитва - це те, що не можуть принести Богу інші Його творіння, які Він створив. Адже дійсно в молитві ми відчуваємо бадьорість і мужність при всіх скорботах і спокусах життя. Ми відчуваємо, що ми поєднуємось з Богом, ми твердо надіємось на Його милосердя до нас. Кожен православний християнин має щоденно молитися, вранці та ввечері, перед і після їжі, перед початком і після завершення всякої справи (наприклад, перед заняттями і після них). Уранці ми молимось, щоб подякувати Богові за те, що Він зберіг нас минулої ночі, попрохати Його Отцівського благословення і допомоги на нинішній день. Увечері, перед сном, ми також дякуємо Господу за щасливо проведений день і просимо зберегти нас уночі. Щоб успішно і добре робилася справа, ми повинні передусім прохати в Бога благословення і допомоги у праці, яку належить виконувати, а після завершення дякувати Богу. [ Назад ] [ Зміст ] [ Вперед ]
[ Cкачати книгу: "Надія на Господа" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові! |
|
|
|
|
|
