Фатімське послання

Додаток III

Найбільш секретна частина фатімської таємниці за згодою Конгрегації у справах віровчення була оприлюднена у Римі 26 червня 2000 року. Завдяки цій публікації Фатімське послання набуло великого значення і є актуальним сьогодні.

Конгрегація у справах віровчення

Фатімське послання

Вступ

На зламі другого і третього тисячоліття Іван Павло II прийняв рішення опублікувати запис третьої частини Фатімської таємниці.

Після драматичних і жорстоких подій XX століття, одного із головних періодів в історії людства, кульмінаційним моментом якого був кривавий замах на "Христа на землі", перед нами постає дійсність, яка творить історію, а заодно з'ясовує її глибокий сенс в духовному аспекті. Духовність приймається неохоче на рівні суспільної ментальності, яка перебуває під впливом раціоналізму.

Об'явлення і надприродні знаки з'являються в усіх справах, стоять у центрі людських подій і супроводжують історію світу, вражаючи віруючих і невіруючих. Ці явища не можуть суперечити вірі. Вони повинні зосереджуватися довкола центрального мотиву Христової проповіді, тобто довкола любові Отця, яка спонукає до навернень людей, а також дає благодать здатності довіритися Йому як батькові. Саме таке значення несе у собі послання з Фатіми, наполегливий заклик якого до навернення і покаяння, до самої серцевини Євангелії.

Фатіма, без перебільшення, є найбільшим пророцтвом з усіх сучасних об'явлень. Перша і друга частина таємниці, які були опубліковані у першу чергу з турботою про закінченість документації, стосуються насамперед страшного видіння пекла, культу Непорочного Серця Марії, другої світової війни та попередження про величезну шкоду, якої завдасть Росія людству через відхід від віри і встановлення комуністичного режиму.

У 1917 році ніхто навіть уявити собі не міг, тоді як троє пастушків з Фатіми бачили, чули і запам'ятовували об'явлення, а Лусія, котра до 2005 року жила серед нас, за дорученням єпископа Лейрії і за дозволом Матері Божої занотувала усе це письмово.

Що стосується опису перших двох частин Фатімської таємниці, опублікованих раніше, а тому відомих загалу, то обрано текст, записаний сестрою Лусією у третьому спогаді від 31 серпня 1941 року. У четвертому, від 8 грудня 1941 року, сестра Лусія доповнює їх за допомогою кількох приміток.

Третя частина Фатімської таємниці була записана "за дорученням єпископа Лейрії та Пресвятої Діви Марії" 3 січня 1944 року.

Існує лише один рукопис, фотокопія якого вміщена у цій книзі. Запечатаний конверт зберігав спочатку єпископ Лейрії, та потім, 4 квітня 1957 року, його передали до Таємного архіву Святого Офіціуму, про що леїрський єпископ повідомив сестру Лусію.

Згідно з реєстром архіву, 17 серпня 1959 року комісар Святого Офіціуму отець П'єр Філіппе, ОР, узгодивши з Його Високопреосвященством кардиналом Алфредом Оттавіані, віддав конверт із записом третьої частини Фатімської таємниці Івану XXIII. Його Святість після деяких вагань відповів: "Зачекаємо. Я буду молитися. Я повідомлю Вам про своє рішення"1.

Папа Іван XXIII пізніше прийняв рішення відіслати запечатаний конверт на адресу Святого Офіціуму, так і не відкривши третьої частини таємниці.

27 березня 1965 року Павло VI прочитав її зміст разом із субститутом та архієпископом Анжело Дель'Аква, а потім відіслав конверт до архіву Святого Офіціуму, вирішивши не оприлюднювати цей документ.

У свою чергу попросив про надання цього документу Іван Павло II після замаху 13 травня 1981 року. Його Високопреосвященство кардинал Франц Сепер, Префект Конгрегації передав 18 липня 1981 року архієпископу Едуардо Мартінес Сомало, субституту і Держсекретарю два конверти: один білий з оригінальним текстом сестри Лусії на португальській мові та помаранчевий з перекладом Фатімської таємниці на італійську мову. 11 серпня цього ж року архієпископ Мартінес направив обидва конверти до Святого Офіціуму2.

Як відомо, Папа Іван Павло II від самого початку мав думку посвятити світ Непорочному Серцю Марії і сам склав молитву, яку повинні були прочитати під час св. Літургії, названу "Актом посвяти". Ії було відправлено у соборі Матері Божої Великої 7 червня 1981 року у день Зіслання Святого Духа. Цей день обрали як згадку про 1600 річницю І Костянтинопольського собору та 1550 річницю Ефеського собору. Оскільки Папа не міг узяти участі у цій відправі, то було завчасно підготовлено текст його промови. Нижче подаємо текст, узятий безпосередньо з тексту акту посвяти:

"О Матір людей і народів! Ти знаєш про всі наші страждання і надії, Ти по-материнськи відчуваєш боротьбу між добром і злом, світлом і темрявою, що потрясають світ, прийми наше прохання, яке заносимо у Духові Святому до Твого Серця, огорни любов'ю матері і Господньої служниці тих, котрі найбільше цього очікують, а також тих, на посвяту яких Ти очікуєш особливим чином. Візьми під свій материнський захист усе людство, яке Тобі, о Матінко, довіряємо. Нехай до нас усіх прийде час миру і свободи, час правди, справедливості і надії"3.

Тому Святіший Отець, бажаючи якнайвірніше виконати прагнення "нашої Пані з Фатіми", вирішив протягом святого Року відкуплення надати повнішої форми актові довірення від 7 червня 1981 року, поновивши його пізніше у Фатімі 13 травня 1982 року.

25 березня 1984 року на площі Святого Петра на згадку про "fiat", вимовленого Марією під час Благовіщення, у духовній єдності з усіма єпископами світу, скликаними перед цим, Папа повірив Непорочному Серцю Марії кожну окремо людину і народи в цілому словами, які звучали у 1981 році:

"О Матір людей і народів! Ти знаєш про всі наші страждання і надії, Ти по-материнськи відчуваєш боротьбу між добром і злом, світлом і темрявою, що потрясають світ, прийми наше прохання, яке заносимо у Святому Духові до Твого Серця, оточи любов'ю матері і Господньої служниці увесь світ, який довіряємо Тобі і присвячуємо, світ, повний стурбованості за дочасну долю людей і народів. Віддаємо Тобі зокрема тих людей і народи, які потребують цього найбільше".

Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво.

Молитвами нашими в скорботах не погорди!"

Далі Папа усе виразніше посилається на конкретні проблеми, ніби коментує Фатімське послання на тлі сумних подій, які підтверджують його істинність:

"Перебуваючи тут перед Тобою, Мати Христа, перед Твоїм Непорочним Серцем, прагнемо спільно з усією Церквою поєднатися у жертві, яку Твій Син з любові до нас приніс Отцю: "Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині (Йо. 17, 19)". Прагнемо поєднатися з нашим Відкупителем у цьому посвяченні за весь світ і людей, котрі в Його божественному Серці можуть виблагати пробачення і стати відшкодуванням.

Сила цього посвячення триватиме повік й огортатиме всіх людей і народи, перемагаючи будь-яке зло, яке дух темряви пробуджує у серці людини на протязі історії і яке пробудив суттєво у наші часи.

О як глибоко ми відчуваємо потребу пожертвування за людство і весь сучасний світ у поєднанні з самим Христом! Світ повинен мати частку у відкупній жертві Христа за посередництвом Церкви.

Знаком цього є нинішній Рік відкуплення - надзвичайний ювілей усієї Церкви.

Будь благословенна цього Святого року понад усі створіння, Господня служнице, котра виявила найповніший послух у покликанні Бога!

Будь благословенна Ти, котра є цілковито поєднана з відкупною жертвою свого Сина!

Мати Церкви! Освячуй Божий народ, котрий іде дорогою віри, надії і любові! Освячуй особливо тих, на пожертвування і довірення яких очікуєш. Допоможи нам жити в істинні жертви Христа заради усього людства.

Довіряємо Тобі, о Матір, світ, усіх людей і всі народи, довіряємо Тобі також саме посвячення світу, складаючи їх у Твоєму материнському Серці.

Непорочне Серце! Допоможи нам уникнути загрози зла, яке так легко укорінилося у серцях сучасних людей, нерозсудливі наслідки якого уже сьогодні тяжіють над нашим життям і перекривають дорогу до майбутнього!

Від голоду і війни, врятуй нас!

Від атомної війни, від самознищення, від будь-яких війн, врятуй нас!

Від гріхів проти людського життя з моменту зачаття, врятуй нас!

Від ненависті і приниження гідності Божих дітей, врятуй нас!

Від будь-якої несправедливості у суспільному, національному і міжнародному житті, врятуй нас!

Від необдуманого нехтування Божими заповідями, врятуй нас!

Від спроб знищення у людських серцях правди самого Бога, врятуй нас!

Від втрати усвідомлення добра і зла, врятуй нас!

Від гріхів проти Святого Духа, врятуй нас!

Матір Христова, прийми наше благання, багате стражданнями людей! Багате стражданнями цілих суспільств!

Допоможи нам перемагати силою Святого Духа будь-який гріх, гріх кожної окремо людини і всі гріхи світу, якими б вони не були.

Нехай в історії світу ще раз виявить себе рятівна сила Відкуплення - сила милосердної любовії Нехай вона визволить нас від зла! Нехай перемінить наші сумління! Нехай у Твоєму Непорочному Серці відкриє усім світло надії!"4

Сестра Лусія особисто підтвердила, що такий урочистий і всезагальний акт посвячення відповідав тому, чого жадала

Мати Божа (Sim, esta feita, tal como Nossa Senhora a pediu, desde о dia 25 de Marco de 1984). Учинили так, як цього просила наша Пані, тобто 25 березня 1984 року (Лист від 8 грудня 1989 року). А тому будь-які дискусії та подальші петиції безпідставні.

До опублікованих документів поруч із рукописом сестри Лусії додано ще чотири тексти:

1) Лист Святішого Отця до сестри Лусії від 19 квітня 2000 року; 2) Звіт розмови із сестрою Лусією, яка відбулася 27 квітня 2000 року; 3) Заява, яку було прочитано у Фатімі 13 травня Його Високопреосвященством кардиналом Анжело Содано, Держсекретарем, за дорученням Святішого Отця; 4) Богословський коментар Його Преосвященства кардинала Йозефа Рацінгера, Префекта Конгрегації у справах віровчення.

Вказівки щодо трактування третьої частини Фатімської таємниці сестра Лусія вмістила уже в листі до Святішого Отця від 12 травня 1982 року. Вона пише в ньому:

"'Третя частина таємниці стосується слів Матері Божої: "Якщо (Росія) поширить своє псевдовчення по світі, виникнуть війни і переслідування Церкви, добрих будуть мучити, дуже страждатиме Святіший Отець, багато народів загине (13 липня 1917 року)".

Третя частина таємниці є символічним одкровенням, яке стосується тієї частини послання, і яка буде виконана залежно від того, чи приймемо ми бажання, у посланні: "Якщо приймете Моє бажання, то Росія навернеться і пізнає мир, якщо ж ні, то вона поширить своє псевдовчення по світі і т. ін.".

Оскільки ми не прийняли цього заклику, який був у Фатімському посланні, то нині є свідками його виконання: Росія дійсно заполонила світ своїм псевдовченням. І хоч не було ще цілковитого виконання останньої частини цього пророцтва, бачимо, що ми таки наближаємося до нього великими кроками. Воно прийде, якщо не зійдемо з дороги гріха, ненависті, помсти, несправедливості, позбавлення прав людини, аморальності, злочину і т. ін.

Ми не маємо права говорити, що Бог карає нас, тому що люди самі себе карають. Бог терпляче застерігає нас і закликає до повернення на дорогу добра, шануючи свободу, подаровану нам. Люди самі несуть відповідальність за свої вчинки".

Рішення Святішого Отця Івана Павла II про оприлюднення третьої частини Фатімської таємниці завершує певний етап історії, позначений драмою людської жадоби влади і нечесності, але проникнутой також милосердною любов'ю Бога і турботливим співчуттям Матері Ісуса і Церкви.

Діяння Бога, Господа історії, і спів відповідальність людини, котра переживає свободу як драму і плідний дар, є двома підпорами, на яких тримається історія людства.

У фатімському одкровенні Мати Божа нагадує нам про забуті цінності, про майбутнє людини у Богові, в якому ми беремо дієву і відповідальну участь.

Архієпископ Тарсізіо Бертоне, SDB, колишній архієпископ Верселя, Секретар Конгрегації у справах віровчення.

1 У щоденнику Івана XXIII є такий запис від 17 серпня 1959 року: "Аудієнція. О. Філіпп, комісар Святого Офіціуму, передав мені листа з третьою частиною Фатімської таємниці. Я вирішив прочитати його разом із своїм сповідником".

2 Варто згадати коментар, який Святіший Отець дав під час генеральної аудієнції 14 жовтня 1981 року на тему "Травневі події - велика Божа заява" (Insegnamenti di Giovanni Paolo II, IV, 2. Citta del Vaticano 1981, 409-412 ).

3 Звернення на радіо, оприлюднене під час Богослужіння у базиліці Матері Божої Великої, є актом вшанування, вдячності і довірення Пресвятій Діві (Theotokos. Insegnamenti di Giovanni Paolo ?, IV, 1. Citta del Vaticano 1981, 1246).

4 Під час ювілейного Дня сім'ї Папа довірив Пресвятій Діві Марії людей і народи (Insegnamenti di Giovanni Paolo II, VII, 1. Citta del Vaticano 1984, 775-777).

5 У "четвертому спогаді" від 8 грудня 1941 року сестра Лусія пише: "Розпочинаю роботу, щоб виконати Ваш наказ і бажання доктора Ґаламби. Писатиму про все, за винятком однієї частини, яку ще не можу відкрити. Свідомо я нічого не приховую, хоча можу пропустити якісь дрібниці, але вони будуть несуттєві".

6 У цитованому "четвертому спогаді" сестра Лусія додає: "У Португалії завжди зберігатимуть догмат віри і т. ін.".

7 Переклад вірно відтворює оригінальний текст, навіть пунктуаційні неточності, що, зрештою, не перешкоджає у доброму розумінні того, що ясновидиця хотіла сказати.

[ Повернутися до змісту книги: Спогади сестри Лусії з Фатіми ]

[ Скачати книгу: Спогади сестри Лусії з Фатіми ]

[ Читайте также: Фатима. Мария обращается к миру. ]

[ Смотрите также: Фатима. Фотогалерея. ]

[ Все фото из Фатимы: https://www.free-photos.biz/photographs/cities/photos_of_fatima/ ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!