 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
1. Чудо зцілення Доктор Ґаламба попросив мене описати інші прохання, які були виконані за заступництвом Жасінти. Я подумала і пригадала тільки два. Перше стосується доброї пані Емілії, про яку я розповідала у другому записі про Жасінту. Одного разу вона зайшла за мною і відвела до будинку отця-декана в Олівалі. Жасінта пішла зі мною. Була уже ніч, коли ми дісталися селища, де жила ця добра жінка. Утім, звістка про наше прибуття поширилася досить швидко, а тому оточила велика кількість людей. Усі бажали нас побачити, розпитати, викласти свої прохання і т. ін. Там само мешкала одна побожна жінка, котра разом із місцевими жителями відмовляла у своєму домі вервицю. Вона також прийшла і попросила нас піти з нею, щоб помолитися разом з ними. Ми хотіли відмовитися від цього кажучи, що прийшли помолитися з пані Емілією, однак жінка була такою невблаганною, що нам довелося поступитися. Дізнавшись про те, що ми йдемо до цієї жінки, люди натовпом ринули туди, щоб зайняти місце. Це було добре хоча б тому, що нам звільнили дорогу. По дорозі ми зустріли дівчину років двадцяти. Вона заплакала, впавши перед нами на коліна й попросила зайти до її дому, щоб там прочитати хоча б одне "Радуйся, Маріє" за її хворого батька, котрий уже три роки страждав від гикавки. Ми не могли байдуже обминути це прохання, тому я допомогла підвестися бідній дівчині, й оскільки було уже досить пізно (ми йшли при світлі ліхтарів), сказала Жасінті, щоб вона пішла туди, поки я буду з іншими людьми відмовляти вервицю. Ми домовилися, що я покличу її, коли вертатимусь. Жасінта погодилася. На зворотному шляху я зайшла до згаданого будинку. Моя маленька сестричка сиділа на стільці перед чоловіком, який був досить молодим, лише дуже худим. Цей чоловік ридав від зворушення. У домі зібралося багато його родичів. Як тільки Жасінта побачила мене, тут же підвелася, попрощалася і пообіцяла не забувати його у своїх молитвах. Після цього ми вирушили до дому пані Емілії. Наступного дня ми вирушили раненько до Олівалю і тільки через три дні повернулися звідти. Коли ми підходили до будинку пані Емілії, то зустріли там згадану дівчину разом з її батьком, котрий виглядав тепер краще, він був спокійний і зміцнілий фізично. Ці люди подякували за отриману благодать, сказавши, що у чоловіка минула гикавка. І відтоді, як тільки я з'являлася у тих місцях, вони приходили подякувати за це зцілення. 2. Повернення блудного сина Наступний випадок пов'язаний з моєю тіткою Вікторією, котра, одружившись, переїхала до Фатіми. Вона мала одного сина, якого дійсно можна було назвати блудним. Я не знаю, як давно він залишив батьківський дім, про нього не було жодної звістки. Тітка дуже журилася за ним, а тому прийшла до нас в Алжустрел, щоб попросити мене помолитися до Божої Матінки за її сина, а оскільки вона не застала мене, то звернулася з цим до Жасінти. Жасінта пообіцяла помолитися за нього. За кілька днів хлопець повернувся додому попросити пробачення у своїх батьків, а потім прийшов до Алжустрелу, щоб розповісти про все, що з ним трапилось. Після того, як він усе розтринькав, що вкрав у батьків (він сам у цьому зізнався), хлопець деякий час мандрував, аж поки не потрапив - не знаю, за що! - до в'язниці у Торрес-Новас. Він сидів у ній досить довго, поки йому не вдалося втекти звідти однієї ночі. Хлопець забрів у ліс у горах і думав, що вже не вибереться з нього. Він боявся усього: і того, що може бути спійманим, і нічної грози. Єдиним його порятунком стала молитва. Хлопець упав на коліна і почав молитися. За кілька хвилин, як він стверджує, йому з'явилася Жасінта, вона узяла його за руку і повела дорогою з Алкейдао до Регенго. Там вона дала йому знак іти далі самому. На світанку юнак побачив, що прямує дорогою до Болейросу, він упізнав рідне село і з великим хвилюванням пішов до дому своїх батьків. Хлопець завірив, що йому з'явилася Жасінта, яку потім впізнав уже вдома. Я запитала Жасінту, чи це правда, що вона ходила до нього. Дівчинка заперечила, адже вона не знала тієї місцевості, де він заблукав. - Я лише молилася, палко благаючи Матінку Божу про допомогу твоїй тітці, якій дуже співчувала. Такою була відповідь Жасінти, але що то було насправді? Я не знаю. Тільки один Бог знає.
[ Повернутися до змісту книги: Спогади сестри Лусії з Фатіми ] [ Скачати книгу: Спогади сестри Лусії з Фатіми ] [ Читайте также: Фатима. Мария обращается к миру. ] [ Смотрите также: Фатима. Фотогалерея. ] [ Все фото из Фатимы: https://www.free-photos.biz/photographs/cities/photos_of_fatima/ ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
