Спогади сестри Лусії з Фатіми - Четвертий спогад

Вступ

Цей спогад, найбільш довгий, так само, як і попередні, виник не за ініціативою Лусії, а на вимогу настоятелів. 7 жовтня 1941 року до Валенса-до-Міньо прибули єпископ та др. Галамба, добре підготовлені для опитування. Сюди ж приїхала і Лусія. Вони забрали третій спогад, а потім повернулися з новими запитаннями. їхнє нетерпіння було настільки великим, що Лусія уже 25 листопада, як тільки закінчила перший зошит, відразу ж надіслала його єпископу. Другий й останній зошит був закінчений 8 грудня.

Чого ж хотіли від Лусії? Дехто хотів відразу "все", але єпископ дуже делікатно зауважив: "Ні, цього я не наказую ". Але все-таки, тепер від Лусії вимагали багато...

1. У доктора Галамби було багато питань, на які їй довелося через брак часу відповідати у письмовому вигляді.

2. Вона повинна була записати усе, що пам'ятала про Франциска, як це було у випадку з Жасінтою.

3. Вона повинна була занотувати подальші деталі про об'явлення Ангела.

4. Написати нову історію об'явлень.

5. Закріпити письмово все, що могла додатково згадати про Жасінту.

6. Записати також усі світські пісні, які вони співали.

7. Прочитати книгу отця Фонсека і відзначити все те, що їй видавалося неточним.

Лусія уважно переглянула усі ці питання і з дивовижною точністю відповіла на них детально і вичерпно. Вона по праву могла сказати єпископу: "Гадаю, що написала усе, що Ви на цей раз доручили мені".

Лусія свідомо лише обминула увагою третю частину таємниці. Треба сказати, що і цей спогад, як і попередні два, були написані у тому самому дусі: "Послух і вірність Богу, що діють у мені. Я не більш ніж Його нікчемне й убоге знаряддя, яким Він розпоряджаєт ься. Коли-небудь Божественний художник перетворить на попіл своє знаряддя, яке стало непридатним, на порозі великого дня вічного прославлення".

Передмова

1. Довіра і відданість

Ісус. Марія. Йосиф. Владико!

Після того, як я занесла свої покірні молитви біля підніжжя Дарохранительниці і Непорочного Серця Марії - нащої улюбленої Божої Матінки, щоб Вона подарувала мені ласку уникнути помилок у написанні навіть однієї літери, яка б не говорила про її славу, я розпочинаю свою роботу з миром у серці, як ті, що знають, що виконують у всьому волю Божу.

Під цілковитим захистом й в обіймах Отця Небесного, а також за заступництвом Непорочного Серця Марії віддаю у Ваші руки ще раз плід мого єдиного дерева, яким є мій послух.

2. Тяжкі умови, за яких Лусія пише

Перед тим, як почати, я хотіла би заглянути до Нового Завіту, єдиної книги, яку я хочу бачити перед собою у своєму тихому куточку під дахом, при світлі невеличкого віконечка у стелі, де я усамітнююся, як тільки випадає нагода, щоб уникнути цікавих очей. Столом мені служать власні коліна, а стільцем - стара валіза.

Мене можуть запитати, чому я не пишу у власній келії. Мій добрий Бог вважав за необхідне забрати у мене навіть келію, попри те, що у нашому домі1 багато вільних кімнат. Звичайно, для виконання Його завдання приміщення для відпочинку та роботи було б зручнішим. Там, щоправда, протягом дня досить тяжко писати, але можна гарно відпочити увечері. Попри все, я задоволена і дякую Богу за благодать бути народженою у бідній сім'ї, а також за дозвіл з любові до Нього жити у ще більшій бідності.

Мій Боже, це ж зовсім не те, що я хотіла написати! Повертаюся до того, що мені повідомив Господь, коли я відкрила Новий Завіт. У Посланні святого апостола Павла до Филип'ян (розділ 2, вірші 5-8) я прочитала: "Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. Він, існуючи у Божій природі, (...) применшив самого себе, прийнявши вигляд слуги, (...) понизив себе, ставши слухняним аж до смерті - смерті ж хресної."

Я трохи поміркувала над цим і прочитала у тому самому розділі у вірші 12-13: "Працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті. Бо то Бог викликав у вас і хотіння, і діяння за своїм уподобанням."

Крім послуху і відданості Богу, котрий діє в мені, мені нічого не потрібно. Адже я не більше ніж нікчемне й убоге знаряддя, яким Він користується. І як художник, котрий викидає у вогонь пензель, коли він став непотрібним, так само Творець перетворить своє непридатне знаряддя на попіл до великого дня прославлення. Цього дня я очікую з нетерпінням, адже могила нездатна знищити усе, а щастя вічної і безкінечної любові починається уже зараз2.

3. Під впливом Святого Духа Владико!

7 жовтня 1941 року у Валенсі доктор Галамба запитав мене:

- Сестро, коли Ви сказали, що покаяння здійснюється тільки частково, Ви говорили від себе чи Вам це було відкрито?

Гадаю, Владико, що у таких випадках я ніколи не пишу того, що йде від мене самої. Я повинна дякувати Богу за вплив Його Божественного Духа, тому відчуваю, коли Він повідомляє мені про те, що я повинна писати або творити. Часом сила моєї уяви або розум хочуть мені на щось вказати, та я відразу відчуваю це. Отож я чекаю, доки не відчую у глибині своєї душі того, що саме хоче Господь сказати мені3. Це Він надихнув Вас, Владико, дати мені завдання розповісти про все, тому я свідомо нічого не приховую.

1 Вона пише у домі новіціату у Туї на горищі.

2 Цей вступ свідчить про літературний смак Лусії, відкриває її літературні здібності.

3 Лусія ні в якому разі не хоче сказати, що почуває себе "натхненною", як гагіографи, письменники Св. Письма.

4 Мама Франциска і тато Лусії були братами.

5 Можна сміливо сказати, що Франциск володів даром найвищої контемпляції.

6 11 серпня батько Лусії відвів її до старости, тоді як пан Марто відмовився вести туди своїх дітей.

7 Він має на увазі об'явлення у червні і липні. Вони бачили Господа у таємничому світлі Матері Божої.

8 Небезпечні рифи на Атлантичному узбережжі.

9 Розташовані там же ж.

10 Цим днем було 4 квітня 1919 року.

11 Це є причиною того, чому Лусія не описує тут третьої частини таємниці.

12 Всьоме Мати Божа прийшла 16 червня 1921 року напередодні від'їзду Лусіїу Вілар, у Порто. Йдеться про об'явлення, призначене особисто для сестри Лусії, тому воно менш важливе.

13 Тут у поспіху Лусія не закінчує фрази, яка в інших документах звучить так: "Хто прийме це, тому Я обіцяю спасіння. Душі цих людей, наче квіти, прикрашатимуть престол Бога".

14 Мова йде про північне сяйво в ніч на 25 січня 1938 року, видиме по всій Європі. Лусія сприйняла його як обіцяний знак Небес.

15 Див. Додаток І.

16 Див. Додаток II.

17 Лусія вважає, що об'явлення було того самого дня, коли вони повернулися з в'язниці у Віла-Нова-де-Оурень. Проте, воно було наступної неділі, тобто 19 серпня.

18 Насправді Лусія не говорила, що війна закінчиться того самого дня, її примусила до цього велика кількість надокучливих питань, які їй ставили.

[ Повернутися до змісту книги: Спогади сестри Лусії з Фатіми ]

[ Скачати книгу: Спогади сестри Лусії з Фатіми ]

[ Читайте также: Фатима. Мария обращается к миру. ]

[ Смотрите также: Фатима. Фотогалерея. ]

[ Все фото из Фатимы: https://www.free-photos.biz/photographs/cities/photos_of_fatima/ ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!