Джерела внутрішньої сили. Вступ

З книги Ґрюн Ансельм - "Джерела внутрішньої сили"

Натрапляючи на втомлених і знесилених людей, зауважуєш, що вони не лише апатичні та знеохочені, їм фізично важко дихати. Такі особи часто говорять про те, що їм треба часу, аби, як то кажуть, отямитися. Коли я супроводжую таких людей як духівник, то не раз чую, що найбільше їм потрібна надія. Особи, що перебувають у такому становищі, не знаходять у собі джерела, з якого могли б зачерпнути сили. У цьому контексті з’являється образ закритого джерела. Те, що раніше було джерелом сили, раптом висихає. Виснажена людина почувається внутрішньо спустошеною та вичерпаною. Вона втрачає творчий потенціял. Така особа вже не чує себе, вона невдоволена і почувається так, ніби її пригнічують оті всі люди, які постійно від неї чогось хочуть.

Сьогодні психологи говорять не лише про знесилення, а й про спустошення. Однак ідеться про подібний досвід: у людини більше немає сили, вона не відчуває в собі життя. Найчастіше ці симптоми з’являються у людей, які допомагають іншим. Водночас спустошення загрожує і тим, на кого покладена велика відповідальність і хто почувається змушеним досягати щораз нових успіхів. Коли у футбольного тренера Отмара Гітзельда, який зазнавав посиленого суспільного тиску, запитали, чи він хоче тренувати німецьку національну збірну, він відмовився, ствердивши, що його внутрішні «акумулятори сіли». А якось мені довелося почути від знайомого менеджера, що він почувається «спустошеним, як використана хлопавка». А кожен знає, що використана хлопавка нікому не потрібна. Якщо бензобак в автомобілі порожній, то його можна наповнити. Акумулятори можна зарядити. Однак ми не механізми.

Що відбувається з нашою духовною енергією, коли ми почуваємося знесиленими? Як ми можемо заново віднайти джерело нашого життя?

Знесилені та спустошені люди сумують за джерелами енергії, за допомогою яких могли би відновлювати свої сили. «Моє джерело енергії», - саме таку рекламу на великих плакатах розмістила одна з фірм, яка займається дистрибуцією мінеральної води. Інша фірма використовує гасло «Джерело чистої сили», пов’язуючи з ним такі вартості, як життєздатність, міць, привабливість, молодість та здоров’я. Очевидно, рекламодавці хотіли відповісти на прагнення людини бути молодою та прокреативною. Численні курси для менеджерів сьогодні зосереджені на темі «зарядження акумуляторів», а також на віднайденні внутрішніх джерел енергії. Сучасна психологія говорить про духовні ресурси. Це слово походить з французької мови й означає засоби, які можна використовувати, а також резервуар, з якого можна зачерпнути. В основі цього слова лежить латинське слово resurgere, яке означає «повставати знову, відроджуватися».

Ресурси часто приховані глибоко під землею. Спочатку їх треба знайти. Якщо проникнути до внутрішнього центру, в якому зібрана вся сила, то через моє мислення та через мої вчинки струмуватиме достатня кількість енергії, то в мені щось розквітне. В кожному з нас існує такий внутрішній центр, наповнений енергією та надією. Щоб пробитися через шкаралущу, яка приховує це місце, потрібна тиша. Лише тоді наше життя зможе розквітнути та принести плоди.

Сьогодні багато людей відчувають, що джерело, з якого вони живляться, стало каламутним та втратило свою збадьорюючу силу. Або що його замулили емоції, які ззовні каламутять наше чисте джерело. Багато людей сумують за життєдайною прозорістю. Коли під час лекцій я говорю про джерела, з яких ми черпаємо, а насамперед про духовні джерела, то часто чую запитання: «Як я можу віднайти цей внутрішній центр, де розташоване джерело Святого Духа?». В таких запитаннях я відчуваю не лише свідоме чи несвідоме переконання про нездорову життєву ситуацію, а й глибоку тугу за тим, що нас оздоровлює та додає нам сил.

Натомість інші люди мають враження, що їхнє джерело натрапило на перешкоду, і йому загрожує висихання. Здається, що вода пливе десь глибоко під поверхнею. У пророка Єремії є образ великої копанки, з якої витікає вода і без ужитку всотується в землю. Біблія також називає Бога невичерпним джерелом. Єремія нагадує людям, що вони залишили Бога, джерело живої води, і «повикопували собі копанки, копанки діряві, що вод не держать» (Єр. 2, 13). Це образ, який сьогодні розуміють щораз більше людей, тому що вони не знають, де можна знайти воду, яку вони колись черпали. Вона просто висохла.

У наш час криниці та джерела належать до важливих образів нашої культури, тому що життя без води неможливе. Коли монахи з абатства Мюнстершварцах під час поновного відкриття монастиря копали криницю, то натрапили на воду вже на глибині п’яти метрів. Та це були поверхневі води, і вони швидко висихали. Коли було спекотно, ця вода переставала текти. А ще вона була каламутною. Щойно на глибині вісімдесяти метрів знайшли ґрунтову воду. Вона була справді невичерпною і не висихала навіть під час найбільшої посухи та найспекотнішого літа.

Особисто я вважаю, що це дуже гарний образ. Якщо ми не опустимося достатньо глибоко, то будемо знаходити лише каламутну воду. Часом ці джерела видаються нам чистими, та якщо тривалий час черпати з них воду, вони починають висихати. Це джерела, які з’являються на поверхні нашої душі. Якщо в житті виникають якісь труднощі, то ці джерела висихають. Вони також часто замулюються через впливи ззовні. Деякі з них каламутні, бо така їхня природа, і вони не можуть дати нам достатньої кількости енергії. Якщо ми хочемо віднайти чисту та життєдайну воду, то не можемо залишатися на поверхні. Ми мусимо віднайти такі джерела, які нас справді освіжать, зроблять наше життя плідним та просвітлять нашу пітьму.

Напевно, кожен з нас зауважив відмінності: часом ми можемо дуже довго працювати і бути активними, але не відчуваємо жодної втоми. Наприклад, коли ми, будучи у відпустці, прокидаємося сонячним ранком, то без вагань вирішуємо піти у тривалий похід. І, незважаючи на незручності, це приносить нам радість. Однак бувають і такі дні, коли нам нічого не вдається. Ми почуваємося втомленими і знесиленими. Нас паралізує відчуття знеохочення. Ми воліли б не бачити, скільки справ чекає на нас сьогодні. Нас може блокувати страх перед якимось співробітником. Тиск, який ми відчуваємо на роботі, забирає у нас всю енергію. І тоді з’являється запитання: «Звідки нам черпати нові сили?»

Ми можемо зауважити, що часом у нас ніби щось струменіє, і видається, що все довкола розквітає. Та буває і так, що ми переживаємо щось зовсім інше і почуваємося знесиленими, невдоволеними, нас переповнює гіркота. Отож, можна ствердити, що завжди, коли ми почуваємося знесиленими, черпаємо з каламутного джерела.

Бути знесиленим - це дещо інше, ніж бути просто втомленим. Бо ж існує звичайна втома. Коли ми повертаємося додому після довгої подорожі, то почуваємося змученими. Та при такій втомі ми також відчуваємо задоволення. Ми маємо контакт з власним єством. А ще відчуваємо вдячність за те, що ми зробили. У нас пульсує життя. Коли на роботі у нас був важкий день, ми також почуваємося втомленими. Та ця втома може поєднуватися з вдячністю. В нас є позитивне відчуття, що вартувало працювати задля інших. Звичайно, ця втома зазвичай пов’язана з результатами нашої роботи. Якщо ми досягли успіху, то це позитивна втома. Натомість поразка викликає невдоволення. Коли ми почуваємося знесиленими, коли нас переповнюють гіркота, невдоволення, коли ми відчуваємо пустку, то маємо запитати себе: «З якого джерела ми черпали?» Відомо, що часом ми черпаємо також із каламутних джерел. Наше завдання полягає у тому, щоб зауважити це і копати глибше, аби натрапити на прозорі та життєдайні джерела.

Джерела завжди містили в собі щось захопливе й особливе, що притягувало людей. Вода підтримує та відновлює життя. Джерельна вода походить з глибин землі, вона надзвичайно чиста. Тому джерела вважали чимось святим, про них дбали. Джерельна вода не лише заспокоює тимчасову спрагу, а й постійно життєдайно підтримує природу. Дуже часто джерела по-особливому вшановували та ототожнювали їх з божествами. У стародавніх релігіях джерела вважали місцями божественних сил. Із давніх-давен люди відчували, що з джерела походить не лише зовнішнє, а й внутрішнє життя. В Греції покровителем джерел був Аполлон - бог пізнання. Чисті джерела були знаком обітниці ясного мислення, не затьмареного різноманітними пристрастями. Території, де били джерела, часто були місцями одкровень. До них приходили паломники, щоб з божественної дійсности зачерпнути напучувань для свого життя. В Ізраїлі криниці вважали святими. Паломники до сьогодні захоплюються криницею Якова в Сихар. Коли вони п’ють цю свіжу воду, починають розуміти, чому саме тут Ісус розмовляв з самарянкою про живу воду. В байках часто йдеться про криниці молодости, біля яких людина почувається так, ніби щойно народилася. На таких місцях відновлюється те, що було старе та вживане.

Християнська народна побожність звертає увагу на тугу, яка асоціюється з джерелом, та пов’язує її з богородичним благочестям, а також з різними проявами чудотворности. Наприклад, у Люрді об’явлення Діви Марії пов’язане з появою нового джерела, так само, як у Бед Ільстері чи в Вемдінґу - паломницьких осередках. Біля цих джерел побожні прочани очікують на оздоровлення чи бодай зменшення власних страждань та болю, а також сподіваються змін у житті. Віддавна біля чистих та лікувальних джерел люди шукали напучувань для себе. Я хотів би перенести на духовну та терапевтичну площину те, про що розповідає історія релігії та народна побожність. Тут також ідеться про критерії слушного спрямування власного життя. Бо ж нас цікавить, чому, сподіваючись оздоровлення, зміцнення та віднови, не можемо шукати підтримки на зовнішній площині, а мусимо віднайти внутрішні джерела, якими нас обдарував Господь, аби могти з них пити, а також зміцнюватися та освіжатися?

Від джерел, з яких ми черпаємо, залежить успішність нашого життя. В цій книжці я хотів би зосередитися на тих джерелах, які забезпечують наше життя свіжою та життєдайною водою, Для мене це - вроджені схильності, а також настанови, які передали батьки. Одним з таких джерел я вважаю те, що ніколи не висохне, тому що воно - Божественне та невичерпне. Це - джерело Святого Духа. Багато людей сумують за цим найглибшим та чистим джерелом Святого Духа, яке виліковує рани та обдаровує нас силою долати щораз більші труднощі. Водночас багато хто зауважує, що для цього внутрішнього джерела існують загрози, які виникають з власних негативних життєвих позицій або ж із впливів ззовні. Тому на початку я хотів би розповісти про ті каламутні джерела, з яких ми черпаємо. Щойно тоді, коли ми розпізнаємо їх, зможемо віднайти найчистіші джерела, які криються в глибині нашої душі. Вони невичерпні, адже походять не від нас, а від самого Бога.

[ Повернутися до змісту книги: "Джерела внутрішньої сили" ]

[ Скачати книгу: "Джерела внутрішньої сили" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!