Отець Боско. Приятель молоді. Народившись убогим, він жив убого.

Народившись убогим, отець Боско жив убого. Він харчувався бідно, жив в убогості, одягався убого; у всьому і завжди він залишався убогим. Так хотіла його мати: «Якщо на нещастя ти став би багатим, — так якось сказала йому мама Маргарита, — я ані кроку не вступлю до твоєї хати».

Біфштекс, який смакував отцю Боско

Отець Боско їв те, що їли його хлопці, ба, навіть менше та гірше. Його їжа була, переважно, варений біб, овочі, деколи з кусником м’яса або яйця. Іноді подавали йому на вечерю те, що залишилося ще з обіду. Часто торта з яблук вистачало на декілька днів, від неділі до четверга.

Він не нарікав. Чи, краще сказати, нарікав, коли готували щось особливе.

Інколи сповідав увечері по кілька годин і йшов вечеряти об одинадцятій годині. Суп - той самий, що їли інші (рис і квасоля або рис і каштани); все це було приготоване на 19.30, але давно вже охололо, стало майже клеєм. Отець Боско спокійно їв це і жартував, розмовляючи з тими, що не пішли ще спати.

Часом забував попити: тоді інші наливали йому. А якщо це було добре вино, тоді розводив його водою та жартував: «Я зрікся світу і чорта, але не помпи (тобто водяної помпи)».

Не вживав він ні олії, ні солі, навіть до їжі, яка вимагала їх. Доїдав кусники хліба, залишені іншими, і старанно збирав дрібки. Коли бачив, що хтось нищив великі чи малі кусні хліба, повчав: «Боже Провидіння дбає про наші потреби; ви бачите, що ще ніколи воно не покинуло нас. А якщо ви так нищите хліб, який дарує нам Бог, то ображаєте Його доброту. Бог може покарати вас за це».

Потім наводив приклад Ісуса Христа, що, чудесно наситивши людей, казав апостолам позбирати кусні хліба, щоб не змарнувалися.

Про біфштекс отець Боско мав свою думку: «Кусок м’яса, що смакує мені найбільше, — казав він, — це той, що найменший».

На ліжку - кінська опона

Кімната отця Боско була дуже просто умебльована; він не хотів ні завіс на вікна, ні килимка біля ліжка. Мав лише старий диван та прості дерев’яні крісла для гостей.

Одного дня, коли отець Боско був поза Турином, салезіяни вирішили трохи прикрасити його кімнату. Невдовзі повернувся отець Боско і, бачачи все це, виявив своє невдоволення. Щоб зробити йому приємне, салезіяни побілили його кімнату.

Його ряса, пошита із грубої матерії, служила йому на всі пори року. Говорив, що вона захищала його як від холоду, так і від спеки.

Якась добра людина принесла до Ораторії кілька нових та дуже гарних сорочок для отця Боско. В суботу поклали йому на ліжко одну з цих сорочок; але на другий день зранку знайшли її на тому ж місці, де поклали вчора. Зустрівши винуватців, отець Боско запитав:

- Хіба ж це сорочки для убогого священика?

Він завжди надавав перевагу тому, що давали йому у милостиню; нічого, навіть якщо воно вже було вживане. Час від часу писав прохання до Міністерства Оборони та одержував для своїх хлопців вже вживані військові черевики, шинелі, штани або те, що довго лежало на складу.

Все це служило убогим хлопцям, яких він зібрав на вулицях Турина. Добре для хлопців - то й добре було для отця Боско.

Протягом декількох зим він ходив у військовій шинелі, пофарбованій начорно. Коли йшов спати, то накривався кінською опоною. Якось його запросив у гості один знайомий священик, його товариш. Отець Боско, побачивши на підлозі килими, нервово топтав їх і казав:

- Ах, ці килими!.. їх можна зміняти на хліб для стількох убогих!..

П’ятак на шнурівки до черевиків

Коли отець Боско мав вирушити в дорогу або йти до якоїсь визначної особи, якщо його одяг не був пристойним, то позичав його у своїх салезіян. Хтось позичав йому черевики, хтось рясу, хтось пальто, а хтось капелюха. У 1858 році, перш ніж поїхати до Риму, пішов відвідати родину своїх друзів.

Його підрясник мав велику латку.

- Отче, - запитали його, - ви ж не поїдете до Риму в такім підряснику?

- Ну, так! - відповів він. - Це - найкращий, що маємо в нашому домі, до того ж він не мій, а позичений.

Якось, одного дня, отець Боско зі своїм товаришем знаходився на подвір’ї якогось палацу з візитом до одного поважного пана. Але його одяг, так як і капелюх, був дуже протертим. Випадково кинувши свій погляд на черевики отця Боско, його товариш побачив, що вони були грубі та полатані, зав’язані мотузками, пофарбованими чорним чорнилом.

- Ну, це вже занадто! - докоряв йому. - Зачекайте на мене, отче. Я піду купити вам шнурівки.

- Зачекайте, - затримав його отець Боско. - Я десь маю п’ятака. - І нишпорить у кишенях. - Ось вам п’ятак!

В цей момент до них підійшла одна старенька, яка просила милостиню. Отець Боско віддав п’ятака тій убогій. Приятель похитнув головою та почав відходити, щоб за свої гроші купити шнурівки, але отець Боско знову затримав його:

- Ні, не йдіть... п’ятака на шнурівки ми вже витратили.

Для чого потрібні гроші

Одного дня на подвір’ї отець Боско розмовляв з одним хлопцем на ім’я Луїджі.

- Бачиш, Луїджі, той насос?

- Так, бачу.

- Я б хотів, щоб він викидав золоті монети.

- О, отче Боско! Щоб тоді ви зробили з ним?

- Я збудував би по всьому світі багато установ, щоб спасти душі, що є на дорозі до пекла.

Проходжуючись по місту з одним зі своїх вихованців, затримався біля вітрини, в котрій бачив великий глобус.

- Дивись, яка велика Америка! - сказав хлопцеві. - А як мало там людей.

- Зате там є багато золота! - відповів хлопець.

- Правду кажеш, там є багато золота, але воно не в руках католиків, які б могли використати його на добро. - Потім продовжував. - Це золото може допомогти убогим! Так багато потрібно працювати, щоб поширити християнську віру!

Чому отець Боско не став прелатом

У 1857 році отець Боско був у Римі. Папа Пій IX попросив його проповідувати духовні вправи в одній в’язниці, бо хотів таким чином виявити йому свою прихильність та повагу. Прийняв його на особисту аудієнцію і запропонував йому титул прелата. Отець Боско, збентежений, відповів:

- Ваша святосте, якби я став прелатом, то мені було б незручно з моїми хлопцями... Вже не мали б такого довір’я до мене. Не відважилися б підійти до мене, тягати сюди-туди, як тепер. А також, з приводу таких почестей, люди подумали б, що я став багатим. Тоді як би я мав відвагу просити милостиню для своїх хлопців? Прошу вас, дозвольте, щоб отець Боско і надалі залишався убогим «отцем Боско».

Пій IX не наполягав. Тож хлопці отця Боско і надалі могли тягати його на всі боки і мали велику довіру та приязнь до нього. Він і далі міг ходити до багатих родин з чорними шнурочками замість шнурівок, отримувати гроші, багато грошей, і використовувати їх на бідних хлопців та місії.

[ Повернутися до змісту книги: "Отець Боско. Приятель молоді." ]

[ Скачати книгу: "Отець Боско. Приятель молоді." ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!