Отець Боско. Приятель молоді. Чотириногий приятель.

Це був великий пес, дружелюбний та дуже вірний. Нападав, як вовк: не гарчав, а лише дуже швидко стрибав вперед, як блискавка, з «металевим» клацанням зубів. Миттєво з’являвся і так само швидко зникав.

Це була таємнича якась тварина, що передбачала небезпеку та смерть. Який би не був приготований підступ, несподіваний напад, вона завжди з’являлася в потрібну хвилину, готова до захисту, вправна, як справжній вовк. Коли холодними та тихими ночами пес той підносив свого носа до зірок і довго вив, то здавалося, що вив проти зла.

Сірко не дозволив вийти з хати

Вперше отець Боско побачив його у 1852 році, одного вечора, коли пізно повертався додому. Остерігався лихих зустрічей на дорозі. Раптом він побачив пса, що йшов поруч з ним: не гарчав, а навпаки, хотів показати, що хоче заприятелювати. Отець Боско назвав його Сірком. Пес супроводжував його аж додому, а потім зникав. Так траплялося не раз. У нього був надзвичайний вигляд - у висоту сягав одного метра. «Огидна худобина», - казала мама Маргарита.

Одного разу отець Боско мав кудись іти пізно вночі. Мама Маргарита, занепокоєна, відраджувала його йти в таку ніч. Але він бере із собою чотирьох хлопців, і вони виходять. У хвіртці лежить Сірко, простягнувши своє тіло у світлі місяця, тим самим перегороджуючи дорогу.

«О, Сірко! Підеш зі мною. Вставай, ходімо», - сказав отець Боско. Але пес гарчить і не рухається з місця. Отець Боско хоче переступити через нього, а той відпихає його назад.

Мама Маргарита, що також вийшла до хвіртки, звернулася до отця Боско: «Якщо не хочеш слухатися своєї матері, послухайся хоча б цього пса». Отець Боско повернувся до хати. Через декілька хвилин прийшов один сусід і повідомляє, що неподалік вештались якісь чоловіки, ніби чекали на когось.

Врятував в останню секунду

Три рази на отця Боско чекала вірна смерть, але три рази з’являвся Сірко та спасав його.

Якось вночі отець Боско повертався додому, проходячи вздовж алеї. Довкола - нікого, хіба що біля одного дерева бачив якогось чоловіка із грубим дрючком у руках. Очевидно, чекав на нього. Отець Боско обернувся та втікав і був би таки втік, але враз на його дорозі з’явилося декілька чоловіків. Затримався декілька секунд, збивши з ніг того, що біг за ним, але інші з радісним криком кинулися на нього. В цей фатальний момент почулося сильне та страшне гарчання - з’явився Сірко. Але звідки? Злочинці розбіглися, а Сірко супроводжував отця Боско до самого дому. Тоді мама Маргарита вперше пестила Сірка.

Іншого разу, також вночі, якийсь вбивця, сховавшись за деревом, несподівано вистрілив в отця Боско. Не поціливши, кинувся йому на шию, щоб задушити. Але Сірко вчасно кинувся на вбивцю, який втік заледве живий. Звідки ж взявся той пес? Загадка.

Третій раз був найбільш небезпечним. Один часопис ясно написав: «Запхаємо отцю Боско два пальці в горло, щоб замовк!».

Одного холодного та похмурого вечора два чоловіки чекали на отця Боско. Йшли попереду нього. Коли він сповільнював ходу, також і вони йшли повільніше; коли переходив на іншу сторону, то й вони переходили. Отець Боско розумів у чому справа і повернувся назад, щоб втекти. Ті двоє наздогнали його та кинули йому на голову плащ, один заткнув йому рот хустинкою, щоб не міг кричати. Та ось - з’явився Сірко і, загарчавши, кинувся на тих двох розбишак, повалив їх на землю, поклав на них передні лапи та продовжував гарчати.

- Змилосердьтеся! - кричали ті, як навіжені. - Заберіть пса!

- А ви залиште мене у спокої.

- Добре, добре! Тільки заберіть його.

- Сірко, до мене.

Пес послухався отця Боско та заспокоївся. А для тих двох - це була незабутня наука.

Отець Боско так налякався, що мусив піти до закладу Коттоленго, який знаходився неподалік, та попросити там трохи вина, щоб повністю прийти до тями. Сірко супроводжував його аж до Ораторії і провів до сходів, що вели до його кімнати.

Хто ж це був, той дивний пес?

Одного разу отець Боско просто сказав: «Мені часто приходило на думку розвідати, що це за тварина. Та я знаю тільки те, що він спас мені життя у багатьох небезпеках».

Дивний був той пес: не хотів нічого їсти, навіть м’яса. Хлопці бавились з ним у їдальні... Сіркові дуже подобалися пестощі отця Боско, бо на ласку отця він радісно крутив хвостом. Здавалося, що очі отця Боско казали йому: «Сірко, ти - надзвичайний, і я так люблю тебе».

[ Повернутися до змісту книги: "Отець Боско. Приятель молоді." ]

[ Скачати книгу: "Отець Боско. Приятель молоді." ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!