Отець Боско. Приятель молоді. Шедевр отця Боско - Домінік Савіо.

Домінік Савіо помер на п’ятнадцятому році життя. У 1954 році був проголошений святим. В житті отця Боско, Домінік Савіо був наче метеорит, що блискавкою пролетів через обрій. Лише два роки він жив біля отця Боско, але приклад його життя заторкнув глибини душі кожного. Отець Боско написав його життєпис в простому стилі, але з почуттями. Ось деякі уривки з цього тексту.

Перша зустріч з отцем Боско

«...У 1854 році отець Кальєро, парох Мондоніо, прийшов, щоб розповісти мені про одного свого учня, що особливо вирізнявся серед інших своєю побожністю.

- Тут, у вашому будинку, - він сказав, - може й маєте особливих хлопців, але не таких, що перевищили б його у розумі та чеснотах. Випробуйте його та побачите, що це другий святий Луїджі.

Ми зійшлися на тому, що він пришле його до мене, коли буду в Муріальдо на канікулах з усіма хлопцями.

Сталося це зранку, в перший понеділок місяця жовтня. Я побачив хлопця, що прийшов до мене з батьком.

- Хто ти, - запитав я, - та звідки приїхав?

- Я, - відповів він, - Домінік Савіо, про котрого вам розповідав отець Кальєро, мій учитель. Я з Мондоніо.

Тоді я покликав його набік, і ми почали говорити про його навчання та про те, як він жив досі. Ми швидко знайшли спільну мову: почалась відверта, щира розмова.

Я пізнав у цьому юнакові віддану Богові душу і немало дивувався з того, що Божа ласка вже вчинила у такому молодому віці.

Домінік сказав такі слова:

- Отже, як вам здається?

- Мені здається, що ти добрий матеріал.

- А на що може служити цей матеріал?

- Щоб пошити гарний одяг і подарувати його Богові.

- Отож, я є матеріалом, а ви будьте кравцем. Прийміть мене до себе і пошийте гарний одяг для Бога.

- Я боюся, що ти не зможеш знести тягаря науки.

- Не бійтеся. Бог, що дотепер дарував мені здоров’я, дасть мені його і в майбутньому.

- А коли ти закінчиш вивчати латину, що думаєш робити?

- Якщо Бог дасть мені таку велику ласку, хочу стати священиком.

- Добре. Тепер хочу побачити, чи маєш добру здатність до навчання? Ось тобі книжечка (це було одне з «Католицьких Читань»). Вивчи цю сторінку, а завтра прийдеш переказати її.

Сказавши це, я відіслав його бавитися з хлопцями і почав говорити з батьком. Не пройшло більше восьми хвилин, як ось підійшов усміхнений Домінік і сказав до мене:

- Якщо хочете, то можу зараз процитувати вам цю сторінку. Взявши книжечку, я зі здивуванням побачив, що хлопець

не тільки вивчив сторінку напам’ять, але й дуже добре розумів, про що там було написано.

- Молодець! - похвалив я його. - Ти швидко вивчив цю лекцію, а я ще швидше дам тобі свою відповідь. Так, візьму тебе до Турина, вже відтепер ти належиш до моїх хлопців. Починай також і ти молитися до Бога, щоб допоміг мені й тобі виконати його святу волю.

Не знаючи, як виявити свою вдячність та радість, він взяв мене за руку, стиснув її та багато раз поцілував, а потім сказав:

- Чинитиму так, щоб ніколи не завдавати вам прикрощів.

«Я хочу стати святим!»

Одного дня я сказав Домінікові, що хотів зробити йому подарунок, який мав йому сподобатись. Але він мав вибрати його собі сам.

- Подарунок, якого хочу найбільше, - відповів він, не замислюючись, — це, щоб ви зробили мене святим. Я хочу повністю і назавжди віддатися Богові, бо відчуваю потребу стати святим. Якщо не стану святим - нічого не зроблю для Бога. Бог хоче, щоб я був святим, і я мушу стати святим!

Під час одного святая хотів виявити до хлопців особливий знак любові і сказав кожному з них написати на карточці, чого собі бажають. Можете собі уявити ті смішні та дивакуваті прохання. А Домінік написав такі слова: «Прошу, щоб ви спасли мою душу і зробили мене святим».

Одного дня я пояснював значення деяких слів іншомовного походження.

- А ім’я Домінік, - запитав він, - що означає?

Я відповів йому:

- Домінік означає «Господній» (з латинської, Господь - dominus).

- Бачите, - додав він, - маю привід, щоб ви зробили мене святим: навіть моє ім’я каже мені, що я є власністю Бога. Я хочу стати святим, тож буду нещасним, якщо ним я не стану.

«Ох, яку я бачу красу!»

Домінік мав особливу набожність до Пресвятої Богородиці. Коли він заходив до церкви, то йшов до її вівтаря і молився, щоб вимолила йому ласку зберігати серце чистим від усякої нечистоти.

- Маріє, - казав він, — я хочу завжди бути твоїм сином. Випроси для мене таку ласку, щоб я помер раніше, ніж мав би поповнити якийсь гріх проти чистоти.

Ввечері 9 березня 1857 року Домінік одержав усю духовну допомогу: Сповідь, Причастя, Єлеопомазання. Хто тільки не приходив до нього, дивувався з його безтурботності й думав, що той лежав у ліжку тільки тому, щоб видужати, відпочити. Його веселі та жваві очі, абсолютна свідомість і пам’ять дивували усіх. Ніхто, крім Домініка, навіть не припускав того, що він був при смерті.

Півтора години перед смертю прийшов отець-парох, щоб відвідати його. Побачивши його безтурботність, слухав уважно як він приготовлявся до смерті: промовляв короткі молитви, що виявляли його глибоке бажання швидко піти до Неба.

Помолившись із ним, отець-парох хотів вже було йти, але Домінік каже до нього:

- Отче, залиште мені якусь думку на згадку.

- Думай про страждання Ісуса Христа.

- Слава Богу! - він відповів. - Нехай муки Ісуса Христа завжди будуть у моїй пам’яті, в моєму серці, на моїх устах. Ісусе, Маріє, Йосифе, дозвольте мені померти у вашій присутності!

Пів години він подрімав. Прокинувшись, поглянув на своїх батьків.

- Тату, вже час.

- Ось я, що хочеш, сину?

- Дорогий мій тату, прийшов вже час - читай мені молитви про добру смерть.

Почувши ці слова, мати заплакала та вийшла з кімнати. Батькове серце розривалося з болю, сльози здушували горло. Та все ж таки, опанувавши себе, він почав читати молитви. Домінік уважно й точно повторював кожне слово, а на кінці кожної молитви сам хотів промовляти благання: «Милосердний Ісусе, змилуйся наді мною».

Дійшовши до слів: «Коли моя душа стане перед Тобою і перший раз побачить вічне світло твоєї величі, не відкидай її від себе, а зволь прийняти мене в любовне лоно твого милосердя, щоб я вічно оспівував його», - він перервав та сказав:

- Якраз цього я хочу. Так, дорогий тату, вічно оспівувати Боже милосердя!

Потім, здавалося, він ніби знову трохи заснув, але невдовзі прокинувся і ясним та радісним голосом сказав:

- Прощай, тату, прощай! Ох, яку я бачу красу!

Сказавши це, він помер з радістю на обличчі, з схрещеними на грудях руками, без найменшого тремтіння.

Смерть Домініка Савіо дуже засмутила отця Боско. «Я так любив його, - напише потім, — як батько любить свого сина, найкращого сина».

Через деякий час, перевидаючи життєпис Домініка Савіо, отець Боско сказав: «Кожного разу, коли я пишу про нього, сльози мимоволі з'являються у мене на очах».

[ Повернутися до змісту книги: "Отець Боско. Приятель молоді." ]

[ Скачати книгу: "Отець Боско. Приятель молоді." ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!