Отець Боско. Приятель молоді. Ось як вихованці любили його.

Одного дня отець Боско разом з парохом Кастельнуово, отцем Чінцано, пройшов повз церкву Святого Лоренцо. Спершись на мур, на весняному сонці ніжилося кілька хлопців, котрі заробляли собі на хліб чищенням черевиків, і кілька дванадцяти-тринадцятилітніх сажотрусів.

Один із тих хлопців, побачивши його:

- О! Отче Боско! - вигукнув він. - Ходіть сюди, я хочу почистити вам черевики!

- Дякую тобі, приятелю, але зараз не маю часу.

- Та я швидко!

- Іншим разом, я зараз дуже поспішаю.

- Та я почищу їх безкоштовно, щоб зробити вам приємність. Також для мене це буде честю.

Тут один сажотрус перебиває його:

- Не докучай людям. Бачиш, що отець поспішають?

- Що то тебе обходить? Я знаю отця Боско, розумієш?

- Я також його знаю.

- Але я є його приятелем.

- Я теж.

- Але я люблю його більш від тебе.

- Ні, я люблю його більше!

- Я!

- Ні, я!

- Та ти замовкнеш чи ні?

- Ні, буду говорити.

- Уважай! Бо дістанеш в пику.

- Спробуй!

- Ти - свиня!

- Сам такий!

І почали битися. Страшенна бійка. Отець Боско втрутився і насилу розділив їх! А ті далі з люттю в очах дивилися одне на одного.

- Отче Боско, скажіть йому, що ви більше любите мене.

- Ні, мене!

- Ну, хлопці, слухайте! Ви ставите мені дуже важке запитання. Бачите мою праву руку? Бачите мій великий і вказівний палець? Котрий з них, думаєте, я люблю більше?

- Обидва!

- Так і вас двох я люблю однаково: ви - як два пальці моєї руки.

Розбита вітрина

Одного дня отець Боско йшов вулицею Дора Грасса (нині Гарібальді) в Турині. Пройшов біля великої крамниці тканин зі скляними дверима. Один хлопець з Ораторії, який там працював, побачивши отця Боско, в захопленні кинувся привітати його; забувши про скляні двері, він вдарився головою об скло і розбив його на дрібні частинки.

Отець Боско зупинився на звук розбитої вітрини і відкрив двері. Хлопець - засоромлений і до смерті наляканий. Власник крамниці прибіг й кричав, люди зупинилися, здивовані тим, що сталося.

- Що ж ти накоїв? - запитав отець Боско.

- Я побачив вас і хотів привітатися. Забув за двері та розбив скло.

Власник далі продовжував кричати на хлопця.

- Чому ви так кричите? - сказав до нього отець Боско. - Він же не хотів.

- Не хотів, не хотів. Але вітрина розбита, а це дорого коштує.

- Будь ласка, залиште хлопця в спокої. Ви нічого не втратили. Він розбив двері через мене, тож я заплачу вам.

- Якщо так, то добре. А хто ви?

- Я - отець Боско, з Вальдокко.

Прийшла жінка власника тієї крамниці: жінка з винятково добрим та спокійним обличчям.

- А, то ви той самий отець Боско! - звернулася до нього. І до свого чоловіка: - Перестань. Бачиш, що отець Боско не має стільки грошей, щоб викидати їх на вітер.

- А я маю платити за двері... - злісно бовкнув власник і вийшов.

Наступного дня жінка власника крамниці прийшла до Ораторії та сказала отцю Боско:

- Сподіваюсь, що наш Карлуччо більше не захоче переходити через шиби, як привид. Але, прошу вас, ось, візьміть гроші, які ви обіцяли моєму чоловікові, візьміть їх, щоб вам не забракло. Лише не кажіть від кого вони.

Голова на руці

Одного разу, о десятій годині вечора напередодні великого свята, група хлопців чекала на те, щоб посповідатися.

- Ідіть спати, хлопці, - сказав отець Боско. - Вже пізно.

- Ні, будь ласка, висповідайте ще нас, - відповіли хлопці.

Отець Боско сповідав, а хлопці в той час один за одним

заснули. Отець Боско, сповідаючи Гарібальді, мимоволі поклав голову на його руку і також заснув.

Біля п'ятої години ранку отець Боско пробудився і побачив, що всі хлопці спали. Тоді сказав до Гарібальді, що до цього часу не зімкнув очей:

- Вже час йти спати.

Але хлопці пробуджуються, тож отець Боско продовжує сповідати.

Пополудні він на подвір'ї зустрів Гарібальді із підв'язаною правою рукою.

- Що сталося, Гарібальді?

- Нічого, нічого, - відповів хлопець.

Отець Боско наполягав, щоб той сказав, що сталося.

- Якщо ви так наполягаєте, то скажу.

Тоді той розповів, що рука посиніла через те, що протягом ночі залишалась нерухомою під головою отця Боско. Хлопець не хотів розбудити його, тому тепер його боліла рука.

Отець Боско захворів

На початок Ораторії отець Боско захворів на запалення легенів. Через вісім днів йому стало ще гірше. Отець Борель уділяє йому Святу Тайну Єлеопомазання. Уявіть собі стан чотирьохсот переляканих хлопців. Натовп юнаків пхався до дверей його кімнати. Плакали, благали: «Хочу тільки побачити його!»; «Не буду з ним говорити!»; «Скажу йому тільки слово!»; «Якби він тільки знав, що це я, то впустив би мене!». Так було вдень і вночі.

Втрачено було будь-яку надію, залишилось лише просити про чудо. Від ранку до вечора хлопці чергувалися у церкві Пресвятої Богородиці Утішительки, молили її, щоб зберегла життя їхньому батькові.

Деякі молилися навіть протягом цілої ночі. Багато складало обіцянку молитися вервечку протягом місяця, дехто протягом року, а дехто й на ціле життя. Інші постили на хлібі й воді, обіцяли постити місяцями й роками, якщо Пресвята Богородиця збереже життя отцю Боско.

Отець Боско несподівано одужав. Кінець кінців порухом руки він показував, що погоджувався на чудо. Просив Бога про одужання.

На початку серпня він пішов до Беккі, де, завдяки материнській опіці, чистому повітрю та спокою, підкріпився на силах та одужав.

Хлопці з Турина не тільки писали йому листи, але й групками йшли, щоб відвідати його, проходячи в обидві сторони не менше шістдесяти кілометрів. А зі страху, що отець Боско міг назавжди залишитися в Беккі, погрозили йому:

- Або ви повернетесь до Турина, або ми перенесемо Ораторію сюди, до Беккі.

І от, 3 листопада отець Боско повернувся до Турина. З ним також прийшла мама Маргарита. Прибувши до повітки Пінарді вже вночі, запалили свічку.

З подвір’я, побачивши це світло, хлопці казали одне до одного:

- Можливо це він? Невже він повернувся? Підемо подивитися? - Надто б гарна була новина! Чекали. Та нараз чули, що у тій кімнаті хтось співав і впізнали його чудовий ангельський голос.

«Ні!» від Костаманя

1 лютого 1908 року, двадцять років після смерті отця Боско, єпископ Джакомо Костаманя з Мексики згадує те, як він, будучи молодим вісімнадцятилітнім салезіянином, сказав «Ні!» отцеві Боско, який хотів призначити його вчителем музики в новому закладі.

Розповів він: «Отець Боско запросив мене супроводжувати його з Беккі до Генуї, а я відмовився. Протягом нашої подорожі з Генуї до Акуі, він в будь-який спосіб шукав можливість поговорити зі мною, а я уникав його, бо не хотів покидати Ораторії задля того, щоб поїхати до коледжу в Ланцо (це був 1864 рік - рік заснування цього коледжу). Вкінці-кінців, там, в Акуі, в той час, коли я споглядав велику білу бороду єпископа-капуцина Модесто Контратто, отець Боско взяв мене попід руку та сказав:

- Отож, що ти мені відповіси?

- Сьогодні вечором, коли приїдемо в Турин, я дам вам свою відповідь!

Ввечері я знову відповів йому «Ні!», але все ж таки він приготував мені ліжко у спальні біля своєї кімнати. Я, побачивши таку делікатність, не міг заснути і проплакав цілу ніч, аж до ранку. Щойно почувши, як він проходжується по своїй кімнаті, я попросив у нього дозволу увійти і, зі сльозами на очах, сказав:

- Пошліть мене куди хочете! Більше вже не можу опиратися!

Отож, я поїхав до Ланцо разом з отцем Боско».

«Я хотів би зробити вам подарунок!»

Одного дня жвавий та розумний хлопчина з другого класу гімназії зупинився біля отця Боско, який в цей час стояв під портиком. Отець Боско побачив, що той хотів поговорити з ним, і впівголоса сказав:

- Ти хочеш щось мені сказати, чи не так?

- Так, але я не хотів би, щоб інші чули.

Відвівши отця Боско набік, він тихо промовив: «Я хотів би зробити вам подарунок!»

- Який же?

- Ось, - сказав юнак, піднімаючись навшпиньки та простягаючи руку, - я хотів би подарувати вам себе самого, щоб відтепер ви змогли робити зі мною, що хочете, тільки, щоб я завжди був з вами.

- Так, дійсно, ти не зміг би зробити мені кращого подарунка за цей, - відповідає отець Боско. - Приймаю його не для себе, а для того, щоб принести тебе в дар Богові.

Хлопці огортають його своєю любов’ю. За його незчисленні жертви дарують йому те, що він любить більш за все на світі після Бога та Пресвятої Богородиці - свою молодість.

[ Повернутися до змісту книги: "Отець Боско. Приятель молоді." ]

[ Скачати книгу: "Отець Боско. Приятель молоді." ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!