Отець Боско. Приятель молоді. «Ви вкрали моє серце!».

«Дорогі мої хлопці, — написав отець Боско в одній книжці, — я цілим серцем люблю вас усіх. Мені достатньо знати, що ви - молоді, щоб любити вас. Важко вам буде знайти того, хто в Ісусі Христі любив би вас більше від мене і більше від мене бажав би вам щастя».

Отець Боско лагодив їхній одяг, білизну, стриже їх. Якщо хтось хворів, то відвідував його; коли хтось був важко хворий, то перебував з ним вдень і вночі. Хлопці казали, що хотіли б померти в Ораторії, в присутності отця Боско.

Він любив усіх однаково, але кожен з них думав, що лише він був улюбленцем Отця.

Його кімната була завжди відкрита для тих, хто хотів поговорити з ним. Кожного він приймав з батьківською любов’ю, кожен міг відкрити йому своє серце. Хоча у нього було багато клопотів, він терпеливо і люб’язно вислуховував їх, деколи проходжувався з ними по кімнаті. Закінчивши розмову, вів їх до дверей, відчиняв їх, кажучи: «Приятелі назавжди!»

«Я голодний...»

Одного вечора, коли Ораторія була ще тільки лукою, до отця Боско прийшов один п’ятнадцятирічний хлопець. Він хотів би забавлятися з іншими, але не має відваги і сумно спостерігає за ними. Отець Боско підійшов до нього і запитував:

- Як тебе звати? Звідки ти? Чим займаєшся?

Хлопець не відповідав. Може, німий? Отець Боско поклав руку йому на плече і ще раз запитав:

- Що з тобою, мій дорогий? Тобі погано?

- Я голодний... — відповідає пошепки хлопець.

Отець Боско зараз же приніс йому щось поїсти. Той усе швиденько з’їв. Потім дивився отцю Боско прямо в очі і, відчуваючи його доброту, розповів про своє життя. Він був сідлярем, але господар вигнав його, бо не був дуже здібний, а іншого роботодавця собі малий ще не знайшов. Минулої ночі спав на сходах якоїсь церкви, протягом дня просив милостиню, але ніхто не змилосердився. Тоді хотів красти, але почувши крик хлопців, прийшов сюди.

Отець Боско взяв його за руку, дав вечерю і нічліг. На наступний день знайшов йому роботу.

«Я ніколи тебе не відкину!»

До Ораторії отець Боско приймав не лише сиріт, але також

і хлопців з убогих родин, брав грошову допомогу лише від тих, які могли її дати. Він казав: «Це несправедливо, щоб той, хто має гроші, їв за гроші, які Боже Провидіння призначило для убогих».

Одного разу він бачив на подвір'ї дуже сумного хлопця.

- Що трапилось? - запитав його.

- Якби ви тільки знали! Мої батьки вже не можуть платити за мене, і адміністратор написав їм, що висилає мене додому.

- Ти приятель отця Боско?

- Аякже!

- Тоді все налагодиться. Напиши до твого батька, щоб не думав про плату, а в майбутньому нехай платить лише те, що зможе. Я зараз же порозмовляю з адміністратором.

Хлопець плакав з радості. Більше не покине отця Боско: буде вчитися і стане священиком-салезіянином.

Іншого разу якась мати, заклопотана тим, що не може платити пансіону за свого Чеккіно, просила адміністратора, щоб зачекав: за кілька тижнів продасть вино і заплатить все.

- Якщо не заплатите зараз, - відповів їй адміністратор, - я мушу відіслати вашого сина додому.

Хлопець йшов до школи дуже засмучений.

Після уроків шукав маму, знайшов її у гарному настрої.

- Мамо, ви вже не плачете?

- Ну, я вже не плачу, Чеккіно. І ти не сумуй, бо я ходила до отця Боско, а він сказав мені: «Слухайте, добра мамо, скажіть вашому синові, що, якщо адміністратор виведе його за двері Ораторії, то нехай повернеться через двері до церкви. Отець Боско ніколи не відкине його».

«Тут тобі нічого не бракує!»

Одна мати дізналася, що її син захворів, і прийшла, щоб заопікуватися ним, несучи повний кошик всякого добра. Вона була таки переконана, що за таку плату, що вона платила, про її сина в Ораторії не дуже дбали. Хлопець мав дуже високу температуру, проте про нього тут дуже добре піклувалися. Лікар приходив два рази на день. Отець Боско також часто приходив і дбав про те, щоб йому нічого не бракувало. Мати впала на коліна і промовила: - Добрий Боже! Благослови отця Боско та його дім!

А синові сказала: - Ти, сину мій, залишайся тут. Я хотіла забрати тебе додому, але там за тебе не подбали б так, як тут.

На радість дітям

Одного разу отець Боско відвідав одну родину, діти відкрили йому своє велике бажання: мати пташок, яких вони би вигодовували.

Отець Боско прислав їм один пташиний виводок. Цей неочікуваний подарунок зворушив їх. Мати поклала гніздо на стіл. Всі клякнули і молилися за отця Боско.

Пташки виросли, скакали по клітці, вимахували крильцями, але це ж пташки отця Боско: як же можна тримати їх у неволі? Всі зійшлися на думці, що потрібно відпустити їх на волю.

«Ти хочеш помститися за отця Боско?»

Однієї неділі Йосиф Брозіо, безмежно відданий отцю Боско, не бачив його на подвір’ї. Шукав його по всіх закутках, але не знаходив. Нарешті побачив його в одному класі, дуже сумного та заплаканого.

- Що трапилося, прошу Отця?

Отець Боско мовчав.

Хлопчик наполягав, щоб сказав йому причину свого смутку.

- Один хлопець, - сказав отець Боско, - зневажив мене. До зневаги мені байдуже, але мені жаль, що той хлопець став на погану дорогу, і не знати, як складеться його життя далі.

Ці слова зачепили за живе Брозіо. Він розлютився і запевнив отця Боско, що подумає, як помститися за нього. І показує кулака.

Отець Боско заспокоює його:

- Ти хочеш помститися за отця Боско і маєш рацію. Але помстимося разом. Добре?

- Так, - відповідає хлопчик.

- Ну, то ходи зі мною.

І повів його до церкви молитися.

«Думаю, що він молився також і за мене, - згадував Брозіо, — бо в один момент я відчув якусь переміну в своїй душі. Мій гнів перемінився у прощення».

Рецепт отця Боско

- Хочеш бути приятелем отця Боско? - якось сказав до одного хлопця.

- Певно, що так!

- Тоді маєш бути Р + Д - П. Знаєш, що це означає?

- Ні, відповів хлопець.

- Тоді сам скажу тобі, — продовжував отець Боско. - Маєш бути «Р» - Радісним, плюс «Д» - Добрим, мінус «П» - Поганим. Ось тобі рецепт, щоб бути приятелем отця Боско.

А промовляючи до хлопців, казав:

«Дозвольте сказати вам (і ніхто хай не ображається): всі ви - злодії. Кажу це ще раз і ще раз: ви украли в мене серце. Ви зачарували мене вашою добротою та любов’ю. Ви заполонили мій розум вашою побожністю. Мені залишилося тільки моє бідне серце: тепер ви заволоділи також і ним, і мені більше нічого не залишається, хіба що тільки сильне бажання любити вас у Бозі, робити для вас добро і спасати ваші душі.

[ Повернутися до змісту книги: "Отець Боско. Приятель молоді." ]

[ Скачати книгу: "Отець Боско. Приятель молоді." ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!