Катехизм Католицької Церкви. Пролог.

«Отче, (...) вічне життя у тому, що вони спізнали Тебе, єдиного істинного Бога, і Тобою посланого - Ісуса Христа» (Iв. 17, 3). «Це добре й приємне в очах нашого Спаса Бога, Який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди» (1 Тим. 2,3-4). «Бо й імені немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Ді. 4,12), крім імені ІСУСА.

І. Життя людини - знати й любити Бога

1 Бог, безконечно Досконалий і Щасливий Сам у Собі, задумом чистої доброти Своєї і вільною Своєю волею створив людину, щоб вона була причетною до Його щасливого життя. Саме тому в будь-який час і в будь-якому місці Він близький до людини. Він звертається до людини, допомагає їй шукати Його, пізнавати Його і любити Його всіма її силами. Він скликає усіх людей, розпорошених гріхом, до єдності Своєї родини -Церкви. Для цього послав Він Сина Свого як Відкупителя і Спасителя, коли настала повнота часу. У Ньому і через Нього Бог усиновляє людей у Святому Дусі, а отже - робить їх спадкоємцями Його щасливого життя.
2 Щоб закликати до цього, Христос послав по всьому світі апостолів, яких Він вибрав і наділив місією проповідувати Євангеліє: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28,19—20). Прийнявши цю місію, апостоли «пішли й проповідували всюди, а Господь допомагав їм та стверджував Слово чудесами, які його супроводили» (Мр. 16,20).
3 Тих, хто з Божою допомогою почув заклик Христа і добровільно відгукнувся на нього, любов до Христа спонукувала сповіщати всюди Добру Новину. Отриманий від апостолів скарб був віддано збережений їхніми наступниками. Усі віруючі в Христа покликані передавати його від покоління до покоління, проповідуючи віру, живучи нею у братерській спільності та святкуючи її в літургії та молитві (Ді. 2, 42.).

II. Передання віри - катехизація

4 З найдавніших часів катєхизацією стали називати сукупність зусиль Церкви у вихованні учнів, у допомозі людям вірити в те, що Христос є Сином Божим, щоб через віру вони мали життя в ім'я Його, щоб навчати і виховувати їх в цьому житті і розбудувати таким чином Тіло Христове (Пор. Іван-Павло П, Апост. зверн. « Catechesi tradendae », 1.).
5 «Катехизація - це виховання віри в дітей, молоді і дорослих, у якому міститься головним чином християнське віровчення, яке викладається зазвичай органічно й систематично, щоб уводити в усю повноту християнського життя» (Іван-Павло II, Апост. зверн. « Catechesi tradendae », 18.).
6 Катехизація пов'язана, хоч не ідентифікується з ними, з іншими елементами пастирської місії Церкви, які мають катехитичний аспект, готують до катехизації або випливають з неї: перше проголошення Євангелія, чи місіонерське проповідування для пробудження віри; пошук змісту віри; досвід християнського життя; здійснення святих таїнств; залучення до церковної громади; апостольське та місіонерське свідчення (Пор. Іван-Павло II, Апост. зверн. «Catechesi tradendae», І8.).
7 «Катехизація тісно пов'язана з усім життям Церкви. Не тільки географічне поширення Церкви та її кількісне збільшення, а також - ще більшою мірою - внутрішнє зростання Церкви, її відповідність Божому задумові залежить головним чином від неї» (Іван-Павло II, Апост. зверн. « Catechesi tradendae », 13.).
8 Часи церковного оновлення — це також Інтенсивні періоди для катехизації. Так, у велику епоху Отців Церкви ми бачимо святих єпископів, які присвячують їй значну частину свого служіння. Такими були св. Кирило Єрусалимський І св. Іван Золотоустий, св. Амвросій і св. Августин та багато Інших Отців, катехитичні твори яких залишаються для нас взірцями.
9 Катехитичне служіння черпає нову енергію в церковних Соборах. Тридентський Собор з цього огляду є прикладом, який треба особливо відзначити: у своїх декретах він надав пріоритет катехизації; він стоїть біля джерел Римського Катєхизму, дкий носить також і його ім'я і є визначним твором як стислий виклад християнського віровчення; Тридентський Собор сформував у Церкві знамениту систему катехизації; завдяки святим єпископам і богословам - таким, як св. Петро Канізій, св. Карло Борромео, св. Турібій Монгровейзькпй чи св. Роберт Беларміно - він призвів видання багатьох катехизмів.
10 Немає нічого дивного в тому, що в русі, викликаному Другим Ватиканським Собором, який Папа Павло VI вважав великим кате-хизмом сучасності, вчення Церкви знову привернуло до себе увагу. Про це свідчать «Загальний Катехитичний Директорій» (1971), сесії Синоду Єпископів, присвячені євангелізації (1974) і катехизації (1977), апостольські звернення, які їм відповідають, про проповідування Євангелія « Evangelii nuntiandi » (1975) і про передання Катєхизму « Catechesi tradendae » (1979). Надзвичайна сесія Синоду Єпископів 1985 року просила про «створення катехизму або стислого викладу всього католицького вчення з питань віри і моралі» (Синод Єпископів 1985р., Заключна доповідь II, В, 4.). Святіший Отець Іван-Павло II приєднався до цього побажання Синоду Єпископів, визнавши, що «це побажання повністю відповідає дійсній потребі Вселенської Церкви та окремих Церков» (Іван-Павло II, Промова 7 грудня 1985 р., 6.). Він ужив усіх необхідних заходів для реалізації цього побажання Отців Синоду.

III. Мета й адресати цього Катехизму

11 Цей Катехизм має на меті подати органічний і синтетичний виклад найважливішого й фундаментального змісту католицького віровчення - як у тому, що стосується віри, так і в тому, що стосується моралі, у світлі Другого Ватиканського Собору і всієї Церковної Традиції загалом. Його головними джерелами є Святе Письмо, Святі Отці, літургія та Учительське Служіння (Маgisterium) Церкви. Він призначений служити «базовим текстом для катехизмів чи інших стислих викладів, які створюються у різних країнах» (Синод Єпископів 1985 р., Заключна доповідь II, В, 4.).
12 Цей Катехизм призначений головним чином для тих, хто відповідальний за катехизацію: насамперед — для єпископів як учителів віри і пастирів церковних. Він дається їм як знаряддя у здійсненні їх покликання навчати Народ Божий. Через єпископів він звернений до авторів катехизмів, до священиків і катехитів. Він може служити також корисним матеріалом для читання усім віруючим християнам.
IV. Структура цього Катехизму

13 План цього Катехизму надихнула велика традиція створення катехизмів, що будує катехизацію на чотирьох «стовпах»: на визнанні віри, отриманої при Хрещенні (Символ віри), таїнствах віри, житті у вірі (Заповіді), молитві віруючого (Отче наш).

Частина перша: Визнання віри

14 Ті, хто через віру і Хрещення належать Христові, повинні визнавати свою віру перед людьми (Пор. Мт. 10, 32; Рим. 10, 9.). Тому Катехизм викладає спочатку, у чому полягає Об'явлення, через яке Бог звертається до людини і віддає Себе їй, а також у чому полягає віра, якою людина відповідає Богові (перший розділ). Символ віри викладає коротко суть дарів, які приносить людям Бог як Творець усякого добра, Відкупитель і Освятитель, та розташовує їх навколо трьох «глав» нашого Хрещення - віри в Бога Єдиного: Отця Всемогутнього, Творця; Ісуса Христа, Його Сина, нашого Господа і Спасителя; Духа Святого, у Святій Церкві (другий розділ).

Частина друга: Таїнства віри

15 Друга частина Катехизму викладає, яким чином Боже спасіння, здійснене раз і назавжди Ісусом Христом і Святим Духом, стає присутнім у священних діях церковної літургії (перший розділ) і зокрема - в семи таїнствах (другий розділ).

Частина третя; Життя у вірі

16 Третя частина Катехизму вказує кінцеву мету людини, створеної на образ Божий: про блаженство й шляхи, що ведуть до нього: жити й діяти з відвертістю і свободою з допомогою Божого Закону та Божої благодаті (перший розділ); дотримуватись подвійної заповіді любові, вираженої в десятьох Божих заповідях (другий розділ).

Частина четверта: Молитва у житті з віри

17 Остання частина Катехизму розглядає зміст і важливість молитви в житті віруючих (перший розділ). Вона закінчується коротким поясненням семи прохань, які містяться у Молитві Господній (другий розділ). В них ми знаходимо сукупність благ, на які повинні мати надію і які наш Отець Небесний бажає дарувати нам.

V. Практичні вказівки для користування Катехизмом

18 Цей Катехизм задуманий як органічний виклад усієї католицької віри. Отже, треба читати його як єдине ціле. Численні покликання на полях (цифри, подані меншим шрифтом, які відсилають до інших параграфів, що розглядають ту саму тему) і тематичний показник у кінці книги дозволяють побачити кожну тему в безпосередньому зв'язку з усією сукупністю віри.
19 Часто тексти Святого Письма цитуються не буквально, а лише із вказівкою на них («пор.») у покликанні. Для глибшого розуміння цих місць слід звертатися до самих першоджерел. Ці біблійні покликання є робочим інструментом катехизації.
20 Застосування дрібного шрифту для деяких розділів означає, що вони мають історичний чи апологетичний характер або належать до категорії додаткових пояснень віровчення.
21 Набрані дрібним шрифтом (з отступами справа і зліва) цитати з патристичних, літургійних, агіографічних і віронавчальних джерел покликані збагатити виклад віровчення. Часто ці тексти вибрані безпосередньо з метою застосування в катехизації.
22 У кінці кожної тематичної одиниці низка коротких текстів передає стислими формулюваннями суть навчання. Ці виклади, які мають заголовок «Коротко», мають на меті запропонувати для місцевої катехизації синтетичні й легкі для запам 'ятовування формулювання.

VI. Необхідність адаптації

23 У цьому Катехизмі наголос робиться на викладі доктрини. Він прагне допомогти поглибленню знань про віру. Саме тому він спрямований на дозрівання віри, на її закорінення в житті і поширювання у свідченні (Пор. Іван-Павло II, Апост. зверн. « Catechesi tradendae », 20-22; 25.).
24 З огляду на свою кінцеву мету цей Катехизм не намагається здійснити адаптацію викладу і катедитичних методів, які стають необхідними через відмінності в культурі, віці, ступені духовної зрілості, соціальних і церковних ситуацій тих, до кого звернена катехизація. Ці необхідні пристосування мають знаходити місце у відповідних катехизмах і ще більше - в діяльності тих, хто навчає вірних:
«Той, хто навчає, повинен «для всіх стати всім» (1 Кор. 9,22), щоб усіх привести до Христа. (...) Він жодним чином не повинен уявляти, що йому довірений один-єдиний тип людських душ, так що він усіх вірних може навчати і виховувати однаково у правдивій побожності - одним-єдиним і завжди однаковим методом! Він повинен ясно уявляти собі, кому потрібне молоко, а кому - більш міцна їжа, бо одні у Христі - як новонароджені, інші - як підлітки, і, нарешті, деякі - ніби в повному володінні всіма своїми можливостями. (...) Ті, хто покликаний до служіння проповіді, повинні в навчанні таїнств віри і моральних правил співвідносити свої слова з духом та інтелектом своїх слухачів» (Римський Катехизм, Передмова, 11).

Понад усе - Любов

25 На завершення цієї передмови доречно буде нагадати пастирський принцип, викладений у Римському Катехизмі:
«Цей саме є вищий шлях, на який вказав Апостол, позаяк усю свою засаду навчання звів до Любові. Уся мета вчення та його викладання повинна бути в Любові, якій немає кінця. Бо можна скільки завгодно викладати, у що треба вірити, чого надіятися чи що робити, проте спочатку і насамперед необхідно зробити явною Любов Господа нашого, щоб кожен зрозумів, що кожний акт досконалої християнської чесноти має джерелом тільки Любов - І нічого, крім Любові» (Римський Катехизм, Передмова, 11).

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!