Артикул 1. Короткий зміст усього Євангелія

Частина четверта. Християнська молитва.

Розділ другий. Молитва Господня «Отче наш».

І. У центрі Святого Письма

2762     Показавши, що Псалми є головною поживою християнської молитви і зливаються у проханнях молитви «Отче наш», св. Августин підсумовує:

«Якщо розглянути всі молитви, які є у Святому Письмі, я не думаю, що можна знайти щось таке, що не входить до Молитви Господньої» (Св. Августин, Послання, 130, 12, 22.).

2763    Все Святе Письмо (Закон, Пророки і Псалми) звершується у Христі (Пор. Лк. 24, 44.). Євангеліє є цією «Доброю Новиною», її перше сповіщення викладене св. євангелістом Матеєм у Нагірній проповіді (Пор. Мт. 5, 7.). А молитва «Отче наш» перебуває в центрі цього сповіщення. Саме в такому контексті прояснюється кожне прохання молитви, переданої Господом:

«Молитва Господня є найдосконаліша (...). У молитві ми не тільки просимо про все, чого можемо справедливо бажати, але ще просимо в такому порядку, у якому їх належить бажати. Таким чином ця молитва не лише навчає нас просити, а також формує увесь наш душевний стан» (Св. Тома Аквінський, Сума теології, 2-2, 83, 9.).

2764    Нагірна проповідь - це вчення для життя, а «Отче наш» - молитва; проте і в одній і в іншій Дух Господній надає нової форми нашим бажанням - тим внутрішнім порухам, які одухотворюють наше життя, Ісус навчає нас цього нового життя Своїми словами і вчить нас, щоб ми просили цього в молитві. Від правильності нашої молитви буде залежати правильність нашого життя у Ньому.

II. «Молитва Господня»

2765    Традиційна назва «Молитва Господня» (тобто, «Молитва Господа») означає, що молитву «Отче наш» дав нам і навчив Господь Ісус. Ця молитва, яку ми отримали від Ісуса, справді унікальна: вона «Господня». З одного боку, словами цієї молитви Єдинородний Син дає нам слова, які дав Йому Отець (Ів. 17, 7.): Він-Учитель нашої молитви. З іншого боку, як Слово воплочене, що знає у Своїм людськім серці потреби Своїх братів і сестер та нам їх відкриває, Він - Взірець нашої молитви.

2766    Але Ісус не залишає нам формули, яку слід повторювати механічно (Пор. Мт. 6, 7; 1 Цар. 18, 26-29.). Як і в кожній усній молитві, через слово Боже Святий Дух навчає Божих дітей молитися до Свого Отця. Ісус дає нам не тільки слова нашої синівської молитви; воднораз Він дає нам Духа, завдяки Якому ці слова стають у нас «духом і життям» (Ів. 6,63). Більше того: доказ і можливість нашої синівської молитви полягає в тому, що Отець «послав у наші серця Духа Сина Свого, Який взиває: «Лева, Отче!» (Гал. 4,6). Позаяк наша молитва висловлює наші бажання перед Богом, то й Він теж, Отець, що «проникає у серця, знає, чого бажає Дух, бо ж Він (Дух) заступається за святих згідно з Божою волею» (Рим. 8,27). Молитва «Отче наш» входить у таїнство післанництва Сина і Духа.

III. Молитва Церкви

2767    Нерозлучний дар слів Господа і Святого Духа, Який оживляє їх у серцях вірних, був отриманий Церквою і жив у ній від її початку. Перші громади промовляють Молитву Господню «тричі на день» ("Дидахе 8, 3.), замість «Вісімнадцяти благословень», які були у користуванні у юдейському благочесті.

2768    Згідно з Апостольською Традицією, Молитва Господня суттєво укорінюється в літургійну молитву.

Господь «учить нас спільно молитись за всіх наших братів. Бо Він не каже «Отче мій, що на небесах», але «Отче наш», щоб наша молитва одностайно пропагувалась за все Тіло Церкви» (Св. Іван Золотоустий, Бесіди на Євангеліє від Матея, 19, 4.).

В усіх літургійних традиціях Молитва Господня є інтегральною частиною головних годин Церковного Правила. Але особливо наочно її церковний характер проявляється у трьох таїнствах християнського втаємничення.

2769    У Хрещенні та Миропомазанні передання (traditio) Молитви Господньої означає нове народження до Божого життя. Позаяк християнська молитва є розмовою з Богом через слово Самого Бoга, то «відроджені наново Словом Божим живим» (1 Пт. 1,23) вчаться звертатися до свого Отця єдиним Словом, яке Він завжди вислуховує. І віднині вони здатні це робити, бо незгладима печать помазання Святого Духа накладена на їх серця, на їх вуха, на їх уста, на все їхнє синівське єство. Тому-то більша частина святоотцівських тлумачень молитви «Отче наш» звернена до оглашєнних і неофітів. Коли Церква промовляє Молитву Господню, тоді завжди молиться народ «новонароджених», що одержує Боже милосердя (Пор. 1 Пт. 2, 1-10.).

2770    У Євхаристійній літургії Молитва Господня проявляється як молитва усієї Церкви. Тут проявляється її повний зміст і її сила. Займаючи місце між Анафорою (Євхаристійною молитвою) та Причастям, вона, з одного боку, поєднує в собі всі прохання і клопотання, висловлені в Епіклезі, і, з іншого боку, вона стукає у двері Бенкету Царства, випередженням якого є Причастя святих таїнств.

2771    У Євхаристії Молитва Господня виражає також есхатологічну ознаку вміщених у ній прохань. Вона - молитва, властива «останнім часам», часам спасіння, які розпочалися разом із зісланням Святого Духа і які завершаться поверненням Господа. Прохання молитви «Отче наш», на відміну від молитов Старого Завіту, спираються на таїнство спасіння, яке вже здійснилося раз і назавжди у Христі, розп'ятому і воскреслому.

2772    З цієї непохитної віри виникає надія, яка оживляє кожне з семи прохань Молитви Господньої. Вони виражають стогін нинішнього часу, часу терпіння й очікування, коли нам «ще не виявилося, чим будемо» (1 Iв. 3,2; Пор. Кол. 3, 4.). Євхаристія і «Отче наш» спрямовані до приходу Господа, «аж доки Він не прийде» (1 Кор. 11,26).

КОРОТКО

2773    У відповідь на прохання Своїх учнів («Господи, навчи насмолитись»: Лк. 11,1) Ісус довіряє їм головну християнську молитву «Отче наш».

2774    «Молитва Господня є справді коротким змістом усього Євангелія» (Тертуліян, Про молитву, 1, 6.), «найдосконалішою з молитов» (Св. Тома Аквінський, Сума теології, 2-2, 83, 9.). Вона знаходиться у центрі Святого Письма.

2775    Ті названо «Молитвою Господньою», бо ми отримали її від Господа Ісуса, Учителя і Взірця нашої молитви.

2776    Молитва Господня є молитвою Церкви у найвищому значенні цього слова. Вона творить інтегральну частину головних годин Церковного Правила і таїнств введення у християнство: Хрещення, Миропомазання і Євхаристії. У звершенні Євхаристії вона виражає «есхатологічний» характер прохань, які містяться в ній, в очікуванні Господа «аж доки Він не прийде» (1 Кор. 11,26).

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!