Артикул 2. Шлях молитви

Частина четверта. Християнська молитва.

Розділ перший. Молитва у християнському житті.

Глава друга. Традиція молитви.

Молитва до Отця

2664    Немає іншої дороги християнської молитви, окрім Христа. Чи молитва наша є спільною чи особистою, словесною чи внутрішньою, вона має доступ до Отця тільки тоді, коли ми молимося «в ім'я» Ісуса. Отже, свята людська природа Ісуса є тією дорогою, через яку Дух Святий навчає нас молитися Богові як нашому Отцеві.

Молитва до Ісуса

2665    Молитва Церкви, яка живлена словом Божим та відправою літургії, вчить нас молитися до Господа Ісуса. Навіть якщо вона звернена передусім до Отця, то в усіх літургійних традиціях вона містить форми молитви, звернені до Христа. Деякі псалми, актуалізовані за теперішніх обставин у молитві Церкви, та Новий Завіт вкладають у наші уста і закарбовують у наших серцях заклики цієї молитви до Христа: Сину Божий, Слово Боже, Господи, Спасителю, Агнче Божий, Царю, Сину улюблений, Сину Діви, добрий Пастирю, наше Життя, наше Світло, наша Надіє, наше Воскресіння, Чоловіколюбче...

2666    Проте Ім'я, що містить усе, - це ім'я, яке отримав Син Божий у Його воплоченні: ІСУС. Людські уста не можуть вимовити Ім'я Боже (Пор. Вих. 3, 14; 33, 19-33.), однак Слово Боже, приймаючи нашу людську природу, доручає це нам, і ми можемо кликати Його: «Ісусе», «Ягве спасає» (Пор. Мт. 1, 21.). Ім'я Ісуса містить усе: Бога і людину, і всю Ікономію створення і спасіння. Проказуючи у молитві «Ісусе», ми кличемо Його, звертаємось до Нього у нас самих. Його Ім'я — єдине, що містить ту присутність, яку воно знаменує. Ісус воскрес, і кожен, хто кличе Його Ім'я, приймає Сина Божого, Який полюбив його і віддав Себе за нього (Пор. Рим. 10, 13; Ді. 2, 21; 3, 15-16; Гал. 2, 20.).

2667    Цей зовсім простий заклик віри був розвинений у молитовній традиції на Сході і на Заході у багатьох формах. Найчастішим формулюванням, переданим духовними сподвижниками Синаю, Сирії та Афону, є благання: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних!» Воно об'єднує Христологічний гімн Флп. 2,6-11 з благанням митаря й сліпих, що просили прозріння (Пор. Лк. 18, 13; Мр. 10, 46-52.). У цій молитві серце приєднується до скорбот людей і до милосердя їхнього Спасителя.

2668    Звернення до святого ймення Ісуса - найпростіший шлях до постійної молитви. Часто повторюване покірним та уважним серцем, воно не розсіюється у «багатослів'ї» (Мт. 6,7), але «береже Слово і дає плід у терпінні» (Пор. Лк. 8, 15.). Воно можливе «повсякчас», оскільки не є якимсь заняттям, поряд з іншими, але є заняттям єдиним, а саме: любов'ю до Бога, Який всяку дію у Христі Ісусі оживляє і перетворює.

2669    Молитва Церква вшановує Серце Ісуса так само, як вона взиває Його пресвяте Ім'я. Вона поклоняється Воплоченому Слову і Його Серцю, яке з любові до людей дозволило себе проколоти за наші гріхи. Християнська молитва бажає іти Хресною дорогою вслід за Спасителем. Станції - від Преторії до Голгофи і гробу - витичують дорогу Ісуса, Який відкупив світ святим Своїм хрестом.

«Прийди, Духу Святий»

2670    «Ніхто не може сказати: Ісус - то Господь, як тільки під впливом Духа Святого» (1 Кор. 12,3). Щоразу, коли ми починаємо заді молитись до Ісуса, Сам Дух Святий Своєю випереджувальною благодаттю пориває нас на дорогу молитви. А якщо Він навчає нас молитися, нагадуючи нам про Христа, то як же нам не молитися до Нього Самого? Тому Церква запрошує нас щоденно звертатись до Святого Духа, особливо на початку і наприкінці будь-якої важливої справи.

«Якщо не треба поклонятися Духові, то як обожив Він мене через Хрещення? І якщо Йому треба поклонятись, то чи не варто виявляти Йому особливе пошанування?» (Св. Григорій Назіянзький, Богословські проповіді, 5, 28.).

2671    Традиційною формою прохання про дарування Святого Духа є звернення до Отця через Христа, Господа нашого, щоб Він дарував нам Духа Утішителя (Пор. Лк. 11, 13.). Ісус наполягає на цьому проханні в ім'я Його саме в тій хвилині, коли Він обіцяє дар Духа істини (Пор. Iв. 14, 17; 15,26; 16, 13.). Проте найпростіша і найбільш безпосередня є також традиційна молитва: «Прийди, Духу Святий»; і поодинокі літургійні традиції розвинули цю молитву в антифонах та гімнах:

«Прийди, Душе Святий, наповни серця Твоїх вірних і запали в них вогонь Твоєї любові» (Літургія Годин, На прославу П’ятидесятниці, Антифон до «Величання» в І Вечірні.).

«Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші» (Візантійська літургія, Вечірня в день П’ятидесятниці, стихира 4.).

2672    Дух Святий, помазання Якого проймає все наше єство, є внутрішнім Учителем християнської молитви. Він – творець живої традиції молитви. Звичайно, у молитві є стільки доріг, скільки молільників; але тільки один Дух діє в усіх та з усіма. У співпричасті Святого Духа християнська молитва є молитвою у Церкві.

У співпричасті зі Святою Матір'ю Божою

2673    У молитві Святий Дух єднає нас із Особою єдиного Сина, у Його прославленій людській природі. Через неї та в ній наша синівська молитва з'єднується в Церкві з Матір'ю Ісуса (Ді 1, 14.).

2674    Після згоди, яку Марія дала у вірі в момент Благовіщення і без вагання зберегла під хрестом, материнство Марії поширюється на братів і сестер її Сина, «які є ще прочанами і наражені на небезпеки і тривоги» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 62.). Ісус, єдиний Посередник, є дорогою нашої молитви; Його Мати Марія, і наша Мати, досконало віддзеркалює Його образ: згідно з традиційною іконографією Сходу і Заходу, вона - «та, що вказує дорогу» (Одигітрія), і «Знамення» Христове.

2675    Через ту особливу співпрацю Марії з діянням Святого Духа Церкви плекали молитву до Святої Матері Божої, зосереджену на Особі Христа та виявлену в Його таїнствах. У численних гімнах та антифонах, що виражають цю молитву, здебільшого чергуються два устремління: одне «величає» Господа за «великі діла», які Він учинив для покірної раби Своєї і через неї для всіх людей (Див. Лк. 1,46-55.); друге ввіряє Матері Ісуса благання і похвали дітей Божих, позаяк тепер вона знає людськість, з якою як з нареченою поєднався Син Божий.

2676    Ці два устремління молитви до Марії знаходять особливе вираження в молитві «Аує, Магіа»:

«Вітай, Маріє (Радуйся, Маріє)». Привітання архангела Гавриїла починає молитву «Вітай». Сам Бог через Свого ангела вітає Марію. У нашій молитві ми насмілюємось знову повторити це вітання з таким поглядом, яким Бог розглянув покірність раби Своєї (Див. Лк. 1,48.), і тішитися радістю, яку Він у ній знаходить (Див. Соф. З, 17.).

«Благодатна, Господь з Тобою». Два вислови привітання ангела пояснюють один одного. Марія сповнена благодаті, тому що з нею Господь. Благодать, якою вона сповнена, - це присутність Того, Хто є джерелом усякої благодаті. «Радуйся (...) дочко єрусалимська! (...) Господь, твій Бог, посеред тебе» (Соф. 3,14.17). Марія, у яку увійшов і перебуває Сам Господь, - це та Сама дочка Сіону, Кивот Союзу, місце, де знаходиться слава Божа: вона - «житло Бога з людьми» (Од. 21,3). «Повна ласки», вона повністю віддана Тому, Хто приходить, щоб у ній перебувати, і Кого вона має дати світові.

«Благословенна ти між жінками, і благословен плід лона твого - Ісус». Після привітання ангела ми робимо своїм привітання Єлисавети. Єлисавета, «сповнена Святим Духом» (Лк. 1,41), стає першою в довгому ряді поколінь, які проголошують Марію благословенною (Пор. Лк. 1, 48.): «Щаслива та, що повірила...» (Лк. 1,45); Марія «благословенна між жінками», бо вона повірила у сповнення слова Господнього. Авраам, своєю вірою, став тим, у якому «всі племена землі благословлятимуться» (Бут. 12,3). Марія, своєю вірою, стала Матір'ю всіх віруючих, завдяки якій усі народи землі приймають Того, Хто є самим благословенням Божим: «Ісус, благословенний плід лона твого».

2677    «Свята Маріє, Мати Божа, молися за нас...» Разом із Єлисаветою ми дивуємося: «І звідкіля мені це, що прийшла до мене Мати Господа мого?» (Лк. 1,43). Позаяк Марія дає нам Ісуса, свого Сина, вона - Мати Божа й наша Мати; ми можемо довірити їй усі наші турботи й наші прохання. Вона молиться за нас, так як молилась за себе: «нехай зо мною станеться по Твоєму слову!» (Лк. 1,38). Покладаючись на ЇЇ молитві, ми віддаємо себе разом з нею волі Божій: «Нехай буде воля Твоя».

«Молися за пас, грішних, нині та в годині нашої смерті». Благаючи Марію молитися за нас, ми визнаємо себе бідними грішниками і звертаємось до «Матері милосердя», до Пресвятої. Ми покладаємось на неї «нині», у теперішню хвилину нашого життя. Втім наша довіра до неї поширюється з теперішньої хвилини до «години нашої смерті», щоб і тоді вона була присутньою, як у час смерті на хресті свого Сина (Пор. Iв. 19,27.), і щоб у годину нашого кінця вона прийняла нас, як наша Мати, щоб привести нас до свого Сина Ісуса до раю.

2678    Середньовічна побожність на Заході розвинула молитву Розарія, якби заміну у народі Молитви Годин. На Сході літанійна форма, така як Акафіст і й Параклис, у візантійських Церквах наблизилась до хорових богослужінь, тим часом вірменська, коптська та сирійська традиції віддали перевагу гімнам та народним пісням на честь Матері Божої. Проте у «Вітай, Маріє», у богородичних, у гімнах св. Єфрема чи св. Григорія з Нареку, традиція молитви у своїй основі та сама.

2679    Марія - досконала молільниця Оранта, прообраз Церкви. Коли ми молимося до неї, ми разом з нею приєднуємося до задуму Отця, Який посилає Свого Сина, щоб спасти усіх людей. Як улюблений учень, ми приймаємо до себе (Пор. Iв. 19, 27.) Матір Ісуса, що стала Матір'ю всіх живих. Ми можемо молитися з нею і до неї. Молитва Церкви немов супроводжується молитвою Марії. Вона ж поєднана з нею в надії (Пор. II ВатиканськиЙ Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 68-69.).

КОРОТКО

2680    Молитва головним чином звернена до Отця; але вона спрямована також і до Ісуса, особливо, коли прикликають Його пресвяте ім’я: «Господи, Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй нас грішних!»

2681    «Ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під упливом Духа Святого» (1 Кор. 12,3). Церква запрошує нас закликати Духа Святого як внутрішнього Наставника християнської молитви.

2682    Через виняткову співпрацю Діви Марії з діянням Духа Святого, Церква радо молиться у співпричасті з нею, щоб разом з нею возвеличити ті великі діла, які Господь у ній здійснив, і щоб передати їй благання і хвалу.

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!