Артикул 9. Дев'ята Заповідь

Частина третя. Життя у Христі.

Розділ другий. Десять Заповідей.

Глава друга. Люби ближнього твого, як самого себе.

«Кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той уже вчинив перелюб із нею у своїм серці» (Мт. 5,28).

2514    Св. Іван відрізняє три види пожадливості, або хтивості: пожадливість плоті, пожадливість очей і гординя життя (Пор. 1 Ів. 2, 16 (Вульг.). Йдучи за католицькою катехитичною традицією, Дев'ята Заповідь забороняє плотську пожадливість; Десята - забороняє пожадання добра іншої людини.

2515    Етимологічне слово «пожадливість» може означати будь-яку інтенсивну форму пориву людського прагнення. Християнське богослов'я надало йому особливого значення чуттєвого прагнення, яке суперечить людському розумові. Св. апостол Павло ототожнює його з бунтом «плоті» проти «духа» (Пор. Гал. 5, 16. 17. 24; Еф. 2, 3.). Воно є наслідком непослуху первородного гріха (Буг. 3,11), призводить до безладдя моральні здібності людини і, не будучи провиною само собою, штовхає людину до гріхів (Пор. Тридентський Собор: DS 1515).

2516    У самій людині - оскільки вона є істотою, яка складається з духа й тіла, - існує деяке напруження, свого роду боротьба між прагненнями «духа» і «плоті». Проте ця боротьба належить до спадщини гріха, вона є його наслідком і водночас підтвердженням. Вона становить частину щоденного досвіду духовної боротьби:

«Апостол говорить, що не Йдеться про зневагу чи осуд тіла, яке разом з духом становить природу людини та її суб'єктивну особистість; навпаки, він говорить про вчинки, чи, радше, постійні нахили - чесноти і пороки - морально добрі або злі, які є плодом послуху (у першому випадку) або опору (у другому випадку) спасенній дії Святого Духа. Тому апостол пише: «І коли ми живемо Духом, то Духом і ходімо» (Гал. 5,25)» Іван-Павло II, Енц. « Dominum et Vivificantem », 55.).

І. Очищення серця

2517    Серце - центр моральної особистості: «Із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста» (Мт. 15,19). Боротьба з тілесним пожаданням відбувається через очищення серця і практикування поміркованості:

«Тримай себе в простоті і невинності і ти будеш, як малі діти, що не знають зла, яке руйнує людське життя» (Єрмій, Пастир, 27, 1 (Заповіді 2, 1).).

2518     У шостій Заповіді Блаженства сказано: «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт. 5,8). «Чисті серцем» - це ті, які узгіднили свій розум і волю з вимогами Божої святості, переважно у трьох ділянках: в любові (Пор. 1 Тим. 4, 3-9; 2 Тим. 2, 22.), в чистоті або сексуальній праведності (Пор. 1 Сол. 4, 7; Кол. 3, 5; Еф. 4, 19.), в любові до правди і правовірної науки (Пор. Тит. 1, 5; 1 Тим. 1, 3-4; 2 Тим. 2, 23-26). Існує зв'язок між чистотою серця, тіла і віри:

Вірні повинні вірити в правди Символу віри, «щоб, віруючи, вони слухалися Бога; а слухаючись Бога, жили праведно; живучи праведно, очищували свої серця; а очищуючи серця, розуміли те, у що вірують» (Св. Августин, Про віру і Символ віри, 10, 25).

2519    «Чистим серцям» обіцяно бачити Бога обличчям в обличчя й уподібнитися Йому Пор. 1 Кор. 13, 12; 1 їв. З, 2.. Чистота серця є умовою оглядання Бога. Уже віднині вона робить нас здатними бачити згідно з Богом, приймати іншу людину як «ближнього»; вона дозволяє нам розуміти людське тіло - своє і своїх ближніх - як храм Духа Святого, як вияв Божої краси.

II. Боротьба за чистоту серця

2520    У Хрещенні людина приймає благодать очищення від усіх гріхів. Однак охрещений повинен продовжувати боротьбу з пожаданням тіла і стихійністю похотей. З допомогою Божої благодаті він досягає чистоти серця:

– через чесноту і дар цнотливості, бо цнотливість дозволяє любити серцем правим і неподільним;

– через чистоту наміру, яка полягає у прямуванні до правдивої мети людини: чистим оком охрещений намагається знаходити і виконувати в усьому волю Божу (Пор. Рим. 12, 2; Кол. 1, 10.);

– через чистоту погляду, зовнішнього і внутрішнього; через панування над чуттєвістю та уявою; через відкидання всякого вподобання до нечистих думок, які спонукують відвернутися від дороги Божих заповідей: «Вигляд (...) будить у безумних пристрасть і пожадання» (Муд.15,5);

– через молитву:

«Я вірив, що людина може осягнути стриманість власними силами, але я тих сил у собі не відчував. Я був настільки нерозумним, що не знав, (...) що ніхто не може бути стриманим, якщо Ти йому цього не даси. Звичайно, Ти б її дав, якби я вразив Твоє вухо своїм внутрішнім стогоном і якщо б твердістю віри я переніс на Тебе свої турботи» (Св. Августин, Сповідь, 6, 11, 20.).

2521    Чистота серця вимагає соромливості. Соромливість, яка є складовою частиною поміркованості, захищає внутрішній світ людини. Вона означає відмову розкривати те, що має залишатися таємним. Вона скерована до цнотливості, про делікатність якої вона свідчить. Вона керує поглядами і рухами, які відповідають гідності людей і їх союзу.

2522    Соромливість охороняє таємницю осіб та їхньої любові. Вона закликає до терпіння і стриманості в любовних стосунках; вона вимагає здійснення умов взаємного дарування і повного віддання чоловіка та жінки. Соромливість - це скромність. Вона впливає на вибір одягу, на дотримання мовчанки і стриманості там, де з'являється загроза нездорової цікавості. Вона обачна.

2523    Існує соромливість почуттів, так само, як і соромливість тіла. Вона виступає, наприклад, проти виставляння напоказ людського тіла для збудження «нездорової цікавості» в певних формах реклами або проти практики деяких засобів масової інформації заходити задалеко у виявленні інтимних справ людини. Соромливість надихає до такого способу життя, який дозволяє протистояти вимогам моди, тискові панівних ідеологій.

2524    Форми, яких набирає соромливість, різні в різних культурах. Проте скрізь вона залишається відчуттям духовної гідності, притаманної людині. Вона народжується з пробудженням свідомості людини. Навчати дітей і молодь соромливості означає пробуджувати в них пошану до людської особистості.

2525    Християнська чистота вимагає очищення соціального клімату. Вона вимагає від засобів соціальної комунікації такої інформації, яка сповнена пошани до гідності людини. Чистота серця звільняє від поширеного еротизму і віддаляє від видовищ, які сприяють розвиткові нездорової цікавості та непристойних фантазій.

2526    Те, що називається моральною вседозволеністю звичаїв, випливає з помилкової концепції людської свободи; зростання справжньої свободи вимагає попереднє виховання моральним законом, Слід вимагати від відповідальних за виховання, щоб навчання молоді охоплювало пошану до правди, до якостей серця і до моральної і духовної гідності людини.

2527    «Блага вість про Христа постійно оновлює життя і культуру впалої людини: Вона долає й усуває хибне мислення і зло, які походять від вічно загрозливої принадливості гріха. Вона безнастанно очищує і підносить звичаї народів. Небесним багатством Вона наче зсередини запліднює духовні багатства і дари, що їх має кожний народ і кожна епоха. Вона їх зміцнює, вдосконалює та оновлює у Христі» (II Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 58.).

КОРОТКО

2528    «Кожний, хто дивиться на жінку з пожадливістю, той вже вчинив перелюб із нею у своїм серці» (Мт. 5,28).

2529    Дев'ята Заповідь застерігає від хтивості, або плотського пожадання.

2530    Боротьба з плотським пожаданням проходить через очищення серця і поміркованість звичаїв.

2531    Чистота серця дозволить нам оглядати Бога. Вже нині вона дозволяє нам бачити усе згідно з Богом.

2532    Очищення серця вимагає молитви, чистоти наміру і погляду.

2533    Чистота серця потребує соромливості, яка є терпеливістю, скромністю і обачністю. Соромливість захищає внутрішній світ людини.

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!