Розділ другий. Десять Заповідей

Частина третя. Життя у Христі.

2052    «Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?» Молодому чоловікові, який ставить це запитання, Ісус відповідає, нагадуючи спочатку про необхідність пізнати Бога, як «єдиного Доброго», як найбільше Добро і джерело всякого добра. Тоді Ісус каже: «Як хочеш увійти в життя, зберігай заповіді». І пригадує Своєму співрозмовникові приписи, які стосуються любові до ближнього: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи криво, поважай батька-матір». Ісус підсумовує ці заповіді таким чином: «Люби ближнього твого, як себе самого» (Мт. 19,16-19).

2053    До цієї першої відповіді додається друга: «Якщо хочеш бути досконалим, йди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за Мною» (Мт. 19,21). Друга відповідь не уневажнює першої. Йти за Ісусом Христом означає виконувати Його заповіді. Закон не скасовується (Пор. Мт. 5, 17.), лише людину запрошено віднайти його в Особі свого Учителя, Який є його досконалим сповненням. У трьох синоптичних Євангеліях заклик Ісуса, звернений до багатого юнака, щоб він пішов за Ним у послусі учня і в збереженні заповідей, стоїть поряд із закликом до убожества і чистоти (Пор. Мт. 19, 6-12. 21. 23-29.). Євангельські ради невіддільні від заповідей.

2054    Ісус прийняв Десять Заповідей, але показав силу Святого Духа, Який діє в їх літері. Він проповідував «праведність, що перевищує праведність книжників та фарисеїв» (Мт. 5,20), як і праведність поган (Пор. Мт. 5, 46-47.). Він розгорнув усі вимоги Заповідей: «Ви чули, що було сказано давнім: «Не вбивай; і коли хтось уб'є, той підпаде судові». А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові» (Мт. 5,21-22).

2055    Коли ж запитали Його: «Учителю, котра найбільша заповідь у Законі?» (Мт. 22,36), Ісус відповів: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На ці дві заповіді увесь Закон і пророки спираються» (Мт. 22,37-40; Пор. Втор. 6, 5; Лев. 19, 18). Декалог треба тлумачити у світлі цієї подвійної і єдиної заповіді любові, що є повнотою Закону:

«Заповіді: "не чини перелюбу", "не вбивай", "не кради", "не пожадай чужого" і всі інші містяться у цих словах: "люби твого ближнього, як себе самого". Любов ближньому зла не чинить. Любов, отже, є повнотою Закону» (Рим. 13,9-10).

Декалог у Святому Письмі

2056    Слово «Декалог» дослівно означає «десять слів» (Вих. 34,28; Втор. 4,13; 10,4). Бог об'явив ці «десять слів» Своєму народові на святій горі. Вони записані «перстом Божим» (Вих. 31,18; Втор. 5,22), на відміну від інших приписів, записаних Мойсеєм (Пор. Втор. 31, 9. 24.). Вони в найвищому значенні є словами Божими. Вони передані нам у книзі Виходу (Пор. Вих. 20, 1-17) та у книзі Второзаконня (Пор. Втор. 5, 6-22.). Уже в Старому Завіті святі книги покликаються на «десять слів» (Пор, напр., Ос. 4, 2; Єр. 7, 9; Єз. 18, 5-9.), та повне їхнє значення буде об'явлене лише в Новому Завіті в Ісусі Христі.

2057    Декалог зрозумілий насамперед у контексті Виходу, що є  великою визвольною подією, учиненою Богом у самому центрі Старого Союзу. Чи вони сформульовані як негативні заповіді, заборони, чи як позитивні заповіді (як, наприклад, Шануй батька і матір), «десять слів» визначають умови життя, що вивільнене з неволі гріха. Декалог є дорогою життя:

«Як любитимеш Господа, Бога твого, ходитимеш Його дорогами та додержуватимешся Його заповідей, установ і рішень, - то житимеш і розмножишся» (Втор. 30,16).

Ця визвольна сила Декалогу виявляється, наприклад, у заповіді суботнього дня відпочинку, яка однаково стосується чужинців і невільників:

«Пам'ятай, що ти був рабом у Єгипетській землі і що Господь, Бог твій, вивів тебе звідтіля потужною рукою і простягнутим рам'ям» (Втор. 5,15).

2058    «Десять слів» підсумовують і проголошують Закон Божий; «Оці слова промовив Господь до всієї вашої громади під горою, з-посеред вогню, з хмар і з темряви, громовим голосом, і не додавав до них нічого, і написав Він їх на двох кам'яних скрижалях, і дав їх мені» (Втор. 5,22). Тому ці дві скрижалі названі «свідоцтвом» (Вих. 25,16). Вони містять умови Союзу, укладеного між Богом і Його народом. Ці «скрижалі свідоцтва» (Вих. 31,18; 32,15; 34,29) мали бути покладені до «кивота» (Вих. 25,16; 40,1-3).

2059       «Десять слів» виголошені Богом під час богоявлення («віч - на-віч розмовляв Господь з вами на горі з-посеред вогню»: Втор. 5,4). Вони належать до об'явлення Бога про Себе Самого та про Свою славу. Дар заповідей є даром Самого Бога та Його святої волі. Бог, даючи пізнати Свою волю, об'являє Себе народові.

2060    Дар заповідей і Закону становить частину Союзу, який Бог укладає зі Своїм народом. За книгою Виходу, об'явлення «десяти слів» дане в часі між оголошенням Союзу (Пор. Вих. 19) та його укладенням (Пор. Вих. 24.), після того як народ зобов'язався «зробити» все, що Господь сказав, і «послухатися» Його (Вих. 24,7). Декалог передається тільки після нагадування про Союз («Господь, Бог наш, заключне із нами союз на Хорив-горі»: Втор. 5,2).

2061       Заповіді набирають повного свого значення в контексті Союзу. Згідно зі Святим Письмом, моральний спосіб дії людини набирає повного свого змісту в Союзі і через нього. Перше з «десяти слів» нагадує про першість любові Бога до Свого народу:

«І оскільки перехід із раю свободи до рабства цього світу був карою за гріх, то першим реченням Десяти Заповідей, першим словом заповідей Бога є слово про свободу: «Я - Господь, Бог 2086 твій, що вивів тебе Із Єгипетської землі, з дому неволі» (Вих. 20,2; Втор. 5,6) (Ориген, Проповіді на Вихід 8, 1).

2062    Заповіді в стислому значенні цього слова починаються з другого пункту; вони виражають наслідки того, що через Союз народ належить Богові. Моральне життя є відповіддю на почин любові Господа. Воно є визнаванням Бога, Його пошануванням і культом подяки. Воно є спів дією із задумом, який Бог здійснює в історії.

2063    Союз і діалог між Богом і людиною ще засвідчені фактом, що всі обов'язки виражені в першій особі («Я - Господь...») і звернені до другого суб'єкта («Ти...»). У всіх заповідях Божих адресат позначений особовим займенником в однині. Виявляючи Свою волю всьому народові, Бог виявляє її водночас і кожному зокрема:

«Господь наказав любити Бога І вчив справедливості до ближнього, щоб людина була праведною й гідною Бога. Так через Декалог Бог готував людину до дружби з Ним і гармонії зі своїм ближнім. (...) Слова Декалогу залишаються також у нас (християн). Вони не були скасовані, лише розширені й розвинуті після втілення Господа» (Св. Іриней Ліонський, Проти єресей, 4, 16, 3-4.).

Декалог у Традиції Церкви

2064    Традиція  Церкви,  вірна Святому Письму і  йдучи за прикладом Ісуса, визнала першорядну важливість і значення Декалогу.

2065    3 часів св. Августина «Десять Заповідей» займають чільне місце в катехизі тих, що мають бути охрещені, та вірних. У XV столітті усталився звичай укладати приписи Декалогу в римованих, легких до запам'ятовування і позитивних формах. Вони вживані ще й сьогодні. Катехизми Церкви часто викладали християнську мораль, дотримуючись порядку «Десяти Заповідей».

2066    Поділ та нумерування заповідей змінювалися впродовж історії. Цей катехизм приймає поділ заповідей, установлений св. Августином, що став традиційним і для Католицької Церкви. Таким він є і для лютеранських віровизнань. Грецькі Отці створили дещо інший поділ, який затримався у Православних Церквах і реформованих спільнотах.

2067    Десять Заповідей виражають вимоги любові до Бога і ближнього. Три перші заповіді стосуються більше любові до Бога, а сім інших - любові до ближнього.

«Як є дві заповіді любові, про які говорить Господь, що на них лежить цілий Закон і Пророки (...), так і Десять Заповідей були дані на двох скрижалях. Три були записані на одній скрижалі, а сім - на іншій» (Св. Августин, Проповіді, 33, 2.).

2068    Тридентський Собор вчить, що Десять Заповідей зобов'язують християн і що оправдана людина далі повинна їх дотримуватися. (Пор. DS 1569-1570). Другий Ватиканський Собор підтверджує це: «Єпископи, наступники апостолів, приймають від Господа (...) місію навчання усіх народів і проповідування Євангелія всякому створінню, щоб усі люди через віру, Хрещення і сповнення заповідей отримали спасіння» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium», 24.).

Єдність Декалогу

2069    Декалог утворює нерозривне ціле. Кожне його «слово» відсилає до іншого і до всіх разом; вони взаємно зумовлені.Обидві скрижалі висвітлюють одна одну; вони утворюють органічну цілість. Прогрішитися в одній заповіді - не порушити всі інші (Пор. Як. 2, 10-11.). Не можна шанувати іншої людини, не благословляючи Бога, її Творця. Не можна поклонятися Богові, не полюбивши всіх людей, Його створінь. Декалог єднає життя в Бозі з суспільним життям людини.

Декалог і природний закон

2070    Десять Заповідей належать до Божого об'явлення. Водночас вони вчать людину правдивої людськості. Вони висвітлюють головні обов'язки, а отже, посередньо, й основні права, притаманні природі людської особи. Декалог містить найвищий вираз «природного закону».

«На початку Бог вклав у серця людей засади природного закону, що поза виконуванням їх ніхто не може спастися. Нічого більше від них не вимагав. Потім Він обмежився нагадуванням їх. Це і був Декалог» (Св. Іриней Ліонський, Проти єресей, 4, 15, 1).

2071    Будучи доступними для самого розуму як такого, приписи Декалогу все-таки були об'явлені. Щоб досягнути повного й певного пізнання вимог природного закону Для грішного людства необхідним було це Об'явлення:

«Повне тлумачення настанов Декалогу стало необхiдним У стані гріха через затемнення світла розуму і перекручення волі» (Св. Бонавентура, На книги сентенцій, 3, 37, 1, 3.).

Ми пізнаємо Божі заповіді через Божественне Об явлення, передане нам Церквою, та через голос морального сумління.

Зобов'язання, які покладає Декалог

2072    Оскільки Десять Заповідей виражають основні обов'язки людини у ставленні до Бога і до свого ближнього, то своїм головним змістом вони об'являють вагомі зобов’язання. Вони за своєю природою незмінні і зобов'язують завжди і всюди. Ніхто не може звільнити від них. Десять Заповідей викарбувані Богом у серці людини.

2073    Послух заповідям накладає також обов'язок щодо матерії, яка сама в собі є легка. Так, образливі слова заборонені П'ятою Заповіддю, але вони не можуть бути тяжкою провиною, хіба тільки залежно від обставин чи наміру того, хто їх говорить.

«Без Мене ж ви нічого робити не можете»

2074    Ісус говорить: «Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, - той плід приносить щедро. Без Мене ж ви нічого робити не можете» (Ів. 15,5). Плід, згаданий у цих словах, є святістю життя, збагаченого злукою із Христом. Коли ми 52І     віруємо в Ісуса Христа, беремо участь у Його таїнствах і виконуємо Його заповіді, Спаситель Сам приходить, щоб любити в нас Свого Отця і Своїх братів, нашого Отця і наших братів. Завдяки Духові, Його особа стає живим і внутрішнім правилом наших діянь. «Це Моя заповідь, щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив» (Ів. 15,12).

КОРОТКО

2075    «Що доброго маю зробити, щоб мати життя вічне?» - «Як хочеш увійти в життя, дотримуй заповідей» (Мт. 19,16-17).

2076    Своїм життям та проповідуванням Ісус засвідчив вічну важливість Декалогу.

2077    Дар Декалогу даний у контексті Союзу, укладеного Богом зі Своїм народом. Заповіді Божі отримують своє правдиве значення в цьому Союзі і через нього.

2078    Традиція Церкви вірна Святому Письму і, йдучи за прикладом Ісуса, визнала першорядну важливість і значення Декалогу.

2079    Декалог утворює органічну цілість, де кожне «слово» чи «заповідь» відсилає до цілості. Прогрішитися в одній заповіді - це порушити весь Закон (Пор. Як. 2,10-11.).

2080    Декалог являє собою найвищий вираз природного закону. Ми пізнаємо його через Боже Об'явлення і людський розум.

2081    Своїм головним змістом Десять Заповідей виражають вагомі обов’язки людини. Але послух цим заповідям передбачає також обов'язки, матерія яких сама собою є легкою.

2082    Те, що Бог наказує, Він робить можливим через Свою благодать.

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!