Артикул 3. Церква - мати і вихователька

Частина третя. Життя у Христі.

Розділ перший. Покликання людини - життя у Святому Дусі.

Глава третя. Боже спасіння: закон і благодать.

2030    Саме в Церкві у спілкуванні з усіма хрещеними християнин здійснює своє покликання. Від Церкви він приймає Слово Боже, яке містить науку «Закону Христа» (Гал. 6,2). Від Церкви він приймає благодать святих таїнств, яка підтримує його в «дорозі». Від Церкви він вчиться прикладу святості; він розпізнає її зразок і джерело у Пресвятій Діві Марії; він пізнає її у правдивих свідченнях тих, які живуть свято; він відкриває її в духовній традиції і довгій історії святих, які його випередили і яких літургія прославляє впродовж церковного року.

2031    Моральне життя є духовним культом. Ми «віддаємо наші тіла як жертву живу, святу, приємну Богові» (Пор. Рим. 12, 1.), у Тілі Христовім, яке ми творимо, і в причасті з Його Євхаристійною Жертвою. У богослужіннях і відправі святих таїнств молитва і повчання об'єднуються з Христовою благодаттю, щоб висвітлити й оживити християнське діяння. Як і все християнське життя, моральне життя знаходить своє джерело і має свою вершину в Євхаристійній Жертві.

І. Моральне життя й Учительське Служіння Церкви

2032    Церква, «стовп та підпора правди» (1 Тим. 3,15), «отримала від апостолів урочисту заповідь Христа проповідувати правду спасіння» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. «Lumen gentium», 17.). «Церкві належить проповідувати завжди і всюди принципи моралі, також те, що стосується суспільного порядку, й оцінювати всі людські вчинки, оскільки цього вимагають основні права людини і спасіння душ» (Кодекс канонічного права, кан. 747, §2.).

2033     Учительське Служіння пастирів Церкви в галузі моралі виконується звичайно через катехизу та проповідування за допомогою праць богословів і духовних авторів. Так від покоління до покоління під проводом і пильністю пастирів передається спадщина («депозит») християнської моралі, що складається з характерної сукупності засад, заповідей і чеснот, що виникають із віри у Христа й оживлені любов'ю. Ця катехиза традиційно приймає за основу разом із Символом віри і молитвою «Отче наш» Декалог, який передає засади морального життя, право-сильні для всіх людей.

2034    Римський Архиєрей та єпископи, як «правдиві вчителі й наділені владою Христа, проповідують довіреному їм народові віру, яку той повинен застосовувати в житті» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. «Lumen gentium», 25.). Звичайне та універсальне Учительське Служіння Римського Архиєрея та єпископів у сопричасті з ним навчає вірних правди, в яку вони мають вірити, любові, яку мають практикувати, та блаженства, в якому вони мають покладати надію.

2035    Найвищий ступінь участі у владі Христа забезпечений харизмою непомильності. Ця харизма є такою широкою, як і спадщина Божого Об'явлення (II Ватиканський Собор, Догм, конст. «Lumen gentium», 25.); вона поширюється ще на всі елементи віровчення, разом з мораллю, без яких спасенні правди віри не можуть бути збережені, викладені чи дотримувані (Конгр. Віри: Інструкція « Mysterium Ecclesiae », 3.).

2036    Влада Учительського Служіння поширюється також на особливі приписи природного закону, бо їх дотримання, якого вимагає Творець, необхідне для спасіння. Нагадуючи приписи природного закону, Учительське Служіння Церкви виконує головну частину своєї пророчої функції - проповідувати людям те, ким вони є насправді, і нагадувати, якими вони повинні бути перед Богом (Пор. II Ватиканський Собор, Декл. « Dignitatis humanae », 14.).

2037    Божий Закон, довірений Церкві, подається вірним як дорога життя і правди. Отже, вірні мають право (Кодекс канонічного права, кан. 213.) навчатися спасенних Божих приписів, які благодаттю очищують судження й оздоровлюють поранений людський розум. Вони мають обов'язок дотримуватися постанов і правил, виданих законною владою Церкви. Навіть якщо ці рішення є дисциплінарними, вони зобов'язують до послуху, продиктованого любов'ю.

2038    У ділі навчання та застосування християнської моралі Церква потребує відданості пастирів, ученості богословів, внеску всіх християн та людей доброї волі. Віра та здійснювання Євангелія забезпечують кожному досвід життя «у Христі», який його освітлює і робить здатним оцінювати Божу й людську дійсності відповідно до Божого Духа (Пор. 1 Кор. 2, 10-15.). Так Дух Святий може послужитися найпокірнішими, щоб освічувати вчених і високодостойних.

2039    Служіння повинні виконуватися в дусі братерської служби і відданості Церкві в ім'я Господа (Пор. Рим. 12, 8. 11.). Одночасно сумління кожного в його моральному судженні стосовно своїх особистих учинків повинно уникати замикання себе у власних поглядах. Воно повинно якнайкраще відкриватися до врахування добра всіх, того добра, яке виражене в моральному праві, - природному й об'явленому, - у церковному праві та в навчанні, схваленому Учительським Служінням Церкви в питаннях моралі. Не треба протиставляти особисте сумління і розум моральному законові чи Учительському Служінню Церкви.

2040    Так серед християн може розвиватися істинний синівський дух стосовно Церкви. Він є звичайним розквітом благодаті Хрещення, що породила нас у лоні Церкви та зробила членами Тіла Христового. У своїй материнській турботі Церква дає нам милосердя Боже, яке перевищує всі наші гріхи і діє особливо в таїнстві Примирення. Як турботлива мати, Церква теж у своїй літургії день за днем годує нас Словом і Євхаристією Господа.

II. Церковні заповіді

2041 Церковні заповіді містяться в тій лінії морального життя, яке пов'язане з літургійним життям і живиться ним. Обов'язковий характер цих позитивних законів, виданих пастирською владою, має на меті забезпечити вірним необхідний мінімум духу молитви та морального зусилля у зростанні любові до Бога і до ближнього:

2042    Перша заповідь («Брати участь у Службі Божій у неділю та писані свята і стримуватись від тяжких робіт) вимагає від освячувати день, у який поминається Воскресіння Господнє, й літургійні свята на честь таїнств Господніх, Богородиці і святих, передусім беручи участь у Євхаристійній відправі, на яку збирається християнська спільнота, і відпочиваючи від тих робіт І тих справ, які могли б перешкодити такому освяченню цих днів (Пор. Кодекс канонічного права, кан. 1249-1251; Зібрання канонів Східних Церков, кан. 880, § 3. 881, §§ 1.2. 4.).

Друга заповідь («Від гріхів принаймні раз на рік сповідатися») забезпечує приготування до Євхаристії через прийняття таїнства Примирення, яка продовжує діло навернення і прощення, розпочате в Хрещенні (Пор. Кодекс канонічного права, кан. 989; Зібрання канонів Східних Церков, Зібрання канонів Східних Церков, кан. 719.).

Третя заповідь («Принаймні раз на рік, у великодній час прнчащатися») визначає мінімум у прийнятті Тіла і Крові Господа у зв’язку з Великодніми святами - джерелом і центром християнської літургії (Пор. Кодекс канонічного права, кан. 920; Зібрання канонів Східних Церков, кан. 708; 881, § 3.).

2043    Четверта заповідь («В установлені Церквою дні стримуватися від м'яса і зберігати піст») визначає час аскези і покаяння, які готують нас до літургійних свят; вони допомагають нам опанувати наші пристрасті і здобувати свободу серця (Пор. Кодекс канонічного права, кан. 1246-1248; Зібрання канонів Східних Церков, кан. 882.).

П'ята заповідь («Допомагати в потребах Церкви») наголошує, що вірні зобов'язані допомагати Церкві в матеріальних потребах згідно зі своїми можливостями (Пор. Кодекс канонічного права, кан. 222; Зібрання канонів Східних Церков, кан. 25; пор. Кодекс канонічного права, кан. 455.).

III. Моральне життя і місіонерське свідчення

2044    Вірність охрещених є першочерговою умовою для проповідування Євангелія і для місії Церкви у світі. Щоб показати людям силу істини і осяйність благовісті спасіння - необхідне підтвердження цієї вісті свідченням християнського життя. «Приклад християнського життя і добрі діла, виконувані в надприродному дусі, мають силу притягати людей до віри і до Бога» (II Ватиканський Собор, Декр. « Apostolicam actuositatem », 6.).

2045    Християни, оскільки вони є членами Тіла, Головою якого є Христос (Пор. Еф. 1, 22.), спричиняються стійкістю своїх переконань І звичаїв до будування Церкви. Церква збільшується, зміцнюється і розвивається святістю своїх вірних (II Ватиканський Собор, Догм, конст. «Lumen gentium», 39.), «аж поки ми не дійдемо (...) до досконалості Мужа, до міри повного зросту повноти Христа» (Еф. 4,13).

2046    Своїм життям згідно з Христом християни наближають прихід Царства Божого, «Царства справедливості, правди і миру» (Римський Мисал, Префація празника Христа-Царя.). Проте вони не полишають своїх земних обов'язків; вірні своєму Учителеві, вони їх сповняють чесно, терпеливо і з любов'ю.

КОРОТКО

2047    Моральне життя є духовним культом. Християнська поведінка живиться богослужіннями та відправою святих таїнств.

2048    Церковні заповіді стосуються морального й християнського життя, яке з'єднане з богослужбовим життям, чим і живиться.

2049    Учительське Служіння Церкви у справах моралі здійснюється звичайно через катехизу і проповідування на основі Декалогу, який проголошує засади морального життя, чинні для кожної людини.

2050    Римський Архиєрей та єпископи, як справжні вчителі, проповідують Божому Народові віру, яку треба сповідувати і застосовувати в житті, їм належить також давати оцінку в питаннях моралі, які входять в обсяг природного права і розуму.

2051    Непомильність пастирського Учительського Служіння охоплює всі елементи доктрини, включаючи й мораль, без яких спасенні правди віри не можуть бути збережені, викладені й дотримувані.

Десять Заповідей

Вихід 20, 2-17

Я - Господь, Бог твій, шо вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі.
Нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене. Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подоби того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидять Мене, і творю милосердя до тисячного покоління тим, які люблять Мене і бережуть заповіді Мої.
Не прикликатимеш імені Господа, Бога твого, марно, бо не пустить Господь безкарно того, хто прикликає Його ім'я марно.
Пам'ятай про суботній день, щоб святити його. Шість днів працюватимеш і робитимеш усяке діло твоє. День же сьомий - відпочинок на честь Господа, Бога твого; не робитимеш ніякого діла сам, ані син твій, ані дочка твоя, ані раб твій, ані рабиня твоя, худоба твоя, ані чужинець, що перебуває у твоєму дворі. Бо шість днів творив Господь небо і землю, й море, і все, що в них, а сьомого дня відпочив; тим і благословив Господь сьомий день І освятив його.
Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, яку Господь, Бог твій, дасть тобі.
Не вбиватимеш.
Не чужоложитимеш.
Не крастимеш.
Не свідчитимеш ложно на ближнього твого.
Не зазіхатимеш на дім ближнього твого; не по жадатимеш жінки ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані осла, ані чого небудь, що належало б ближньому твоєму.

Второзаконня 5,6-21

Я - Господь, Бог твій, що вивів тебе з Єгипетської землі, з дому неволі.
Нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене.
Не вимовлятимеш імені Господа, Бога твого, надармо...
Додержуй день суботній, святкуючи його.
Шануй батька твого й матір твою.
Не вбивай.
Не чужолож.
Не кради.
Не свідчи неправдиво проти твого ближнього.
Не пожадай жінки твого ближнього.
Не зазіхай... ні на будь-Що, що належить до твого ближнього.

Катехизмова форма

Я - Господь, Бог твій:
Хай не буде в тебе інших богів, крім Мене.
Не взивай намарно імені Господа Бога твого.
Пам'ятай день святий святкувати.
Шануй отця твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі.
Не вбивай.
Не чини перелюбу.
Не кради.
Не свідчи неправдиво на ближнього твого.
Не пожадай жінки ближнього твого.
Не пожадай нічого того, що е власністю ближнього твого.

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!