Артикул 2. Літургійна різноманітність і єдність таїнства

Частина друга. Здійснювання християнського таїнства.

Розділ перший. Сакраментальна ікономія.

Глава друга. “Сакраментальне Священннодійство Пасхальної містерії”.

1200    Від першої спільноти в Єрусалимі аж до Другого Приходу Христа скрізь Божі Церкви, вірні апостольській вірі, прославляють одне і те ж Пасхальне таїнство. Таїнство, яке прославляємо в літургії, одне, але форми його прославлення різні.

1201    Багатство містерії Христа таке бездонне, що жодна літургійна традиція не може вичерпно її виразити. Історія виникнення і розвитку цих обрядів свідчить про їх дивовижну взаємодоповнюваність. Коли Церкви взаємно переживали свої літургійні традиції у зв'язку віри і святих таїнств, вони взаємно збагачувались і зростали у вірності Традиції і спільній місії цілої Церкви (Пор. Павло VI, Апост. зверн. «Evangelii nuntiandi», 63-64.).

1202    Різні літургійні традиції народилися з огляду на саму місію Церкви. Церкви одного й того ж географічного і культурного простору прийшли до прославляння таїнства Христа засобами вираження, типовими для цих культур: у переданні «спадщини віри» (2 Тим. 1,14), у літургійній символіці, в організації братерської спільноти, у богословському розумінні містерій і в різних видах святості. Так, Христос - Світло й Спасіння всіх народів - у літургійному житті кожної Церкви показується народові та культурі, до яких ця Церква була післана і в яких вона вкоренилася. Церква є католицькою: вона може зібрати у свою єдність усі правдиві культурні багатства, очищуючи їх (Пор. II Ватиканський Собор, Догм, конст. «Lumen gentium », 23, II Ватикан - Собор, Декр. « Unitatis redintegratio », 4.).

1203    Літургійні традиції, або обряди, які практикуються тепер у Церкві, є такі: латинський обряд (передусім римський обряд, але також обряди деяких помісних Церков, як амброзіанський обряд або обряд деяких монаших чинів), обряд візантійський, олександрійський, або коптійський, сирійський, вірменський, маронітський і халдейський. «Вірно дотримуючись традиції, святий Собор проголошує, що свята Мати Церква вважає рівними у правах і гідності всі законно визнані обряди і бажає у майбутньому їх зберегти і всяким чином підтримувати» (II Ватиканський Собор, Конст. « Sасrоsапсtит Сопсіliит », 4.).

Літургія і культури

1204    Відправа літургії повинна відповідати духові і культурі різних народів (Пор. П Ватиканський Собор, Конст. « Sасrоsапсtит Сопсіliит », 37-40.). Щоб містерія Христа була «розголошена для всіх народів, щоб вони повинувалися вірі» (Рим. 16,26), вона повинна проповідуватись, відправлятись і переживатись в усіх культурах так, щоб містерія Христова не усувала їх, а служила їх освяченню і доповненню (Пор. Іван-Павло II, Апост. зверн.  « Catechesi tradendae »,  53.). Якраз зі своєю власною людською культурою (і через неї), прийнятою і перетвореною Христом, безліч Божих дітей мають доступ до Отця, щоб Його прославляти в одному Дусі.

1205    «У літургії, особливо у відправах святих таїнств, існує незмінна частина, - бо вона установлена Богом, - хоронителькою якої є Церква, і частини, які підлягають змінам, стосовно яких Церква має владу, а іноді й обов'язок пристосовувати їх до культур недавно євангелізованих народів» (Іван-Павло II, Апост. посл. «Vicesimus quintus annus », 16; П Ватиканський Собор, Конст. « Sасrоsапсtит Сопсіliит », 21).

1206    «Літургійна різноманітність може стати джерелом збагачення, але вона може також викликати напруження, взаємне нерозуміння і навіть розколи. Очевидно, що різноманітність у цій ділянці не повинна шкодити єдності. Вона може виражатися лише, якщо зберігається вірність спільній вірі, сакраментальним знакам, які Церква отримала від Христа, та ієрархічній спільності. Пристосування до культур вимагає навернення серця і навіть, якщо це потрібно, розриву з прадідівськими звичаями, якщо вони є несумісними з католицькою вірою» (Іван-Павло II, Апост. посл. «Vicesimus quintus annus », 16.).

КОРОТКО

1207    Необхідно прагнути до того, щоб форма відправи літургії прямувала до вираження культури того народу, де знаходиться Церква, проте не підпорядковуючись їй. З іншого боку, літургія сама творить і формує культуру.

1208    Різні літургійні традиції, або обряди, законно визнані, являють католицькість Церкви, оскільки виражають і передають ту саму містерію Христа.

1209    Критерієм, який забезпечує єдність і різноманітність літургійних традицій, є вірність Апостольській Традиції, тобто спільність у вірі і таїнствах, отриманих від апостолів, спільність, визначена й гарантована апостольським наступництвом.

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!