Артикул 1. Літургія - діло Пресвятої Трійці

Частина друга. Здійснювання християнського таїнства.

Розділ перший. Сакраментальна ікономія.

Глава перша “Пасхальне таїнство в час Церкви”.

1077    «Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенням у Христі. Бо в Ньому Він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед Ним у любові. Він призначив нас наперед для Себе на те, щоб ми стали Його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі, на хвалу слави своєї благодаті, якою Він обдарував нас у любім Своїм Сині» (Еф. 1,3-6).

1078    Благословення є Божим вчинком, що дає життя і джерелом якого є Отець. Його благословення є одночасно словом і даром (лат. bene - dictio, гр. εù - λογíα). Коли кажемо, що людина «благословить» - цей термін означає поклоніння і віддання себе Творцеві у вдячності.

1079    Отож, від початку аж до закінчення віку все Боже діло є благословенням. Від літургійної поеми про перше творення аж до пісень небесного Єрусалима натхнені автори проголошують Задум спасіння як величне Боже благословення.

1080    Від самого початку Бог благословить живі створіння, особливо чоловіка і жінку. Союз із Ноєм і всіма живими істотами відновлює благословення плідності, незважаючи на гріх людини, через який земля була «проклята». Але починаючи від Авраама, Боже благословення пронизує всю історію людей, яка прямувала до смерті, щоб скерувати її до життя, до його джерела. Так через віру «батька віруючих», який приймає благословення, починається історія спасіння.

1081    Божі благословення виявляються у дивних і спасенних подіях: народження Ісаака, вихід із Єгипту (Пасха і Вихід), дар Обіцяної Землі, обрання Давида, присутність Бога у храмі, очищувальне вигнання і повернення «малої решти». Закон, Пророки і Псалми, з яких виплітається літургія Вибраного Народу, водночас нагадують про ці Божі благословення і відповідають на них хвалебними і вдячними благословеннями.

1082    У літургії Церкви Боже благословення об'являється й утілюється в повноті: Отця визнають і Йому поклоняються як Джерелу і Меті всіх благословень у творенні й у спасінні. У Своєму Слові, втіленому, померлому і воскреслому задля нас, Він наповнює нас Своїми благословеннями і через Нього розливає в наших серцях Дар, який містить усі дари Святого Духа.

1083    Таким чином можна зрозуміти подвійний вимір християнської літургії як відповіді віри і любові на «духовні благословення», якими обдарував нас Отець. З одного боку, Церква, з'єднана зі своїм Господом і зрадівши «Святим Духом» (Лк. 10,21), благословить Отця «за Його Дар несказанний» (2 Кор. 9,15) поклонінням, величанням і подякою. З іншого боку, аж до сповнення Божого задуму Церква не перестає складати Отцеві «жертву зі своїх власних дарів» і благати Його зіслати Святого Духа на ці дари, на неї саму, на вірних і на увесь світ, щоб через спільність у смерті і воскресінні Христа - Архиєрея і силою Духа ці Божі благословення принесли плоди життя «на хвалу слави Його благодаті» (Еф. 1,6).

II.  Діло Христа в літургії

Христос прославлений...

1084  «Сидячи по правиці Отця» і виливаючи Святого Духа на Своє Тіло, Яким є Церква, Христос діє відтепер через таїнства, встановлені Ним для уділювання Своєї благодаті. Святі таїнства є видимими знаками (словами і діями), доступними для нашої теперішньої людської природи. Вони дієво уділяють благодать, яку вони означають, завдяки дії Христа і силою Святого Духа.

1085    У Церковній літургії Христос означує і здійснює передусім Своє Пасхальне таїнство. Під час Свого земного життя Ісус сповіщав Своїм ученням  і випереджував  Своїми діями Пасхальне таїнство. Коли прийшла Година Його (Пор. Iв. 13, 1; 17, 1.), Він переживає унікальну історичну подію, яка не минає: Ісус умирає, є похований, воскресає з мертвих і сідає по правиці Отця «раз і назавжди» (Рим. 6,10; Євр. 7,27; 9,12). Це реальна подія, яка трапилася в нашій історії, але вона унікальна: усі інші історичні події відбуваються один раз і відтак минають, зникають у минулому. Пасхальна містерія Христа, навпаки, не може залишитися тільки в минулому, тому що Своєю Смертю Він переміг смерть, а все, чим є Христос, і все, що Він зробив і витерпів за всіх людей, бере участь у Божій вічності і переступає всі часи і в них присутнє. Подія Хреста і Воскресіння залишається і притягає до життя.

...від часу Церкви апостолів...

1086 «Як Христос був післаний Отцем, так і Він Сам післав Своїх  апостолів, сповнених Духа Святого, не тільки для того, щоб, проповідуючи Євангеліє всякому створінню, вони сповіщали, що Син Божий Смертю Своєю і Своїм Воскресінням звільнив нас від влади сатани і від смерті і переніс нас до Царства Отця Свого, а й для того, аби сповіщене діло спасіння виконували через жертвоприношення і таїнства, навколо яких обертається все літургійне життя» (II Ватиканський Собор, Конст. « Sасrоsапсtит Сопсіliит », 6.)

1087    Так, даючи Святого Духа апостолам, Воскреслий Христос дає їм Свою владу освячування (Пор. Iв. 20, 21): вони самі стають сакраментальними знаками Христа. Силою цього ж Святого Духа вони передають таку владу своїм наступникам. Це «апостольське наступництво» творить структуру всього літургійного життя Церкви; і воно само є сакраментальним, бо передається через таїнство Рукоположення.

...є присутній у земній літургії...

1088    «Для виконання такого великого діла» - уділювання або передавання Свого діла спасіння - «Христос є завжди присутній у Своїй Церкві, передовсім у літургійних службах. Він є присутній у жертвоприношенні Служби Божої в особі служителя, "Той Сам тепер приносить жертву через служіння священиків, Котрий тоді приніс Себе на Хресті", чи то, у найвищій мірі, під євхаристійними видами. Він присутній Своєю силою у святих таїнствах, - так, що коли хтось виконує хрещення, то це Сам Христос хрестить. Він присутній у Своєму Слові, бо це Він говорить тоді, коли в Церкві читається Святе Письмо. Нарешті, Він присутній, коли Церква молиться і співає псалми, бо ж Він обіцяв: «Де двоє або троє зібрані в Моє ім'я, там Я серед них» (Мт. 18,20)» (II Ватиканський Собор, Конст. « Sасrоsапсtит Сопсіliит », 1.)

1089    «У цьому великому ділі, у якому Бог досконало прославляється і люди освячуються, Христос завжди приєднує до Себе Церкву, Свою улюблену Наречену, котра звертається до Нього як до Свого Господа і через Нього віддає поклін Вічному Отцеві» (II Ватиканський Собор, Конст. « Sасrоsапсtит Сопсіliит », 1.)

...яка бере участь у небесній літургії

1090    «Беручи участь у земній літургії, ми маємо передсмак небесної літургії, яка відправляється у святому місті Єрусалимі, до якого ми, немов прочани, прямуємо, де Христос сидить по правиці Бога як служитель святині і правдивої скинії; разом зі всім небесним воїнством ми співаємо Господеві гімн слави; вшановуючи пам'ять святих, ми сподіваємось мати з ними певну спільність; ми очікуємо як Спасителя нашого Господа Ісуса Христа, допоки Він, що є нашим життям, не покажеться нам, і тоді ми разом з Ним з'явимося у славі» (II Ватиканський Собор, Конст. «Sасrоsапсtит Сопсіliит », 8; пор. II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 50.)

III. Святий Дух і Церква в літургії

1091    У літургії Святий Дух є вчителем віри Божого Народу, митцем «чудових Божих творів», якими є таїнства Нового Союзу. Бажання і діло Духа у серці Церкви полягає в тому, щоб ми жили життям Христа воскреслого. Коли Він у нас знаходить відповідь віри, яку Він збудив, здійснюється правдива співпраця. Через цю співпрацю літургія стає спільним ділом Святого Духа і Церкви.

1092    У цьому сакраментальному уділюванні Христового таїнства Святий Дух чинить так само, як і в інших часах ікономії спасіння: Він готує Церкву до зустрічі з її Господом; Він пригадує і показує Христа вірі громади; Він Своєю перетворювальною силою робить Христове таїнство присутнім і актуальним. Врешті, Дух спілкування єднає Церкву з життям і місією Христа.

Святий Дух приготовляє до прийняття Христа

1093    У сакраментальній ікономії Святий Дух сповнює образи Старого Заповіту, Оскільки Церква Христова була «чудово приготована в історії народу Ізраїля і в Старому Союзі» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 2.), церковна літургія зберігає як цілісну й незмінну частину елементи культу Старого Союзу, зробивши їх своїми:

- головним чином - читання Старого Союзу;

- молитви Псалмів;

- особливо пам'ять про спасенні події й знамення, які були завершені в таїнстві Христа (Обітниця і Завіт, Вихід і Пасха, Царство і Храм, Вигнання і Повернення).

1094     Саме на цю гармонію двох Завітів (Пор. II Ватиканський Собор, Догм, конст. «Dei Verbum», 14-16.) спирається Пасхальна катехиза Самого Господа (Пор. Лк. 24, 13-49), потім катехиза апостолів та Отців Церкви. Ця катехиза розкриває те, що залишалося прихованим під буквою Старого Завіту, - таїнство Христа. Вона називається «типологічною» тому, що виявляє новизну Христа, починаючи від «прообразів» (τúποις), які звіщали його в подіях, словах і символах першого Завіту. Завдяки такому новому перечитуванню старозавітних текстів у Дусі істини, починаючи від Христа, розкриваються прообрази (Пор. 2 Кор. З, 14-16.). Таким чином, потоп і Ноїв ковчег були прообразами спасіння через Хрещення  (Пор. 1 Пт, 3, 21.), як також Хмара і перехід Червоного моря; вода зі скелі була прообразом духовних дарів Христа (Пор. 1 Кор. 10, 1,6.); манна в пустелі була прообразом Євхаристії, «хліба правдивого з неба» (Iв. 6,32).

1095    Тому Церква, особливо під час Різдвяного Посту (Адвенту), Великого Посту, а передусім - у Пасхальну Ніч, перечитує і переживає ці всі великі події історії спасіння в «днесь» своєї літургії. Але необхідно, щоб катехиза допомогла вірним відкритися на це «духовне» розуміння Ікономії спасіння, яке виявляється і оживає в літургії Церкви.

1096    Юдейська літургія і християнська літургія. Краще пізнання віри і релігійного життя єврейського народу такими, як вони визнаються і переживаються ще тепер, може допомогти краще зрозуміти деякі аспекти християнської літургії. І для євреїв, і для християн Святе Письмо є істотною частиною їх літургій: для проповідування Божого Слова, відповіді на це Слово, для молитви прославлення і молитви заступництва за живих і мертвих, звертання до Божого милосердя. Літургія Слова у своїй структурі бере початок у юдейській молитві. Молитва Годин та Інші тексти й літургійні формули мають у ній свої паралелі, як і самі тексти наших найбільш шанованих молитов, серед яких - «Отче наш». Євхаристійні молитви натхнені також взірцями юдейської традиції. Зв'язок єврейської і християнської літургій, а також різниця в їх змісті, особливо помітні у великих святах літургійного року, як наприклад Пасха. Християни і євреї святкують Пасху: історичну Пасху, спрямовану в майбутнє, - у євреїв; Пасху, сповнену в смерті і Воскресінні Христа, - у християн, хоча вони ще очікують її остаточного сповнення.

1097    У літургії Нового Союзу всяка літургійна дія, особливо святкування Євхаристії і святих таїнств, є зустріччю Христа і Церкви. Літургійне зібрання черпає свою єдність із «спільності Святого Духа», Який збирає Божих дітей в одному Христовому Тілі, Ця єдність перевищує расові, культурні і суспільні людські зв'язки.

1098    Зібрання повинно приготуватися до зустрічі зі своїм Господом, бути добре приготованим народом (Пор. Лк. 1, 17). Це приготування сердець є спільним ділом Святого Духа та зібрання, зокрема його священнослужителів. Благодать Святого Духа збуджує віру, навернення серця і приєднання до волі Отця. Ця відкритість серця є передумовою для прийняття інших благодатей, які подаються у самій відправі, і для плодів нового життя, до яких скероване богослужіння.

Святий Дух нагадує таїнство Христа

1099    Дух і Церква співпрацюють, щоб явити Христа і Його діло спасіння в літургії. Особливо у Євхаристії й аналогічно в інших таїнствах літургія є Спомином таїнства спасіння. Святий Дух є живою пам'яттю Церкви (Пор. Iв. 14, 26).

1100    Слово Боже. Святий Дух насамперед нагадує літургійному зібранню значення події спасіння, оживляючи Боже Слово, яке проповідується, щоб воно було сприйнятим і пережитим: «У відправі літургії Святе Письмо має надзвичайно важливе значення. Саме з нього беруться тексти для читання і пояснення у проповіді, а також і псалми для співу; від нього черпають запал та натхнення прохання, молитви І літургійні пісні, у ньому слід шукати значення дій і символів» (II Ватиканський Собор, Конст. « Sасrоsапсtит Сопсіliит », 24.)

1101    Святий Дух дає читачам і слухачам, залежно від відкритості їх сердець, духовне розуміння Божого Слова. Через слова, дії, символи, які утворюють основу літургійної відправи, Він творить живий зв'язок вірних і священнослужителів із Христом, Словом та Образом Отця, щоб вони могли внести у своє життя зміст того, що чують, споглядають і чинять у відправі.

1102    «Слово спасіння живить віру у серцях християн, яка сприяє народженню і зростанню спільноти християн» (II Ватиканський Собор, Декр. «Presbyterorum ordinis», 4.). Сповіщання Слова Божого не зупиняється на повчанні: воно вимагає відповіді віри як згоди і зобов'язання, з огляду на Союз між Богом і Його народом. Святий Дух дає благодать віри, зміцнює її і сприяє її зростанню у спільноті. Літургійне зібрання - це насамперед спільність у вірі.

1103    Аиамнеза (Àνáμνησις). Літургійна відправа завжди відкликається до спасенних втручань Бога в історію. «Ікономія Об'явлення здійснюється через вчинки і слова, тісно пов'язані між собою (...). Слова висвітлюють діла і відкривають таїнство, яке міститься в них» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 2.). У літургії Слова Святий Дух «нагадує» зібранню все, що Христос зробив для нас. Відповідно до природи літургійних дій і обрядових традицій Церков, відправа «творить пам'ять» Божих чудес у більш чи менш розгорнутому анамнезі. Святий Дух, що таким чином пробуджує пам'ять Церкви, також викликає подяку і прославляння (Δοξολογíαν).

Святий Дух уприсутнює таїнство Христа

1104    Християнська літургія не тільки нагадує спасенні для нас події, вона їх актуалізує, уприсутнює. Пасхальна містерія Христа здійснюється, а не повторюється; повторюються відправи; у кожній з них відбувається вилиття Святого Духа, Який актуалізує єдине таїнство.

1105    Епіклєза, Èπíκλησις («прикликування») є проханням, у якому священик благає Отця послати Освячуючого Духа, щоб жертвоприношення стали Тілом і Кров'ю Христа і щоб, приймаючи їх, вірні самі ставали живим приношенням Богові.

1106    Анамнеза з Епіклезою перебуває в центрі кожної сакраментальної відправи, головним чином у Євхаристії: «Ти запитуєш, як хліб стає Тілом Христа, а вино (...) - Кров'ю Христа. Кажу тобі: Святий Дух приходить І здійснює те, що перевищує всяке слово і всяку думку. (...) Достатньо буде тобі почути, що це діється через Святого Духа, подібно як від Діви Святої через Духа Святого Господь для Себе і в Собі прийняв тіло» (Св. Іван Дамаскин, Про віру православну 4, 13.).

1107    Перетворювальна сила Святого Духа в літургії пришвидшує прихід Царства Божого і завершення містерії спасіння. Святий Дух дозволяє нам, в очікуванні і в надії, дійсно наперед переживати повне сопричастя Пресвятої Трійці. Післаний Отцем, Який вислуховує Епіклезу Церкви, Дух оживляє тих, які Його приймають, і є для них відтепер «завдатком» їхньої спадщини (Еф. 1, 14; 2 Кор. 1,22.).

Спільність у Святім Дусі

1108    Мета посилання Святого Духа в кожній літургійній відправі - наша спільність з Христом для утворення Його Тіла. Святий Дух є наче соком Виноградини Отця, яка приносить плід у своїх гілках (Пор. Iв. 15, 1-17; Гал. 5, 22.). У літургії реалізується внутрішня співдія Святого Духа і Церкви. Він, Дух спільності, Який незмінне залишається в Церкві, і тому Церква є великим таїнством Божественної спільності, яка збирає розпорошених по землі дітей Божих. Плодом Духа в літургії є нероздільно спільність зі Святою Трійцею і братерська спільність (Пор. Ів. 1,3-7.).

1109    Епіклєза - це також молитва за повне здійснення сопричастя громади з містерією Христа. «Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога і причастя Святого Духа» (2 Кор. 13,13) повинні перебувати в нас завжди і приносити плоди поза євхаристійною відправою. Отже, Церква молить Отця зіслати Святого Духа, щоб Він зробив життя вірних живим приношенням Богові через 1368 духовне перетворення на образ Христа, через турботу про єдність Церкви та участь у її місії свідченням і службою любові.

КОРОТКО

1110    У літургії Церкви Бога Отця благословляємо й поклоняємося Йому як джерелу всіх благословень створення і спасіння, якими він поблагословив нас усіх у Своєму Синові, щоб дати нам Духа усиновлення.

1111    Діло Христа в літургії є сакраментальним, бо Його містерія спасіння стає присутньою в ній силою Його Святого Духа; бо Тіло Його - Церква - є немов святим таїнством (знаком і знаряддям), через яке Святий Дух розподіляє містерію спасіння; бо своїми літургійними відправами Церква-прочанка вже наперед бере участь у небесній літургії.

1112    Місія Святого Духа у церковній літургії полягає в тому, щоб приготувати літургійне зібрання до зустрічі з Христом, нагадати і показати Христа зібранню; уприсутнити і здійснити спасенне діло Христа через Свою перетворювальну силу та вчинити, щоб дар сопричастя приносив у Церкві свій плід.

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!