Частина друга. Здійснювання християнського таїнства

Сцена відображає зустріч Ісуса з жінкою, яка страждала на кровотечу. Ця жінка, яка страждала впродовж багатьох років, одужала, коли торкнулась до одягу Ісуса, завдяки «силі, що з Нього вибула» (див. Мр. 5,25-34).

Святі таїнства Церкви і тепер продовжують діла, які Христос виконував упродовж Свого земного життя (див. №1115). Святі таїнства є ніби «силами, які виходять» із тіла Христового, щоб оздоровити наші гріховні рани і дати нам нове життя у Христі (див. №1116).

Цей образ символізує, таким чином, Божественну І спасенну силу Сина Божого, Який зцілює цілу людину - душу і тіло - через сакраментальне життя.

Для чого літургія?

1066    У Символі віри Церква визнає містерію Святої Трійці і її «задум доброзичливий» (Еф. 1,9) стосовно всього створіння: Отець виконує «містерію Своєї волі», віддаючи Сина Свого Улюбленого і Свого Духа Святого для спасіння світу і на славу Свого Імені. Такою є містерія Христа (Пор. Еф. 3,4), об'явлена і здійснена в історії згідно з «планом», премудро укладеним, що його св. Павло називає «ікономією таїнства» (Еф. 3,9), а патристична традиція назве «ікономією Втіленого Слова», або «ікономією спасіння».

1067    «Це діло спасіння людей і досконалого прославлення Бога, яке випередили великі Божі діла в народі Старого Завіту, Христос виконав передусім через Пасхальну містерію Своїх святих страстей, Воскресіння з мертвих і Свого славного Вознесіння, -у якій, «вмираючи, Він знищив нашу смерть, а воскресиш, вернув нам життя». Бо з боку Христа, що загинув на хресті, народилося «предивне таїнство цілої Церкви» (II Ватиканський Собор, Конст. «Sасrоsапсtит Сопсіliит», 5). Тому-то в літургії Церква прославляє, передовсім, Пасхальну містерію, через яку Христос виконав діло нашого спасіння.

1068    Саме це Христове таїнство Церква проповідує й прославляє у своїй літургії, щоб вірні жили ним і свідчили про нього світові: Бо літургія, якою «звершується діло нашого Відкладення», передовсім у Божественній Жертві Євхаристії, головною мірою сприяє тому, щоб вірні своїм життям висловлювали та й іншим виявляли таїнство Христа і справжню природу істинної Церкви (II Ватиканський Собор, Конст. « Sасrоsапсtит Сопсіliит », 2.)

Що означає слово «літургія»?

1069     Слово «літургія» первісне означало «публічне діло», «служба, виконувана народом або для народу». У християнській традиції воно означає, що Божий народ бере участь у «ділі Божому» (Пор. Iв. 17,4..)  Через  літургію Христос, наш Відкупитель  і Первосвященик, продовжує діло нашого спасіння у Церкві, з нею і через неї.

1070     У Новому Завіті слово «літургія» означає не лише виконування Божого культу (Пор. Ді. 13, 2; Лк. 1, 23.), а й проповідування Євангелія  (Пор, Рим. 15, 16; Флп. 2, 14-17. 30.) і любов у дії (Пор. Рим. 15, 27; 2 Кор. 9,12; Флп. 2, 25.). У всіх цих випадках йдеться про службу Богові і людям. У літургійній відправі Церква е слугою на образ свого Господа, єдиного «Літурга» (Пор. Еф. 8,2. 6.), і бере участь у Його священстві (культ), який має пророчий (благовіствування) і царський (служба любові) характер: Літургія слушно вважається виконанням священичої місії Ісуса Христа; у ній освячення людини виявляється видимими знаками і здійснюється способом, властивим окремим знакам; літургія здійснюється містичним Тілом Ісуса Христа, тобто Головою і Його членами; тим-то всяка літургійна відправа як діло Христа-Священика і Його Тіла, яким є Церква, є найвищою священною дією, дієвій силі якого жодна інша дія Церкви не дорівнює ні за способом, ні за ступенем (II Ватиканський Собор, Конст. « Sасrоsапсtит Сопсіliит », 7.).

Літургія як джерело життя

1071    Літургія як діло Христа є також діянням Його Церкви. Вона здійснює і показує Церкву як видимий знак спілкування Бога і людей через Христа. Вона залучає вірних до Нового Життя спільноти. Літургія передбачає «свідому, дієву й плідну участь» (II Ватиканський Собор, Конст. « Sасrоsапсtит Сопсіliит », 11 ) усіх.

1072 «Літургія не вичерпує всієї діяльності Церкви» (II Ватиканський Собор, Конст. «Sасrоsапсtит Сопсіliит », 9.). Її повинна випереджувати євангелізація, віра і навернення; тоді вона може принести свої плоди для життя вірних: Нове Життя згідно з Духом, залучення до місії Церкви і служіння для її єдності.

Молитва і літургія

1073    Літургія - це також участь у молитві Христа, зверненій до Отця у Святім Дусі. У ній усяка християнська молитва знаходить своє джерело і своє завершення. Через літургію внутрішня людина укорінюється й утверджується (Пор. Еф. З, 16-17.) у великій Божій «любові, якою полюбив нас» (Еф. 2,4) у Своєму Улюбленому Синові. Це є те саме «чудо Боже», яке переживається і поглиблюється у кожній молитві «кожного часу в Дусі» (Еф. 6,18).

Катехиза та літургія

1074    «Літургія є вершиною, до якої прямує діяльність Церкви, і водночас є джерелом, із якого випливає вся її сила» (II Ватиканський Собор, Конст. «Sасrоsапсtит Сопсіliит», 10.). Отже, вона є привілейованим місцем для катехизи Божого Народу. «Катехиза своєю суттю пов'язана з цілим літургійним і сакраментальним служінням, бо саме через таїнства, особливо у Євхаристії, Ісус Христос діє у всій повноті для перетворення людей» (Іван-Павло II, Апост. зверн. «Catechesi tradendae», 23.)

1075    Літургійна катехиза намагається вводити в містерію Христа (вона і є «містагогією»), йдучи від видимого до невидимого, від знаку до його суті, від «святих таїнств» до «містерій». Така катехиза належить до компетенції місцевих та регіональних катехизмів. Цей Катехизм, який має служити цілій Церкві в різноманітності її обрядів і культур (Пор. II Ватиканський Собор, Конст. «Sасrоsапсtит Сопсіliит », 3-4.), представляє те, що є основним і спільним для усієї Церкви стосовно літургії як таїнства і як відправи (перший розділ), відтак сім святих таїнств і священнослужительських обрядів (сакраменталії) (другий розділ).

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!